2.3 Органи державного регулювання інвестиційної діяльності
Багатовекторність інвестиційного процесу передбачає державне регулювання різних напрямів інвестування. Тому різні сфери ринку інвестування регулюють різні державні органи: Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Міністерство фінансів, інші галузеві міністерства, Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державне агентство України з інвестицій та інновацій, Антимонопольний комітет, Українська Фондова Біржа.
Національний банк України у відповідності із Законом України "Про Національний банк України" є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів.
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, – цінової стабільності.
Структура Національного банку України наведена на рис. 2.4.
Національний банк виконує такі функції:
відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;
монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;
виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;
встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
Рис. 2.4 Принципова структура Національного банку України
(на 01.01.2007 р.)
організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;
визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;
визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;
здійснює банківське регулювання та нагляд;
веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;
веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;
здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;
складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;
представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;
здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;
забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;
аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;
організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;
реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;
бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;
визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;
здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.
Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України «Про Антимонопольний комітет України», іншими актами законодавства. Ці особливості полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених, голів територіальних відділень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів.
Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, що ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається із Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики України, яка здійснюється за наступними напрямами:
• здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
контроль за концентрацією та узгодженими діями суб'єктів господарювання;
контроль за регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
сприяння розвитку добросовісної конкуренції (включає в себе, зокрема: взаємодію з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, підприємствами, установами та організаціями з питань розвитку, підтримки, захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки; надання обов'язкових для розгляду рекомендацій та внесення зазначеним суб'єктам пропозицій щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції; участь у розробленні та внесення в установленому порядку пропозицій щодо законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки; міжнародне співробітництво з питань, які належать до компетенції Антимонопольного комітету України);
• методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції (складається з узагальнення та аналізу практики застосування законодавства про захист економічної конкуренції, здійснення офіційного тлумачення власних нормативно-правових актів та надання рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції).
З березня 2006 року Антимонопольний комітет України здійснює функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
У своїй діяльності Антимонопольний комітет України підзвітний Верховній Раді України.
Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. Державні уповноважені є членами Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу.
З числа державних уповноважених призначаються два перших заступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету України. Один з державних уповноважених Антимонопольного комітету України за посадою є також головою Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Структура Антимонопольного комітету України наведена на рис. 2.6.
Рис. 2.6 Структура Антимонопольного комітету України
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. До системи цього органу входять Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її центральний апарат і територіальні органи. Основною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться за рішенням Голови Комісії у разі необхідності, але не рідше одного разу на місяць. Комісія співпрацює з органами регулювання ринку капіталів інших країн, з міжнародними організаціями та іноземними інвесторами в рамках чинного законодавства відповідно до загальнодержавної політики у сфері зовнішніх зносин, яка має багатовекторний характер та орієнтована на запровадження в Україні світових стандартів регулювання економіки.
Державна комісія з цінних паперів а фондового ринку утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії. Голова Комісії, її члени призначаються та звільняються Президентом України за погодженням з Верховною Радою України. Голова та члени Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку мають право без спеціальних дозволів представляти Комісію у суді чи арбітражному суді. Термін повноважень Голови Комісії та членів Комісії – сім років. Одна й та ж особа не може бути членом Комісії більше двох термінів підряд. Звільнення Голови Комісії та членів Комісії протягом терміну повноважень може мати місце лише за власним бажанням, а також у разі вчинення злочину та у зв'язку з неможливістю виконання обов'язків за станом здоров'я.
До структури Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку входять центральний апарат Комісії, 26 територіальних управлінь, які здійснюють державну політику в сфері регулювання ринку цінних паперів у регіонах України.
Основним завданням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:
формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;
координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;
здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання законодавства у цій сфері;
захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;
сприяння розвитку ринку цінних паперів;
узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (далі – Комісія) створена згідно із Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Указом Президента України від 11 грудня 2002 року № 1153/2002.
Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 292/2003 затверджене Положення про Комісію, згідно з яким Комісія є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Спеціальний статус Комісії полягає в наступному.
Відповідно до Закону про фінансові послуги Комісія є колегіальним органом.
До складу Комісії входять: Голова, три його заступники та не менше трьох членів – директорів департаментів (ст. 23 Закону). Рішення Комісії (у вигляді розпоряджень) приймаються колегіально шляхом голосування на засіданнях Комісії. Всі члени Комісії при голосуванні мають рівні права – один голос. Голова Комісії як її керівник, що одноосібно несе відповідальність перед Президентом України за діяльність Комісії, у разі потреби може скасувати рішення директорів департаментів та інших посадових осіб Комісії, за винятком рішень про включення фінансових установ до державного реєстру або виключення з нього, а також про видачу, зупинення чи анулювання ліцензій на надання фінансових послуг. Члени Комісії – Директори департаментів призначаються на посаду і звільняються з неї Указом Президента України.
Директори департаментів мають повноваження самостійно приймати рішення у межах своєї компетенції: підписувати від імені Комісії документи правозастосовчого характеру, вирішувати питання про внесення фінансових установ до державного реєстру та про їх ліцензування, застосовувати заходи впливу; вживати інші заходи, спрямовані на реалізацію їх повноважень, передбачених Положенням про Комісію.
Основними завданнями Комісії у межах її повноважень є:
проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг;
розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;
здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері;
захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення;
узагальнення практики застосування законодавства України з питань функціонування ринків фінансових послуг, розроблення і внесення пропозицій щодо його удосконалення;
запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг;
сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.
