МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ХАРКІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ ТЕКСТИЛЮ ТА ДИЗАЙНУ»

НАВЧАЛЬНО – МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

З ДИСЦИПЛІНИ

«РАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА

ОХОРОНА ДОВКІЛЛЯ»

Спеціальність 5.04010602

«Прикладна екологія»

Зеленська Н.С.

Розглянуто та схвалено

методичною радою ДВНЗ «Харківський

коледж текстилю та дизайну»

Протокол №____ від ________

Голова методичної ради – заст. директора

з навчальної роботи_____ Л.П. Нєнахова

Розглянуто та схвалено на засіданні

циклової комісії хімічної технології

опоряджувального виробництва та

прикладної екології

Протокол №____ від _______

Голова циклової комісії ______ І.І.Гордієнко

Харків

2013 р.

ЗМІСТ

пояснювальна записка ………………………………………………………4

ВсТУП………………………………………………………………………………….5

Модуль 1 Природне середовище та

його технологічна зміна……………………………………………………..7

1.1 Кризова екологічна ситуація в світі і в Україні і шляхи її оздоровлення……...7

1.2 Поняття про геосфери. Літосфера………………………………………………..13

1.3 Гідросфера…………………………………………………………………………19

1.4 Атмосфера………………………………………………………………………....24

1.5 Біосфера і її компоненти……………………………………………………….....32

Модуль 2 Природні ресурси Землі і їх раціональне використання…………………………………………………………………….37

2.1 Мінеральні ресурси Землі………………………………………………………...37

2.2 Ресурси прісних і мінеральних вод і водозабезпечення України……………...41

2.3 Енергетичні ресурси океанів та суходолу……………………………………….47

2.4 Земельні ресурси…………………………………………………………………..51

2.5 Ресурси рослинного світу………………………………………………………...57

2.6 Ресурси тваринного світу…………………………………………………………62

Модуль 3 Охорона природного середовища

від виснаження і забруднення…………………………………………….67

3.1 Забруднення оточуючого середовища як обмежуючий чинник……………….67

3.2 Класифікація забруднень…………………………………………………………73

3.3 Наслідки забруднення атмосфери………………………………………………..76

3.4 Заходи для охорони атмосферного повітря……………………………………..82

3.5 Антропогенне забруднення гідросфери…………………………………………88

3.6 Проблеми раціонального використання ресурсів прісних вод,

їх захист від забруднення та виснаження……………………………………………94

3.7 Охорона біосфери………………………………………………………………..101

3.8 Наслідки антропогенного руйнування суходільних екосистем……………...106

3.9 Екологічні наслідки техногенних аварій……………………………………….109

Модуль 4 Еколого-економічні основи

природокористування………………………………………………………113

4.1 Основні завдання економіки природокористування…………………………..113

4.2 Правові основи природокористування…………………………………………115

4.3 Основи екологічного управління і менеджменту……………………………...118

Модуль 5 Глобальні проблеми людства

та методи їх вирішення і подолання………………………………….122

5.1 Глобальні проблеми людства…………………………………………………...122

5.2 Людство як цілісне глобальне явище і методи управління ним……………..125

5.3 Методологічні основи системи екологічної освіти і

виховання екологічного мислення………………………………………………….127

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………………...129

Пояснювальна записка

Даний навчально - методичний посібник призначено для підготовки студентів спеціальності «Прикладна екологія» з дисципліни «Раціональне природокористування та охорона довкілля». Збірник містить лекційний матеріал та методичний матеріал до самостійної роботи студентів..

«Раціональне природокористування та охорона довкілля» є однією з провідних дисциплін, що вивчаються на спеціальності «Прикладна екологія». Мета дисципліни — виробка у студентів екологічного мислення, підготовка спеціаліста, здатного вирішувати проблеми екологізації виробництва, проблеми охорони навколишнього середовища безпосередньо в умовах розвитку виробництва.

Передбачається вивчення усіх компонентів природного середовища, піддатливість його техногенним змінам; дані про природні ресурси землі, необхідність охорони довкілля від виснаження та забруднення, класифікацію забруднень, методи зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, глобальні проблеми людства та шляхи їх подолання.

