Змістовний модуль іі Система управління реальними інвестиціями

Розділ 9. Інвестиції в засобах виробництва

1. Інвестиції в виробничі фонди їх сутність і основні показники………

2. Капітальні вкладення як форма реальних інвестицій

3. Стратегічне планування реальних інвестицій

9.4. Ринок нерухомості та оцінка об’єктів нерухомості

Розділ 10. Менеджмент інвестицій

1. Поняття менеджменту інвестицій

2. Управління інвестиційною діяльністю підприємства

3. Оцінка інвестиційної привабливості різних об’єктів

Розділ 11. Інвестиційне проектування

1. Поняття інвестиційного проекту

11.2. Класифікація інвестиційних проектів

3. Життєвий цикл інвестиційного проекту

4. Формування грошових потоків проекту

5. Інвестиційні ризики та їх види

6. Оцінка інвестиційних ризиків

7. Система заходів протидії інвестиційним ризикам

Розділ 12. Інноваційна форма інвестицій

1. Інновації і їх класифікація

2. Організаційні форми впровадження інновацій

3. Інтелектуальна власність та здійснення інтелектуальних інвестицій

4. Розвиток венчурного фінансування інновацій

Розділ 13. Особливості створення інновацій та формування попиту на них………………………………………………………………………………….

13.1. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу

13.2. Основні засоби створення та стимулювання попиту на інновації та особливості їх застосування

13.3. Основні фактори мотивації споживання

Розділ 14. Стимулювання інноваційної діяльності.…………………………..

14.1. Інноваційний розвиток суспільства на основі інтелектуального капіталу

14.2. Мотивація праці науковців

14.3. Мотиваційні аспекти інноваційної діяльності

персоналу підприємств

14.4. Стимулювання праці дослідників і розроблювачів нововведень

Розділ 15. Інноваційна політика підприємства…………..……………………….

15.1. Інноваційна політика фірми у плановій та змішаній економіках

15.2. Формування інноваційної політики підприємства та її місце в загальній стратегії підприємства

Розділ 16. Комерціалізація результатів інноваційної діяльності …………..

16.1. Сутність комерціалізації результатів інноваційної діяльності

16.2 Інтелектуальна власність та її трансформація в інноваційний продукт

16.3. Оцінка вартості інтелектуальної власності

16.4. Способи комерціалізації інтелектуальної власності

РОЗДІЛ 17. Інноваційно-технологічна безпека

17.1.Інтелектуальна власність та її захист

17.2. Захист інтересів України в інвестиціно-інноваційній сфері

ЛЕКЦІЯ 9. Інвестиції в засоби виробництва

Інвестиції у виробничі фонди, їх сутність та основні показники.

Капітальні вкладення як форма реальних інвестицій.

Стратегічне планування реальних інвестицій.

Ринок нерухомості та оцінка об’єктів нерухомості.

6.1 Інвестиції у виробничі фонди, їх сутність та основні показники

Необхідною умовою розвитку економіки держави є інвестування в основний капітал, який умовно можна поділити на основні засоби, нематеріальні активи і фінансові інвестиції. Основні засоби – це засоби праці, які беруть участь в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість поступово переходить на виготовлений товар в міру їх зносу (амортизації).

Згідно з типовою класифікацією основних фондів, їх розподіляють на такі групи.

1. Виробничо-технічні споруди. До цієї групи належать споруди, в яких відбуваються процеси основних, допоміжних і підсобних виробництв, адміністративні будинки, господарські споруди. У вартість цих об'єктів, крім вартості будівельної частини, включається вартість систем опалення, водопроводів, електроарматури, вентиляції та ін.

2. Споруди і передавальні пристрої – це інженерно-будівельні об'єкти, необхідні для здійснення процесів виробництва: нафто-газові свердловини; дороги, естакади, тунелі, мости, гідротехнічні споруди (плотини, канали, водоймища).

3. Передавальні засоби – водопровідні й каналізаційні споруди, електропередавальні мережі, теплові й газові мережі, паропроводи, тобто об'єкти, які здійснюють передачу різних видів енергії від машин-двигунів до робочих машин.

4. Силові машини й устаткування: теплотехнічне устаткування, силові й робочі машини та устаткування, технологічні лінії, які впливають на предмети праці, вимірювальні та регулювальні прилади і пристрої, лабораторне устаткування (прилади й апаратура для автоматичного управління, вимірювання, регулювання і контролю швидкостей, тиску, температури, складу речовин, пульти управління, засоби диспетчерського контролю, комп'ютерно-обчислювальні машини тощо).

5. Транспортні засоби – весь рухомий транспорт, що належить підприємству (залізничний, водний, автомобільний транспорт, а також внутрізаводські транспортні засоби: автокрани, автонавантажувачі, вагонетки, передавальні візки та ін.).

