Українські фахівці з питань оцінки бізнесу
Усі методи оцінки бізнесу поділяються на три групи:
доходний підхід;
майновий підхід (накопичення активів);
ринковий підхід.
Доходний підхід до оцінки бізнесу базується на методі переведення очікуваних доходів у їх вартість, тобто їх капіталізації. В рамках цього підходу може застосовуватися пряма капіталізація або метод дисконтування грошових потоків.
Пряма капіталізація передбачає процес переведення валового грошового потоку у вигляді суми чистого прибутку та амортизації за період, як правило за рік, у вартість за допомогою відповідної ставки капіталізації. Пряма капіталізація застосовується виключно у випадках, коли грошові потоки від функціонування бізнесу передбачаються постійними на протязі всього періоду прогнозування. Застосування прямої капіталізації у разі оцінки бізнесу або інтересів в бізнесі, майнових комплексів, що подібні до бізнесу, є обмеженим.
Непряма капіталізація доходу (дисконтування грошових потоків) застосовується у випадках, коли прогнозовані доходи у вигляді чистих грошових потоків від функціонування бізнесу є неоднаковими за величиною або непостійними на протязі певного періоду прогнозування. Дисконтування майбутнього чистого грошового потоку розраховується на кожний із декількох майбутніх періодів. Такі надходження переводяться у вартість шляхом застосування ставки дисконту, яка використовує техніку теперішньої вартості.
Майновий підхід базується на акумуляції активів підприємства з їх оцінкою за ринковою, балансовою або ліквідаційною вартістю.
Підхід включає наступні методи оцінки:
накопичення чистих активів;
скоригованої балансової вартості;
за очікуваним результатом від ліквідації.
Метод чистих активів базується на визначенні вартості кожного з активів та пасивів балансу. Вид вартості кожного з активів визначається в залежності від характеру відповідного активу.
Оцінка по балансовій вартості виконується за умови, що балансова вартість необоротних активів (матеріальних та нематеріальних) вважається достовірною. Коригування статей балансу виконується по аналогії з методом чистих активів.
Очікуваний фінансовий результат від ліквідації майнового комплексу дорівнює поточній ринковій вартості доходів від продажу активів комплексу, зменшеної на суму витрат, пов'язаних з продажем та погашенням зобов'язань. Ліквідаційна вартість підприємства дорівнює ринковій вартості окремих активів, зменшеної на суму витрат. пов'язаних з ліквідацією підприємства, за вирахуванням усіх зобов'язань. Ринковий підхід базується на виконанні двох методів:
методу аналізу аналогічних компаній;
методу аналогічних придбань.
Метод із застосуванням аналізу аналогічних компаній (Compo) базується на ринковій капіталізації компаній-аналогів і дозволяє па основі ринкових даних визначити імовірну величину ринкової капіталізації для бізнесу, інтерес (права) щодо якого є об'єктом оцінки, за умови, якщо цей бізнес був би акціонерним товариством, акції якого знаходилися б у відкритому продажі та мали б відносно активний ринок. Розрахована за непрямими ринковими даними імовірна величина ринкової капіталізації називається експрес-оцінкою ринкової капіталізації.
Ринкова капіталізація – добуток ринкового курсу однієї акції компанії, зафіксованого на відкритому фондовому ринку на певну дату, та кількості акцій цієї компанії, що знаходяться в обігу на згадану дату.
Метод, що базується на ринковій капіталізації компаній-аналогів складається з наступної послідовності процедур:
вибір компаній-аналогів, що мають ринкову капіталізацію на дату оцінки чи близьку дату;
збір інформації про бізнес, інтерес (права) щодо якого оцінюється, та компанії-аналоги за кілька останніх років (обороги з реалізації продукції у вартісному та натуральному виразі, фінансові результати, структура та вартість активів, заборгованість тощо);
корегування ринкової капіталізації компаній-аналогів та даних показників, що характеризують діяльність компаній-аналогів, для врахування відмінностей між ними та бізнесом, інтерес (права) щодо якого оцінюється;
розрахунок на основі даних про компанії – аналоги системи показників-співвідношень, що можуть бути використані для отримання оцінок ринкової капіталізації та інвестованого капіталу для бізнесу, інтерес (права) щодо якого оцінюється;
одержання на основі системи показників-співвідношень групи оцінок та вибір з них найбільш достовірної експрес-оцінки ринкової капіталізації для бізнесу, інтерес (права) щодо якого є об'єктом оцінки;
корегування та уточнення отриманої оцінки, отримання остаточної експрес-оцінки ринкової капіталізації.
