21. Показники технологічності.

Показники технологічності характеризуються таким розподі-лом витрат матеріалів, засобів праці й часу при технологічній пі-дготовці виробництва, виготовленні й експлуатації продукції, що забезпечує найменші затрати на виробництво продукції. Показники технологічності найбільш докладно розроблені сто-совно до виробів машинобудування і приладобудування, тому що вони мають більш широке, загальнопромислове значення. Показ-ники технологічності необхідно визначати також при оцінці еко-номічної ефективності виробництва харчових продуктів, меблевих, текстильних, швейних, гумотехнічних виробів, поліграфічної і багатьох інших видів промислової продукції, виходячи із затра-чуваних на їхнє виробництво матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Показники технологічності продукції підрозділяються на осно-вні й додаткові.До числа основних показників технологічності відносять по-казники трудомісткості, матеріалоємності та собівартості, які за-стосовні для всіх без винятку видів промислової продукції.Необхідно відрізняти надалі показники трудомісткості, матері-алоємності, собівартості (сумарної, структурної, питомої, порів-няльної) і відносну трудомісткість (матеріалоємність, собівар-тість).Сумарна (загальна) трудомісткість продукції визначається кі-лькістю часу, що затрачується виконавцем на виробництво оди-ниці продукції, і виражається в годинах (г.) або машино-годинах (м.г.) на одиницю продукції. Сумарну (загальну) трудомісткість Т розраховують за форму-лою: т= tj+... + tK= Xz< >  (6-і) де tj - трудомісткість по окремих цехах, дільницях або видах робіт, що входять у технологічний процес виготовлен-ня даної продукції; k - кількість цехів, ділянок або видів робіт. Сумарна трудомісткість є складеним елементом сумарної (зага-льної) трудомісткості. Вона визначається шляхом підсумовуван-ня трудомісткості по робочих місцях, апаратах або агрегатах, що входять до складу однорідних у технологічному відношенні окремих цехів, дільниць або видів робіт. Питома (на одиницю визначального параметра В) трудоміст-кість tvd розраховується за формулою tnum = Т/ В     (6-2) у нормо-годинах на одиницю визначального параметра даної про-дукції (наприклад, на один з показників призначення: на 1 кг або 1 т маси, на 1 м корисного об'єму, на 1 м зовнішнього габариту тощо). Порівняльна трудомісткість характеризує рівень трудовитрат і визначається за формулою: tc = T/T6,        (6-3) де Тб - базова трудомісткість, прийнята і задана для порівнян-ня при оцінці рівня технологічності за цим показником. Відносна трудомісткість teid характеризує частку трудовитрат по даному виду робіт у сумарній (загальній) трудомісткості і ви-значається за формулою: teid = U/ Т,      (6-4) де tj - трудомісткість по і-му виду робіт. Сумарна (загальна) матеріалоємність продукції визначається за загальною масою одиниці продукції. Сумарна (загальна) мате-ріалоємність (М) продукції визначається за формулою: М = mi + ... + т„ = Xw; кг>=1    (6-5) де mi - матеріалоємність і-ї складової частини продукції; п - число складових частин. Структурна матеріалоємність продукції (тг) характеризує ви-трати окремих видів (сортів, марок) матеріалів і є складовою су-марної (загальної) матеріалоємності. Питома матеріалоємність продукції на одиницю визначаль-ного параметра продукції визначається за формулою: Щпит = М/В, кг         (6-6) Порівняльна матеріалоємність тс визначається за формулою: тс Мс = М/ Мб,         (6-7) де Мб - базова матеріалоємність, прийнята і задана для порів-няльної оцінки рівня технологічності. Відносна матеріалоємність тві() визначається як відношення маси даного матеріалу твй до сумарної загальної матеріалоємно-сті виробу М: твід = гпі IМ.  (6-8) Аналогічно визначається коефіцієнт застосовності матеріалів. Він дозволяє визначити ступінь застосування в даному виробінайбільш прогресивних видів, сортів або марок матеріалів. Найважливішим відносним показником технологічності, що характеризує ефективність використання матеріальних ресурсів при виробництві продукції, є коефіцієнт використання матеріалу Кв. Він визначається для окремих сортів і марок продукції як від-ношення кількості (маси) матеріалу в готовій продукції до кіль-кості (маси) матеріалу, що вводиться в технологічний процес: Кв = Мг/ Мв, (6-9) де Мг - кількість (маса) матеріалу в готовій продукції; Мв - кількість (маса) матеріалу, введеного у технологічний процес, кг. Сумарна (загальна) собівартість продукції визначається, за-лежно від умов оцінки її технологічності, у виді заводської, цехо-вої, повної або неповної (умовної), проектної, планової, звітної тощо. Спосіб визначення сумарної собівартості і ступінь деталі-зації її розрахунків передбачені діючими галузевими інструкція-ми або методичними вказівками. У найзагальнішому випадку со-бівартість включає в себе витрати на матеріали, заробітну плату, а також непрямі витрати. Структурна собівартість Snum характеризує витрати за окре-мими видами робіт, що здійснюються в окремих цехах, на діль-ницях, лініях і беруть участь у технологічному процесі виготов-лення даної продукції. Питома собівартість продукції S„um визначається шляхом ро-зподілу сумарної (загальної) собівартості на одиницю визначаль-ного параметра цієї продукції, на 1 кг або 1 т маси виробу, на одиницю його продуктивності, габариту тощо: Snum = S /B, грн./одиниця параметру        (6.10) Порівняльна собівартість Sc визначається за відношенню її до аналогічного базового показника, прийнятого або заданого для порівняльної оцінки технологічності: SC = S / S6,    (6-11) де Se - базова собівартість. Відносна собівартість Sei() визначається як відношення струк-турної і сумарної (загальної) собівартості: Seid = Si/ S     (6Л2) Вона характеризує частку окремих цехів, дільниць, ліній і т.ін. у сумарній (загальної) собівартості. Показники експлуатаційної технологічності продукції визна-чаються аналогічно, за її сумарною (загальною) структурною пи-томою порівняльною і відносною трудомісткістю. Поряд з показниками технологічності продукції її конструкція характеризується також показниками уніфікації і показниками транспортабельності, які побічно або безпосередньо визначають витрати праці, матеріалів і засобів на розробку, виготовлення й експлуатацію продукції. Для технічних об'єктів до числа додаткових показників техно-логічності, що характеризують технологічність їхньої конструк-ції, відносять деякі показники призначення, наприклад коефіцієнт збірності (блочності) виробу тощо. Попередні розрахунки основних і додаткових показників тех-нологічності повинні виконуватись з використанням дослідно-статистичних даних по аналогічних виробах. На кожному підприємстві, яке здійснює технологічну підготов-ку виробництва, сполучену з аналізом технологічності продукції, організується збір і систематизація кращих галузевих показників технологічності. Тільки на цій основі можна впевнено судити про рівень технологічності новостворюваної продукції, зіставляти її показники, насамперед показники трудомісткості, матеріалоєм-ності й собівартості, з прогнозованими показниками технологіч-ності і кращими аналогічними показниками, досягнутими в прак-тиці передових підприємств даної галузі