1.4 Інвестиційний клімат та фактори його формування

Інвестиційний клімат визначається як сукупність політичних, економічних, юридичних, соціальних і інших факторів, що визначають, у кінцевому рахунку, ступінь ризику капіталовкладень і можливість їхнього ефективного використання. Структура інвестиційного клімату та факторів його формування зображена на рис 1.6 [8].

Існують різні підходи до оцінки інвестиційного клімату національної економіки, що розрізняються, залежно від цілей дослідження, кількістю аналізованих показників і їх якісних характеристик.

Універсальна методика оцінки інвестиційного клімату, що охоплює максимальну кількість економічних характеристик, показників торгівлі, характеристик політичного клімату, законодавчого середовища для інвестицій (автори Б. Тойн, П. Уолтерс і ін.), дозволяє глибоко й усебічно оцінити ситуацію в країні на даний момент і судити про можливість її розвитку.

Для порівняльного аналізу інвестиційного клімату в державах Східної і Центральної Європи, включаючи країни, що раніше входили до СРСР, використовуються спеціальні методики, де увага акцентується на темпах і перспективах реформ.

Рис. 1.6 Структура інвестиційного клімату та факторів його формування

Методики бальної оцінки, основна перевага яких – можливість кількісного зіставлення основних характеристик інвестиційного клімату для різних країн і виділення остаточного показника, який враховує величини всіх складових і ранжування різних країн, служить критерієм їхньої привабливості для іноземних інвесторів.

Денисенко М.П. [6] пропонує оцінювати інвестиційний клімат на основі визначення узагальнюючого підприємницького ризику, який складають:

• соціально-політичний ризик,

• внутрішньоекономічний ризик,

• зовнішньоекономічний ризик.

Поняття інвестиційного клімату відрізняється складністю й комплексністю і може розглядатися на макро- і на мікроекономічному рівні.

На макроекономічному рівні воно містить у собі показники політичного (включаючи законодавство), економічного й соціального середовища для інвестицій.

Для потенційних інвесторів в Україні при аналізі політичної ситуації вирішальну роль відіграють політика держави щодо іноземних інвестицій, імовірність націоналізації іноземного майна, участь країни в системах міжна­родних договорів із різних питань, міцність державних інститутів, наступ­ність політичної влади, ступінь державного втручання в економіку і т.д.

На інвестиційному кліматі негативно позначаються не тільки прямі обмеження діяльності іноземних фірм, що містяться в законодавстві, але й нечіткість і, особливо, нестабільність законодавства приймаючої країни, оскільки ця нестабільність позбавляє інвестора можливості прогнозувати розвиток подій, що знижує рентабельність вкладень.

Серед економічних параметрів основна увага в оцінці інвестиційного клімату приділяється загальному стану економіки, стану валютної, фінансової і кредитної систем, митному режиму, можливостям використання робочої сили (вартість робочої сили і її співвідношення із середнім рівнем кваліфікації працівників і продуктивністю праці).

Велику роль в оцінці соціального середовища для інвестицій відіграють показники ставлення до іноземних інвестицій у суспільстві, ступінь його розшарування, наявність чи відсутність згоди з основних питань економіч­ного й соціального розвитку країни, рівень безробіття, можливість страйків.

На мікроекономічному рівні інвестиційний клімат проявляє себе через двосторонні відносини фірми-інвестора і конкретних державних органів, господарських суб'єктів-постачальників, покупців, банків, а також профспілок і трудових колективів приймаючої країни. На цьому рівні відбувається конкретизація узагальненої оцінки інвестиційного клімату в ході реальних економічних, юридичних, культурних контактів іноземної фірми з новим середовищем.

Макро- і мікрорівні інвестиційного клімату сприймаються інвесторами як єдине ціле, оскільки будь-які законодавчі зусилля уряду сформувати сприятливий інвестиційний клімат можуть блокуватися нормотворчістю місцевої влади, а зусилля на місцевому рівні щодо створення пільгового господарського режиму для іноземних інвестицій – найчастіше компенсувати деякі вади загальноекономічного регулювання центрального уряду.