Метод аналогічних придбань базується на інтерпретації даних про ринкові угоди з продажу контрольних інтересів щодо бізнесів та про угоди з продажу валових активів майнових комплексів, подібних до бізнесу, інтерес (права) щодо якого оцінюється. Метод полягає в отриманні оцінки вартості сто відсоткового інтересу в бізнесі, інтерес в якому оцінюється, на основі даних про угоди щодо інтересів (прав) щодо подібних бізнесів. Оцінка сто відсоткового інтересу в бізнесі – це умовна розрахункова оцінка. Така оцінка може бути отримана, навіть щодо бізнесів, відчуження сто відсоткового інтересу в яких в межах однієї угоди за законодавством неможливе.
Основними процедурами методу є:
вибір подібних бізнесів, щодо яких існує ринкова інформація про угоди купівлі продажу інтересів (прав) або про аналогічні за змістом угоди;
збір інформації про подібні бізнеси, щодо яких існує ринкова інформація про угоди купівлі продажу інтересів (прав), за кілька років, що передували такій угоді (обороти з реалізації продукції у вартісному та натуральному виразі, фінансові результати, структура та вартість активів, заборгованість тощо);
корегування даних про ціни угод для врахування відмінностей в даті укладення цих угод та обсязі переданих елементів контролю (найліпше використовувати дані лише про угоди, в яких передавався обсяг прав контролю аналогічний тому, що пов'язаний з оцінюваним інтересом в бізнесі);
корегування даних угод та даних показників, що характеризують діяльність бізнесів, для врахування відмінностей між ними та бізнесом, інтерес (права) щодо якого оцінюється;
розрахунок на основі даних про фактичні угоди системи показників-співвідношень, що можуть бути використані для отримання оцінок вартості сто відсоткового інтересу щодо бізнесу, інтерес (права) щодо якого оцінюється;
одержання групи оцінок та основі системи показників-співвідношень групи оцінок та вибір з них найбільш достовірної оцінки вартості сто відсоткового інтересу щодо бізнесу, інтерес (права) щодо якого оцінюється;
корегування та уточнення отриманої оцінки, отримання остаточної оцінки вартості сто відсоткового інтересу щодо бізнесу, інтерес (права) щодо якого оцінюється.
Визначення ключових понять
Капіталізація – визначення вартості об'єкта оцінки на підставі чистого операційного або рентного доходу від його використання.
Капітальна інвестиція – господарська операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
Капітальні вкладення – інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів.
Капітальні трансферти – невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років, або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.
Недержавні капітальні вкладення – капіталовкладення, що здійснюються за рахунок коштів інвесторів з недержавними формами власності.
Реінвестиція – господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.
Земельна ділянка – частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами. Під час проведення оцінки земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні і (або) простір над та під нею висотою і глибиною, що необхідні для здійснення земельних поліпшень.
Будівлі – земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо.
Приміщення – частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.
Об’єкти незавершеного будівництва – будівлі, споруди або передавальні пристрої, які фактично не експлуатуються внаслідок того, що перебувають у недобудованому стані.
Функціональний аналог – нерухоме майно, яке за своїми функціональними (споживчими) характеристиками може бути визнане подібним майном до об’єкта оцінки.
Валовий дохід – сукупне надходження коштів, які очікується отримати від реалізації прав, пов'язаних з об'єктом оцінки.
Операційні витрати – прогнозовані витрати власника, пов'язані з отриманням валового доходу. До операційних не належать витрати на обслуговування боргу та податків що сплачуються від величини прибутку, отриманого від використання об'єкта оцінки, єдиного податку, фіксованого податку.
Чистий операційний дохід – дохід, що визначається як різниця між валовим доходом та операційними витратами.
Об’єкт оцінки – нерухоме майно, яке підлягає оцінці відповідно до умов договору на проведення оцінки майна або за інших підстав, визначених законодавством.
Обє’кт порівняння – подібне майно, що відібране для застосування порівняльного підходу.
Одиниця інвестування – еквівалентна розрахункова одиниця умовної площі житла з урахуванням його середньої ринкової вартості, яку банк використовує при веденні обліку коштів, наданих кредитів та нарахованих на них процентів житловому ощадному рахунку та при розрахунках процентів за вкладами.
