Особливе місце в позиціюванні дисципліни «Адміністративного менеджменту» займає такий науковий напрямок і відповідну навчальну дисципліну, як «Організація праці»

«Наукова організація праці»). Сформувалася в 1920-х і активно розвивалася в 1960-х - 80-х роках дисципліна, що одержала актуальне й широко затребуване позначення «НОТ», у тім або іншому ступені стала основою для виділення цілої пошани прикладних областей знань. До них так чи інакше можна віднести «Виробничу соціологію», «Конфліктологію», «Інноватику» і інші активно, що формуються області, самостійних знань. Разом з тим, тільки «Адміністративний менеджмент» відкрито визначає НОТ своєю безпосередньою попередницею й комплексно сприймає й розвиває сьогодні її концептуальні положення.

НОТ, виділившись як самостійна дисципліна задовго до становлення «Організаційного поводження», багато в чому визначила втримування ряду її розділів. Це зв'язано не тільки з еклектичною природою останньої, але й із широким, комплексним підходом до формування її складу й утримування. Така спадкоємність у становленні «Організаційного поводження» на основі розвитку спеціалізованих підходів і складових «Наукової організації праці» виділяє ще один аспект їхнього впливу на «Адміністративний менеджмент». Він проявляється в зажаданні й застосуванні ресурсів цих дисциплін прогинами й системами адміністрування організації.

«Організаційне поводження» і «Організація праці» визначають цілий створ організаційних дисциплін, що послідовно забезпечують і розвивають утримування «Адміністративного менеджменту». У ньому необхідно особливо виділити такі адміністративно орієнтовані дисципліни, як «Організація виробництва» і «Організація керування». З одного боку, вони послідовно розкривають і представляють весь організаційний комплекс, у якому застосовується адміністрування. З іншого боку - адаптують і інтегрують адміністративні ресурси в спеціалізовані інструменти й механізми керівництва й керування функціонуванням організації.

Властиво «Адміністративний менеджмент» стає основою вдосконалювання й застосування таких послідовно спадкоємних дисциплін, як «Керування операціями» і «Керування організацією». Їхня агрегація й освоєння на основі «Адміністративного менеджменту» дозволяють об'єднати й застосувати його потенціал в умовах цілеспрямовано здійснюваних процесів і реально функціонуючих організацій. Все це не тільки формує відповідне організаційно-методичне забезпечення керівництва організацією, але й органічно поєднує блоки дисциплін менеджменту й керування в єдиний цілеспрямовано, що розвивається комплекс.

«Адміністративний менеджмент» не тільки використає, але й формує звід прикладних знань і відповідних дисциплін, що забезпечують практичне застосування його ресурсів у керуванні організацією. Крім прикладної інформатики, що поєднує цілий пакет спеціальних знань, до даного напрямку ставляться дисципліни статистики, обліку, аналізу, оцінки, диспетчеризації, регулювання й ін. На завершальному рівні адаптації й спеціалізації прикладних знань цього напрямку позиціюються дисципліни документоведення й діловодства, що забезпечують адекватне відбиття функціонування організації. У самому загальному виді сегмент позиціювання «Адміністративний менеджмент» у системі сучасних наукових знань можна представити в такий спосіб (мал. 1.3.2.1).

Останнім часом сегмент системи наукових знань, у якому позиціюється «Адміністративний менеджмент», інтенсивно розширюється й доповнюється новими напрямками й дисциплінами. Цей процес відображає природні тенденції поглиблення, деталізації й спеціалізації як загальнонаукових, так і прикладних областей знань і навчальних дисциплін, реально потрібних ринковою економікою. Природно, що в цих умовах відбиття даного сегмента, представлене на малюнку, має незавершений, векторно-ориентированний формат. Він відображає виділення таких напрямків формування інноваційних дисциплін, як організаційне проектування, керування проектом, організаційні зміни. Зрозуміло, що склад цих напрямків також буде постійно

Організаційне поводження		Загальний менеджмент		Прикладна інформатика
Організація праці		Адміністративний менеджмент		Статистика, облік, аналіз, оцінка
Організація виробництва		Керування операціями		Диспетчеризація й регулювання
Організація керування		Керування організацією		Документування й діловодство
Організація проектування		Керування проектом		Організаційні зміни

Рис. 1.3.2.2. Місце адміністративного менеджменту в системі сучасних наукових знань

розвиватися, а втримування розширюватися й деталізуватися, у тому числі й за рахунок розділів і тим дисципліни «Адміністративний менеджмент».

Представлений на мал. 1.3.2.2 сегмент позиціювання дисципліни «Адміністративний менеджмент» органічно інтегрується й розвивається в системі сучасних наукових знань. На основі загальних економічних, організаційних і управлінських знань він деталізує й спеціалізує комплекс практично орієнтованих дисциплін, що методично забезпечували професійне керівництво підлеглими. Це в значній мірі визначає пріоритет прикладного підходу до нормування його складу, утримування й логіки викладання поєднуваних їм дисциплін.