Курс «Раціональне природокористування та охорона довкілля» включає інформацію про фундаментальні теоретичні, глобальні екологічні і ресурсно-галузеві екологічні проблеми, стратегію, тактику і методи їх вирішення. Навчально - методичний посібник з «Раціонального природокористування та охорони довкілля» складається з таких розділів:

1. Природне середовище та його техногенні зміни

2. Природні ресурси землі та їх раціональне використання

3. Охорона природного середовища від виснаження і забруднення

4. Еколого-економічні основи природокористування

5. Глобальні проблеми людства та методи їх вирішення і подолання

Взаємозв’язок питань загальної екології з інженерними проблемами охорони навколишнього середовища, питання екологічних наслідків взаємодії природи та суспільства, питання контролю та управління якістю природного середовища, загальні питання, принципи та напрямки інженерної охорони природи, захист екологічних систем від промислових викидів і є предметом даної дисципліни.

Система отриманих знань має забезпечити формування чітких і обґрунтованих уявлень про взаємодію і взаємозв’язок всіх компонентів у природничій, соціальній і технологічній сферах, про стратегію і тактику збереження й стабільного розвитку життя на Землі.

Вступ (лекція)

Мета: вивчити загальні відомості про предмет «Раціональне природокористування».

План

1. Проблеми взаємодії людства і природи.

2. Основні поняття раціонального природокористування.

Проблема взаємовідносин з природним середовищем для людства являлось найважливішою на протязі всієї історії його розвитку. Розуміння цієї проблеми з’явилося з давніх часів. Наприклад в Китаї дослідження правил раціонального землекористування переписування у законодавчому порядку ще в 1927 р. до н.е. Культ землі там був піднесений в ранг самостійного релігійного філософського вчення, в якому відтворювалось турбота про природу і захист її від сил, які несуть загрозу плодотворному потенціалу Землі.

В Київській Русі 9-12 ст.ст. існував звіт законів, що вмістили ряд статей про охорону мисливських та бортничих угідь. На початку 16 ст. була складена карта Московської держави, яка вміщала відомості про стан природного середовища (зокрема, о проявлення геологічних процесів в зв’язку з вирубленням лісів та розоренням земель). Навіть в такі давні часи як полиолит мали місце кризові ситуації в Європі (знищення великих тварин) та південно-західній Індії (спустелювання густо заселених районів, в результаті деградації ґрунтів через випасання худоби).

На сучасному етапі розвитку задача оптимізації відношень людського суспільства з природою ускладнилося в ряді випадків до стану нерозв’язності. Збільшилася ступінь вірогідності глобальних катастроф, що обумовлені зростаючим дисбалансом в еволюції оболонок Землі в результаті господарської діяльності. З’явилися проблеми виживання населення екологічно більш неблагополучних регіонів, особливо в межах України. Курс “раціональне природокористування”, в задачу якого входить розглядання питань збереження та відтворення природних ресурсів, бережливе ставлення до природи – основні основ розвитку виробничих сил, - націлює на гармонізацію відношень людини з природою.

По охороні природи систематично розробляються заходи, приймаються природоохоронні акти, що стосуються різних сфер Землі та їх компонентів атмосферного повітря, грунту, надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світів.

Основні поняття, що часто використовуються в даній дисципліни, - це природа, довкілля, природні ресурси, охорона довкілля, раціональне природокористування, екологія.

Природа – це саморегулююча система земних об’єктів та явищ, що розвиваються на основі природо історичних процесів та закономірностей.

Довкілля – середовище знаходження та виробничої діяльності, частина земного оточення людини, яке виникло незалежно від неї, але являється середовищем взаємодії природи та суспільства і змінюється в результаті діяльності людського суспільства.

Природні ресурси – представляють собою природні об’єкти і явища, що використовуються для прямого та посереднього споживання матеріальних багатств, відтворення трудових ресурсів, підтримання існування людства та підвищення якості життя.

Охорона довкілля – система заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання та відтворення природи Землі в інтересах існуючих та майбутніх поколінь людей.

Раціональне природокористування – високоефективне господарювання, що не приводить до різних змін природно-ресурсного потенціалу і до глибоких змін в навколишньому природному середовищі, небезпечне для здоров’я або життя людини.

Екологія – комплексна наука, що досліджує середовище перебування живих істот включаючи людину, сукупність природних та соціальних явищ і предметів з точки зору інтересів людини.