Ґудвил (goodwill; гудвилл) – 1) один із видів нематеріальних активів, вартість якого визначається як різниця між ринковою (продажною) вартістю підприємства як цілісного майнового комплексу та його балансовою вартістю; це перевищення вартості підприємства пов'язано з можливістю одержання вищого рівня прибутку (порівняно із середньоринковим) за рахунок використання ефективнішої системи управління, домінуючої позиції на товарному ринку, застосування нових технологій, злагодженості у діяльності підприємства та інших непомітних активів, які здатні приносити прибутки (іноді навіть включається у баланс підприємства при його продажу); 2) імідж підприємства, його питома вага, технічна та економічна здатність, репутація і клієнтура, зв'язки і вплив; 3) непомітний основний капітал; 4) балансова оцінка імені фірми; 5) передача права на підприємство (при продажу підприємства); в Україні облік ґудвилу, що виникає під час об'єднання підприємств, визначає Національний стандарт бухгалтерського обліку №.
Контрольні запитання
Дайте визначення основних фондів і критерії їх класифікації.
Яка тенденція розвитку структури основних фондів в промисловості?
Яка ступінь спрацювання основних засобів за видами економічної діяльності?
Які показники характеризують використання основних фондів у промисловості України?
Які ознаки мають капітальні вкладення?
Яка структура реальних інвестицій?
Дайте визначення стратегічного планування реальних інвестицій.
Яка процедура стратегічного аналізу?
Які розділи повинен включати стратегічний план?
Які групи нерухомості є в Україні?
Яке тлумачення ринку нерухомості?
Якими правовими актами регламентуються відносини на ринку нерухомості України?
Дайте визначення оцінки нерухомості.
Що таке ринкова вартість нерухомості?
на базі якого стандарту робиться оцінка нерухомого майна в Україні?
Контрольне завдання
Зробіть якісний аналіз типової структури техніко-економічного обґрунтування (ТЕО)
Розділ 1. Основна ідея інвестиційного проекту
1.1 Ідея проекту (описують основну ідею проекту з посиланням на постанови, рішення та інші документи, що є підґрунтям дія розроблення ТЕО проекту; визначають відповідність ідеї наявній системі економічних відносин у країні та рівню її економічного розвитку).
1.2 Персик спонсорів і причини їх зацікавленості у реалізації інвестиційного проекту.
1.3 Відомості про інвестиційний проект та ініціатора (замовника).
1.3.1 Основні параметри інвестиційного проекту (тривалість реалізації, цілі, географічні межі, ринкова ніша тощо).
1.3.2 Виробничі потужності підприємства; дані про його технічний стан; характеристика об’єктів. які підлягають реконструкції або розширенню, оцінка діяльності підприємства; техніко-економічні показники роботи за останні три роки; продукція та її структура.
1.3.3 Напрями економічної, промислової, фінансової, соціальної політики керівництва підприємства.
1.3.4 Національні та галузеві фактори, що сприяють упровадженню інвестиційного проекту.
1.3.5 Назва, адреса, фінансові можливості, роль у інвестиційному проекті його організатора або ініціатора.
Розділ 2. Аналіз ринку та стратегія маркетингу
2.1 Загальноекономічний аналіз Прогнозування ймовірних обсягів реалізації продукції у межах інвестиційного проекту здійснюють, зважаючи на чисельність оптових і роздрібних покупців та характеристику стану попиту за останні три роки, враховуючи як вітчизняні, так і імпортні гомогенні товари.
2.1.1 Загальні економічні показники, що стосуються попиту на продукцію, передбачену інвестиційним проектом (демографічна ситуація в країні (регіоні), рівень доходів та споживання населення тощо); характеристика потенційних покупців (клієнтів) цієї продукції.
2.1.2 Державна політика та законодавче регулювання у сфері, пов’язаній з виробництвом, споживанням, імпортом продукції, передбаченої проектом.
2.1.3 Рівень національного виробництва подібної продукції (експортні потужності рийку на поточний момент, частка основних підприємств-конкурентів у загальному обсязі продажу в регіонах та можливості появи на ринку нових підприємств-конкурентів).
2.1.4 Рівень імпорту подібної продукції.
2.1.5 Виробництво та імпорт товарів-замінників (перелік або зазначення кількості підприємств та абсолютних обсягів їх виробництва).
2.1.6 Дані про граничні витрати та доповнюючі товари.
2.2 Дослідження ринку (детальна оцінка наявної місткості ринку. прогнозування можливої місткості вітчизняного ринку та перспектив виходу на ринки інших країн).
2.3 Основи проектної стратегії (детальний опис визначених цілей інвестиційного проекту та обгрунтування вибраного варіанта його стратегії (лідерство у витратах, орієнтація на обмежену групу покупців; зайняття ринкової ніші).
