§ 1.2.2. Комплекс методів дослідження адміністративного менеджменту
Поряд із традиційними для більшості наук підходами, в адміністративному менеджменті, як ні в якій іншій області зяянь і сфері діяльності, палітра сучасних методів дослідження використається найбільше різноманітно й універсально. Це обумовлюється широким полем трансформації сутності л характеру процесів і систем, у яких поєднуються об'єкти я дії практично всіх відомих сфер досліджень і впливів адміністративного менеджменту. Це положення робить систему методів дослідження адміністративного менеджменту змістовною основою розробки й побудови прикладного інструментарію більшості конкретних сфер діяльності.
Роль методології дослідження адміністративного менеджмента важлива ще й тому, що, лягаючи в основу розробки iнструментарiя прикладних досліджень, вона стає також і фундаментом побудови й застосування конкретної методики реалізації адміністрування. Це забезпечує не тільки методичну спадкоємність, але й реальну інтеграцію теорії ж практики в важких процесах дослідження й совершенствування адміністрування організації.
Палітра методів, ефективно застосовуваних при дослідженні я здійсненні адміністрування, оцінці його результатів, винятково широка й різноманітна. Поряд з розглянутими методами дослідження важливо виділити й такі досить складні інструменти, як прогнозування, програмування ж моделювання. Вони ставляться вже не тільки й не стільки до «черід дослідження, скільки до методів розробки й здійснення адміністрування організації. Справа в тому, що вивчення комплексу знань про організації спричиняє обґрунтування їхнього застосування, що вимагає адаптації використання більше складного науково-практичного інструментарію у вигляді похідних, комбінованих утворень, що складаються з методів аналізу, проектування, конструювання й розробки форм, структур і процедур.
Дослiдження адміністрування організації, у числі інших конструктивних результатів, повинне представити те, до чого організація може прийти в майбутньому. У цьому зв'язку визначальну роль у розробці й поданні перспектив розвитку організації грає такий інструмент, як прогнозування. Він ґрунтується на комплексі методів, що розкривають і відображає результати побудови й реалізації причинно-наслідкових зв'язків процесів і систем у доступній для огляду або необхідній і можливій перспективі розвитку організації.
Адміністративне дослідження зі своєї суті й мети проведення спрямовано в майбутнє, навіть якщо розглядає й аналізує минуле. Воно в остаточному підсумку намагається попередити, підготувати до зустрічі з тими або іншими проблемами. Всі вони так чи інакше визначаються передбачуваними, що приводять або раніше причинно-наслідковими зв'язками, що здійснювалися, найрізноманітніших організацій. Застосування інструментарію прогнозування стає основою виділення й формування нових наукових напрямків і областей знань. Підходи, методи й інструменти досліджень адміністративного менеджменту, застосовані на стиках декількох сформованих наук, стали каталізатором виділення й розвитку таких напрямків і навчальних дисциплін, як організаційне проектування, організаційне поводження, організаційні зміни й т.д.
Природно, що при постановці й рішенні завдань адміністрування організації первинними стають положення, що відображають організаційні стандарти, зміни й перетворення форм, структур, процедур, і в наступному вужі на цій основі сутності й утримування що відбуває. На дослідженні ймовірних наслідків таких змін і будуються інноваційні методи пізнання, що відкривають можливості обґрунтованого подання майбутніх наслідків здійснюваних перетворень.
Прогнозування як практичне застосування втримування й результатів передбачення стає першим розрахунковим методом адміністративного дослідження. На відміну від передбачення воно опирається не на інтуїцію, асоціації й здогади, а на всебічний облік найрізноманітніших факторів, що в остаточному підсумку й обумовлює можливість і необхідність розробки й подання конкретної програми функціонування й розвитку організації.
Програма, а також сам процес її розробки й побудови, тобто програмування, що представляє собою безпосереднє проектування майбутніх організаційних змін, є ефективним інструментом побудови адміністрування. При розробці й складанні програми формується модель основної процедури, механізм здійснення майбутньої організації. У цьому прояві програмування виступає вже не тільки й не стільки як метод дослідження, але насамперед як спосіб адміністрування організації, забезпечення досягнення бажаного результату.