Дослідження теоретичних основ раціонального природокористування пов’язані з іменами таких видатних вчених, як Вернадський – засновник сучасної геохімії і біогеохімії, який розробив основи вчення про біосферу та відкрив роль живої речовини в житті землі та у формуванні багатьох природних ресурсів, що мали велике значення для людства. Також значний вклад внесли академіки Сукачов, Григор’єв, Сочава і вчений Б.Комоннер.

Вчений м.Київа Галицький охороноприродного середовища, використовування природно-ресурсного потенціалу та його розширене відтворення доцільно називається раціональне природокористування.

Контрольні запитання

1. Чому, на вашу думку, виникли проблеми взаємодії людства і природи?

2. Що таке природа?

3. Що таке раціональне природокористування?

4. Що таке екологія і її основні поняття?

МОДУЛЬ 1

ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ТЕХНОГЕННІ ЗМІНИ

1. Кризисна екологічна ситуація в світі та Україні і шляхи її оздоровлення

(лекція)

Мета: взаємозв’язок суспільства та природи, її позитивні та негативні зміни, втрата здатності до відновлення.

План

1. Взаємозв’язок суспільства та природи.

2. Її позитивні та негативні зміни.

3. Втрата природи до відновлення.

Розвиток людського суспільства неможливе без взаємозв’язку з природою. Великі планетні ресурси інтенсивно використовуються для забезпечення усім необхідним людське суспільство. Людина отримує від природи все необхідне для життя – енергію, продукти харчування, різні матеріали, а також естетичне задоволення. Але взаємозв’язок людини з природою видозмінює її як позитивно так і негативно. Наприклад, будівництво міст, розвиток промисловості значно покращило умови життя людей. Зрощення земель півдня України і Криму значно (3-4р.) збільшило врожайність полей. Терасування і знищення схилів і оврагів, створення полезахисних лісонасаджень в посушливих степах покращило ландшафтні землі.

Негативні зміни в природі зв’язані з інтенсивністю забруднювання води, повітря, грунту в зв’язку з ростом промисловості і сільськогосподарського виробництва, а також розвиток автотранспорту. Автомобілі зменшують вміст кисню в повітрі, забруднюючи його чадним газом і пиловими викидами. Найбільш чутливі негативні впливи людини на природне середовище в містах. В результаті зосередження виробництв, енергетичних установ, багатьох автомобілів повітря вміст відрізняється малою концентрацією повітря і збільшення вмістом чадного газу. Мешканці великих міст відчувають кисневе голодування, накопичують в своїх організмах шкідливі речовини, що знижує їх опір до інфекційних захворювань, загострюють різні захворювання.

В минулому, коли рівень розвитку економіки був незначним, природа встигала поповнювати більшість ресурсів, компенсувати збиток, який наносить їй людина. Так, на місці вирубок поступово відновлювались ліса, помірні відлови риби поповнювалися шляхом її статевого розмножування брудні води повністю розбавлялися чистими водами річок, озер, морів та океанів.

У ХХ ст. положення різко змінилося. Швидкість споживання природних ресурсів стало багатократно перевищуватися можливості їх природного відновлення. В наш час на виробництві і побутові потреби споживається велика кількість сировини, енергії, щорічно використовується в світі більше ніж 3,5 тис. км³ води, при спалюванні палива споживається 15 млрд. т. атмосферного кисню, з земних надр вилучається 100 млрд. т. гірських пород і виплавляється 800 млрд. т. різних металів, без яких неможливий процес виробництва.

Швидкий ріст промисловості, автотранспорту, збільшення чисельності населення на світі до 5,5 млрд. людини, привели до потужному, глибокому і багатосторонньому впливу людини на природне середовище. Виникла можливість виснаження природних ресурсів. Різко проявився важливий об’єктивний закон сталого збільшення взаємозв’язку суспільства і природи.

