Контрольні запитання

1. Які функції виконує фондова біржа?

2. Назвіть основні ознаки біржової торгівлі цінними паперами.

3. У чому полягає процедура лістингу?

4. Що таке котирування цінних паперів?

5. Дайте характеристику організованого фондового ринку України.

6. Якими нормативноМправовими актами регламентується фон- довий ринок України?

7. Охарактеризуйте основні типи фондових індексів і методику їх визначення.

8. Які функції виконують фондові індекси?

9. Що таке кредитний рейтинг?

10. Охарактеризуйте основні види та процедури присвоєння кре- дитних рейтингів.

Тести для проведення контролю

1. Для здійснення своєї діяльності фондові біржі повинні підтриму- вати власний капітал у розмірі:

А) не меншому ніж 1 млн. грн.; Б) не меншому ніж 3 млн. грн.; В) не меншому ніж 6 млн. грн.; Г) немає правильної відповіді.

2. Фондова біржа утворюється:

А) не менше ніж двадцятьма засновниками;

Б) не менше ніж двадцятьма засновниками – торговцями цінними паперами;

В) не менше ніж двадцятьма засновниками – торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професій- ної діяльності на фондовому ринку;

Г) не має правильної відповіді._{Контрольні запитання. Тести для проведення контролю}

3. Процедура лістингу на фондовій біржі передбачає:

А) визначення курсів цінних паперів через зосередження попиту та пропозиції;

Б) включення до списку цінних паперів, що вже котируються на біржі;

В) надання інформації про курс цінних паперів; Г) немає правильної відповіді.

4. Середнім показником біржової активності, який узагальнює дина- міку цін на цінні папери і свідчить про зміни в рівні цін за певний час, є:

А) курсова ціна;

Б) котирувальна ціна; В) біржовий індекс;

Г) середньозважена ціна.

5. Здатність системи фондових індексів характеризувати стан і динаміку розвитку національної економіки в цілому та окремих її складових реалізується через:

А) діагностичну функцію; Б) індикативну функцію; В) спекулятивну функцію;

Г) немає правильної відповіді.

6. Індекс ДоуоДжонса визначається шляхом розрахунку:

А) темпів зміни середньоарифметичної ціни акцій певної кількості обраних корпорацій;

Б) темпів зростання (зниження) середньозваженої (за кількістю акцій в обігу) ціни переважної більшості акцій корпорацій;

В) середньоарифметичного значення темпів приросту (зниження)

цін акцій;

Г) середньогеометричного значення темпів зміни цін акцій.

Рекомендована література

1. Банківський менеджмент: Підручник / За ред. О. А. Кириченка, В. І. Міщенка. – К.: Знання. 2005. – 831 с.

2. Биржевое дело: Учебник / Под ред. В. А. Галанова, А. И. Басова.

– М.: Финансы и статистика, 1998. – 304 с.

3. Дегтярева О. И., Кандинская О. А. Биржевое дело: Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, Юнити, 1997. – 495 с.

4. Дука А. П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвес- тування: Навч. посібник. – К.: Каравелла, 2007. – 424 с.

5. Кириченко О. Діяльність інвестиційних банків в Україні.

Проблеми та перспективи розвитку // Банківська справа. –

2008. – №2. – С. 57М73.

6. Корнєєв В. В. Еволюція і перспективи фінансового ринку // Економіка України. – 2007. – №7. – С. 21М29.

7. Сохацька О. М. Біржова справа: Підручник. – Тернопіль: КартМбланш, 2003. – 602 с.

8. Товарні біржі в Україні: Аналіз діяльності, законодавче поле, перспективи розвитку / За ред. Акад. УААН П. Т. Саблука. – К.: Інститут аграрної економіки УННА, 1997. – 428 с.

9. Шелудько В. М. Фінансовий менеджмент: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 439 с.

Розділ 7. Сегментна структура ринку фінансових послуг.

7.1. Фондовий ринок України .

