Контрольні запитання

1. Як людина впливає на біосферу?

2. Які ви знаєте явища, що мають екологічне значення для життя на Землі?

3. Назвіть 3 групи конфліктів?

4. Розкажіть про реорганізацію сучасної технології виробництва?

5.2 Людство як цілісне глобальне явище і методи управління ним (лекція)

Мета: проаналізувати формування людства як цілісного глобального явища; значення соціальної екології для майбутнього; ноосфера В.І.Вернадського; 3 рівні соціально-екологічного управління в системі «суспільствоприрода».

План

1. Формування людства як цілісного глобального явища.

2. Значення соціальної екології для майбутнього .

3. Ноосфера В.І.Вернадського.

4. 3 рівні соціально-екологічного управління в системі «суспільствоприрода».

Виникнення глобальних проблем свідчать, що стихійний спосіб розвитку людства і став небезпечним для самих людей. Безперервно зростаючий антропогенний натиск на біосферу може зруйнувати її за декілька десятиліть. Людство втратить свою природну основу, свою оселю. Щоб цього не трапилось, воно повинно об’єднати свої зусилля для захисту біосфери. В світі науки вже утвердилась думка, що «настала пора формувати людство як цілісне глобальне явище, розвиток якого свідомо регулювався б людьми за всіма основними життєво важливими параметрами в інтересах і в напрямку чітко визначених суспільно важливих цілей».

У наш час людство здійснило якісний стрибок не тільки у виробничих силах, але і в засобах, які в перше в історії надали людині фізичні можливості знищити все живе на землі. Під натиском стихійно зростаючої могутності людини знаходиться крихка, незрівнянно слабка і вразлива Земля. Тому необхідне нове усвідомлення людиною самої себе, свого місця не тільки в соціальному, але і в природному розвитку, усвідомлення себе не тільки активним реформатором Світу, а й охоронцем соціальних і природних цінностей перед лицем страшної руйнівної сили, володарем якої вона стала. Отже, розв’язання соціально-екологічної проблеми має пріоритетне значення серед усіх інших глобальних проблем. Тільки самі люди можуть зберегти життєвість біосфери, рішуче перебудувати свою діяльність з урахуванням законів її організованості.

Наукою, яка розглядає шляхи, принципи і методи перебудови діяльності людини у відповідності з об’єктивними законами саморегуляції біосфери, стає соціальна екологія. Незважаючи на глибокий розвиток природних наук, дуже мало відомо про закони функціонування складних природних екологічних систем і біосфери в цілому. А таких знань вимагає діяльність людей, яка повинна бути всебічно узгоджена з організованістю біосфери і законами її цілісності.

Суспільство і природа – діалектичні протилежності, тому повинні знаходитись у біосфері у відповідній єдності. Такий якісно новий стан єдності суспільства і природного середовища В.І.Вернадський назвав ноосфера. Ноосфера – сфера розуму, «мисляча оболонка», якісно нова фаза – вища ступінь розвитку біосфери, який зв’язаний з виникненням і розвитком у ній цивілізованого людства. Ноосфера – період, коли розумна людська діяльність стає головним, визначальним чинником розвитку на Землі. Чим різноманітніше і масштабніше діяльність людини, тим більше вона повинна бути організуючим природне середовище і біосферу фактором. В основі середовищоорганізуючої діяльності людини знаходяться закони цілісності біосфери.

Для стабілізації біосфери вносяться пропозиції здійснювати на 3 рівнях соціально-екологічного управління в системі «суспільствоприрода»:

1. містить облік соціальних і природних закономірностей функціонування розвитку регіональних і локальних соціоекосистем;

2. біосферний рівень, на якому враховується активність біосфери як цілісного утворення в єдності, її ролі як об’єкта антропогенного впливу і суб’єкта активної поведінки, що змінюється під впливом людини;

3. ноосферний, на якому здійснюється розумна організація всієї глобальної соціоекосистеми;

Загальні умови, необхідні для створення ноосфери, за Вернадським такі:

1. людство має стати єдиним в екологічних та інформаційних відношеннях;

2. ноосфера – явище всепланетне, тому людство повинно прийняти до цілковитої рівності рас і народів незалежно від кольору шкіри й інших відмінностей;

3. ноосфера не може бути створена до припинення війн між народами.

