3.2. Склад та основні елементи облікової політики
Облікова політика охоплює принципи, методи та процедури, прийняті на даному підприємстві для складання та подання фінансової звітності. Як визначають Н.Чебанова, Т.Чупир, В.Чупир, саме принципи, методи і процедури є основними поняттями облікової політики. Зміст кожної із складових облікової політики представлено на рис. 3.1.
Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під час розробки облікової політики слід враховувати вимоги до якісних характеристик бухгалтерського обліку та фінансової звітності, методи та процедури, передбачені П(С)БО, норми й нормативи, встановлені законодавчими актами України.
Під принципом прийнято розуміти основне, базове положення, що зумовлює всі подальші твердження, які з нього випливають. Принципи є основою для розробки правил, якими необхідно користуватись при вимірі, оцінці, реєстрації господарських операцій та відображенні їх результатів у звітності.
Облікова політика підприємства
- обачність;
- повне висвітлення;
- автономність;
- послідовність;
- безперервність;
-нарахування і
відповідність доходів і витрат;
- превалювання
сутності над формою;
- історична
(фактична) собівартість;
- періодичність;
- єдиний грошовий
вимірник
принципи
- методи амортизації
основних засобів, малоцінних необоротних
матеріальних активів, нематеріальних
активів;
- методи
оцінки активів;
- порядок переоцінки
активів;
- методи визначення
резерву сумнівних боргів;
- порядок формування
резервів для забезпечення майбутніх
витрат і платежів;
- методи формування
собівартості продукції (робіт, послуг);
- база розподілу
загальновиробничих витрат та оцінка
незавершеного виробництва;
- інші.
методи
- вибір форми
організації бухгалтерського обліку
на підприємстві
- робочий план
рахунків підприємства;
- вибір форми
ведення бухгалтерського обліку;
- перелік та форми
первинних документів, що використовуються
підприємством для узагальнення
інформації;
- перелік осіб,
які мають право підпису первинних
документів;
- порядок
документообороту;
- технологія
обробки облікової інформації;
- порядок проведення
інвентаризації;
- порядок організації
матеріальної відповідальності на
підприємстві;
- порядок ведення
управлінського і податкового обліку
та інші
процедури
Рис. 3.2 – Складові облікової політики підприємства [203].
Принципи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, викладені у Законі про бухгалтерський облік, обов’язково мають враховуватись при формуванні облікової політики підприємства.
Але при розробці облікової політики необхідно керуватись не тільки специфічними, властивими бухгалтерському обліку принципами, а й загально науковими організаційно-управлінськими принципами, які впливають на вибір істотних чинників і характеризують зв’язки внутрішніх господарських процесів із зовнішнім середовищем.
Як вважають П.Житний, Н.Чебанова, Г.Журавель, Б.Клевець, П.Хомин, серед відомих загальнонаукових принципів найважливішими для формування облікової політики є: системність, комплексність, науковість, обґрунтованість, раціональність, ефективність, цілісність, несперечливість, цілеспрямованість, сумісність особистих, регіональних, державних інтересів тощо.
Практична реалізація принципів здійснюється за допомогою методів. Методи – це способи вирішення конкретних завдань, які постають перед підприємством при веденні бухгалтерського обліку.
Як система прийомів практичного освоєння дійсності, метод бухгалтерського обліку полягає у первинному спостереженні (документування і інвентаризація), вартісному вимірі (оцінка і калькулювання), поточному групуванні (рахунки і подвійний запис), підсумковому узагальненні (баланс і звітність). Для облікової політики вибір методу означає вибір методу оцінки того чи іншого об’єкту обліку, вибір методу амортизації та ін. На конкретному підприємстві методи обираються залежно від зовнішніх умов, особливостей діяльності підприємства, цілей і завдань управління тощо.
Використання того чи іншого методу передбачає здійснення низки процедур, тобто метод може розглядатись як сукупність певних процедур, дій відповідно встановленому порядку ведення бухгалтерського обліку. Наприклад, методи нарахування амортизації забезпечуються такими процедурами (обліковими діями), як складання розрахунків у вигляді певних документів, обчислювальні дії, використання рахунків синтетичного і аналітичного обліку, узагальнення даних в обраних регістрах обліку.
Кожний з методів можна ув’язати с виконанням певних процедур. Такі процедури є обов’язковими, тому вони є однією з складових облікової політики і враховуються при її формуванні.
Складові облікової політики, за якими існують альтернативні варіанти, є її елементами. Всі принципи, методи та процедури, пов’язані з обліком або оцінкою активів, капіталу, зобов’язань, доходів, витрат, за якими нормативними документами передбачено вибір варіантів, підприємство відображає в своїй обліковій політиці.