7.2. Грошовий ринок і ринок банківських позичок

7.3. Валютний ринок: суть та основи функціонування

7.4. Кредитний ринок як складова частина фінансового ринку

7.5. Ринок дорогоцінних металів

7.6. Страховий ринок

7.7. Ринок нерухомості та його оцінка

7.8. Ринок капіталів

7.1. Фондовий ринок України

Фондовий ринок є частиною фінансового ринку, уособлює сукупність його учасників та правовідносин між ними щодо роз- міщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). У табл. 7.1 подана класифікація фондових ринків.

Розвиток фондового ринку орієнтований на реалізацію таких завдань: а) надходження інвестицій до реального та інших секторів економіки; б) формування надійного джерела фінансування роз- витку підприємств, організацій і установ; в) створення системи фі- нансових інструментів для залучення коштів населення; д) забез- печення повноцінної інтеграції вітчизняного фондового ринку в міжнародний кругообіг капіталу.

Об'єктами фондового ринку є різноманітні цінні папери, з якими учасники ринку проводять операції (табл.7.2).

Активність операцій на фондовому ринку тісно пов'язана з грошовоМкредитною і бюджетною політикою держави. Значна кре- дитна експансія звужує потреби економіки у фінансуванні за раху- нок випуску цінних паперів, високі депозитні пропозиції банків нівелюють інвестиційні наміри учасників фондового ринку, над- мірні податкові ставки залишають мало ресурсів для вкладення в цінні папери. Але часто дефіцит бюджету покривається за рахунок облігаційних позик, обіг векселів слугує формою розрахунків між контрагентами, а емісія акцій є альтернативою борговому фінансу- ванню в корпоративному секторі. Незаперечною є інвестиційна спорідненість між приватизацією і фондовим ринком.

Початковий етап розвитку фондового ринку України припадає на першу половину 90Мх років. Характерною особливістю цього періоду можна вважати формування базових юридичних основ фондового ринку і створення інституційних передумов його по- дальшого розвитку. Серед найважливіших законодавчих актів, які мали революційний вплив на становлення національного фондо- вого ринку, слід відзначити закони України «Про цінні папери і фондову біржу» (1991 р.), «Про господарські товариства» (1991 р.),

«Про приватизацію державного майна» (1992 р.), «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (1992 р.). Заснування української фондової біржі (точніше – її відрод- ження, оскільки УФБ функціонувала як Київська фондова біржа до 1917 р.) знаменувало створення організованого вторинного ринку цінних паперів. Окремі універсальні біржі також мали спе- ціалізовані фондові секції.

Розвиток вітчизняного фондового ринку поряд із становлен- ням банківської системи супроводжувався появою перших акціо- нерних товариств, інвестиційних структур, страхових компаній.

Другий етап умовно веде відлік з другої половини 1994 р. до краху фінансового ринку у серпні 1998 р. У цей час спостерігається зростання темпів ринкових перетворень, зміни в ідеології держав- ного управління фондовим ринком та початком його самооргані- зації. Фондовий ринок України все більше диференціювався про- порційно збільшенню числа фінансових посередників.

_{Класифікація типів фондових ринків}

У червні 1995 р. створюється Державна комісія з цінних папе- рів та фондового ринку України (ДКЦПФР) як державний цент- ральний орган по регулюванню і координації розвитку ринку цін- них паперів, більш чітко розподіляються повноваження в цій сфері серед інших міністерств і відомств. Удосконалюється законодавче забезпечення фондового ринку.

Таблиця 7.1.

Верховна Рада у вересні 1995 р. затвердила «Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку України», де визначилися фундаментальні положення його перспективного розвитку. Задекларовані стратегічні параметри ринку: прозорість, конкурентність, цілісність, спрямованість на інтеграцію із світовим кругообігом капіталу тощо, відображали сутність державної політики на фондовому ринку. Захист прав і законних інтересів учасників ринку як основний зміст роботи ДКЦПФР посилився через подальше поглиблення юридичних основ розвитку ринку, застосування превентивних заходів щодо порушень і ситуативного моніторингу за фондовими операціями. В цей період набули чинності Закони України «Про державне регу- лювання ринку цінних паперів в Україні», «Про національну депо- зитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», внесено зміни і доповнення до діючих нормативних актів. ДКЦПФР розробила і затвердила ряд нормативних актів, обов'язкових для виконання органами влади різного рівня, учас- никами ринку та їх об'єднаннями. В межах своїх повноважень інші

державні органи України здійснювали моніторинг і контроль за станом ринку (Фонд державного майна, Міністерство фінансів, Національний банк, Антимонопольний комітет).

