Тема 3. Закони, принципи, функції та методи управління

1. Сутність і зміст основних законів управління

2. Функції менеджменту

3. Методи і моделі менеджменту

Питання 1. Сутність і зміст основних законів управління

Категорії «закон» і «закономірність» відносяться до однієї групи. Як і закон, закономірності встановлюють загальні, суттєві і необхідні зв΄язки між вивчаємими явищами, які не залежать від волі і свідомості людей. Відмінність між ними визначається характером і рівнем розвитку наукт. Закономірність - первинна стадія формулювання закону або частковий прояв його дії.

Закони менеджменту мають економічний зміст. Економічні закони виявляються при формуванні механізму і методів управління, а також у результатах діяльності колективу організації.

Врахування лише економічних законів в управлінні недостатньо для ефективної роботи організацій. Менеджмент - це специфічний вид трудової діяльності, тому його відносини і залежності формуються під впливом власних законів

До основних законів та закономірностей менеджменту відносять:

1. Єдність (інтеграція) сиситеми управління. Система управління складається з таких компонентів:

Отже, закон єдності системи управління обумовлений культурними, політичними й економічними умовами соціального розвитку: системі управління органічно властива єдність, що визначає основні процеси її функціонування, характер формування й розвитку, що виявляється в нерозривному ланцюзі відносин управління від вищих органів до нижчих ланок, а також у єдності цілей, функцій і методів менеджменту.

2. Пропорційність між елементами системи управління, керованої й керуючої підсистем (виробництва й управління). Кожна соціальна система складається із двох самостійних, але взаємозалежних підсистем: керованої й керуючої. До керованої підсистеми належать елементи, що забезпечують безпосередній процес створення матеріальних і духовних благ або надання послуг, а до керуючої підсистеми — елементи, що забезпечують процес управління, тобто процес цілеспрямованого впливу на групи людей, зайнятих у керованій підсистемі.

Розмір і межі керуючої системи залежать від масштабів й особливостей керованої системи. Тобто функціонування суб'єкта управління визначається в основному особливостями об'єкта.

Закон пропорційності керованої й керуючої підсистем будь-якої соціальної системи передбачає раціональну співвідносність усередині їх, а також між ними, з метою забезпечення найбільш ефективного функціонування цих підсистем, оскільки складність або однорідність керованої підсистеми повинні відповідати такій самій складності або однорідності підсистеми керуючої.

В соціальній системі й у її великих підсистемах (керованій й керуючій) чітко виділяються однорідні групи елементів, що утворюють своєрідні системи нижчого рівня:

Усі зазначені системи взаємозалежні й становлять цілісний соціальний організм. При цьому технічна, технологічна й організаційна системи у своїй сукупності забезпечують і характеризують організаційно-технічну складову управління, а економічна й соціальна — соціально-економічну.

Пропорційність виробництва й управління також реалізується за допомогою планування раціональних господарських, міжгосподарських, міжгалузевих, внутрішньогосподарських пропорцій і забезпечення ритмічної роботи підприємств та їхніх підрозділів.

На кожному підприємстві має бути забезпечене відповідне співвідношення між основним і допоміжним виробництвом, між постійним і змінним, основним і оборотним капіталом, їхніми структурами. Необхідно досягати пропорційності й в організації управлінської системи, підтримувати певне співвідношення чисельності працівників вищої і середньої кваліфікації та працівників окремих категорій.

3. Оптимальне зіставлення централізації й децентралізації управління. Рівень централізації управління змінюється в процесі соціального розвитку, і ця зміна є законом соціального управління. Для кожного етапу розвитку організації має бути свій оптимальний рівень централізації (децентралізації). При цьому чим вищий рівень, на якому приймається рішення, і нижчий щабель, для якого воно призначене, тим, закономірно, вищий рівень централізації управління

Обидва компоненти мають як позитивні, так і негативні властивості, тому система управління буде максимально ефективною лише у разі оптимальної реалізації всіх позитивних характеристик як централізованого, так і децентралізованого менеджменту.

4. Спеціалізація управління. Передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах застосування конкретних функцій менеджменту і таких категорій, як повноваження, компетентність, відповідальність тощо.

5. Демократизація управління. Акцентує увагу на участі працівників в управлінських процесах, забезпеченні двостороннього спілкування, розвитку особистих і професійних якостей підлеглих тощо.

6. Економія часу в управлінні. Передбачає підвищення ефективності управлінської праці, зменшення трудомісткості через впровадження передових методів і прийомів праці.

