Лекція 16. Інноваційна політика підприємства

9.1. Інноваційна політика фірми у плановій та змішаній економіках

Інновація – основа економічного розвитку системи. Дане положення справедливе для систем різних рівнів, до яких належать як суспільство в цілому, окремі держави і їх провідні галузі, так і підприємства (фірми). Щоб інновації були ефективними, вони повинні бути керованими, останнє є прерогативою інноваційної політики.

Назва означеної політики містить у собі два поняття: «інновація» і «політика». «Політика» походить від давньогрецького слова «politike» і означає державний, суспільний, управління.

«Інновація» - нововведення. А звідси «інноваційна політика» - наука і система практичного регулювання (управління) нововведеннями у суспільстві, в умовах конкретного підприємства, галузі, країни [14, с.23].

За рівнем розробки розділяють інноваційну політику держави і підприємства.

На рівні держави розробляється державна інноваційна політика, яка виражає відношення держави до інноваційної діяльності, визначає цілі, напрями, форми діяльності органів державної влади в галузі науки, техніки і реалізації досягнень науки і техніки.

Інноваційна політика є частиною соціально-економічної політики, яка визначає цілі і приорітети інноваційної стратегії і механізм її реалізації органами державно влади. Інноваційна політика держави складається з пошуку оптимальних шляхів розвитку суспільства; виявлення перспективних галузей і виробництв, їх фінансовій підтримці; економічного регулювання інноваційних процесів; організаційного, правового та іншого забезпечення прискорення впровадження в сферу виробництва і послуг досягнень науки і техніки. Таким чином, інноваційна політика на макроекономічному рівні – це система економічних, правових, організаційних, управлінських методів, які направлені на створення сприятливих умов виникнення і функціонування інноваційної інфраструктури.

Основними напрямами державної науково-технічної політики є:

• підтримка фундаментальних досліджень, які направлені на отримання результатів, здатних забезпечити революційний розвиток науки і техніки;

• фінансування пошукових НДДКР для створення нової техніки і технології з технічними рішеннями для передачі результатів в сферу матеріального виробництва;

• створення законодавчої і інформаційної бази, яка забезпечує економічну зацікавленість виробників в здійсненні інновацій, тобто в освоєнні нової техніки і технології, і на цій основі радикальної зміни технічного рівня виробництва і економіки в цілому.

Завданням науково-технічної політики держави є створення стійкого і здатного до саморозвитку механізму, який забезпечує розвиток і ефективність наукової діяльності, що розглядається як виробництво інтелектуальної продукції і її використання в сфері матеріального виробництва і економіки в цілому [13 , с.25].

Інноваційна політика підприємства являє собою визначення керівництвом підприємства і його науково-технічними підрозділами мети інноваційної стратегії і механізмів підтримки приорітетних інноваційних програм і проектів підприємства [12, с.50]. Вивчення, прийняття та реалізація рішень стосовно розробки і впровадження у виробничу практику нововведень: нової технології, техніки, організаційних форм управління і методів господарювання становлять зміст інноваційної політики підприємства [14, с.24]. Завдання інноваційної політики полягають у забезпеченні ефективного виконання функцій НТП, тобто в економії й перетворенні праці, заощадженні матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, ефективному використанні основних виробничих фондів і капітальних вкладень [2, с.31].

Інноваційна політика являється складовою частиною політики підприємства, що регламентує порядок його господарської діяльності, і направлена на визначення підходів до управління інноваційною діяльністю підприємства, розробку правил, норм і методів цієї діяльності.

Інноваційні перетворення відбуваються в усіх сферах діяльності підприємства, тому в межах стратегічного управління інноваційна політика підприємства забезпечує координацію і взаємозв’язок всіх інших видів функціональних політик підприємства. Таким чином, інноваційна політика пов’язує в єдине ціле всі політики підприємства і визначає місце кожної з виконуваних на підприємстві функцій в загальному процесі інноваційної діяльності.

Інноваційна політика підприємства передбачає цілеспрямовану комплексну інноваційну діяльність підприємства по зміні будь-якого з елементів бізнесу даного підприємства з метою зміцнення його конкурентоспроможності.

Таким чином, інноваційну політику підприємства можна визначити, як форму стратегічного управління, яка визначає цілі і умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, що направлені на забезпечення його конкурентоспроможності і найбільш повне використання наявного потенціалу [11, с.111].

Слід зазначити, що категорії «інновація», «ринок», «конкуренція», «надприбуток» пов’язані між собою, тому змішаній економіці та періоду трансформації до неї притаманне поняття інноваційної політики, а соціалістичній плановій економіці відповідає політика науково-технічного розвитку (НТР) підприємства.

