Тема 4. Внутрішнє і зовнішнє середовище організації

1. Загальна характеристика внутрішнього і зовнішнього середовища організації.

2. Характеристика елементів внутрішнього середовища організації.

3. Характеристика факторів зовнішнього середовища організації

Питання 1. Загальна характеристика внутрішнього і зовнішнього середовища організації

Оскільки всі організації мають багато спільних характеристик, всі фактори, які впливають на успіх організації можна розділити на внутрішні і зовнішні.

Ті фактори, які піддаються впливу з боку менеджменту, є умовно контрольованими і називаються внутрішніми. Однак, слід мати на увазі, що часто внутрішні фактори є певним «даним», що є не переборним фактом (наприклад, існуюча технологія).

Ті фактори, які самі є «суб'єктами» управління, тобто задають умови існування організації, називаються зовнішніми.

Організації існують в оточенні, що складається з безлічі елементів: ринок, з його пропозиціями і запитами, акціонери з їх інтересами отримання дивідендів і реалізації прав власності, уряд з його податковими і законодавчими вимогами, партнери, по відношенню до яких організація має свої зобов'язання, змінні технології, устаткування, вимоги до якості продукції, освітньому рівню виконавців, зростаючі запити найнятих робітників, діяльність конкурентів, наслідки економічних криз і тому подібне. Це середовище впливає на організацію і накладає свої вимоги. Керівник повинен враховувати цей значний вплив.

Зовнішнє середовище не може бути постійним, воно змінюється. За ознакою ступеня змінності факторів зовнішнього середовища його можна умовно поділити на „спокійне” „мінливе”.

«Спокійним» зовнішнє середовище можна було вважати приблизно до 1975 року: рідко відбувалися які-небудь глобальні катаклізми, зміни були незначні.

Менеджери того часу повинні були організовувати свої підприємства так, щоб використовувати всі сприятливі можливості, що надаються подібною атмосферою навколо них.

Організаційно-економічні умови вробництва в такому середовищі можна характеризувати наступним чином:

• тривалі цикли життя товарів;

• наявність великого часу на розробку нових продуктів (технологій, послуг);

• головна умова в кооперації - ціна;

• збільшення розмірів компаній з пірамідальною структурою — утримання в структурі компанії власних експертних, транспортних, складських, дослідних, обслуговуючих підрозділів;

• масове виробництво;

• ефективність утримання великих складських приміщень для сировини і готової продукції.

Формування «мінливого зовнішнього середовища» починається приблизно з кінця 70‑х, початку 80‑х років. Мінливе (турбулентне) зовнішнє середовище характеризується підвищеною нестійкістю, непередбачуваністю, а завдання менеджерів ускладнюються у порівнянні з їх діями в «спокійному» середовищі. Правила, згідно з якими організації повинні діяти, швидко і непередбачувано змінюються.

В результаті рівномірного переходу зовнішнього середовища з «спокійного» стану в мінливий, відбулися глобальні зміни основних економічних показників середовища. Так, можна відзначити:

• різке скорочення життєвих циклів товарів;

• зміна вимог до технічної підсистеми організації;

• ускладнення продукції;

• зміна відносин замовник-виробник (якість, надійність – основна умова кооперації);

• неефективність утриманння власних експертних, дослідних, транспортних, обслуговуючих підрозділів;

• основна увага на задоволення потреб споживача;

• посилення конкурентної боротьби.

Питання 2. Характеристика елементів внутрішнього середовища

Загальну структуру елементів втрішнього середовища організації можна представити наступним чином (рис.4.1)

Рис.4.1. Структура елементів внутрішнього середовища організації

Цілі

Мета – це кінцевий стан, якого організація прагне досягти в певний момент у майбутньому.

Правильно сформульовані організаційні цілі мають відповідати наступним вимогам:

Цілі, сформульовані з урахуванням зазначених вимог, виступають своєрідними нормативами, за допомогою яких менеджер може робити висновки про ефективність своєї майбутньої практичної діяльності.

Будь-яка організація має багато різноманітних цілей, сукупність яких утворює складну структуру. Це передбачає необхідність класифікації цілей. Цілі організації можна класифікувати за кількома критеріями (табл.4.1.).

Таблиця 4.1

Класифікація цілей організації

Критерії класифікації	Види цілей організації
Рівень абстракції	Місія Загальноорганізаційні Цілі підрозділів Задачі
Об’єкт спрямованості	Фінансові Виробничі Маркерингові Кадрові Інноваційні
Ступінь відкритості	Офіційно проголошені цілі Неофіційні цілі (закриті, таємні)
Організаційний рівень	Загальноорганізаційні Дивізіональні Групові Індивідуальні
Часовий інтервал	Короткострокові Середньострокові Довгострокові

Місія організації – характеризує погляд на причину, філософію і сенс існування організації з точки зору самої організації та суспільства. Місія деталізує статус організації, надає орієнтири для визначення її задач.

Основні вимоги до формулювання місії:

Приклад. Місія банку: сприяння економічному розвитку і добробуту суспільства шляхом надання громадянам якісних банківських послуг, які відповідають високим прфесійним і етичним стандартам, забезпечують справедливий прибуток акціонерам.

Задачі – це цілі, досягнення яких бажано к певному моменту часу в межах періоду, на який розраховане управління.

Особливості задач: