17.3. Оцінка вартості інтелектуальної власності
В Україні офіційної методики вартісної оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності не створено. Проте вельми значною є міжнародна й вітчизняна практика такої оцінки. Втім, деякі фахівці вважають, що створити єдину методику взагалі неможливо, та й недоцільно.
Методика оцінки вартості інтелектуальної власності розробляється під конкретного замовника, оскільки необхідність такої оцінки виникає, як правило, у зв’язку з перепоступкою тих чи інших виняткових прав.
У світовій практиці діє визначена схема оцінки інтелектуальної власності, яка містить такі етапи [12, с. 35]:
визначення завдань;
складання плану оцінки;
збір і перевірка інформації;
використання доречних підходів до оцінки; узгодження;
звіт про результати оцінки вартості
Розрізняють три методологічні підходи до оцінки вартості об’єктів інтелектуальної власності: доходний; витратний; ринковий.
Доходний підхід базується на розрахунку економічних вигод, очікуваних від використання об’єктів інтелектуальної власності. Цей підхід полягає у визначенні розміру доходу, ставок капіталізації (або дисконту), враховуючих ступень ризику, пов'язаного з прибутковістю об’єктів інтелектуальної власності.
Методологія цього підходу базується на встановленні зв’язку між функціональними (фізичними, техніко-економічними) властивостями об’єкта інтелектуальної власності й майбутніми доходами від його використання.
На практиці в кожному об’єкті техніки (технології), як правило, одночасно може використовуватися декілька об’єктів інтелектуальної власності. Це зумовлює необхідність визначення часткової участі кожного конкретного об’єкта інтелектуальної власності у загальному прибутку (доході).
Основними методами, що реалізують доходний підхід, є дисконтування й капіталізація.
Відповідно до методу дисконтування, співвідношення між поточною й майбутньою вартістю об’єкта інтелектуальної власності відображають шляхом збільшення ставки дисконтування майбутніх грошових потоків (надходження чистого прибутку).
Метод капіталізації заснований на переведенні прибутку від комерційного використання об'єкта інтелектуальної власності у вартість останнього. Цей метод використовують найчастіше як експрес-метод для розрахунку залишкової вартості. При цьому необхідно виявити джерела та розмір грошового потоку, обґрунтувати ставки капіталізації й визначити вартість об’єкта за такою формулою:
PVкап = (CF)/K , (17.1)
де PVкап — поточна вартість об’єкта оцінки за методом капіталізації доходу; CF — щорічний грошовий потік (чистий прибуток, чистий операційний прибуток); K — коефіцієнт капіталізації.
Сутність витратного підходу полягає у визначенні фактичних витрат щодо створення, придбання та використання об’єктів інтелектуальної власності за минулий розрахунковий період.
Як правило, витратними методами оцінюється вартість інтелектуальної власності щодо соціальної сфери, космосу, оборонних програм тощо.
Витратний підхід передбачає використання трьох методів:
початкових витрат;
вартості заміщення;
відновлювальної вартості.
Вартість інтелектуальної власності за методом визначення початкових витрат базується на фактичних витратах згідно з бухгалтерською звітністю підприємства за кілька останніх років, які доцільно коригувати з урахуванням терміну їхньої давності.
За оцінки інтелектуальної власності вартості методом заміщення використовують принцип заміщення, згідно з яким максимальна вартість власності визначається мінімальною ціною, яку слід заплатити при купівлі об’єкта, еквівалентного за функціональними властивостями.
Метод відновлюваної вартості найчастіше використовується для розрахунку вартості прав на унікальні об’єкти інтелектуальної власності. Відновлювана вартість такого об’єкта визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії об’єкта, з урахуванням сучасних цін на сировину, матеріали, енергоносії, комплектуючі вироби тощо.
Ринковий підхід пов’язаний із встановленням вартості порівнянних об’єктів інтелектуальної власності, наприклад, за результатами раніше укладених ліцензійних договорів щодо об’єктів, близьких за технічними характеристиками та умовами використання. При цьому для оцінки вартості інтелектуальної власності використовується метод порівняльного продажу. Метод порівняльного продажу доцільно використовувати лише за умов доступності й достовірності інформації про ціни й умови продажів об’єктів-аналогів.
