Глава 1.3. Місце й роль адміністративного менеджменту в системі знань

§ 1.3.1. Генезис адміністративного менеджменту

Виділення й становлення нових напрямків і навчальних дисциплін менеджменту відбиває зростаючу потребу в розширенні, поглибленні й спеціалізації професійних знань по керівництву організацією. До початку XXI в. налічувалося більше двох десятків, і процес обґрунтування нових складових комплексу спеціалізованих знань менеджменту усе ще триває. І хоча визначення деяких з нових дисциплін викликає питання, а зміст нерідко дублює відповідної спеціалізації керування, даний процес обумовлений об'єктивними факторами.

З одного боку, розглянуті тенденції пояснюються послідовним нагромадженням, розширенням і поглибленням необхідних професійних знань. Цим визначається становлення й зажадання останнім часом комплексу інноваційних розділів як уже давно сформованих, так і нових, що тільки формуються навчальних дисциплін, що забезпечують підготовку фахівців з керування організацією. Його формування розкривають і деталізують такі наукові напрямки, що активно розвиваються, як організація, соціологія, економіка, маркетинг, логістика, менеджмент і т.д.

З іншого боку, виділення дисципліни адміністративного менеджменту обумовлюється поглибленням еволюцiйно, що розвиваються тенденцій, деталізації структури й спеціалізації складу й змісту професійних знань. При цьому першим етапом такої структуризації став поділ керування й менеджменту як самостійних, хоча й органічно взаємозалежних навчальних дисциплін. Обґрунтування такого поділу докладно розкривається й приводиться в основній дисципліні загального менеджменту, але стосовно до адміністрування вимагає додаткового подання й роз'яснення.

Тут важливо розуміти, що менеджмент як професійне керівництво підлеглими споконвічно ґрунтується, послідовно супроводжується, iнформацiйно відображається комплексом організаційно-методичних матеріалів і документів. Вони формують і стабілізують прозоро сприймані всіма необхідні умови побудови й здійснення стійкої й зрозумілої системи керівництва організацією. Саме їх поєднує й представляє адміністративний менеджмент як нормативно-методичне забезпечення й оперативно-організаційний супровід керівництва підлеглими.

Склад і зміст таких матеріалів визначаються комплексом, що поєднує загальну для всіх організацій нормативно^-методичну документацiйну базу й адаптований до конкретних умов функціонування прикладний пакет оперативно-організаційного супроводу. Формування цього комплексу історично здійснюється еволюційним шляхом, що забезпечує відбір і закріплення найбільш зроблених форм адміністративного забезпечення й супроводу керівництва організацією. У цей процес неодноразово втручалися й суб'єктивні впливи як керівників, так і підлеглих, що обумовлює необхідність дослідження генезису адміністрування.

Історично початок формування й застосування адміністративних ресурсів обумовлено появою керівника в самих древніх організаціях. З перших своїх кроків він об'єктивно був змушений залучати для виконання специфічних, рутинних, територіально дистанційованих функцій відповідних помічників. Закріплюючи їх і делеговані їм повноваження за постійно, що розширюється комплексом, що інформаційно^-контролюють і документаційних завдань, що забезпечують, менеджер одержував можливість зосередитися на ключових питаннях керівництва. Але дане закріплення вимагало функціональної чіткості, комунікаційної визначеності, персональної відповідальності, що й обумовило формування нормативно-методичного забезпечення. Протягом чотирьох останніх тисячоріч помітно виділяються наступні найбільш значимі віхи цього процесу (табл. 1.3.1.1).

Аналіз представленого таблицею генезису адміністративних початків менеджменту виділяє в її правому стовпчику пріоритетно затребувані методи й найбільше часто використовувані ресурси. Причому останні приводяться кодом реєстру ресурсів адміністративного менеджменту в нижньому рядку кожної історично виділеної позиції. Це дозволяє не тільки простежити основні етапи виникнення, становлення й розвитку сучасних адміністративних ресурсів, але й виявити реальну наступність основних методів адміністрування. Розвиваючи аналогічний підхід загального менеджменту, такий аналіз формує цілісну картину генезису адміністрування сучасної організації.