2.4. Основна концепція маркетингу (стратегія маркетингу та оперативні заходи).
2.4.1 Стратегія маркетингу (розробляють як самостійний розділ у разі виходу на регіональний ринок із принципово новим видом продукції). Її можна і не розробляти за відсутності найближчим часом проблем зі збутом продукції.
Найчастіше у ТЕО інвестиційного проекту передбачають такі маркетингові стратегії:
– проникнення на ринок (головними засобами є реклама й торгівля);
– розвиток ринку (поширення виробленої продукції в нові регіони, на нові споживчі сегменти ринку, зростання продажу через канали розподілу);
– розвиток продукту (розроблення принципово нової продукції для невідомих заздалегідь клієнтів);
– диверсифікація (виробництво і реалізація різноманітної продукції, що зменшує ризик перенасичення ринку певною продукцією та сприяє охопленню якомога більшої кількості його сегментів).
2.4.2 Оперативні заходи (збирання, оброблення та систематичне оцінювання інформації про ринок та ринкове середовище). Для визначення цілей і стратегії маркетингу основною є інформація про сильні і слабкі сторони конкурентів, власні слабкі і сильні сторони, про поведінку клієнтів та специфічні потреби споживачів, репутацію підприємства, попередні оцінки витрат.
2.5 Витрати та доходи маркетингу Прогнозують витрати на визначення цін реалізації продукції з урахуванням реакції покупців на їх рівень і цінової політики конкурентів та інших, пов'язаних зі збутом продукції, витрат. Оцінювання майбутніх доходів здійснюють зважаючи на оптимальні виробничі потужності, технологічну концепцію виробництва, технічно доцільну виробничу програму тощо.
Розділ 3. Сировина ти комплектуючі матеріали
У межах цього розділу передбачають дослідження забезпеченості випуску передбачених інвестиційним проектом продукції або послуг основними видами сировини, комплектуючих матеріалів, енергетичних ресурсів тощо.
3.1 Класифікація сировинних та комплектуючих матеріалів:
– мінеральні ресурси (інформація про запаси та фізико-хімічні властивості ресурсів);
– сільськогосподарські матеріали (інформація про запаси та фізико-хімічні властивості ресурсів, їх якість, методи збирання й транспортування);
– морські продукти (відомості про запаси, витрати виробництва, особливості національної політики та екологічні обмеження щодо використання);
– промислові напівфабрикати (розглядають можливість їх використання залежно від характеру технологічного циклу майбутнього проекту);
– допоміжні матеріали (потреба в електроенергії, паливі, водо- й таропостачанні, пакувальних матеріалах);
– запасні частини.
3.2 Доступність і джерела постачання ресурсів. Постійна доступність сировини та основних виробничих матеріалів с фактором, що визначає технологічну її економічну життєздатність проекту, а також його можливі масштаби й потужність. Вказують зовнішні та внутрішні джерела постачання ресурсів, місце їх розташування, і визначають витрати на транспортування. Необхідно з'ясувати головні сфери діяльності та форми власності підприємств-постачальників, їх фінансовий стан і прибутковість, рівень виробничих потужностей, обсяг продажів за останні три роки, а також визначити головних споживачів продукції тощо.
3.3 Стратегія поставок, витрати на сировину та комплектуючі вироби.
3.3.1 Цілі стратегії поставок (багатовекторність ділових стосунків з постачальниками, мінімізація витрат, ризику тощо).
3.3.2 Програма поставок сировини й матеріалів. Здійснюють остаточний вибір джерел постачання та постачальників, засобів транспортування та зберігання: визначають типи можливих угод (договори, контракти, ліцензовані угоди, протоколи про наміри тощо), загальні умови контрактів (умови платежів, гарантії тощо) та опрацювання іншої інформації, що надалі є основою для визначення потреб в обіговому капіталі, оцінювання ризику зриву поставок сировини та комплектуючих виробів.
Розділ 4. Місце реалізації інвестиційного проекту та навколишні середовище
Аналіз розташування об'єкта дає змогу розглянути його потенційні переваги з позицій наближення до факторів виробництва або ринків збуту, оцінити інвестиційну привабливість регіону, визначити ринкову вартість земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт, і територій, що до неї прилягають.