6. Інструменти і пристрої – інструменти всіх видів, термін використання яких більший як один рік (незалежно від їх вартості).

1. Виробничий інвентар та приладдя. До цієї групи належать предмети, призначені для зберігання матеріалів, інструменту, полегшення праці, – верстати, стелажі, столи, контейнери тощо.

7. Господарський інвентар – предмети службового та господарського призначення (меблі, сейфи, розмножувальні апарати, предмети протипожежного призначення та ін.).

В аграрному секторі до основних фондів включають: робочу і продуктивну худобу; багаторічні насадження; капіталовкладення в земельні ділянки для поліпшення їх врожайності; лісові і водні угіддя тощо.

Найбільше на виробничу структуру основних фондів впливають такі фактори:

1. виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;

2. науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень виробництва;

3. форми суспільної праці виробництва;

4. структура капітальних вкладень у створення нових основних фондів;

1. вартість будівництва виробничих об'єктів і рівень цін на технологічне устаткування;

5. територіальне розміщення підприємства;

6. форма власності підприємства.

Галузі народного господарства різняться структурою основних виробничих і фондів, на яку великою мірою виливає рівень концентрації, спеціалізації та кооперації виробництва. Чим вищий цей рівень концентрації і спеціалізації виробництва, тим вищий ступінь механізації і автоматизації виробництва, і більша частка активної частини основних фондів (табл.6.1).

Таблиця 6.1 Приблизна структура основних фондів та їх частка в галузях народного господарства в 2007 році

Основні фонди	Середній відсоток
Виробничо-технічні споруди і будівлі	25–30
Споруди і передавальні пристрої	15–18
Передавальні засоби	8–10
Силові машини і устаткування	35–40
Транспортні засоби	3–5
Інструмент і пристрої	1–2
Виробничий інвентар та приладдя	0,5–1
Господарський інвентар тощо	0,5–1

У ринкових умовах господарювання, коли інтенсивно здійснюється приватизація державних підприємств, впроваджуються в виробництво новітні технології, тенденція динаміки технологічної структури основних фондів характеризується поступовим збільшенням частки активної їх частини.

Системний аналіз факторів і тенденцій розвитку промисловості України показує, що економіка України позбавлена інвестиційних і реновацій них можливостей для ефективного оновлення основних фондів. За таких умов необхідною є реалізація заходів щодо підтримки інвестиційного забезпечення відтворення основного капіталу промислових підприємств, яке має на меті широку модернізацію реального сектора економіки на інноваційній основі. Спрацювання основних фондів в 2007 році досягло критичної позначки 50%, половина промислового устаткування вичерпала свій ресурс і має вік у 20 і більше років (табл. 6.2).

Таблиця 6.2 Ступінь спрацювання основних засобів за видами економічної діяльності, %

Види економічної діяльності	Роки
	2000	2002	2005
Всього	43,7	43,7	49,0
у тому числі:
сільське господарство, промисловість та лісове господарство	43,7	49,3	52,2
рибне господарство	56,2	58,2	55,9
промисловість (у цілому)	48,8	54,5	57,9
у тому числі:
добувна	41,8	45,5	49,6
обробна	52,0	55,4	59,2
виробництво електроенергії, газу й води	46,6	58,7	60,6
будівництво	49,2	52,6	45,1
оптова й роздрібна торгівля, послуги з ремонту	38,8	35,3	31,9
готелі та ресторани	36,0	35,7	31,6
транспорт і зв’язок	50,5	49,8	48,5
фінансова діяльність	23,1	22,2	29,6
операції з нерухомістю	30,1	35,4	38,3
державне управління	47,0	31,4	42,2
освіта	40,5	56,6	59,7
охорона здоров’я та соціальне забезпечення	37,8	49,1	47,4
колективні, громадські та особисті послуги	45,5	48,4	46,6

Майже не відчувається вплив інновацій на технологічний розвиток економіки і промисловості (про це свідчать скорочення показника інноваційної активності у промисловості, вкрай низькі частка інноваційної продукції в обсягу реалізованої промислової продукції (6,5% у 2005 р.) і рівень капітальних інвестицій в інновації в загальному обсягу інвестицій в основний капітал). Більш як третина підприємств є хронічно збитковими, а рентабельність промислового виробництва – недостатньо (лише 5,5% у 2005 р.).

Згідно з висновками науковців, у будь-якій національній економіці сталі відтворювальні процеси є можливими, коли забезпечується належний випереджаючий (порівняно із зростанням ВВП) рівень інвестування основного капіталу. Інакше кажучи, реальні інвестиції є головним джерелом ефективного розширеного оновлення основних фондів і переходу виробництва на рейки високотехнологічного розвитку. Тому збільшення обсягів і вдосконалення структури інвестицій в основний капітал є вирішальним з найважливіших завдань економічної політики.