Так, ще в XXI в. до н.е. кодексом Хаммурапи були детально перераховані й строго розподілені комплексні основи адміністрування функціонування органів державного керування. Рішення цього завдання ґрунтувалося на побудові твердої системи ієрархії функцій і органів апарата керування й статусної субординації чиновницького персоналу. Це дозволило регламентувати й закріпити в законодавчих актах основні адміністративні положення сталої системи керування. І хоча властиво зміст цих актів відповідало рівню розвитку суспільства, сам факт подібного прозорого закріплення й надавана їм можливість широкого звертання до даних законодавчих положень, з'явилися одним з перших прикладів комплексного застосування системи адміністрування керування.

Методичним фундаментом побудови цієї системи стала вертикально орієнтована ієрархічна конструкція розподілу й закріплення влади по рівнях і підрозділам сформованої структури керування. Вона детально супроводжувалася строго, що встановлювалися принципами, чіткої посадової субординації, що забезпечувала реальну керованість як усередині системи, так і поза нею. Особливо значимої для даного етапу розвитку адміністрування стала публічна декларація прийнятої моделі ієрархії й субординації, що вперше вибудувала й декларувала доступне всім інформаційно-методичний супровід системи, що діяла, керівництва.

Основним ресурсом прийняття й реалізації даної системи адміністрування керування державою став автократичний стиль (А7), що наполегливо

Таблиця 1311

ГЕНЕЗИС АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОЧАТКІВ МЕНЕДЖМЕНТУ Й ПРІОРИТЕТИ МЕТОДІВ І РЕСУРСІВ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Час, місце	Джерело	Зміст	Пріоритетні методи й ресурси адміністрування
21 в. до н.е. Вавилон	Кодекс Хаммурапи	282 закону про владу, правах, субординації, відповідальності	ієрархії й субординації, А7, В4, В9, ДО4, Н9, П21, Р4, Р21
18 в. до н.е. Єгипет	Пропозиції Ипусера	положення про візир, сотника, «правило десяти»	посадової структуризації, Д25, 31, И10, Л6, Р7, Р32, З22
12 в. до н.е. Китай	Конституція Чоу	Функції організації, контролю, покарання	функціональності дій, В4, 37, ДО27, Л1, 030, П65, Р24
5 в. до н.е. Греція	Ксенофонт. Домострой	підпорядкування, раціоналізація, нормування споживання	заборон і противаг, Б1, Кб, Н12, ПРО26, Р4, Р25, Ш2
4 в. до н.е. Індію	Артхашастра. Каутилья	влада, порядок, структури, привілеї й санкції	поділи й володарювання, Д26, И8, 030, П23, Р8, З2, В1
2 в. до н.е. Рим	Катон. Землеробство	дисципліна праці, завдання, нормування, примус	корпоративного нормування В25, Г5, ДО15, М9, 06, Р1, Р5
Близько 1015р. Русь	Устав Мостников	права, санкції, судові рішення, штрафи	мотивації й стимулювання, В6, Д9, Р13, Т1, М18, П45, Ш4
Близько 1122р. Київ	Повчання Мономаха	вимоги до підлеглих, забезпечення відповідальності	поділу й спеціалізації, Н9, ПРО12, ПРО28, П31, РЗ, Т8, УЗ
Близько 1377 р. Суздаль	Лаврентьевский кодекс	договірне право, контроль реалізації рішення	регламентації виконання, Д21.010, Р11.Р37, В9, Ф4