Використання нових методологічних підходів дає можливість характеризувати інвестиційний клімат як особливу підсистему в інституційній системі економіки, покликану створити передумови для найкращого використання суспільно-економічних відносин у розвитку і науково-технологічному відновленні продуктивних сил суспільства через активну інвестиційну діяльність.

Для оцінки інвестиційного клімату найчастіше використовуються так звані економічні індекси. Вони характеризують певні особливості діяльності в тій чи іншій економічній системі країни: рівень конкурентоспроможності, прозорість (транспарентність) ринків, рівень економічної свободи чи корупції.

Індекси конкурентоспроможності – World Economic Forum. Кожного року Світовий економічний форум (WEF) оприлюднює Звіт про глобальну конкурентоспроможність (Global Competitiveness Report). Для її оцінювання для кожної країни розраховується ряд індексів та субіндексів (інституції (104 місце 2006 р.), інфраструктура (69 місце 2006 р.), макроекономіка (74 місце 2006 р.), здоров'я та початкова освіта (94 місце 2006 р.), вища освіта та перенавчання (друга освіта, спеціалізація, освіта протягом життя – 48 місце 2006 р.), ефективність ринків (80 місце 2006 р.), технологічна готовність (90 місце 2006 р.), бізнесова складність (76 місце 2006 р.), інновації (73 місце 2006 р.)), на основі яких складаються глобальні індекси конкуренто­спроможності (Growth Competitiveness Index – GCI). За цими індексами Україна знаходилася на 86-у місці в 2006 році, на 69-у – у 2007 році, відстаючи, наприклад, від країн Балтії, Чехії, Польщі, Росії, Узбекистану, Казахстану, але випереджаючи нових членів ЄС - Румунію та Болгарію.

Індекс економічної свободи – Heritage Foundation. Для виявлення характеру державного регулювання в Україні використовується інтегральний показник, розроблений фондом Heritage – індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom). Опублікований 2006 року список із 161 досліджуваної країни зафіксував місце України під номером 99 (рис. 1.7). У попередньому – 88 місце. При цьому інтегральний показник зазнав найбільшого зростання за 11 років формування рейтингу завдяки зниженню податкового тиску, обмеженню втручання органів влади та покращенню в сфері монетарної політики. Щоправда, хоча Україна виросла одразу на 43 позиції, випередивши Росію (124-е місце) та більшість країн СНД, наша держава все ще перебуває у категорії країн «переважно невільні».

С еред країн Східної Європи найвище піднялась Естонія (4-е місце). Набагато нижче знаходяться Литва (23-е) та Латвія (28-е). Таким чином ці колишні республіки СРСР обійшли не тільки решту країн Східної Європи, з яких найвищі місця посідають Чехія (33-е), Угорщина (35-е), Словакія (36-е) та Польща (41-е), а й Норвегію (29-е), Японію (39-е) та Францію (44-е).

Рис. 1.7 Динаміка індексу економічної свободи для України, 1995–2006 роки

Індекс сприйняття корупції – Transparency International. Організація Transparency International з 1998 складає для України Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index). У 2006 році Україна займала 99 місце (з 163 країн світу) з показником 2,8, у 2005 році – 113-е місце (122 – в 2004 р., показник Індексу сприйняття корупції України – 2,6; 2,2 – 2004 р.) зі 159 (146 в 2004 р.) країн світу. Таке саме значення індексу отримали Мозамбік, Грузія, Домініканська Республіка, Малі, Монголія. Росія знаходиться на 121-му місці з показником індексу – 2,5. Перше місце в рейтингу Transparency International займають Ісландія, Фінляндія, Нова Зеландія (індекс сприйняття корупції – 9,6), СІЛА, до речі, у рейтингу тільки 20 (7,4). Пострадянські країни розмістилися в ньому наступним чином: Естонія – 24-е місце, Словенія – 28-е, Угорщина – 41-е, Чехія, Литва – 46-е, Латвія, Словаччина – 49-е, Болгарія – 57-е, Польща – 61-е, Румунія – 74-е.