Ринковий підхід широко використовується у початкових оцінках об’єктів інтелектуальної власності за допомогою статистичних даних галузевих ставках роялті (періодичних платежах, виплачуваних згідно ліцензійним договорам) з урахуванням терміну дії ліцензійного договору, обсягів інноваційної продукції, ціни одиниці продукції, бази й ставки роялті.
Застосування одного єдиного методологічного підходу до оцінки вартості інтелектуальної власності є недоцільним [7, 11, 15], оскільки, відбувається зміна її вартості протягом життєвого циклу інноваційного продукту або інноваційної продукції. Крім цього також змінюються критерії оцінки вартості інтелектуальної власності
Наприклад, на ранніх стадіях життєвого циклу інноваційного продукту або інноваційної продукції (стадіях розробки і початку комерціалізації), а також на стадії спаду єдиною надійною методологією оцінки вартості інтелектуальної власності є витратний підхід. На стадії зростання починаючи з моменту отримання перших прибутків доцільним є застосування доходного підходу, на стадії зрілості – ринкового підходу.
Зазначені вище підходи можуть застосовуватись як окремо, так і одночасно, залежно від чинників, що впливають на розробку конкретної методики оцінки вартості кожного об’єкта інтелектуальної власності.
В
закордонній практиці [24] для систематичного
оцінювання ринків, технологій та прав
інтелектуальної власності використовується
система Technology Assessment and Market Evaluation (
).
є інструментом систематичної оцінки
новітніх технологій та їх комерційного
потенціалу за такими напрямами: можливості
прав інтелектуальної власності; природа
технології; проблеми впровадження
технологій; проблеми підтримки; комерційні
проблеми.
Кожен із зазначених напрямів оцінки комерційного потенціалу інновацій вивчається на основі певних показників, зведених у табличну форму. Наприклад, оцінка прав інтелектуальної власності здійснюється за показниками: наявність звіту патентних експертів, термін дії патенту, характер винаходу, загальна сила прав, ймовірність існування конкурентних винаходів, відсутність зобов’язань (конфліктів) за інтелектуальною власністю тощо. Технології оцінюються показниками: наявність альтернативних винаходів, завершеність технології, новизна технології, наявність стандартів. Для оцінки технічної підтримки використовують такі показники: рівень доступної підтримки, досвід щодо підтримки впровадження технології, особистість винахідника, репутація винахідника (групи дослідників).
Перелік показників, які використовують при оцінці комерційних та ринкових можливостей наведено в табл. 17.1.
Таблиця 17.1
Оцінка комерційних та ринкових можливостей
Показники |
Оцінка показника |
Оцінка |
||||
5 |
4 |
3 |
2 |
1 |
||
1. Територіальне обмеження можливостей |
|
|
|
|
|
/5 |
2. Сфери використання |
|
|
|
|
|
/5 |
3. Кількість сегментів на ринку |
|
|
|
|
|
/5 |
4. Загальний розмір ринку |
|
|
|
|
|
/5 |
Продовження табл. 17.1 |
||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
5. Частка бізнесу |
|
|
|
|
|
/5 |
6. Оцінка ліцензійного платежу |
|
|
|
|
|
/5 |
7. Характер ринкового сектору / технології |
|
|
|
|
|
/5 |
8. Ринкова структура |
|
|
|
|
|
/5 |
9. Особливості споживача |
|
|
|
|
|
/5 |
10. Сприйняття технології споживачем |
|
|
|
|
|
/5 |
11. Наявність прямих конкурентів (схожих технологій) |
|
|
|
|
|
/5 |
12. Наявність непрямих конкурентів (альтернативні рішення з різними технологіями) |
|
|
|
|
|
/5 |
13. Межа конкурентноздатності (чи буде технологія „значним стрибком”, чи тільки невеликим удосконаленням) |
|
|
|
|
|
/5 |
Підсумок про комерційні та ринкові можливості |
|
|
|
|
|
/65 |
Результати систематичного оцінювання ринків, технологій та прав інтелектуальної власності зводяться в табл.16.2.
Таблиця 16.2
Підсумкова оцінка комерційного потенціалу інноваційної технології
Напрями |
Підсумок (бали) |
Оцінка (%) |
Можливості прав інтелектуальної власності |
|
|
Природу технології |
|
|
Проблеми впровадження технологій |
|
|
Проблеми підтримки |
|
|
Комерційні проблеми |
|
|
Систематичне оцінювання технологій та прав інтелектуальної власності сприятиме прийняттю ефективних економічних рішень щодо вкладання коштів і зниженню ризиків.