У докризовий період спостерігався досить динамічний, хоча й асинхронний розвиток окремих секторів фондового ринку. Ринок акцій завдяки прогресу в акціонуванні державних підприємств став домінуючим і до кінця 1998 р. досяг зареєстрованих емісій в

12,2 млрд. грн. у 1997 р., відмічався сплеск портфельного інвесту- вання, в тому числі міжнародного. Поширилися вексельні угоди (хоча й не зажди з прозорими намірами), почали проводитися опе- рації хеджування ризиків за допомогою опціонів і ф'ючерсів. Об'єк- тивна необхідність розвитку інфраструктури ринку цінних паперів спричинила створення депозитарноМклірингових і реєстраторсь- ких спеціалізованих установ. Форсована поява останніх призвела до того, що на середину 1998 р. реєстратори об'єдналися в одну з перших саморегулюючих організацій – Професійну асоціацію реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД).

Характерною особливістю «філософії» фінансової поведінки на ринку цінних паперів протягом перших двох етапів було без- сумнівно завищене інвестиційне очікування індивідуальних інвес- торів з одночасними спекулятивними намірами інвестиційних учасників і емітентів.

Обвал фінансового, в тому числі й фондового, ринку у серпні

1998 р. припинив ейфорію фінансових спекуляцій. Державні цінні папери дискредитували себе як інструмент запозичення. Тимча- сово були заборонені операції з деривативами. Корпоративні цінні папери катастрофічно втрачали свою вартість, вторинний ринок акцій наприкінці 1998 р. ледве жеврів.

Третій етап розвитку фондового ринку України датується по- чатком 2000 року. Першочергової важливості набувають заходи по забезпеченню прозорості ринку в після кризовий період. Основна діяльність ДКЦПФР і саморегулюючих організацій спрямовується на поглиблення захисту прав інвесторів, особливо дрібних, поси- лення важелів державного регулювання ринку, забезпечення необ- хідного інфраструктурного середовища і фахової підготовки про- фесійних учасників фондових транзакцій. Підвищуються вимоги щодо стандартів розкриття інформації про наміри емітентів, тор гівців, а також надання звітності стосовно професійної діяльності на ринку.

Домінуючу позицію серед фінансових інструментів на фондо- вому ринку України почали займати акції. Акціонування стало, і до сьогодні виступає, першоосновою інвестиційної динаміки роз- витку економіки. Це пояснюється тим, що акціонерні товариства, як виключні емітенти пайових цінних паперів, посідають вагоме місце в інституційній структурі ринку. Логічно, що переважання випуску акцій в сукупності корпоративних цінних паперів спону- кало до масового формування таких господарських утворень, як акціонерні товариства.

Четвертий етап розвитку фондового ринку умовно почина- ється з 2005 р. і характеризується постійно зростаючою активністю в інвестиційноМторговельному сегменті. Обсяг торгівлі цінними папе- рами на фондовому ринку у 2007 році склав 754,3 млрд. грн. і пере- вищив обсяг у таких сферах, як виробництво продукції сільського господарства, виробництво промислової продукції та будівництво. Діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів України здійснюють фондові біржі та торговельноМінформаційні системи.

На прикладі поетапного розвитку фондового ринку України чітко простежується тенденція дематеріалізації капіталу, коли зміни різних властивостей (характеристик) цінних паперів фокусувались навколо забезпечення їх ліквідності й дохідності разом з дотриман- ням міркувань безпеки: від документарних до бездокументарних, від пред'явницьких до іменних, перекомбінування пропорцій між про- стими і привілейованими (останні два випадки стосуються тільки акцій), введення механізму конвертації цінних паперів та інші.