Контрольні запитання

1. Як Ви розумієте висловлення: «Людство як цілісне глобальне явище»?

2. Яке має значення соціальна екологія для майбутнього?

3. Охарактеризуйте ноосферу В.І.Вернадського?

4. Назвіть 3 рівня соціально-екологічного управління?

5.3 Методологічні основи системи екологічної освіти і виховання екологічного мислення

(лекція)

Мета: вивчити проблеми формування екологічного мислення та свідомості; завдання гуманної цивілізації; природоохоронна свідомість; необхідність екологічної освіти і виховання для людства; екологічна культура.

План

1. Проблеми формування екологічного мислення та свідомості.

2. Завдання гуманної цивілізації.

3. Природоохоронна свідомість.

4. Необхідність екологічної освіти і виховання для людства.

5. Екологічна культура.

В умовах загострення соціально-екологічних проблем, глобальності екологічної кризи, її масштабів неминуче постала проблема формування у землян екологічного мислення і свідомості. Справа полягає в тому, що необхідно навчитись рахувати не тільки прибутки від виробничої діяльності, але й екологічно безпосередні і посередні втрати, які пов’язані з використанням відновних і невідновних природних ресурсів. Це сприятиме подоланню гострих протиріч, які виникли в системі «суспільствоприрода», екологічної кризи, раціонального використання природних ресурсів, збереженню природних основ людської цивілізації. Розв’язання цих проблем – один із головних напрямків боротьби за прогрес.

Природоохоронна свідомість – це розуміння обмеженості природних ресурсів Землі і необхідності їх економії та розумного використання на благо всіх землян, дбайливого відношення до всього живого.

Екологічне мислення може формуватись тільки в процесі освіти і виховання людини. Це – психолого-педагогічний процес впливу на індивід з метою формування у нього наукових знань про стан планети, біосфери, про наукові основи природокористування. Це процес формування необхідних переконань і моральних принципів, певної орієнтації й активної соціально-екологічної позиції в галузі охорони оточуючого людину середовища та раціонального використання природних ресурсів. Екологічний світогляд – це глибоке усвідомлення життєвої необхідності збереження спільного для всього людства середовища життя.

Необхідність екологічної освіти і виховання вже усвідомлена прогресивною частиною людства світового співтовариства. Вона переросла національні рамки і набула міжнародного характеру.

Світова стратегія розвитку освіти в галузі охорони оточуючого людину середовища:

1. освіта в галузі оточуючого людину середовища – невід'ємна частина процесу загальної освіти;

2. необхідно концентрувати увагу на практичних проблемах;

3. вона повинна мати міждисциплінарний характер і сприяти усвідомленню екологічних цінностей, колективному благополуччю, приділяти основну увагу проблемі екологічного виживання людини;

4. освіта в галузі охорони оточуючого людину середовища – процес, який повинен здійснюватись на протязі всього життя, а не обмежуватись системою формального навчання;

5. невідкладна необхідність – об'єднання освіти в галузі охорони оточуючого людину середовища з іншими формами навчання;

6. його тематика має стосуватись всіх розділів шкільної і позашкільної програми;

7. освіта з охорони оточуючого людину середовища – це не тільки новий предмет, для занесення в існуючі шкільні програми, а загальний знаменник процесу оновлення навчання в школах, середніх технічних закладах і вузах.

Екологізація освіти і просвіти – природна складова інтегральної системи наукових знань.

Екологічна культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, а також засобів і методів людської діяльності у відповідності з вимогами природного середовища. Необхідність вирішення екологічної проблеми, яка виникла перед людством, її залежність від поведінки людини і взаємозв’язок глобальних проблем настійливо вимагає відповідних практичних дій і координації досліджень на локально-регіональному і міжнародному рівнях.

Головне завдання гуманної цивілізації забезпечити гідні, справжньолюдські матеріальні і духовні умови життя для всіх народів, життєвість нашої планети, людське відношення до її скарбів – до всього живого і до природних ресурсів.