Продовження таблиця 1311

Час, місце	Джерело	Зміст	Пріоритетні методи й ресурси адміністрування
1416-1426 р. Генуя-Венеція	Книги обліку родини Соранцо	система балансового запису, звітність, ревізія, санкції	балансу й бюджетування, А5, А42, Б2, В1 , 38, И6, В16
1801 р. Росія	Лист Карамзина Олександрові I	організація владної вертикалі «зверху вниз»,	вертикальної інтеграції, А7, ДО2, Р10, З25, СЗО, В5, В12
1815-1850 р. Англія	Р. Оуэн. Фабричне керування	функціонування на основі адміністрування	розподіли й кооперації, А19, Д27, Е4, ПРО8, ПРО46, Р2, РЗ
1820- 1855 р. Англія	Э. Юр. Філософія виробництва	кооперація, контроль, оцінка, організація, оплата праці	оперативного регулювання, А43, 33, П49, Р16, М19, Ф5
1903 р. США	Ф. Тейлор. Цеховий менеджмент	універсальність і функціональність керівництва	керівництва й керування, ДО25, ПРО22, П12, Р6, Р16, З27

насаджувався й широко використався в ті часи на всіх рівнях влади (В9). Він опирався на побудову системи реєстрації (Р21) всіх видів ресурсів керування державою, з розподілом прав, що поширюються на них, ведення (В4), по категоріях (ДО4) посад чиновницького апарата. При цьому вужі тоді реалізація прийнятої системи підпорядкування припускала поділ (Р4) чиновників по наданих повноваженнях (П21), у тому числі із застосуванням номенклатурного (Н9) підходу до розподілу прав виконання функцій.

Кодекс Хаммурапи опирався й на інші, найрізноманітніші положення, але позначені вище кодами реєстру ресурси адміністрування використалися їм найбільше широко й різноманітно. Їхній аналіз дозволяє зробити висновки про послідовності й взаємозв'язок зажадання й застосування конкретних ресурсів адміністрування в реальних умовах керування. Проведення подібного аналізу не тільки у виділені табл. 1.3.1.1 позиціях, але й стосовно до сучасних систем адміністрування дозволяє сформувати актуальну модель пріоритетів організаційно-методичного забезпечення керівництва організацією.

Сучасні умови керування організацією багато в чому визначаються новітньою практикою побудови, поширення й застосування ресурсів адміністративного забезпечення менеджменту. З одного боку, вона в значній мірі розкривається активно модернізувалися за останні сто років професійними поданнями принципів і методів формування й адаптації відносин керівництва й керування. Вони широко й детально досліджені, систематизовані й представлені як у науковій літературі, так і в нормативно-методичному забезпеченні практично діючих систем адміністрування керівництва й керування.

З іншого боку, особливості діючої в Російській Федерації системи адміністрування обумовлені історичним досвідом розвитку провідних форм керівництва й керування у вітчизняних організаціях. Його оцінка вимагає дослідження основних підходів і пріоритетів цього періоду, особливостей удосконалювання й перетворення адміністративного забезпечення у вітчизняних умовах. Зміст і послідовність їхнього формування, перетворення й зміни в реальних російських умовах протягом XX в. можна охарактеризувати наступними основними періодами (табл. 1.3.1.2).

У четвертому стовпчику табл. 1.3.1.2 перераховуються коди найбільш характерних для визначення кожного з виділених етапів адміністративних ресурсів. У відомому змісті вони визначають склад ключових слів, вводь прiоритетно й найбільше часто вживаних у відповідних адміністративних документах.

Разом з тим, по них можна з достатньою визначеністю судити не тільки про мову, склад і форми, властивих кожному з етапів, але й у значній мірі визначати переважаючий у них підхід.

Виділені вище пріоритети, тенденції й результати основних етапів перетворення форм і методів керівництва вітчизняними організаціями за останні сто років оголюють причини реального стану адміністрування й сформованого відношення до нього. Вони характеризуються протиріччям

