§ 2.1.3. Адміністрування структур організації

У тім або іншому ступені адмініструванню піддаються практично всі ресурси, що становлять напрямки діяльності сучасної організації. Але кожна із цих складових має потребу в певній спеціалізації адміністрування й адаптації його застосування. З одного боку, воно обмежується динамічністю, інноваційністю, непередбачуваністю процесів, що відбуваються в організації. З іншого боку - воно усе більше затребується необхідністю стабілізації, стабільності, незмінності структурних основ установлення організації. Цим і обумовлені особливості постановки й застосування адміністрування до всього комплексу структур сучасної організації.

Організаційні структури є одним із класичних інструментів деталізації, регламентації й закріплення складу й утримування найрізноманітніших ресурсів організації. Виділювані як об'єкт і предмета вивчення цілим рядом дисциплін - від теорії організації до організаційного проектування - структури відображають внутрішня будова організації і її синергетичні можливості. Саме структури самим очевидним і безпосереднім образом представляють реальний склад і втримування систем і процесів функціонування організації. Методичні основи закріплення й регламентація побудови й застосування всього комплексу організаційних структур є предметом дослідження й подання адміністративного менеджменту.

Структура як відбиття внутрішньої будови організації або складових її підрозділів виконує одну з найважливіших завдань адміністрування. Вона розподіляє й закріплює посадовий, виробничий, інформаційний та інші склади ресурсів організації по її підрозділах, установлюючи конфігурацію побудови зв'язків між ними. Відповідно до цього підходу в організації виділяються посадові, виробничі, інформаційні й інші структури, поєднувані загальною характеристикою - організаційні. Вона означає, що всі ці й аналогічно називані структури відображають організацію внутрішньої будови відповідних систем або їхніх підрозділів чітким визначенням розташування й взаємозв'язки елементів, що розподіляють.

Положення кожного з елементів визначається ієрархією й рівнем організаційної структури, що представляють своєрідну систему координат. Установлювані між елементами організаційної структури зв'язку виділяють підпорядкування й траєкторії їх базового й адаптуємого взаємодії в організації. Ці взаємозв'язки й розташування кожного підрозділу в структурі багато в чому визначають основний склад його функціональної спеціалізації, повноваження, місце й роль у процедурах керування організацією. Як поза, так і усередині підрозділів, за аналогією з їхнім позиціюванням, в організаційній структурі можуть позначатися посади, забезпечувані комплексом прав, обов'язків і відповідальності.

Природно, що розмаїтість всіх цих і багатьох інших структурних ресурсів, інваріантість їхньої побудови, адаптації й застосування, необхідно ґрунтується на загальному, якщо не єдиному поданні їхньої сутності й утримування. Воно обумовлюється не тільки орієнтацією на практичне застосування, але й формуванням універсальної концепції наукового подання. Із цих позицій адміністрування структурних основ організації однаково активно затребується як теорією, так і практикою.

Адміністрування універсально деталізує, формулює, закріплює й співвідносить між собою пакет визначальних основ структурної організації, у якому насамперед виділяються наступні складові (табл. 2.1.3.1).

Таблиця 2.1.3.1