Мета і роль інноваційної політики в діяльності підприємства змінювалась за різних систем господарювання (табл. 9.1).

У плановій економіці пріоритетним напрямом для політики НТР держави був розвиток стратегічних галузей промисловості (насамперед, оборонної промисловості, космічної техніки), що виготовляли наукомісткі вироби та послуги і відігравали роль двигуна економічного розвитку на світовій арені.

Таблиця 9.1.

Інноваційна політика підприємства в плановій і змішаній системі господарювання

	Соціалістична планова економіка Державне планування або планування на МАКРОРІВНІ	Змішана економіка планування на МІКРОРІВНІ
Планування на підприємстві	повністю залежне, направлене на реалізацію державного плану	у більшості випадків самостійне
в тому числі інноваційна політика/ (НТР)	реалізує настанови державної програми науково-технічного розвитку	основа підприємницької діяльності підприємства, головний фактор його конкурентоспроможності. Орієнтується на державну інноваційну політику, враховує власні інтереси і можливості, а також потреби ринку

Політика НТР підприємств галузей була зорієнтована на розробку і освоєння радикальних, проривних інновацій, повністю визначалась політикою НТР держави і реалізувала її. Механізм реалізації в загальному вигляді можна зобразити схематично (рис.9.1).

Рис.9.1. Механізм формування політики НТР підприємства в плановій економіці

Відповідно до схеми (рис.9.1), на основі політики НТР держави розроблялись програми і плани . Останні, трансформовані в орієнтири, визначали політику НТР підприємства.

На підприємствах, що працювали на споживчий сектор ( легка, харчова та ін. промисловість), інновації розглядались як органічно – закономірне оновлення виробництва внаслідок його морального і фізичного старіння. Наголос робився на науково-технічний прогрес у виробництві і орієнтувався на технічне і технологічне оновлення виробничої бази з метою підвищення продуктивності праці. У цьому секторі превалювали процес – інновації над продукт – інноваціями. Орієнтиром в інноваційній політиці була економічна ефективність виробництва, від якої не залежала життєспроможність самого підприємства, адже вона здійснювалась у межах державної програми. Гарантований збут, планування зверху, не врахування потреб кінцевих споживачів призвели до неконкурентоспроможності більшості підприємств на момент трансформації України до змішаної економіки. Особливо це позначилось на підприємствах, що обслуговували споживчий сектор. Так, сьогодні бізнес – портфель більшості підприємств легкої промисловості складається з договірної роботи на давальницькій сировині. Схема проста: іноземні підприємці надають сировину, лекала, а іноді і обладнання українським підприємствам швейної галузі,де також використовують дешеву робочу силу для виготовлення продукції, яку під власними визнаними іноземними марками реалізують як за кордоном, так і в Україні за ринковими цінами. Асортимент продукції вітчизняного виробництва, що розробляється і реалізується виключно на внутрішньому ринку, в більшості випадків не відповідає потребам споживачів, а отже не є конкурентоспроможним.

Одним із істотних чинників, який переважно зумовив зацікавленість підприємств інноваційною діяльністю, стали зміни в економічній системі. Трансформація економічної системи господарювання з централізованим плануванням сприяла виникненню абсолютно нових умов функціонування. Цей процес створив нову картину – картину ринку, елементами якої стали поява конкурентів та спричинена ними цінова конкуренція, різкі зміни попиту, зростання вимог до якості, зростання коштів на вдосконалення виробів, швидкі технологічні зміни та цілий ряд інших. У багатьох випадках ці фактори стали мотивами для проведення інноваційних заходів [5, с.118].

На думку провідних вчених України в інвестиційно – інноваційній сфері Черваньова В. Д. і Нейкової Л. І., “в умовах ринкової конкуренції для того, щоб протистояти тенденції до зниження норми прибутку підприємства змушені проводити свідому інноваційну стратегію, збільшуючи обсяги виробництва, реалізації і прибутку, підвищуючи продуктивність праці, знижуючи фондомісткість, прискорюючи оборотність вкладеного капіталу створенням нових потреб у своїх покупців, освоюючи і поставляючи на ринок якісно нові види продукції, постійно вдосконалюючи технологію їх виробництва. Потреба в постійному оновленні асортименту виготовленої продукції і технології її виготовлення змушує вводити наукові і проектні розробки в систему діяльності підприємств і фірм, орієнтуючи їх на прискорення інноваційних процесів. Так відбувається злиття науки, техніки і виробництва (якому належить провідна роль) у єдине ціле, що породжує інновації та використовує їх. Перенасичений ринок вимагає створювати ризикові фірми і ризикові капітали, розширювати виробництво, переходити на випуск наукомісткої продукції, змушує виробників відмовлятися від жорстких інерційних технологічних і організаційних структур”[15, с.85]. Так, новостворені підприємства наукомісткого сектору орієнтуються на повний цикл, який включає стадію НДДКР, освоєння нових продуктів і послуг, впровадження на ринок і післяпродажне обслуговування. Це робить їх більш мобільними і дозволяє враховувати як мінливі потреби ринку, так і останні науково – технічні досягнення.

