Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте міри для охорони атмосферного повітря?

2. Які Ви знаєте засоби зменшення викидів?

3. Як на вашу думку сприяє застосування альтернативних видів палива, енергії, конструкцій та інших мір з метою зниження викидів в атмосферу?

3.4 Заходи для охорони атмосферного повітря (лекція)

Мета: проаналізувати перебудову переробки сировини та утилізацію газів як міру захисту атмосфери; роль зелених насаджень для очищення атмосферного повітря; визначення санітарно-захисних зон.

План

1. Перебудова переробки сировини та утилізація газів як міра захисту атмосфери.

2. Роль зелених насаджень для очищення атмосферного повітря.

3. Санітарно-захисні зони.

Кардинальним рішенням проблеми забруднення атмосфери повинна бути перебудова структури споживання сировини, створювання безвідходних технологій і маловідходних виробництв.

Екологічна технологія і є самою вигіднішою. Для неї характерні інтенсифікація і ефективність. Вирішуються одразу економічні, технічні, організаційні і екологічні проблеми розвитку суспільного виробництва при найменших затратах.

В Харкові з копоті металургійних заводів вилучається графіт, що дозволяє відмовитися від добування графітових руд. Прикладом маловідходних технологічних процесів, забезпечуючи збільшення випуску якісної продукції і зменшення забруднення навколишнього середовища, являється без коксовий бездоменний метод отримання заліза безпосередньо відновленням залізорудних концентратів водним або конвертованим природним газом. При цьому з технологічного ланцюга вилучається доменний переділ, виробництво коксу і агломерату і усунення шкідливих викидів в атмосферу.

Для охорони атмосферного повітря від забруднення застосовуються також озеленення і нормативна база по забрудненню.

В містах постійно в повітрі знаходиться тонкий пил, який піднімається потоком повітря над нагрітим асфальтом, залізними кришами, кам’яними стінами. Він довгий час знаходиться в зваженому стані і утримується в повітрі. Одночасно потоки повітря переважають над зеленими насадженнями, що пояснюється більш холоднуватою поверхнею листя і хвої. Завдяки цьому тут пил осідає і затримується шерахуватою поверхнею листя, яке у деяких деревах покрите мілкими ворсинками. Тому на деревах, кустарниках і траві осідає до 72% пилу, який знаходиться в повітрі. Таким чином, зелені насадження в містах і робочих селищах очищають повітря від пилу, що позитивно впливає на здоров’є людини. Однак протяжність життя дерев в містах значно нижче, ніж в природних умовах.

Для оцінки забруднення атмосферного повітря введено поняття гранично допустимої концентрації.

ГДК – це деяка нормативно встановлена концентрація забруднюючої речовини, при якій вона не чинить значний негативний вплив на організм і умови життя людини.

ГДВ – це кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищуватись при викиді в повітря в одиницю часу, щоб концентрація забрудників повітря на границі санітарної зони не була вище ГДК.

Санітарно-захисні зони – це частки землі біля підприємств, які створюються з метою зменшення шкідливого впливу їх на здоров'я людей. Вони засаджуються мають вигляд парків і використовуються в різних цілях.

В залежності від складу викидаємих забруднень і можливість їх очищення підприємство класифікують за шкідливістю і за розмірами незначних для них санітарно-захисних зон:

1. 1000м – відносяться виробництва хімічні, нафтоперегонні, паперово-целюлозно і металургійні, алюміневі.

2. 500м – цементні, акумулятивні, гіпсові, вапнякові.

3. 300м – керамзитові, стікловатні, ТЕЦ, залізобетонні, асфальтобетонні, кабельні.

4. 100м – метало оброблювальні, машинобудівні, електронні.

5. 50м – легка промисловість, електролампова.

В санітарно-захисних зонах заборонено розміщувати школи, зони відпочинку, лікарні. Зони повинні бути озеленені. В них саджають пилостійкі дерева і дерева, які мають бактерицидні властивості: білу акацію, березу, дуб, сосну.