4.1 Аналіз можливих місць реалізації інвестиційного проекту та стануу навколишнього середовища. Оцінюють кілька розроблених альтернативних варіантів розміщення об'єкта з урахуванням: розташування ринків збуту та шляхів доступу до них: екологічного стану навколишнього середовища та впливу проекту на екологію: географічних умов; державної соціально-економічної політики, стимулів та обмежень; інфраструктури району реалізації проекту, наявності достатньої кількості кваліфікованої робочої сили, розміщення потенційних конкурентів, можливості ліквідації відходів майбутнього виробництва тощо.
4.2 Остаточне обгрунтування вибору місця реалізації інвестиційного проекту, будівельного майданчика. Головним критерієм остаточного вибору місця майбутньої реалізації проекту є мінімізація витрат на виробництво та збут продукції. Розробляють детальну карту розташування підприємства із зазначенням на ній основних під’їзних шляхів (залізничних, водних та автошляхів), місця розташування будівель і споруд, резервних площ для можливого розширення виробництва; енергетичного сектору господарства.
Розділ 5. Інженерна частина та технології інвестиційного проекту
Деталізовану виробничу програму визначають після розроблення програми збуту проектованої продукції, враховуючи, що в межах загальної виробничої потужності підприємства окремі види виробничої діяльності упродовж різних стадій можуть відбуватися з різною інтенсивністю.
5.1 Виробнича програма та виробничі потужності.
5.1.1 План виробничої програми з урахуванням ринкових та ресурсних обмежень. З'ясовують екологічні, санітарні та інші обмеження щодо масштабів виробництва; ринок здуту та його вплив на обсяг виробництва; можливості розширення виробництва в майбутньому; спеціалізацію та кооперацію підприємства; обґрунтовують конкурентоспроможність продукції на світовому ринку, її вплив па розширення експорту, зменшення імпорту та поповнення валютного запасу.
5.1.1 Визначення потреби в матеріалах та робочій силі (йдеться про забезпечення підприємства сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, енергією, паливом, водою і трудовими ресурсами).
5.1.2 Оптимальній) рівень виробничої потужності із зазначенням номінальних, максимальних та найбільш реальних обсягів виробництва продукції. (Обґрунтовують загальний обсяг випуску продукції за рік при виході об'єкта інвестування на проектну потужність; проводять розрахунки за окремими асортиментними групами товарів. Заплановані обсяг і структуру виробництва продукції розраховують у національній валюті, скоригованій з урахуванням індексу цін).
5.1.3 Номенклатура продукції, спеціалізація та коопераційні зв'язки підприємства. Наводять основні технічні дані та економічні показники продукції порівняно з показниками аналогічних видів продукції передових вітчизняних та іноземних підприємств.
5.2 Вибір, придбання та передача технології; детальний план та інженерні основи проекту. Ретельно опрацьовують альтернативні варіанти забезпечення випуску продукції за сучасною технологією; перевіряють наявність у ініціатора інвестиційного проекту технології, що відповідає сучасним стандартам, з’ясовують можливості використання вітчизняних і західних технологи) та обладнання, необхідність придбання вітчизняних чи зарубіжних патентів, ліцензій, ноу-хау; враховують екологічні фактори, наявність ресурсів, можливі стратегії реалізації проекту.
Підставою для залучення певної технології є отримання високих результатів внаслідок її використання в минулому. Аналіз альтернативних технологій передбачає вибір найкращого варіанта на основі агрегованого критерію;
де w – вагомість окремого критерію (наприклад, за десятибальною шкалою);
G – показник окремого критерію (попереднє використання технології; доступність, вартість, кількість постачальників та якість сировини; комунальні послуги і комунікація; наявність патенту або ліцензії; пристосованість технології до місцевих природних умов; безпека її екологія, капітальні та виробничі витрати тощо).
Потім розробляють попередній і детальний плани реалізації інвестиційного проекту.
5.3 Вибір обладнання, будівельні роботи, потреби в ремонті та заміні. Оцінюють інвестиційні витрати на придбання обладнання. Наводять конкретний перелік необхідного обладнання з розподілом за групами (технологічне, механічне, електричне, інструменти, транспортне, конвеєрне тощо); зазначають та обґрунтовують вибір його постачальників. Аналізують забезпеченість випуску продукції необхідними виробничими приміщеннями та об’єктами виробничої інфраструктури; розглядають можливості їх розширення, придбання чи нового будівництва. Складають попередній план будівельно-монтажних робіт. Слід передбачити необхідність та можливість ремонтних робіт, оцінити забезпеченість робочою силою відповідного рівня кваліфікації для належного режиму експлуатації обладнання. Здійснюють початковий розрахунок вартості інвестиційних витрат на будівництво (із розрахунку питомих витрат на 1 м2 площі).