Лекція №1_ ока (вступна): Загальна будова і характеристики автомобіля
1.Етапи розвитку автомобіля
Росія:
– створення самоходів з використанням у якості джерела руху мускульної сили людини (1752 – Шамшуренков, 1791 - Кулібін);
– створення самоходів, які приводились до руху за допомогою парової машини (1763 – 1766 – перший паровий двигун – І. І. Ползунов, 1830 – автомобіль з паровим двигуном, так званий «быстрокат», який працював на дровах, мав ресорну підвіску, гальмівну систему, міг розвивати швидкість до 30 верст за годину – Янкевич, Петербург, 1860 – на Уралі Амос Черепанов побудував самохід-тягач «паровий слон», який використовувався для перевезення руди, металів тощо, 1868 – Барановський у Петербурзі побудував паровий автомобіль з приводом від двоциліндрового двигуна через шатуни на задні колеса);
– створення автомобіля з двигуном внутрішнього згоряння (ДВЗ) і іскровим запалюванням (1879 – 1884 – Луцкій, Петербург – автомобіль з ДВЗ, який мав вертикально розташовані поршні, він же у 1900 –1901 роках створив 4-х і 6-ти циліндрові двигуни, 1889 – Яковлєв побудував 4-х тактний двигун з іскровим запалюванням – прототип карбюраторного двигуна)
– створення ДВЗ з самозагорянням «важкого» (нафта, солярка) палива (1879 – Можайський, 1903 – Мамін).
Зарубіжна практика:
1860 – Ж. Ленуар – двигун, який працював на світильному газі; 1876 – Отто, Ланген, Бо-де-Рош – двигун з попереднім стискуванням робочої суміші; 1885 – Даймлер і Бенц – сконструювали і побудували перші самохідні екіпажі з ДВЗ, які отримали назву «автомобілі», 1892 – Дизель – створив двигун з самозапалюванням від стискування.
2. Типи автомобілів
За призначенням автомобілі діляться на три основні групи: транспортні, спеціальні, гоночні.
Транспортні автомобілі призначені для перевезення пасажирів і вантажів. Вони діляться на наступні типи за призначенням:
– легкові – для перевезення пасажирів;
– вантажні – для перевезення вантажів; до вантажних автомобілів відносять також спеціальні автомобілі, призначені для перевезення сипучих вантажів (самоскиди);
– напіввантажні (типу «пікап») – для перевезення пасажирів і невеликої кількості вантажу;
– автобуси (включно з мікроавтобусами) – для масових перевезень пасажирів.
Кожний з вантажних автомобілів може мати різну вантажопідйомність (2,5, 3, 5, 10, 15, 20, 40 т. маси).
У легкових автомобілів вантажопідйомність вимірюється кількістю пасажирських місць.
Автомобілі спеціального призначення обладнані спеціальними механізмами і пристроями для виконання певних робіт (Пожежні машини, евакуатори, сміттєзбірники тощо).
Гоночні автомобілі призначені для швидкісних спортивних змагань.
3. Класифікація автомобілів
За пристосуванням до дорожних умов автомобілі діляться на дві групи:
– звичайні двох-триосні з приводом на задню (задні) вісь;
– всюдиходи, які можуть рухатись і в важких дорожніх умовах; до них відносяться двохосні автомобілі з приводом на обидві осі (колісна формула 4х4), а також триосні автомобілі з приводом на дві (три) осі (колісна формула 6х4 або 6х6).
За видом споживаного палива автомобілі класифікують:
– з двигунами, що працюють на рідкому паливі (бензин, гас, метанол, водневе паливо, дизельне паливо);
– з двигунами, що працюють виключно на газовому паливі (газогенераторні, газобалонні двигуни);
– з двигунами, що працюють на різного роду оливах, їх сумішах з дизельним і іншими видами палива (біодизелі).
Окремо виділяють електроавтомобілі, які споживають електроенергію, або автомобілі гібридного типу (можуть приводитись до руху як звичайним двигуном, так і електродвигуном).
За величиною осьового навантаження на опорну поверхню автомобілі діляться на три групи: дорожні групи «А», дорожні групи «Б» та позашляховики.
До групи «А» відносять автомобілі, в яких осьова маса, що припадає на найбільш навантажену вісь, становить від 6т до мас дорожніх обмежень.
До групи «Б» відносять автомобілі, у яких маса, що припадає на найбільш навантажену вісь, не перевищує 6 т.
За конструктивною схемою автомобілі ділять на: одиночні автомобілі і авто потяги.
Автопотяг - це автомобіль із одним або декількома причепами, а також сідельний автомобіль – тягач із напівпричепом.
Сідельні тягачі являють собою модифікацію вантажних автомобілів. Від базових моделей вони відрізняються незначними конструктивними змінами: укороченою рамою, відсутністю тягового крюка, наявністю додаткового паливного бака та вузлів з’єднання для роботи в зчіпці з напівпричепом.
Сідельний тягач може працювати тільки з напівпричепом у складі автопоїзда. На рамі сідельного тягача встановлюють сідельно – зчіпний пристрій, що з’єднує причіп з тягачем. Він складається з опорної плити, що приймає на себе частина маси напівпричепа, і зчіпного механізму, який передає тягове зусилля до напівпричіпа.
На рис 1 наведено розподіл автомобілів за конструктивними схемами автомобільного транспорту.
Рис. 1.1. – Розподіл вантажного автомобільного транспорту за конструктивними схемами : а - одиночний автомобіль, б - автопотяг ( б – автомобіль з одноосьовим причепом ; в – з двохосьовим причепом; г – сідельний тягач з напівпричепом; д – автомобіль із декількома осьовими причепами; е – з декількома двохосьовими причепами; ж – сідельний тягач із напівпричепом і причепом; з – тягач із напівпричепом – ваговозом).