Загальні принципи менеджменту мають відповідати таким ви­могам:

• визначати загальні положення, властиві організаціям різних типів і видів;

• відповідати законам розвитку природи, суспільства і бізнесу;

• об'єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління організацією;

• бути визнаними суспільством;

• уявлення про зовнішнє середовище, місію і ключові компетенції мають відповідати реальності; всі три види уявлень мають відпові­дати один одному;

• принципи бізнесу мають бути відомі й зрозумілі членам органі­зації;

• принципи бізнесу мають постійно перевірятися і доводитися практикою, тому що вони мають характер гіпотези, якою оперують щодо постійно змінюваних об'єктів аналізу. Отже, їхньою складо­вою частиною має бути спроможність до самозміни, саморозвитку.

Питання 2. Функції менеджменту

Функція управління - вид діяльності, заснований на поділі і кооперації менеджменту, який характеризується певною однорідністю, складністю і стабільністю впливів на об'єкт з боку суб'єкта управління.

Функції управління і встановлення обсягу робіт з кожної функції є основою для формування структури системи управління та взаємодії її компонентів.

Зміст і набір функцій, здійснюваних в процесі управління, залежать від типу організації (ділова, адміністративна, суспільна, освітня, армійська і так далі), від розмірів організації, від сфери її діяльності (виробництво, торгівля, надання послуг), від рівня в управлінській ієрархії (вище керівництво, управління середнього рівня, нижчий рівень управління), від функціональної сфери (виробництво, фінанси, маркетинг, кадри).

Проте можна згрупувати всі види управлінської діяльності в п΄ять основних функції:

Ступінь виконання (за ознакою витрачаємого часу) вказаних функцій не однаковий для різних рівней управління (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Взаємозв'язок функцій і рівней менеджменту

Рівні менеджменту	Загальні функції управління
	Планування	Організація	Керівництво	Мотивація	Контроль
Вищій (інституціональний)
Середній (адміністративний)
Нижчій (технічний)

Реалізація загальних функцій управління відбувається через виконання службовцями апарату управління конкретних функцій у відповідності до їх сфери відповідальност (табл.3.2).

Таблиця 3.2

Конкретні функції апарату управління

1	Лінійне керівницво	Формування ієрархічних рівней управління щляхом делегування лінійних повноважень
2	Діловодство	Своєчасна обробка вхідної і вихідної інформації, оформлення документації
3	Юридична діяльність	Вирішення процесуально-правових питань
4	Соціальний розвиток	Створення та розвиток соціальної сфери
5	Управління кадрами	Ууправління процесом підготовки і набору кадрів, підвищення їхкваліфікації
6	Внутрішньоорганізаційне планування	Розробка планів за всіма видами діяльності підприємства
7	Організація праці і заробітної плати	Вибір форм та систем оплати праці
8	Бухгалтерській облік	Інформаційне відображення матеріальних, енергетіческіх, трудових, фінансових ресурсів
9	Управління фінансами	Забезпечення всіх видів діяльності підприємства фінансовими ресурсами
10	Технічний розвиток виробництва	Управління процесом впровадження нової техніки та технології
11	Удосконалення організації виробництва	Управління вдосконаленням виробництва і впровадженням інновацій
12	Організація ремонтного обслуговування	Організація підтримки техніки в робочому стані
13	Організація енергетичного обслуговування	Забезпечення всіма видами енергії
14	Управління капітальним будівництвом	Організація ремонту споруд та будівель і будівельних робіт
15	Охорона праці і техніка безпеки	Забезпечення охорони праці і техніку безпеки
16	Управління якістю	Створення системи управління якістю
17	Оперативне управління виробництвом	Розробка оперативних планів і контроль за їх виконанням
18	Маркетинг	Організація процесу виявленості потреб, стимулювання збуту готової продукції
19	Матеріально-технічне постачання	Організація забезпечення всіма видами матеріалів і техніки
21	Управління збутом готової продукції	Організація збуту готової продукції, укладення договорів
22	Організація транспортного обслуговування	Забезпечення необхідними видами транспорту

Питання 3. Методи і моделі менеджменту

Методи менеджменту - це способи здійснення управлінських дій на персонал для досягнення цілей організації.

Розрізняють: економічні, адміністративно-правові і соціально-психологічні методи управління, які відрізняються способами і результативністю дії на персонал.

Економічні

Найбільш поширеними формами прямої економічної дії на персонал є:

Матеріальне стимулювання здійснюється шляхом встановлення рівня матеріальної винагороди (заробітна плата, премії), компенсацій і пільг.

Стимулюючі виплати працедавець має право встановлювати у вигляді різних систем преміювання, стимулюючих доплат і надбавок з урахуванням думки представницького органу працівників. Такі системи можуть встановлюватися також колективними договорами.