До структури Комісії входять п'ять департаментів, директори яких є членами Комісії:
Департамент державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг;
Департамент страхового нагляду;
Департамент нагляду за кредитними установами;
Департамент нагляду за фінансовими компаніями;
Департамент нагляду за недержавними пенсійними фондами.
Розпорядженнями Комісії затверджені положення про ці департаменти, які визначають їх завдання, повноваження і функції, права для реалізації наданих повноважень.
Крім того, згідно із законом Комісія створює територіальні управління, які підпорядковуються і є підзвітними Комісії.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України при здійсненні своєї діяльності співпрацює з Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України, іншими міністерствами та відомствами України, громадськими об'єднаннями учасників фінансових ринків, відповідними міжнародними організаціями.
З метою покращення інвестиційного клімату, сприяння залученню інвестицій в економіку України, участі у формуванні та реалізації державної інноваційної політики, координації роботи центральних органів виконавчої влади у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності Указом Президента України від 30 грудня 2005 року № 1873/2005 створено Державне агенство України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій) як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом. Загальна структура Держінвестицій наведена на рис. 2.7.
2.7 Загальна структура Державного агентства України з інвестицій та інновацій
Основними завданнями Держінвестицій України є:
участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності;
створення національної інноваційної системи для забезпечення проведення ефективної державної інноваційної політики, координація роботи центральних органів виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності.
Держінвестицій України відповідно до покладених на нього завдань:
здійснює заходи щодо проведення єдиної науково-технічної та інноваційної політики;
готує і подає в установленому порядку пропозиції щодо:
формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності;
визначення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, розроблення державних інвестиційних та інноваційних програм і передбачення у державному бюджеті коштів для їх кредитування;
визначення обсягу бюджетних коштів для надання фінансової підтримки суб'єктам інноваційної діяльності, які реалізують інноваційні та інвестиційні проекти;
вивчає світовий досвід залучення інвестицій та запровадження механізмів стимулювання інноваційного розвитку, подає пропозиції щодо поширення його в Україні;
вживає заходів до залучення іноземних інвестицій в національну економіку та мобілізації внутрішніх інвестицій;
розробляє у межах своїх повноважень проекти нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності і подає їх в установленому порядку Кабінетові Міністрів України;
бере участь у підготовці та здійсненні заходів щодо інституційного розвитку ринків капіталу, управління інвестиційними ресурсами та корпоративного управління і подає в установленому порядку відповідні пропозиції;
бере участь:
у проведенні аналізу соціально-економічних результатів функціонування спеціальних (вільних) економічних зон та територій пріоритетного розвитку з урахуванням їх інноваційної спрямованості;
у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку, Державного бюджету України і Програми діяльності Кабінету Міністрів України;
у формуванні державного замовлення на інноваційну продукцію;
подає в установленому порядку пропозиції щодо створення інноваційної інфраструктури в регіонах, забезпечує її розвиток;
координує залучення інвестицій для забезпечення інноваційного розвитку;
розробляє та запроваджує механізм надання фінансової та іншої підтримки реалізації інноваційних проектів, а також стимулювання інноваційного розвитку економіки і соціальної сфери;
вживає заходів до формування за кордоном позитивного інвестиційного іміджу України;
здійснює заходи щодо реалізації узгодженої державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності;
подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування програм інноваційного розвитку, а також підприємств, які провадять інноваційну діяльність, та спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ;
організовує роботу з проведення прогнозно-аналітичних досліджень тенденцій у розвитку сфери інвестицій та інноваційної діяльності;
розробляє проекти державних інвестиційних та інноваційних програм і виступає в установленому законодавством порядку їх замовником та інші.
Важливу роль в організації управління інноваційним процесом в Україні відіграють і недержавні організації. Однією з найбільш потужних і авторитетних організацій є Українська Асоціація Інвестиційного бізнесу (УАІБ).
Українська Асоціація Інвестиційного Бізнесу (УАІБ) є добровільною, недержавною, некомерційною організацією, заснованою на засадах саморегулювання, рівноправності, вільного волевиявлення і спільності інтересів своїх членів. УАІБ заснована в квітні 1995 року і є однією з найстаріших професійних організацій учасників фондового ринку.
У жовтні 1997 року Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку надала УАІБ статус саморегулівної організації. З червня 2002 року ДКЦПФР рішенням № 158 від 02.06.02р. надала УАІБ статус СРО ринку цінних паперів, яка об'єднує компанії з управління активами.
На сьогодні це єдина в Україні саморегулівна недержавна організація, якій держава делегувала частку своїх повноважень, визначивши їх в Законі України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" та Положенні про діяльність СРО ринку цінних паперів, яка об’єднує компанії з управління активами, затвердженому рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.09.2004р. № 415.
Основною метою заснування та діяльності УАІБ є:
забезпечення високого професійного рівня діяльності учасників ринку цінних паперів;
представництво членів саморегулівної організації та захист їх професійних інтересів;
професійна підготовка та підвищення кваліфікації фахівців членів саморегулівної організації;
інформування своїх членів стосовно законодавства про цінні папери та змін, що вносяться до нього;
упровадження ефективних механізмів розв'язання спорів між членами саморегулівної організації та між членами саморегулівної організації та їх клієнтами;
вдосконалення нормативно-правової бази ринку цінних паперів;
сприяння в організації фінансового моніторингу компаніями з управління активами у сфері запобігання та протидії запровадження в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансуванню тероризму.