Таблиця 1.3.1.2

ГЕНЕЗИС СУТНОСТІ Й УТРИМУВАННЯ ФОРМ І МЕТОДІВ АДМІНІСТРУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Період	Пріоритети	Основні тенденції	Ресурси	Результати
1906-1917р.	Розвиток систем адміністрування діяльності державних органів і приватних організацій	Трансформація принципів і методів адміністрування діяльності державного апарата, систем керівництва й керування організацій сфери підприємництва	А29, В14, ПО, ДЗО, И 12, ДО28, Н11.ПРО7, П29, Р15, В17, Э12	Децентралізація системи керівництва, контролю виконання й відповідальності апарата керування організаціями
1918-1940 р.	Розробка й впровадження основ наукового підходу до організації праці, керівництва й керування	Деталізація, реструктуризація й детерменування функцій апарата й персоналу керування відповідно до принципів раціональної організації процесів і систем	А4.А22, Б11, Г5.ДЗ, ДО12, ДО23, М12, Н12.ПРО19, 015, СЗО	Методики наукової організації праці, раціоналізації й адміністрування, нові підходи до керування
1941-1954р.	Глобальне підпорядкування ресурсів всіх організацій цілям збереження державності	Абсолютна централізація, регламентація, постійний і повсюдний контроль, тверда персональна відповідальність керівника за результати роботи організації	А9, А23, Б9, 313, И9, ДО1, М9, М17, Н11, Про, П14, Р19	Система забезпечення безумовного досягнення цілей і строгого дотримання зводу вимог на всіх рівнях

Продовження таблиця 1.3.1.2

Період	Пріоритети	Основні тенденції	Ресурси	Результати
1955-1985 р.	Уніфікація форм коштів і методів функціонування організацій і систем керівництва й керування	Ієрархічна, багаторівнева організація функціонування систем і процесів керування на основі послідовно централізованої системи взаємодії ланок	А15.А36, Б2, В16, Г6, Д9, Р8, Т14, Ф4, Ф9, Ц5, Э16	Об'єднання й стандартизація процесів і систем адміністрування в загальнодержавний методичний пакет
1986-1999р.	Інноваційні законодавчі зміни, організаційні ініціативи й експерименти	Обмеження зовнішніх і об'єднання внутрішніх повноважень організацій, підрозділів і виконавців на основі лібералізації практики їхнього функціонування	А2, ДО21.Л2, М1.М14, М2, Р7, Р15, Р27, З8, Т6, Э2	Децентралізація й лібералізація процесів і систем адміністративного керування організаціями
2000-2005 р.	Адміністративна реформа, розвиток законодавчо-нормативного забезпечення організації	Супровід виконання рішень і функціонування апарата шляхом регламентації розмежування, розподілу відповідальності, контролю й стимулювання дій	А4,А12,Д11, Д29, И7, ДО11, ДО13.П12, П48, РЗ, З18, Т7	Стабілізація й приведення систем керівництва*) керування до вимог менеджменту

об'єктивної необхідності й психологічного відторгнення сформованих форм і методів його здійснення. Цим пояснюється неприйняття ряду конструктивних підходів і рішень адміністративного забезпечення менеджментом вітчизняних організацій.

Предметний аналіз співвідношення пріоритетів, тенденцій, ресурсів і результатів по виділеним табл. 1.3.1.2 етапам указує на кількаразові, протягом досить короткого історичного періоду зміни відносини до адміністрування. Така непослідовність істотно ускладнює як концептуальні розробки, так і емпіричний відбір і закріплення комплексу адміністративного забезпечення менеджменту. Вона ж 1 деяких випадках обумовлює відношення неприйняття й навіть відторгнення системних адміністративних рішень рядом функціонуючих організацій і їхніх керівників.

Подолання цих перешкод на шляху розвитку конструктивного застосування адміністрування в менеджменті сучасних організацій необхідно забезпечується становленням і освоєнням такої нової дисципліни, як адміністративний менеджмент. Її склад і зміст активно апробуються й розвиваються в процесі еволюції емпіричних подань і проведенні цілеспрямованої професійної селекції. Обумовлений наведеними вище обставинами цей процес також досить суперечливий і різноманітний, але його загальний напрямок і очікувані результати цілком очевидні.

Це дозволяє на сьогоднішньому етапі генезису адміністративного менеджменту вже досить виразно представити склад, зміст і принципи побудови нової професійно спеціалізованої дисципліни. Вони визначаються не тільки еволюцією емпіричних подань і результатами цілеспрямованої селекції, але й у значній мірі позиціюванням даної дисципліни в системі сучасних научних і практичних знань. Методичному обґрунтуванню й конструктивному рішенню цього завдання й присвячений наступний параграф.

•