Перед наукою постала задача урятування людства від порушення екологічної рівноваги. Щорічно на планеті спалюється 4,5 млрд. бурого вугілля, 3,5 млрд. т. нафти, а також торф, горючі сланці. Від автомобілів і тракторів викидається щорічно 2,5 млн. т. отруйного чадного газу, 2 млн. т. вуглеводнів, 200 тис. т. сірки, 120 тис. т. сажі, 300 тис. важких металів і багато інших шкідливих речовин і одночасно поглинається близько 8% вмісту кисню із атмосферного повітря над територією. Крім того, існують у світі ядерні, хімічні і біологічні об’єкти повишеної небезпеки, багаті тисячі км магістральних газо нафтопродуктопроводів, транспортуються сотні тисяч тон вибухо- і пожежонебезпечних продуктів і отруйних речовин, кожні 10-15р. відбувається аварія або катастрофа, яка приносить збиток на великі суми і яка уносить десятки тисяч людських життів.

Контрольні запитання

1. Як ви розумієте взаємозв’язок природи і суспільства, його позитивні та негативні зміни?

2. Чому природа втрачає здатність до самовідновлення?

1. Кризисна екологічна ситуація в світі та Україні і шляхи її оздоровлення

(лекція)

Мета: визначити причини екологічної кризи та необхідність в науковому забезпеченні безпеки життя; екологічна ситуація в Україні.

План

1. Причини екологічної кризи.

2. Необхідність в науковому забезпеченні безпеки життя.

3. Екологічна ситуація в Україні.

Різко погіршилась екологічна ситуація в Україні. Концентрація виробництва і населення в великих містах, збільшення застосування хімічних засобів в сільському господарстві і побуту ведуть до інтенсивного забруднення і частковому порушенні навколишнього природного середовища. Таке явище отримало назву екологічна криза. Причина її виникнення полягає в зіткненні безмежно і швидко зростаючих потреб і всієї діяльності людського суспільства з обмеженими розмірами і ресурсами нашої планети. Хоча природа і залишається джерелом засобів існування, але порушення загального взаємозв’язку явищ природи може призвести до катастрофи.

Довгий час в науці і техніці орієнтувалися на інтенсивний ріст ефективності виробництва, його енергоозброєності і потужності, на підвищення швидкості транспорту без врахування можливих негативних наслідків. І тільки катастрофи, які стрясли увесь світ, на Чорнобильській АЕС, американській станції Три-Майкл-Айленд, тяжкі аварії в США, Індії, Мексиці, Ірані, Германії, землетруси в Спитаці, Газлі, Японії, показали необхідність розробок в теорії техногенних і природних аварій і катастроф захисту і безпеки.

Американський вчений Барі Комонер в книзі «Замкнутий круг» (1974), говорячи о порушенні стану природного середовища по економічним, соціальним і політичним причинам, основну небезпеку бачить в забрудненні. При цьому він звернув увагу на 4 ситуації:

1. поширення і вплив на природу і людину радіоактивних забруднень, які виникають при виробництві атомного палива і застосування його як в воєнних цілях, так і для отримання енергії.

2. забруднення повітря вихлопними газами автомобілів і іншими промисловими відходами.

3. забруднення середовища в результаті здобрення ґрунту, який застосовується для отримання високого врожаю.

4. забруднення водного середовища.

Б.Комонер причину росту забруднення бачить в зміненні технології багатьох виробничих процесах, в переході від натуральних к синтетичним продуктам в хімічній промисловості, в збільшенні потужності автомобілів, в введенні пластмасової тари і ряд інших дій.

Щоб уникнути природних катастроф, які виникають в результаті неправильній господарській діяльності людства, Комонер запропонував дотримуватись 4ма основними законами екології:

1. Закон перший – усе пов’язано з усім.

2. Закон другий – усі повинно кудись діватись.

3. Закон третій – нічого не робиться даром.

4. Закон четвертий – природа «знає» краще.

Контрольні запитання

1. Що таке екологічна криза?

2. Її основні причини?

3. В чому Б.Комонер бачить небезпеку?

4. Назвіть 4 ситуації, на які Комонер звернув особливу увагу?

5. Назвіть 4 основні закони екології?

1. Кризисна екологічна ситуація в світі та Україні і шляхи її оздоровлення

(самостійне вивчення)

Мета: - розвинути у студента навички самостійної роботи з літературою; вміння вибирати головне, узагальнити і систематизувати знання;

• надати студентам загальні відомості про чотири ситуації забруднення біосфери, 4 основні закони екології Б.Комонера, кінцевість біосфери.