Перехід України до змішаної економіки призвів до зміни розуміння місця і основної мети інноваційної політики на підприємстві. Новій системі притаманне планування на мікрорівні, де підприємство самостійно визначає з ким, як, коли, для кого і яким чином працювати. Особливість інноваційної діяльності в ринкових умовах полягає передусім в її орієнтації на запити споживача, адже сьогодні ідею нового технічного вирішення або шлях до нього вказують потреби ринку (45%), умови виробництва (30%) та аналіз технічних можливостей (21%) [15, с. 96]. Вирішення внутрішніх інноваційних завдань підприємства як виробника так чи інакше має підпорядкований характер. За умов конкуренції сильні позиції буде мати підприємство, яке гнучко реагує на потреби ринку та спроможне або задовольнити нову потребу, або запропонувати новий чи поліпшений засіб задоволення існуючої потреби. Тобто мова йде про інновацію, яка стає ключовим фактором конкурентоспроможності підприємства, а інноваційна політика – основою підприємницької політики.

Характер взаємовідносин “інновації - підприємство” в умовах ринку ілюструє схема (рис.9.2).

Кінцевою метою існування будь – якого підприємства є одержання прибутку, який в умовах конкуренції товаровиробників безпосередньо пов’язаний з конкурентоспроможністю пропозиції (наприклад, товарного портфелю) підприємства.Остання є конкурентоспроможною в разі, якщо вона задовольняє потреби ринку. Динаміка факторів ринкового середовища породжує зміни або виникнення нових потреб, тому пропозиція підприємства повинна постійно удосконалюватись, а інноваційна політика проводитись свідомо.

Рис.9.2. Система взаємовідносин “ринок – підприємство - інновації”

У загальному вигляді причини введення інновацій можна розділити на дві основні групи:

1. прибуток підприємства знижується – у цьому випадку за рахунок введення інновації підприємство розраховує стабілізувати (реанімувати) прибуток;

2. прибуток підприємства знаходиться на запланованому рівні – підприємство приймає рішення про збільшення існуючого прибутку за рахунок введення інновації.

У реальному житті причин значно більше і вони утворюють підгрупи цих основних груп.

Економічну зацікавленість підприємців інноваціями пояснюють дані, приведені в таблиці 9.2 [9, с.15].

Таблиця 9.2.

Фактори економічного зростання

Фактори зростання	Вагомість кожного фактору, %
1. Збільшення працевитрат	32
2. Підвищення продуктивності праці, в т. ч. за рахунок:	68
- нововведень (інновацій)	28
- капіталу	19
- освіти і профпідготовки	14
- економії за рахунок масштабів виробництва	9
- поліпшення розподілу ресурсів	7
	100

Відповідно таблиці 9.2, найбільш важливим фактором конкурентоспроможності підприємця-виробника є підвищення продуктивності праці. Остання зростає на базі нововведень і підвищення рівня професійної підготовки робітників. Технічний прогрес як співпадіння нової технологічної бази і нових можливостей робітників визначає близько 28% приросту національного доходу. Якщо на практиці інновації і інвестиції тісно взаємопов’язані, то їх сукупний внесок в приріст доходу складає приблизно 47%. У зв’язку з цим стає зрозумілим, що якщо немає дієвих механізмів нововведень, то зберігається відстала технологічна база і неможливо підтримувати конкурентоспроможність бізнесу.

На різних у часі етапах становлення держави (період перебудови, час після неї і теперішній час) інноваційна політика підприємств, заснованих до і після перебудови мала свої особливості. На підприємствах соціалістичного періоду заснування інноваційна політика задля виживання і пристосування до ринкових умов на перших етапах перебудови робила наголос на першочегровості організаційних інновацій, таких як реструктуризація, зміна форм власності. На новоутворених підприємствах в інноваційній політиці акцент змістився в бік технічних інновацій (табл.9.3[5, с.117]).

На проведення технічних інноваційних заходів впливали передувсім зростання конкуренції, прагнення утриматися та зміцнити позиції на ринку, зростання вимог до якості, очікування та вимоги клієнтів. Ця перспектива була характернішою для “молодих” малих та середніх фірм [5, с.118]. У нинішній час інноваційна політика підприємства охоплює всі сторони удосконалення діяльності підприємства задля підвищення його конкурентоспроможності на ринку. Слід також зазначити, що лідируючі позиції на ринку займають підприємства, в основі яких лежить інноваційна технологія. Існують наступні ознаки технологічно ефективного підприємства [7,с.11-12]:

1. Зміна стратегічної мети і розвиток засобів її досягнення в відповідності з НТП.