З одного боку, у них повинні вичерпно обґрунтовано й переконливо представлятися наукові концепції й положення змінних досліджень і розробок організаційно-методичного забезпечення менеджменту. У цьому плані дисципліни даного сегмента продовжують, розвивають і адаптують утримування економічних, організаційних і управлінських концепцій відповідних фундаментальних областей знань.

З іншого боку, властиво втримування дисциплін розглянутого сегмента адміністративних знань повинне забезпечувати адекватне зажадання й безпосереднє застосування положень і розробок позиційних у ньому складових. Успішне рішення цього завдання необхідно ґрунтується на послідовній і комплексній практичній адаптації матеріалу, що викладає ними. Це вимагає спеціального розгляду й подання прикладного значення адміністративного менеджменту, що й здійснюється наступним параграфом даної глави дійсного підручника.

§ 1.3.3. Прикладне значення адміністративного менеджменту

Багато хто думають, що засновані на всілякому звільненні ініціативи й заповзятливості ринкові механізми економіки й керування споконвічно відкидають значну частину ресурсів адміністрування. Більше того, усе ще досить поширено, особливо в середовищі дилетантів, думка про те, що саме ліберальна ринкова економіка звільняє організацію від адміністрування. При цьому зовсім необґрунтовано ставиться під сумнів не тільки об'єктивна необхідність організаційно-методичного забезпечення всієї сукупності процесів і систем організації, але й у цілому прикладне, практичне значення адміністративного менеджменту.

Забезпечуване адміністративним менеджментом практична побудова й прикладне використання процедур і структур функціонування організації одержує зовсім особливий, супровідний весь життєвий цикл організації значення. Воно починає проявлятися задовго до безпосередньої установи й тим більше початку функціонування організації й нерідко ще використається після того, як організація фактично ліквідована. Ця особливість безперервності й сталості прояву прикладного значення адміністративного менеджменту обумовлює перманентне практичне зажадання його ресурсів. Насамперед воно проявляється при проектуванні організації в розробці, оформленні й поданні бізнес-плану, формулюванні, узгодженні із засновниками й офіційної кастрації прийнятого пакета документів, висновку трудових контрактів і комплектації персоналу (див. Додаток 4). Безпосередньо організації делегується істотно більше, ніж у централізованій системі, число різноманітних адміністративних функцій. При цьому вони поєднують і конкретизують повноваження, що закріплювалися й виконувалися в централізованій державній системі значним числом спеціальних органів і організацій (див. Додаток 6).

До числа таких повноважень ставиться насамперед комплекс конкретних операцій реєстрації, установлення, оформлення, комунікації, розмежування відповідальності й т.д. Важливо розуміти, що в ринкових умовах прикладна змістовна адаптація й практичне здійснення цих і багатьох інших операцій не тільки надаються, але й закріплюються за організацією на постійній основі. Це обумовлює організаційно-методичне значення, що постійно встає, адміністративного менеджменту для побудови ефективного процесу санкціонування й розвитку ринкової організації.

Формалізуючи розробку втримування прийнятого рішення, адміністративна система мобілізує й поєднує весь комплекс професійних ресурсів, перетворюючих їх у готовий управлінський продукт.

Слідом за цим адміністрування організує, оформляє й супроводжує практичну реалізацію ухваленого рішення, і, нарешті, воно ж забезпечує здійснення своєчасного контролю, оцінки й звітності виконання рішення. Саме таке: цілеспрямований, послідовний і комплексний супровід вироблення, прийняття й реалізації рішення найбільше повно визначає прикладне значення адміністративного менеджменту в організації.

Виділення адміністративного менеджменту в самостійну область знань і навчальну дисципліну з'явилося не тільки конструктивною основою, але й необхідною умовою забезпечення практики функціонування всієї сукупності систем і процесів керування на професійній основі. У результаті діяльність керівника стала більше результативної й ефективної вже остільки, оскільки ті або інші форми його адміністрації професійно забезпечили, супроводжували й оцінювали постановку й досягнення їм цілей організації. На практиці воно забезпечується спеціалізацією персоналу адміністрації на побудові й реалізації основних форм адміністрування.

Це обумовило застосування професійного підходу до виділення, формуванню й здійсненню пакета функціонально необхідних для ефективного керівництва організацією адміністративних програм. Насамперед на даній основі були сформовані програми забезпечення статусу керівника, побудови структур організації, кооперації праці персоналу організації, супроводу процесів функціонування, дотримання виконавської дисципліни, здійснення документообігу й діловодства, реєстрації й оформлення звітності. Природно, що як склад, так і втримування цих програм постійно розвиваються й удосконалюються, забезпечуючи рішення нових завдань практичної діяльності керівника.

Важливо розуміти, що в реальних умовах, такі програми мобілізації й використання практичних ресурсів адміністративного менеджменту характеризують не тільки склад і втримування, але й логікові побудови керівної діяльності адміністрації. Саме вона забезпечує послідовність і спадкоємність побудови й здійснення програм на основі комплексної, прикладної адаптації системи керування організацією. Разом з тим, вони визначають основні напрямки адміністрування й комплектують його палітру комплексом різноманітних функціональних складові забезпечення діяльності керівника.