План

1. Чотири ситуації забруднення біосфери.

2. 4 основні закони екології Б.Комонера.

3. Кінцевість біосфери.

Американський вчений і письменник Барі Комонер у книжці “Замкнутый круг” (1972р.), говорячи про межі стану природного середовища з економічним, соціальним і політичним причинам, основну небезпеку бачить в забруднені, загрожуючи екосфері.

При цьому він звертає увагу на 4 ситуації:

1. розповсюдження і вплив на природу і людину радіоактивних забруднень, які виникають при виробництві атомного палива і застосування його як в військових цілях, так і для отримання енергії;

2. забруднення повітря чадними газами автомобілів і іншими промисловими відходами;

3. забруднення середовища внаслідок внесення добрив у ґрунт, що застосовується для отримання високого врожаю;

4. забруднення водного середовища.

Б.Комоннер причину випереджаючого росту забруднень бачить в зміні технології багатьох виробничих процесів, в переході від натуральних до синтетичних продуктів в хімічній промисловості, збільшені потужності автомобілів, у введені незворотної, головним чином, пластмасової тари і ряд інших дій.

Для запобігання природних катастроф, які виникають в результаті неправильної господарської діяльності людей, Комонер пропонує керуватися 4 основними законами екології:

1. закон перший – все пов’язано з усім. Відображає зв’язок в біосфері між живими організмами і природним оточенням. Будь-яка зміна якості фізико-хімічного стану природного середовища передається по зв’язкам в середині біогеоценозі і між ними;

2. закон другий – все повинно кудись подітися. Нічого не зникає безслідно, а просто переходить з місця на місце, переходить з однієї молекулярної форми в іншу, впливаючи при цьому на життєві процеси живих організмів. Наприклад, нафта і руда, вилучені із надр Землі, перероблені і розсіяні в навколишнє середовище і створюють кризу, пов’язану з її забрудненням;

3. закон третій – ніщо не дається задарма. Будь-який виграш в біосфері пов’язано з втратами в іншому місці. Наприклад ,при вирощуванні зерна, овочів з ґрунту вилучені азот, фосфор, калій і інші хімічні елементи. Їх необхідно поповнити генеральними добривами.

4. закон четвертий – природа “знає” краще. Для будь-якої органічної речовини, що виробляється в організмі, в природі існує фермент (закваска), здатний цю речовину розкладати. При наявності, наприклад, такого ферменту, як дріжджі, цукор переходить у спирти і, навпаки, відсутність в організмі деяких народів Півночі такого ферменту, який переробляє алкоголь, споживання навіть в маленькій кількості потрійного одеколону, небезпечне для життя. Для осіннього опадання листя з дерев ферментом для її розкладання може слугувати атмосферна волога.

Людина створює хімічні сполуки, що не розкладаються, а накопичуються в природі і забруднюють її (поліетилен, ДДТ).

Біосфера скінчена. Вона має певні геометричні розміри і біологічні можливості. Тому в господарській діяльності потрібно не розпускати “екологічні тупики”, не створювати не бажані або небезпечні концентрації. Усе промислове виробництво і сільське господарство повинно узяти за основу економічні критерії – природну рівновагу в природі.

Контрольні запитання

1. Назвіть 4 основні закони Б.Комонера?

2. Обґрунтуйте чотири ситуації забруднення екосфери?

1.2 Поняття о геосферах. Літосфера.

(лекція)

Мета: проаналізувати відомості про планету Земля; поняття про геосферу; літосфера, її будова, хімічний та мінеральний склад.

План

1. Відомості про планету Земля.

2. Поняття про геосферу.

3. Літосфера, її будова, хімічний та мінеральний склад.

Планета Земля, одна з 9 планет сонячної системи (Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон) – частина Великої Галактики. Загальна маса усіх планет складає 0,2% від маси Сонця. Навколо земного шару розташовані концентровані слої або оболонки, кожна з яких характеризується своїм складом і властивостями речовин. Зовнішня газова оболонка Землі – атмосфера – немає різкої верхньої границі, поступово переходить у космічний простір. Приривчаста водна оболонка Землі – гідросфера – займає 7,8% земної поверхні, має середню потужність 3790 км, і масу 1,4 * 10¹⁸ т.