Адміністративний підхід до прогнозування й програмування безпосередньо підготовляє й обумовлює побудова моделей як комплексних форм подання функціонування й розвитку організації. Адміністративна модель завжди покликана чітко відображати організацію системи або процесу й уже тому є найважливішим інструментом комплексних досліджень. Така модель насамперед є вираженням або результатом інтелектуальної організації, що відображає наші подання про будову, функціонування й реалізацію процесів і систем.
Це положення багато в чому формує, установлює й виділяє провідну роль моделювання в системі методів дослідження проектування й здійснення адміністрування організації. Проробляючи варіанти розвитку організації і їхніх наслідків, моделювання забезпечує істотно більше ефективне прогнозування, стає інструментом апробації до адаптації розроблювальних програм і процедур. Це вказує на те, що методичною особливістю виділення й застосування прогнозування, програмування й моделювання є їхній тісний зв'язок, цілеспрямована конструктивна взаємодія між собою. Такий агрегатний спосіб побудови й застосування інструментарію адміністрування дозволяє комплексно відображати, досліджувати й представляти організаційні відносини в процесах і системах.
З іншого боку, самостійне використання окремих методiв у тім або іншім адміністративному дослідженні, як правило, рано або пізно приводить до зажадання всієї їхньої системи в цілому. Саме цим обумовлене особливе місце й виняткове практичне значення комплексного характеру формування й застосування сукупного інструментарію прогнозування, програмування, моделювання й інших складних методів у дослідженні й здійсненні адміністрування організації.
Активна розробка й зажадання адміністративного інструментарію стали можливими в результаті прогресу людського розуму, що обумовив логікові мислення. Саме вона з'явилася тим підставою, на якому адміністрування забезпечило здійснення цілеспрямованих і науково обґрунтованих процесів передбачення й проведення необхідних дій. Разом з тим, зрозуміло, що й такі багатофакторні й комплексні методи, як прогнозування, програмування, моделювання, не вичерпують палітру похідного інструментарію дослідження й здійснення адміністративного менеджменту.
Як відзначалося в попередньому параграфі, адміністративні відносини складний і різноманітний предмет дослідження, досліджуваний у всіляких об'єктах, обумовлює необхідність розробки й застосування винятково широкого спектра інноваційних наукових підходів і інструментарію їхньої реалізації. Визначальну роль у виборі й застосуванні методів грають самі об'єкти дослідження, особливості їхнього формування, функціонування й розвитку.
В цього зв'язку останнім часом потужний імпульс одержало становлення й застосування самостійного, спеціалізованого інструментарію адміністративних досліджень соціальних процесів і систем. Розширення нашого подання про внутрішні стани й зміни в процесах і системах організації й насамперед у соціальній сфері породило необхідність розробки, адаптації й застосування цілого спектра соціальних методів, їх тісного й конструктивного сполучення із традиційним інструментарієм дослідження й здійснення адміністративного менеджменту.
Адмiнicтративних соціальних процесів і систем відрізняється обмеженим ступенем формалізації їхнього подання, побудови функціонування й розвитку. Цим обумовлено те, що склад і втримування застосовуваних тут методів досліджень цілеспрямовано адаптуються, доповнюються й деталізуються спеціальними інструментами відповідно до конкретних обставин, умовами, рівнем розвитку спектра що ставляться й решаемых завдань.
Адмiнiстративнi методи дослідження визначаються й розглядаються відповідними розділами теорії організації і являють собою досить сформований самостійний спеціалізований інструментарій. Разом з тим, дослідження адміністративних відносин у соціальних системах зажадало адаптації спеціалізованого інструментарію до аналізу процесів, що відбуваються в них. Основними особливостями, що обумовлюють таку адаптацію, є обмежений рівень формалізації соціальних відносин і систем, латентнiсть їхніх неформальних проявів, імовірнісний характер організації й здійснення їхнього функціонування.