Індекси залучення прямих іноземних інвестицій – UNCTAD. Конференція ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD) у вересні 2004 року оприлюднила щорічну доповідь про світові інвестиції. У цій доповіді представлено фактичний та потенційний індекси залучення прямих іноземних інвестицій.

Україна за індексом залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Performance Index) посідає 73-е місце зі 140 країн. Показово, що вже на 3-є місце піднявся Азербайджан, на 8-е – Казахстан, а 10-ту сходинку посідає Естонія. Наші найбільші сусіди розмістились наступним чином: Словаччина та Чехія – 12-е та 13-е місця відповідно, Молдова – 25-е, Угорщина – 33-е, Польща – 68-е. Цікавою є група з 98-е по 102-е місце: Італія, Білорусь, Гватемала, ОАЕ та Німеччина.

Поряд з вищеназваним індексом використовується індекс потенціалу залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Potential Index). За цим рейтингом Україна у 2004 р. (за даними 2000–2002 рр.) посіла 94-е місце – на дві позиції нижче 2003 року. Вищим є місця Росії – 33-е, Чехії – 42-е, Польщі – 44-е, Угорщини – 41-е. Традиційно нижчий рейтинг має Молдова – 111-е місце.

За останні 10 років Україна перемістилась з групи країн «з нижчим потенціалом» до групи «аутсайдерів», 80% якої складають відсталі африканські країни, а також Туреччина, Пакистан, Парагвай, Індонезія та Албанія.

Індекс Глобалізації. Для виявлення рівня залучення країн світу до процесів глобалізації журналом Foreign Policy, розраховується Індекс Глобалізації, який слугує індикатором відкритості економіки. У 2006 році Україна погіршила свої позиції у рейтингу, посівши 39-е місце (38-е – 2005 р.) між Ботсваною та Марокко, випередивши Росію (47-е місце).

Кредитні рейтинги. Кредитні рейтинги служать для фінансових інвесторів орієнтиром щодо надійності вкладень в боргові зобов'язання компаній, муніципалітетів чи урядів. Це дозволяє інвесторам сформувати якісний інвестиційний портфель і оперативно маніпулювати активами в разі зміни рейтингових оцінок.

Рейтингові показники України постійно зростають у середньому на 1–2 позиції в рік. Причиною невисоких показників усі агентства називають відсутність позитивних зрушень у політичній сфері, незахищеність прав інвесторів, недостатньо розвинена правова система й інше.

Moody’s Investors Service. Рейтинги України за версією міжнародної агенції Moody’s залишаються незмінними з 10 листопада 2003 р., коли показники України по облігаціях в іноземній і національній валютах поліпшились з В2 до В1. Тоді ж Moody’s покращило рейтинг України по банківських депозитах з ВЗ до В2, а також підняло рейтинг державних внутрішніх позик з В2 до В1.

Standard & Poor’s Rating Services. 11 травня 2005 року рейтингова агенція Standard & Poor’s змінила прогноз відносно довгострокових урядових облігацій України з "В+7 стабільного на "ВВ-7 стабільний. Таке підвищення очікувалось ще з грудня 2004 р., однак після декількох переглядів агенство лишало рейтинг на незмінному рівні. В той же час країни-сусіди України значно випереджають її за рейтингами. Станом на 20 травня 2003 року Польща закріпила за собою рейтинг "ВВВ+7 стабільний, Росія – "ВВ+7 стабільний, Угорщина "А-"/ стабільний, Словаччина – "А-"/ позитивний. Казахстан займає рейтинг "ВВВ-"/ позитивний.

Fitch Ratings. 21 січня 2005 року міжнародна рейтингова агенція Fitch присвоїла рейтинг "ВВ-" (прогноз стабільний) українським єврооблігаціям.

Держави-сусіди України мають наступні рейтинги: Угорщина (А-), Чехія (А-), Польща (ВВВ+), Словаччина (А-), Росія (ВВВ-), Молдова (В-), Румунія (ВВВ-).