Літосфера – зовнішня, відносно міцна оболонка Землі. Включає земну кору і частину верхньої мантії Землі. Нижня границя літосфери нерізка і виділяється по зменшенню в’язкості і збільшення спектропровідності.

Тверда земна кора – обмежена зверху атмосферою і гідросферою, а знизу поверхнею мантії Землі. Її середня потужність – 33 км, а маса – 0,8% загальної маси Землі, густина – 2,7-2,9 г/км³.

Кора складена твердими гірськими породами. Потужність літосфери в цілому складає під океанами 5-100 км, під континентами 25-200 км.

Мантія Землі простирається до глибини землі 2900 км. Вона більш однорідна, ніж літосфера, і характеризується збільшенням густини речовини і температури. В ній 41% маси Землі.

Ядро Землі розташоване в центрі планети, на глибині 2900 км.

Заселена живими організмами частина атмосфери, літосфери і гідросфери називається біосферою.

Літосфера має складну будову і змінюється як в горизонтальному так і вертикальному напрямках.

Гірські породи, що складають літосферу, залягають горизонтально, а місцями зібрані в зморшки, розбиті глибокими тріщинами.

Земна кора розподіляється на материкову та океанічну.

Материкова має трьохшарову будову:

1. осадові породи

2. гранітний шар

3. базальтовий шар

Він має 60-70 км потужності в гірських районах.

Океанічний тип складається з 2х шарів:

1. осадовий

2. базальтовий

Гірські породи, що складають земну кору, складаються з мінералів. В земній корі виявлено 100 хімічних елементів, але лише 12 з них широко розповсюджені O₂, Si, Al, Fe, Ca, Na, K, Mg, H_2, Ti, C, Cl.

Елементи, що входять до складу земної кори утворюють складні хімічні сполуки – мінерали, які бувають твердими, кристалічними, газоподібними, рідкими та колоїдними.

За хімічним складом мінерали діляться на класи:

1. самородні елементи – алмаз, графіт, сірка, мідь, золото;

2. сульфіди;

3. окисли;

4. галоїдні сполуки;

5. солі кисневих сполук;

6. органічні сполуки.

Карбонати та силікати є найбільш багато чисельною групою мінералів, що входять до складу багатьох гірських порід і складають не менш 85% від усієї маси Земної кори.

Особу групу складають техногенні мінерали. За сутністю це продукти “ліквідовані” природою діяльністю людини. Утворилися вони в шахтних териконах (конус пустої породи висотою порядку 60 м, що містить вугілля. Який окислюється та починає горіти).

В земній корі мінерали розподілені у вигляді природних агрегатів, що називаються гірськими породами.

Гірські породи за походженням розподіляються на 3 групи:

1. магматичні;

2. осадові;

3. метаморфічні.

Магматичні утворюються з розплавленої магми, вони бувають інтрузивними та ефузивними.

Осадові породи за складом і походженням розподіляються на 3 групи (уламкові, хімічні осадові і органогенні).

Метаморфічні утворюються в результаті переробки існувавши магматичних або осадових гірських порід під впливом змінюючихся фізичних та хімічних умов середовища (підвищення температури, стискання, попадання в природу газів з високою температурою та ін.).

Контрольні запитання

1. Які ви знаєте відомості про планету?

2. Розкажіть про геосферу.

3. Що вам відомо про літосферу, її будову, хімічний та мінеральний склад.

1.2 Поняття о геосферах. Літосфера

(лекція)

Мета: Вивчити ендогенні процеси в земній корі; інтрузивний і ефузивний магматизм та тектонічні рухи в земній корі; їх роль в породо- та структуроутворенні та перерозподілі суходолу і моря.

План

1. Ендогенні процеси в земній корі.

2. Інтрузивний і ефузивний магматизм та тектонічні рухи в земній корі.

3. Їх роль в породо- та структуроутворенні та перерозподілі суходолу і моря.

Під впливом внутрішньої енергії Землі в її надрах утворюється магма, яка занурюється в земну кору і застигає на різних глибинах або зливається на поверхню. Інтрузивний і ефузивний магматизм являється фактором породоутворення. Магма представляє собою силікатний розплав, тобто кислі породи.

