3.3. Особливості політики з податкового та управлінського обліку

Оскільки складовими обліку, що ведеться на підприємстві, є підсистеми фінансового, управлінського і податкового обліку, не можна розглядати облікову політику базуючись тільки на Законі України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Підприємство, крім фінансової звітності, складає інші види звітності, тому до складу облікової політики підприємства треба віднести також вибір елементів управлінського та податкового обліку, форм їх ведення з урахуванням конкретних особливостей відповідної звітності.

Облікова політика підприємства обов’язково має формуватись з урахуванням вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону України „Про податок на додану вартість” та інших нормативних документів, що встановлюють правила оподаткування. Управлінська звітність спрямована на забезпечення внутрішніх користувачів інформацією, на основі якої приймаються управлінські рішення, тому ведення управлінського обліку також є обов’язковим, хоча він не регламентується законодавством.

Кожен з видів обліку має різні цілі, особливості ведення, відмінності щодо об’єктів, принципів, методів. Але є й багато спільного. У підсистемі фінансового обліку застосовуються всі об’єкти обліку, елементи методу. Податковий і управлінський облік охоплюють лише окремі з них. Відсутність поділу бухгалтерського обліку на фінансовий, управлінський і податковий, закріпленого на законодавчому рівні, вимагає конкретизації суті і змісту кожного з них, конкретизації методики ведення для конкретного підприємства.

Кожен з розглянутих принципів, методів і процедур можна використовувати не тільки в фінансовому, а й в податковому і управлінському обліку з урахуванням їх специфіки. Наприклад, методи амортизації основних засобів будуть обрані у фінансовому обліку – один з методів, передбачених П(С)БО, у податковому – згідно з вимогами правил оподаткування, в управлінському – з урахуванням особливостей діяльності підприємства та потреб внутрішніх користувачів.

Наведемо ще один приклад. При формуванні робочого плану рахунків доцільно включити до нього не тільки рахунки для ведення фінансового обліку, але й ув’язати їх з рахунками, які дозволять накопичувати інформацію для складання податкової та управлінської звітності. На багатьох підприємствах (великих, середніх) податковий і управлінський облік ведуть у системі кореспонденції рахунків, використовуючи при цьому подвійний запис. Також всі види обліку потребують встановити перелік та форми первинних доку-ментів, облікових регістрів, що використовуються підприємством для узагалі-нення інформації; перелік осіб, які мають право підпису документів та ін.

При формуванні політики з податкового обліку слід враховувати розбіжності в методиці фінансового і податкового обліку, а також встановлені механізми узгодження їх показників. Політика з податкового обліку передбачає формування таких показників, як валові доходи, валові витрати, відстрочені податкові активи, відстрочені податкові зобов’язання, які визначаються згідно з вимогами одночасно і податкового законодавства, і П(С)БО.

На відміну від фінансового та податкового обліку, порядок яких регламентовано на законодавчому рівні, управлінський облік не має ніякої зовнішньої регламентації, що ставить відповідні вимоги перед внутрішньою регламентацією управлінського обліку, вимагає створення чітких правил, розробки внутрішніх нормативних документів.

При розробці політики з управлінського обліку необхідно встановити порядок і принципи, відповідно до яких буде вестися управлінський облік на підприємстві, стосовно всіх сегментів і видів діяльності підприємства з урахуванням їх специфіки. Цей порядок і принципи повинні бути відображені у розпорядчому документі про облікову політику підприємства або у вигляді окремого пакета документів.

Таким чином, облікова політика вбирає в себе основні елементи, які суттєво впливають на діяльність підприємства, визначає основні принципи, методи і процедури обліку. Поділ обліку на фінансовий, управлінський і податковий облік, які використовують одні й ті ж об’єкти та елементи методу бухгалтерського обліку, вимагає визначити в обліковій політиці підприємства застосування принципів, методів і процедур стосовно всіх видів обліку.