В соціально-економічних процесах і системах історично сформувалися й стійко розвиваються істотні розходження й навіть протиріччя адміністрування формування й функціонування формальної й неформальної організації. Насамперед вони проявляються в організаційному поводженні учасників, що дотримуються значною мірою не офіційних адміністративних правил, а латентно діючих традицій і сформованих корпоративних норм, що істотно відрізняються від деклариручих положень менеджменту організації.
Дане положення затребувало специфічне застосування адміністрування, досить широко й різноманітно апробоване в соціально-психологічних дослідженнях. Воно необхідно адаптується до складу й утримування що ставляться й решаемых організацією адміністративних завдань. Тут як конкретні методи дослідження й впливи повинні застосовуватися приватні прийоми й способи, склад і втримування яких досить різноманітні. До них ставляться такі традиційні методи, як реєстрація, ранжирування, структурування, хронометраж і т.п. Важливе місце в рішенні даних завдань грають такі методи, як самофотографія, самооцінка й т.д.
Всi вони можуть бути представлені як традиційно застосовуваними формами, так і значно більше складними, інноваційними процедурами — групова оцінка особистості, моніторинг, эсiходiагностика, що забезпечують можливість констатації, аналізу, оцінки й послідовного вдосконалювання соціальної організації на основі постійно неформальних матеріалів, що накопичують, побажань і висновків.
Як властиво ці методи, так і мети їхнього застосування орієнтовані не тільки на виявлення й вивчення реальних форм, структур, процедур соціальних процесів і систем їхнього функціонування й розвитку. Вони являють собою досить специфічний інструментарій соціально-психологічних досліджень, але в рамках даного розгляду нас у них цікавить можливість вивчення саме адміністративних складових неформальних соціальних процесів і систем. Найбільш яскравим проявом подібного підходу є такі сучасні прийоми системного аналізу, як позиціювання й ранжирування самоорганізації.
Іншим прикладом розробки й застосування специфічного інструментарію в конкретних дослідженнях адміністративного менеджменту є використання програмного потенціалу й усього спектра ресурсів сучасних інформаційних технологій. Відкриті ними принципово нові можливості застосування математичного апарата, досить вільний і мобільний доступ до нього вчених і практиків, точність і швидкодію застосовуваного інструментарію змінили характер теоретичних досліджень, прикладних розробок і їхнього практичного використання в реально функціонуючих організаціях.
Особливу роль у забезпеченні високої ефективності застосування інструментарію досліджень на базі сучасних інформаційних технологій зіграли можливості чіткої формалізації систем і процесів, комунікаційної варіації, послідовно-реверсивного аналізу зв'язків і процедур. Реальний потенціал застосування цього інструментарію дослідження адміністративного менеджменту виходить далеко за рамки сьогоднішніх подань і має потребу в послідовному вивченні. Разом з тим, елементи цього інноваційного інструментарію широко використаються при аналізі, розробці й проектуванні організаційних структур керування і їхніх інформаційних систем, що забезпечують. Перманентний рейтинг працівника, віртуальні наради й оцінки усе ширше й різноманітніше входять в адміністративний менеджмент. Особливо високу ефективність вони показали в програмах розробки, побудови й застосування складних суспільно-політичних, соціально-економічних, виробничо-технічних і інших моделей, програмуванні й прогнозуванні на їхній основі варіантів розвитку процесів і систем.
Методологічною й теоретичною основою дослідження адміністративного менеджменту служать комплексний і історичний підходи, діалектичний і системний методи, теоретико-методологічні праці й розробки вітчизняних і закордонних учених. Цей апарат традиційно й упевнено застосовується в дослідженнях більшості областей знань, у яких крім нього використаються й інші інструменти пізнання. Їхня розробка й застосування обумовлені специфікою об'єктів і предметів досліджень і забезпечують найбільш повне й контрастне подання втримування кожної окремої науки.