Форми й утримування практичної побудови цього процесу історично складалися, розвивалися й адаптувалися стосовно до конкретних організацій і умов їхнього адміністрування винятково різноманітно. При цьому сутність адміністративного підходу до забезпечення менеджменту незмінно визначала його як організаційно-методичний супровід процесу здійснення менеджером постановки й досягнення цілей організації. І дійсно, у реальній організації саме адміністрування самим безпосереднім образом забезпечує практичне становлення менеджменту як самостійного виду діяльності.

Розробки адміністративного менеджменту описали виділення статусу керівника з управлінського персоналу організації, визначили ієрархію його відносин з ним, установили й закріпили розподіл повноважень (див. Додатка 1 і 2). адміністративний менеджмент структурно, процесуально, організаційно забезпечує формування й становлення іміджу керівника, визначає й закріплює його керівне положення в організації. Оформляючи сталу ієрархію системи керування, закріплюючи повноваження й відповідальність, регламентуючи втримування діяльності апарата, адміністративний менеджмент фактично визначає самого менеджера як професійно діючого керівника організації.

Все це обумовило виділення досить різноманітних факторів мобілізації й застосування ресурсів адміністративного менеджменту різними суб'єктами взаємодії з організацією. Для що очолюють як саму організацію, так і її підрозділу менеджерів до них варто віднести три основних прояви його практичного значення. З організаційних позицій цей оперативно-регулюючий супровід процесу безпосереднього керівництва підлеглими в організації. У методичному шпаку це визначення конструктивних основ адаптованої побудови й адекватного застосування механізму керування організацією. У цілому ж з позицій системно-структурного підходу це забезпечення ефективного функціонування всієї системи керівництва й керування в організації.

Підлеглі сприймають і застосовують ресурси адміністрування організації із власних, що обумовлюють статусом функціональних позицій. В організаційному плані вони визначають посадове позиціювання працівника в структурах і процедурах організації. Методичне значення адміністрування для абсолютно всіх співробітників організації визначається перманентним супроводом змістовним інструктуванням виконання закріплених за ними посадових обов'язків. У цілому ж адміністрування визначає в організації побудова й використання системи конструктивного позиціювання й функціональної взаємодії підлеглого.

Особливо виділяється практичне значення адміністрування для прокураторів, що представляють інтереси державних контролюючих органів. Воно проявляється в організаційному забезпеченні своєчасного й повного надання фінансової й іншої, законодавчо встановленої звітності. Методично це супроводжується забезпеченням прозорості необхідного інформаційного подання втримування організації. У цілому ж адміністрування організації дозволяє забезпечити стабілізацію побудови й ефективність дії системи дотримання загальновстановлених вимог.

Найбільш складним сегментом практичного застосування адміністративних ресурсів є сфера взаємодії організації з постійними й тимчасовими зовнішніми контрагентами. Це пов'язане з їхньою адміністративною відособленістю, що обумовлює організаційне забезпечення як офіційного, так і неформального позиціювання й подання організації. У методичному плані адміністрування забезпечує в цьому сегменті адаптацію інструментів взаємодії організації й контрагентів і, як результат, формування системи стійких відносин.

З розвитком ринкових відносин як офіційні органи, так і сама організація усе ширше й активніше залучають до досліджень, аналізу, оцінкам, консалтингу й виробленню рекомендацій фахівців-експертів. Таке залучення необхідно ґрунтується на забезпеченні адміністративним менеджментом можливості комплексної оцінки основних і специфічних параметрів функціонування організації. Цей процес, у свою чергу, опирається на забезпечення прозорості методичної побудови й процедурного застосування діючого механізму організації. Природно, що всі передбачувані й дії, що здійснюються, експертів у даних дослідженнях і розробках стають можливими тільки на основі забезпечення порівнянності систем і методів дій і оцінок різних організацій.

Основне втримування функціонування організації в ринкових умовах, в остаточному підсумку, пріоритетно орієнтовано на її дійсних і потенційних клієнтів. В організаційному плані така цілеспрямована орієнтація виражається в адміністративному забезпеченні вироблення й установлення моделі їхньої конструктивної взаємодії з організацією. Методично вона супроводжується перманентно, що проводиться адміністрацією, раціоналізацією сформованих процедур і структур обігу клієнтів до організації. У цілому ж розвиток кореспонденції клієнтів з організацією спрямовано на поетапне вироблення адміністративного закріплення оптимальної системи взаємин між ними.

Проведений аналіз прояву переважаючих тенденцій прикладного застосування адміністративного менеджменту дозволяє виділити й структурувати основні пріоритети його практичного значення. Найбільше показово позиціювати їх по головних суб'єктах взаємодії з організацією, оскільки саме ними безпосередньо затребується й використається конструктивний потенціал адміністрування. При цьому практичне значення адміністративного менеджменту доцільно представити в організаційному, методичному й системному аспектах, що дозволить деталізувати суб'єктивно-функціональну оцінку. Описаним підходом і визначається матрична форма відбиття результатів проведеного аналізу, що систематизує наступні показники (табл. 1.3.3.1).

Таблиця 1.3.3.1