Процес втрати промисловістю свого технологічного потенціалу, що виявляється, зокрема, у стрімкому старінні основних фондів і підвищенні ступеня їх спрацювання, деякі економісти називають "деіндустріалізацією". Інакше кажучи, зниження технологічного рівня промисловості призводить до втрати країною індустріального потенціалу. Ця тенденція не була б такою загрозливою, якби відбувалося розширення економічної активності у секторі постіндустріальних виробництв. Проте в Україні майже не існує господарюючих суб'єктів, які працюють на постіндустріальних стадіях розвитку. Вітчизняна економіка інвестує у науку, інформаційні технології, інформатизацію та суміжні види діяльності лише 0,4% ВВП.

За показниками відносної динаміки оновлення і ліквідації основних фондів позиції лідерів зайняли інфраструктури! та посередницькі види економічної діяльності. Капіталомісткі її види (зокрема, промисловість) демонструють недостатні темпи оновлення і ліквідації основних фондів. Промисловість хронічно відстає від середнього по економіці значення і за показником темпу зростання вартості основних засобів.

Доцільно також розрахувати показники для характеристики фізичної ефективності використання основних фондів. Такими показниками можуть стати "фондорентабельність", "фондовіддача", "фондомісткість", "фондо­озброєність праці". Результати відповідних розрахунків наведено у табл. 6.3.

Таблиця 6.3 Використання основних фондів у промисловості України

Показники	Роки
	2001	2002	2003	2004	2005
Обсяг реалізованої продукції промисло­вості (у фактичних цінах) (млн грн)	210842,7	2296344	2891173	400757,1	468562,6
Основні засоби промисловості (у фактич­них цінах) (млн грн)	311089	339259	362598	420080	456738
Середньорічна кількість найманих працівників у промисловості (тис.)	4267,2	4063,5	3943,6	3941,2	3913,3
Продукція промисловості у розрахунку на 1 грн основних засобів (фондовіддача) (грн/грн)	0,678	0,677	0,797	0,954	1,026
Фондомісткість	1,475	1 477	1,254	1 048	0,975
Основні засоби промисловості у розрахунку на 1 найманого працівника (фондоозброєність) (грн/чол.)	49410	56511	73313	101684	116714

* Складено і розраховано автором за даними: Статистичний щорічник України за 2005 рік, с. 105; Основні фонди України у 2005 році, с. 10.

З 2002 р. фондовіддача основних фондів має стійку тенденцію до підвищення, що є позитивним явищем. Щороку зростає і фондоозброєність праці (у 2005 р. вона досягла 119736 грн. у розрахунку на 1 працюючого), що стало результатом одночасних збільшення вартості основних фондів і зменшення кількості найманих працівників у промисловості. Протягом 2003-2005 рр. показник відносної економії основних засобів має додатне значення, що свідчить про загальне зростання ефективності використання основних фондів.

Найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів є фондорентабельність, а факторами її зміни – фондовіддача, частка реалізованої продукції в загальному обсягу випуску та рентабельність виробництва. Взаємозалежність цих показників можна подати за допомогою моделі.

К = ФВ х Ч х Rоб, (6.1)

де R – фондорентабельность; ФВ – фондовіддача; Ч – частка реалізованої продукції в загальному обсягу випуску; Rоб – рентабельність обороту.

Аналіз, проведений за допомогою методу абсолютних різниць, показав, що в українській економіці найбільший вплив на фондорентабельність справляє фондовіддача. Це говорить про те, що на загальну ефективність використання основних фондів найбільш негативно впливає фондовіддача, тобто висока фондомісткість, яка є наслідком недостатнього завантаження основних фондів, зумовленого зниженням виробничої активності. Інакше кажучи, тенденції у використанні основного капіталу у промисловості України є позитивними лише з теоретичних позицій. До того ж величини підвищення ефективності капіталовіддачі в цій галузі є дуже помірними, а вплив зазначених позитивних тенденцій нівелюється низьким завантаженням устаткування промислових підприємств і вкрай недостатніми темпами освоєння інноваційного обладнання і устаткування.

Недостатні обсяги виведення з експлуатації та введення в експлуатацію основних фондів спричиняють вкрай нераціональну вікову структуру устаткування (зокрема, металорізальних верстатів). За даними емпіричних обстежень, більшість основних фондів має строк служби понад 20 років. Тим часом таке становище викликане унікальністю устаткування, використовуваного промисловими підприємствами, а також необхідністю підтримання мінімального завантаження їх виробничих потужностей за рахунок виконання непрофільних робіт.