Із цією метою як конкретний інструментарій дослідження й подання адміністрування широко застосовується структурно-конфігураційне відбиття об'єкта, предмета й розробок в оригінальних схемах, малюнках і таблицях, що дозволяють використати специфічні методи дослідження й моделювання. Це обґрунтовано необхідністю розкриття сутності адміністрування, що закріплює структури, форми, будова впливу, комутації й об'єднання самостійних, взаємозалежних, залежних і інтегрованих складових у загальні процеси або системи. Саме візуальне, схематичне відбиття організаційних відносин найбільше повно і ємко представляє їхню сутність, утримування, особливості й умови формування, функціонування й розвитку.
Окремi області й напрямки знань коштовні насамперед не самі по собі, а в чинність того, що з їхньою допомогою людини здатний ефективно використати їх у своїй цілеспрямованій діяльності. Це в остаточному підсумку і є основним завданням дослідження й застосування знань адміністрування. У такім розумінні вони стають інструментом структуризації й подання будь-якої системи навчальних дисциплін у цілому й кожній з них зокрема. Методологія, структура, тезаурус і інші елементи побудови навчальної дисципліни стають єдиним фундаментом, конструктивною формою й ефективним інструментом її викладу, освоєння й застосування на основі адміністративного підходу.
Разом з тим, сама методика викладання й освоєння знань також являє собою досить складну й імовірнісну систему адміністрування. Її втримування відображається закріпленням логічної послідовності викладу навчальної програми, забезпеченням процесуального сполучення й взаємодії широкої палітри форм побудови й проведення занять,конкретних методик освоєння й закріплення знань. Все це вибудовується на основі цілеспрямованих дій що навчається як обов'язкового методичного початку формування загальної системи навчання й уже тому має особливе прикладне значення.
У практичній діяльності моделі адміністрування послідовно перетворяться й інтегруються в загальну систему професійного освоєння й застосування теоретичних знань і практичних навичок. Багато факторнiсть, дискретність і комплексність цього процесу забезпечують необхідність і можливість адміністрування ефективного поділу й цілеспрямованої кооперації продуктивної суспільної праці. Таким чином, адміністративний менеджмент як поняття, наука, навчальна дисципліна, вид практичної діяльності являє собою якусь упорядковану систему методів дослідження взаємозв'язків організації.
Конфігурація таких методів може бути представлена в такий спосіб (мал. 1.2.2.1).
На малюнку модель контрастно виділила зв'язок між методами й підходами, їхня єдність, об'єктивна й цілеспрямована взаємодія, забезпечувані загальною методичною основою нагромадження й застосування знань. Представлені підходи, методи, прийоми й інструментарій досліджень адміністративного менеджменту показують необхідність і неминучість його оргaнiчного єдності й конструктивної взаємодії із щоденною практичною діяльністю організації.
Рис. 1.2. 2.1.Методика дослідження адміністративного менеджменту
Природне прагнення менеджера довідатися, як улаштована організація, необхідно й послідовно трансформується в застосування одержуваних знань на практиці. Подібне відбувається з кожним з нас постійно, але найбільшого, вирішального значення набуває в процесі організації самостійної діяльності. Тут ми безпосередньо зустрічаємося з необхідністю перетворення знань і професійних навичок у практичнi дії, розуміючи, що ефективне досягнення •залишених цілей можливо тільки на основі освоєння й застосування сучасних методів дослідження адміністративного менеджменту.
Процеси поділу, розподілу, спеціалізації й кооперації виробничої або наукової діяльності є найбільш яскравими проявами потенціалу адміністративного менеджменту в цілому й самоорганізації працівника зокрема. Що ставляться й вирішувані ним на цій основі завдання, одержувані резулътати багато в чому визначаються організаційними ресурсами особистості, здатністю вибрати, адаптувати й застосувати й відповідно до реально досягнутого рівня адміністративного менеджменту.
В місці з тим, даний підхід ілюструє можливість подання складу й утримування адміністративного менеджменту стрункою й лаконічною моделлю загальноприйнятою системою знань. Це дозволяє, з одного боку, відбити основні положення адміністративного менеджменту як області знань, навчальної дисципліни й виду практичної діяльності в єдиній концепції, з іншого боку - забезпечити ефективну методичну основу для прикладного застосування одержуваних знань і навичок, що буде більш докладно представлено в наступних розділах підручника.