Вулкани зв’язані з постачанням продуктів виверження, які обумовлювалися в геологічному минулому виверження на поверхню землі ефузивних гірських пород основного складу. Вулкани. Які згасли та заснули (діяльність їх давно припинилась, але може обновитися, виходячи з аналізу геологічних умов) в недалекому минулому діяли в Карпатах.

Відмічається приуроченість вулканів к областям активного проявлення тектонічних сил, де спостерігається енергетичні рухи земної кори і пов’язаними з ними землетрусами.

Земна поверхня постійно відчуває складні рухи, при яких одні її ділянки піднімаються, інші опускаються, а треті горизонтально зміщаються. Характер цих рухів нерівномірний, з різними швидкостями і тривалостями (іноді впродовж млн. років). Висновком таких тектонічних рухів може бути змінення планетарного рельєфу земної поверхні – виникнення гірських утворень глибоких впадин океанів і морів.

Тектонічні рухи підрозділяються за часом проявлення на давні, нові і сучасні, а за напрямком – вертикальні (по радіусу Землі) і горизонтальні (за дотичною до земної поверхні), або тангенси альні.

В числі вертикальних (або радіальних) рухів особливе значення мають коливальні рухи, що називаються електрогенічними.

Це повільні підняття і опускання земної кори, які відбуваються постійно і повсюди. Розповсюджуючи хвилями по тілу землі, ці рухи визивають підняття або опускання різних ділянок земної поверхні. При піднятті узбережної частини суші і морського днища відбувається від ступання моря і поява над рівнявою поверхнею ділянок морського днища. Цей процес називається регресією моря. З опусканням суші і ділянки морського днища моря наступає на сушу. Це явище називається трансгресією моря.

Тектонічні рухи в земній корі даного типу характерні для північного Причорномор’я (Одеська, Миколаївська, Херсонська і Запорізька обл.). В результаті цього Чорне море наступає на степ.

Процеси трансгресії і регресії відбуваються достатньо повільно і їх можна виявити лише по проходженню багатьох років.

Горизонтальні (тангенсальні) рухи земної кори мають велике значення для формування рельєфу земної поверхні і структури земної кори. Основним висновком цих рухів являється зминання шарів гірських порід і виникненням складок. Горизонтальні рухи також називаються орогенічними. Для них характерне приривчасте проявлення. В процесі орогенезу (вертикальні і горизонтальні тектонічні рухи земної кори, які завершують виникненням гір) в гірських породах утворюються не тільки складки, але й тріщини, розривні порушення, які обумовлені внутрішніми силами Землі. Тріщини достатньо широко розповсюджені в земній корі. З ними, особливо в межах Українського щита, зв’язано формування підземних вод трощеного типу.

З виникненням раптових зсувів і розривами в земній корі і в верхній мантії Землі зв’язані землетрусами, які характеризуються підземними повштохами і коливаннями земної поверхні. Землетруси виникають внаслідок раптового звільнення енергії в деякому об’ємі товщі літосфери або мантії Землі.

Тектонічні землетруси (95% усіх відбуваючихся на Землі) виникають під дією тектонічних сил.

Вулканічні землетруси характеризуються обмеженим розповсюдженням і невеликою силою повштоха.

Сила землетрусу визначається за 10-бальною шкалою Ріхтера. Градації бувають наступними:

1. за ступенем руйнування будівель;

2. за залишковими явищами в ґрунтах;

3. інші.

По глибині розташування джерела виділяється землетруси:

1. нормальні, з глибиною 0-60км;

2. проміжні 60-300км;

3. глибокі, більше 300км.

Причиною виникнення розривів в товщах земної кори можна вважати внутрішнє тепло Землі, які обумовлюються процесами радіоактивного розпаду речовин в її надрах.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте ендогенні процеси в земній корі.

2. Чим відрізняються інтрузивний і ефузивний магматизм?

3. Які бувають градації?

4. Як магматизм діє на породо- та структуроутворення суходолу і моря?

1.2 Поняття о геосферах. Літосфера

(самостійне вивчення)

Мета: - розвинути у студента навики самостійної роботи з літературою, вміння вибирати головне, узагальнити і систематизувати знання;

- надати студентам загальні відомості про ендогенні, екзогенні та антропогенні процеси рельєфоутворення, роль знання рельєфу в організації раціонального природокористування.