Стимулюючі виплати встановлюються законодавчо для:

Гарантії - це засоби і умови, за допомогою яких забезпечується здійснення наданих працівникам прав в області соціально-трудових стосунків.

Компенсації - це грошові виплати, встановлені в цілях відшкодування працівникам витрат, пов'язаних з виконанням ними трудових або інших передбачених законом обов'язків.

Працівникам надаються гарантії і компенсації в наступних випадках: - при напрямі в службові відрядження;

- при переїзді в іншу місцевість;

- під час виконання державних або громадських обов'язків;

- при поєднанні роботи з навчанням;

- при вимушеному припиненні робіт не з вини працівника;

- при наданні щорічної оплачуваної відпустки;

- у випадках припинення трудового договору у зв'язку з ліквідацією організації, невідповідності працівника займаної посади або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, заклику працівника на військову службу та ін..

Матеріальна допомога виплачується за рахунок прибутку у вигляді компенсацій в таких надзвичайних або екстремальних ситуаціях

- смерть співробітника або його близьких родичів;

- весілля співробітника або його близького родича;

- придбання ліків або оплата лікування співробітника,

- нещасні випадки (пожежа, аварія, травма, загибель майна);

- придбання путівок до чергової відпустки;

- завершення творчої роботи (книги, дисертації і тому подібне)

Матеріальна допомога виплачується за особистою заявою співробітника за розпорядженням керівника організації і є епізодичною формою матеріального стимулювання праці.

Пільги і привілеї можуть включати:

- пенсійне забезпечення (відкладене фінансування за допомогою вкладу, який надає право на гарантований доход для працівника або його утриманців при виході на пенсію:

- забезпечення особистої безпеки (підвищення індивідуальної безпеки відносно випадків хвороби, подій або скорочення штатів);

- забезпечення особистих потреб (реалізація певних особистих потреб і відповідальності, наприклад, турбота про дітей, фінансове консультування, сприяння відпочинку);

- фінансове сприяння, допомога (кредити або допомога при купівлі житла, знижки, членські внески);

- надання транспортних засобів і бензину організації (диференціація менеджерів по статусу і посаді шляхом надання їм автомобілів різної міри престижності);

- сприяння в підвищенні рівня життя працівників(обіди, що субсидуються, знижки на одяг, відшкодування телефонних витрат, надання кредитних

Цінні папери, як один з економічних методів управління персоналом, є головним інструментом фондового ринку, негрошовим еквівалентом права на власність, реалізація якого здійснюється шляхом пред'явлення їх до оплати або продажу.

Економічний вплив на організацію вцілому може здійснюватися через:

Адміністративно-правові методи є способами здійснення управлінських дій на персонал, заснованими на владних стосунках, дисципліні і системі адміністративно-правових стягнень.

Розрізняють сім основних способів адміністративно-правового впливу :

1. Організаційна дія заснована на дії ухвалених внутрішніх нормативних документів, що регламентують діяльність персоналу:

Ці документи можуть бути оформлені у вигляді стандартів підприємства і вводяться в дію обов'язково наказом

2. Розпорядницька дія спрямована на досягнення поставлених цілей управління, дотримання вимог внутрішніх нормативних документів і підтримку заданих параметрів системи управління шляхом прямого адміністративного регулювання:

Наказ є найбільш категоричною формою розпорядливої дії і зобов'язує підлеглих точно виконувати прийняті рішення у встановлені терміни. Невиконання наказу спричиняє за собою відповідні санкції з боку керівництва. Накази видаються від імені керівника організації.

Розпорядження на відміну від наказу не охоплює усі функції організації, обов'язково для виконання в межах конкретної функції управління і структурного підрозділу. Розпорядження видаються зазвичай від імені заступників керівника організації по напрямах конкретної роботи.

Вказівки і інструкції є локальним видом розпорядницької дії, ставлять метою оперативне регулювання управлінським процесом і спрямовані на обмежене число співробітників.

Інструктаж і координація робіт розглядаються як методи керівництва, засновані на навчанні підлеглих правилам виконання трудових операцій.

3. Дисциплінарна відповідальність і стягнення. Дисципліна - це обов'язкове для усіх працівників підпорядкування правилам поведінки, визначеними відповідно до Трудового кодексу, інших законів, колективного договору, угод, трудового договору і локальних нормативних актів організації. Працедавець зобов'язаний створювати умови, необхідні для дотримання працівниками дисципліни праці. Трудовий розпорядок організації визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За здійснення дисциплінарного проступку, тобто невиконання або неналежне виконання працівником з його вини покладених на нього трудових обов'язків, працедавець має право застосувати наступні дисциплінарні стягнення: зауваження, вимова, звільнення по відповідних підставах.