2. Намагання зберегти завойовані позиції на конкретних сегментах ринку і в той же час спостереження за новими ринками збуту.

3. Використання матричної структури управління.

4. Широке залучення своїх постачальників до розробки нової продукції і технології.

5. Зміна акцентів в конкурентній боротьбі. Поява глобальних ринків і відповідно глобальної конкуренції.

6. Готовність до сприйняття зовнішніх змін і контакту з фірмами – конкурентами.

7. Наявність, як правило, власної науково – дослідної бази. Технологічно ефективне підприємство виділяє 13% коштів від власних продажів на її розвиток, неефективне – 3%.

8. Паралельність розробки продукту з дослідженням його ринкового потенціалу.

9. Наявність кадрів, які здатні вирішувати перспективні проблеми.

10. Обмін досвідченими спеціалістами між групами досліджень і науково – технічних розробок.

Таблиця 9.3

Інноваційна практика підприємств

Технічні інновації

Організаційні інновації

Впровадження нових виробів та послуг Загальне підвищення рівня послуг Впровадження нової продукції Впровадження нових технологій

Перетворення форм власності, наприклад, у ТОВ, товариство працівників або акціонерне товариство Реструктуризаційна діяльність Інноваційні зміни організаційної структури, проведені шляхом впровадження посади менеджерів Впровадження системи забезпечення якості або управління якістю, заснованих на нормах ISO Впровадження системи “Total Quality Control” Впровадження інтегрованого процесу управління та комп’ютеризації Створення центрів прибутків та витрат Зміни організації системи продажу, створення нової системи дистрибуції Впровадження ротаційної системи управління кадрами Створення нових регіональних відділень Впровадження нових систем розрахунків Впровадження нової мотиваційної системи оплати праці Впровадження системи контролю за допомогою відеонагляду

Досвід провідних підприємств на ринку свідчить, що інновації неминучі. Радикальні інновації під силу впроваджувати невеликій кількості підприємств. Конкурентоспроможність більшості підприємств забезпечується за рахунок послідовництва, модифікування, впровадження вже існуючих і тих, що зарекомендували себе на ринку інновацій. Останнє положення красномовно ілюструють дані, отримані вченими Booz, Allen and Hamilton при дослідженні 700 фірм і 1300 нових промислових і споживчих товарів (табл.9.4) [10].

Таблиця 9.4.

Класифікація товарів за ступенем новизни

Вид товару	Вагомість кожної групи, %
Товари світової новизни	10
Товари, нові для фірми	20
Розширення існуючої гами товарів	26
Оновлені товари	26
Зміна в позиціюванні товару	7
Скорочення витрат (виробнича інновація)	11
	100

Як бачимо, лише мала частка нововведень (10%) володіє світовою новизною, тоді як більшість з них (70%) – це доповнення до гами існуючих товарів чи їх модифікації. Інновацію підприємство може купити, або розробити власними силами, в будь – якому випадку інноваційна пропозиція повинна орієнтуватись на задоволення потреб кінцевих споживачів і таким чином вирішувати економічні інтереси виробників (табл.9.5).

Відзначаючи стратегічну важливість інновацій, інноваційних процесів для довгострокового розвитку підприємства слід наголосити на необхідності керування цими процесами. З метою організації і планування інноваційних процесів на підприємстві виокремлюють інноваційну політику. Тому обов’язковим є знання складових інноваційної політики, підходів до її формування, факторів впливу. Висвітленню цих важливих питань присвячено наступний матеріал.

Таблиця 9.5

Пропозиція інноваційного товару

Характеристика пропозиції	Виникнення попиту	Об’єкт пропозиції	Результат, що очікується
Стратегічна	Зміна кон’юнктури ринку, зниження конкурентоспроможності	Продуктові і процесні новації	Виграш у ціновій конкуренції, закріплення і (чи) розширення ринкової ніши, внесок в інші сектори ринку
Тактична	Зниження обсягів продажу, зниження конкурентоспроможності	Процесні новації, виробничі і управлінські ноу – хау	Зростання запасу конкурентоспроможності, закріплення продукту на ринку
Антикризова	Зниження платоспроможності і загроза банкрутства, продаж бізнесу	Продуктові і процесні новації, управлінські ноу – хау	Відновлення конкурентоспроможності, реорганізація бізнесу, більш висока ціна підприємства
Венчурна	Ризикове вкладання капіталу в перспективний високоприбутковий бізнес	Радикальна новація	Надвисокий прибуток