План

1. Ендогенні, екзогенні та антропогенні процеси рельєфоутворення.

2. Роль знання рельєфу в організації раціонального природокористування.

Рельєф земної поверхні – це совокупність її форм, знання яких важливо для вивчення і раціонального використання природних ресурсів землі і охорони навколишнього середовища.

Виникнення рельєфу являється результатом складної взаємодії ендогенних і екзогенних процесів. Його розвиток – це безперервний процес змінення рельєфних форм, який дуже часто має катастрофічний характер (виверження вулканів, гірські обвали, які визвані землетрусами, оповзні).

В наш час у зв’язку з господарською діяльністю людини відбуваються значні зміни форм рельєфу природного походження і виникають нові форми, які відсутні у природі (антропогенні).

Ендогенні процеси з екзогенними визначають походження рельєфу багатьох ділянок земної поверхні. Ці складкообразні, які приводять до формування гірських хрібтив різних висотою і протяжністю.

Дуже впливає на рельєф земної поверхні землетруси (виникнення глибоких тріщин 20-60м, обвалів).

Сезонні процеси рельєфоутворення характеризується великими швидкостями. Основними факторами цих процесів являється клімат, ендогенні процеси, існуючий рельєф території і час дії процесів. Вони зводяться к вивітрюванню, дії поверхневих текучих вод, підземних вод, діяльності моря в зоні узбережжя, снігу і льоду, вітру, тварин і рослин.

При вивітрюванні – руйнування і змінення мінералів і гірських порід відбувається під дією сонячних променів, механічною і хімічною дією повітря і води, життєдіяльності рослинних і тваринних організмів. Перенесення продуктів руйнування з висот в підніжжя рельєфу відбувається за рахунок сили тяжіння, роботі води, вітру, льодовиків. Матеріал акумулює на протязі багато часів і відбувається вирівнювання рельєфу суші.

Вивітрювання буває фізичне (виникнення уламків порід через коливання добових температур), хімічне (руйнування гірських порід піж дією хімічного впливу води, яка складає вуглекислоту і повітря) і органічні ( руйнування гірських порід рослинними і тваринними організмами в процесі їх життєдіяльності шляхом кореневищ дерев, земних вервей, мурах, термітів, кротів, сусликів з взаємодією з хімічним вивітрюванням).

Діяльність поверхневих текучих вод (стоків) в границях русла приводить к ерозії (вертикальне врізання водотоку в товщу порід і розширення русла шляхом розмиву берегів), переносу продуктів руйнування, які потрапили в русло зі склонів долини в результаті зливу їх атмосферними водами.

Діяльність підземних вод обумовлює виникнення карстових форм рельєфу на карстових ландшафтах, які характеризуються замкнутими негативними формами рельєфу, слабким розвитком річної сеті і рослинності. Гірські породи тут представлені ізвестняками, гіпсом, доломітом. Виникає карст в районах з горизонтальної поверхні при умові достатньої кількості атмосферних опадів, значної потужності розчинних водопроникних гірських порід і високою піднятістю їх над навколишньою місцевістю, що обумовлює циркуляцію підземних вод (Гірський Крим).

На крутих склонах річних долин, берегів озер і морів з діяльністю підземних і поверхневих вод пов’язано розповсюдження оповзнів (зміщення по склону слоїв в сторону долини по водоупорної глинистої товщі або при підмиви річкою або морем основи склони, а також насичення грантів залишковими дощами або талими водами і виносі підземними водами із водоносного шару мілких частить водовміщуючої гірської породи.

Діяльність моря проявляється в береговій зоні моря в умовах складної взаємодії літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери. Тут відбувається абразія з від ступанням берегів в глибину суші і акумуляція продуктів руйнування, яка обумовлює змінення підводного рельєфу прибережної зони і виникнення нових берегів.

Основний фактор їх формування – руйнуюча робота прибійних волн з виникненням углублення – волноприбійній ниші.

Антропогенні процеси рельєфовинекнення відбувається під дією людської діяльності протікає швидше і інтенсивніше природних. Вони являються результатом сознанного дією людини на природу, можуть бути предотвращені, формуються вибірково. Моновість їх обумовлена сільським господарством, гірсько добувними роботами, будівництво.

Всі ці процеси отримали широкий розвиток на території України.