Структура

Структура організації – це певні логічні взаємозв'язки рівней управління і функціональних областей, які побудовані в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягти цілей організації.

Функціональна область (зона) – це робота, яку виконує певний підрозділ для організації в цілому.

В основі побудови структури організації лежить розподіл праці:

Ступінь вертикального розподілу праці характеризується сферою контролю – кількістю працівників, які підпорядковуються одному керівникові.

Широка сфера контролю передбачає підпорядкованість одному керівникові великої кількості підлеглих. Сформована таким чином структура управління буде плоскою. При вузькій сфері контролю одному керівникові підкорюєься невелика кількість підлеглих. Відповідно формується багаторівнева структура управління.

Технологія

Технологія – це спосіб перетворення ресурсів на «вході» організації у бажану форму на «виході» організації, заснований на поєднанні кваліфікаційних навичок, обладнання, устаткування, інфрастуктури інструментів і відповідних знань.

Класифікація технологій

І. за Дж. Вудвортом (для промислових організацій):

• одиничне, індивідуальне, малосерійне виробництво;

• масове чи крупносерійне виробництво (основа – конвейєрні технології);

• безперервне виробництво (основа – автоматизоване обладнання).

ІІ. за Дж. Томпсоном (для непромислових організацій):

Персонал

Люди є ключовим елементом внутрішнього середовища будь-якої організації. Виділяють три основні аспекти взаємодії людини і організації:

• поведінка окремої людини;

• поведінка людей в групах;

• характер поведінки керівника.

Серед основних факторів, які визначають успішність діяльності конкретного робітника виділяють такі:

Організаційна (корпоративна) культура

Результатом і, одночасно, фактором формування конкретної структури елементів внутрішнього середовища організації є її організаційна культура

Організаційна культура — це система цінностей, переконань, вірувань, уявлень, очікувань, символів, а також ділових принципів, норм поведінки, традицій, ритуалів і т.д., які склалися в організації або її підрозділах за час діяльності та які приймаються більшістю співробітників.

Саме під впливом сформованої організаційної культури формується конкретний стан кожного з елементів внутрішнього середовища організації.

Елементи організаційної культури у загальному вигляді можна поідити на два види:

1. Матеріальні – структура об'єктів (як виробничих, так й інфраструктури), технологічні та управлінські процеси, знаково-символьна система, тощо.

2. Духовні – погляди, думки, еталони поведінки, цілі, міфи, історія, обряди, кадрова політика, тощо.

Серед основних критеріїв організаційної культури виділяють наступні:

1. Індивідуальність/колегіальність. В організації з індивідуальною культурою кожний робітник діє заради власних інтересів. В іншому випадку, кожний робітник належить більш-менш об'єднаній групі і не може не враховувати суспільні інтереси.

2. Зона влади. Визначає ступінь нерівності між людьми, яка вважається допустимою. Якщо приємним станом є відносна рівність - зона влади є низькою. У протилежному випадку – високою. У якості основного критерію зони влади виступає рівень доходів.

3. Уникнення невизначеності. Ця характеристика указує на ступінь намагання уникнути ситуації, в якій люди відчувають себе невпевнено. Культура, яка не сприймає невизначеність (високий рівень намагання уникнути невизначеності) відрізняється агресивністю, активністю, емоційністю і нетерпимістю. Культура, яка сприймає невизначеність (низький рівень намагання уникникнути невизначеність) характеризується меншою агресивністю, толерантністью.

4. Мужність/жіночість. Мужня культура характеризується прагненням до боротьби, самовпевненістю, намаганням досягнути матеріального успіху, повагою до сили. Жіноча культура передбачає сприйняття психологічних стимулів, намагання поліпшити якість життя і праці, сприймає почуття тощо.

5. Довгострокова/короткострокова орієнтація у поведінці членів організації. Даний аспект визначає перспективи подальшого співробітництва в межах конкретної організації.