Дисциплінарні стягнення накладаються керівником організації, а також посадовцями організації, яким у встановленому законом порядку делеговані ті, що відповідають

5. Матеріальна відповідальність сторони трудового договору настає за збиток, заподіяний нею іншій стороні цього договору в результаті її протиправної поведінки, дії або бездіяльності, якщо інше не передбачене Кодексом і іншими законами.

6. Адміністративна відповідальність і стягнення застосовуються у випадках здійснення адміністративних правопорушень, перелік яких з боку фізичних і юридичних осіб встановлений Трудовим Кодексом. За здійснення адміністративних правопорушень можуть встановлюватися і застосовуватися наступні адміністративні покарання:

- попередження - міра адміністративного покарання, виражена в офіційному письмовому осуді фізичної або юридичної особи

- адміністративний штраф - грошове стягнення, яке може виражатися величиною, кратної мінімальному розміру оплати праці, вартості предмета адміністративного правопорушення на момент закінчення або припинення адміністративного правопорушення, сумі несплачених податків і зборів, що підлягають сплаті;

- позбавлення спеціального права (наприклад, управління транспортним засобом);

- дискваліфікація - позбавлення фізичної особи права обіймати керівні посади у виконавчому органі управління юридичної особи, входити в раду директорів, здійснювати підприємницьку діяльність по управлінню юридичною особою (дискваліфікація встановлюється на термін від шести місяців до трьох років

7. Кримінальна відповідальність набуває чинності у випадках скоювання злочинів, які характеризуються як суспільно небезпечні діяння у вигляді активних протиправних дій. Кримінальна відповідальність застосовується до фізичних осіб, встановлюється тільки судом і тільки на законних підставах.

В практиці служб, персоналом найчастіше зустрічаються факти з числа кримінальних злочинів пов'язані з посяганнями на особу і на власність. Сюди відносяться: - перевищення влади і повноважень (дрібні розкрадання майна, наклеп, образа, переслідування за критику);

- самоправство (зловживання службовим станом, халатність, отримання або дача хабаря, посадовий підлог);

- порушення законів про працю (звільнення вагітної жінки або годуючої матері, викрадення або підробка документів)

Соціально-психологічні методи - це способи здійснення управлінських дій на персонал, засновані на використанні закономірностей соціології і психології. Ці методи спрямовані як на групу співробітників, так і на окремих осіб.

По масштабах і способах впливу їх можна розділити на:

соціологічні - спрямовані на групи співробітників в процесі їх виробничої взаємодії,

психологічні - що цілеспрямовано впливають на внутрішній світ конкретної особи.

До числа соціологічних методів управління відносять:

Психологічні методи управління відіграють важливу роль в роботі з персоналом, спрямовані на конкретну особу і, як правило, індивідуальні.

Головною особливістю цих методів є те, що вони спрямовані на внутрішній світ людини, його особу, інтелект, почуття, образи, поведінку і дозволяють зосередити внутрішній потенціал співробітника на рішенні конкретних виробничих завдань.

До дозволених способів психологічного впливу належать:

У таблиці 3.1 наведено порівняльну характеристику сучасних національних моделей менеджменту.

Таблиця 3.1

Сучасні національні моделі менеджменту

Критерій порівняння	Американська модель	Японська модель	Європейська (німецька, маркетингова) модель

Контрольні запитання

1. Які загальноекономічні закони повинні враховутися в управлінській діяльності?

2. Дайте характеристику основних законів і закономірностей менеджменту.

3. Як змінювались приниципи управління в процесі еволюції менеджменту?

4. Які приницпи ефективного управління пропонуються сучасною теорією менеджменту?

5. Які вимоги пред΄являються до надійних і ефективних принципів бізнесу?

6. Які принципи функціонування організації як складної, відкритої системи?

7. Перерахуйте і розкрийте зміст загальних функцій управління

8. Розкрийте зміст кожної конкретної функції управління

9. Яким чином взаємопов'язані загальні та конкретні функції управління

10. Обгрунтуйте зв΄язок між виконанням певних функцій управління і рівнями менеджменту

11. Яку роль відіграють методи управління у досягненні організаційних цілей?

12. Назвіть найбільш поширені форми прямої економічної дії на персонал.

13. Дайте характеристику основних способів адміністративно-правового впливу на працівників.

14. Назвіть основні форми соціологічних і психологічних методів управління персоналом.

15. Чому в різних країнах світу використовують різні моделі менеджменту?

16. Чим відрізняються американська, японська та європейські моделі менеджменту?

17. Яка з моделей менеджменту найкраще придатна для Україні і чому?