Міністерство освіти і науки України Одеська національна академія харчових технологій

Кафедра менеджменту та фінансів

РОБОЧИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ

«Менеджмент»

для студентів напряму підготовки

6.030510

«Товарознавство і торговельне підприємництво»

денної та заочної форм навчання

Модуль 1

Одеса, ОНАХТ, 2013

Опорний конспект лекцій з дисципліни «Менеджменту» для студентів напряму підготовки 6.030510 «Товарознавство і торговельне підприємництво»

/ Укладач Н.М. Корсікова.-Одеса: ОНАХТ, 2013.-122 с.

Рецензенти:

Гончарук А.Г - д.е.н., завідувач кафедри менеджменту та фінансів ОНАХТ;

Захарченко В.І - д.е.н., професор кафедри економіки і управління ОНУ імені І.І. Мечникова.

Модуль 1

Тема 1. Менеджмент як наука та специфічна сфера людської діяльності

1. Управління як сутністна основа менеджменту

2. Сутність, цілі та завдання менеджменту

3. Менеджер як професійний керівник

Питання 1. Управління як сутністна основа менеджменту

Управління за своєю суттю властиве будь-якій діяльності і представляє собою цілеспрямовану дію на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин.

Управляти можна технічними системами, комп’ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією тощо).

Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

Введите текст или адрес веб-сайта либо переведите документ.

Отмена

 Subʺekt upravleniya napravlyaet obʺektu upravleniya impulʹsy vozdyeĭstviya, kotorye soderzhat v sebe v yavnom ili v kosvennom vide informatsiyu otnositelʹno togo, kak dolzhen funktsionirovatʹ v dalʹnyeĭshem obʺekt upravleniya. Dannye impulʹsy nazyvayut·sya upravlencheskimi komandami, Obʺekt upravleniya poluchaet upravlencheskie komandy i funktsioniruet v sootvet·stvii s ih soderzhaniem.

Перевод: русский > украинский

З початку 20 століття управління починає виділятися у самостійну діяльність і відповідно починає розвиватится відповідна галузь знань – наука про управління – менеджмент.

На рубежі XIX-XX ст. в промисловому виробництві розвинених країн відбулися серйозні зрушення. Так, різко зросли його масштаби і концентрація, що виразилося в появі підприємств-гігантів, на яких чисельність зайнятих становила тисячі і десятки тисяч робітників та інженерів, застосовувалися дороге устаткування і складні технологічні процеси, засновані на останніх досягненнях науково-технічної думки. Зміни умов виробництва зажадали настільки ж докорінної зміни управління виробництвом, тим більше, що необхідні передумови для поновлення організації виробництва значною мірою вже були - це досвід індустріального управління, накопичений у XIX столітті, і досягнення у таких галузях знання, як економіка, соціологія, психологія.

Саме в цей історичний період набуває розвитку підприємництво як соціальний інститут, широкого розповсюдження набувають різні форми організацій, особливо в сфері виробництва.

Обов΄язковими умовами формування організації є наявність:

• хоча б однієї спільної мети, яку приймають всі члени групи;

• щонайменше двох осіб, яківважають себе членами групи;

• розподілу праці між учасниками групи;

• системи управління, за допомогою якої здійснюється координація дій людей у процессі господарської діяльності.

Отже, управління в організації – це цілеспрямована діяльність щодо координації дій учасників основних господарських процесів:

• отримання сировини чи ресурсів із зовнішнього середовища;

• виготовлення продукції (переробка сировини і ресурсів);

• видача продукту у зовнішнє середовище.

Ці процеси є життєвоважливими для організації. Але на них значно впливають і змінюють їх ефективність такі фактори:

• система відносин між людьми в процесі спільної праці;

• зміна умов зовнішнього середовища;

• поведінка керівника й співвідношення влади і лідерства в організації.

Саме необхідність враховувати вплив цих та інших, не пов΄язаних зі змістом основних господарських процесів, факторів робить менеджмент, на відмінну від суто управління, більш багатоаспектним явищем, яке охоплює всі процеси, які відбуваються в організації та її взаємодію із зовнішнім середовищем.

Питання 2. Сутність, цілі та завдання менеджменту

Сам термін "менеджмент" походить від давньоанглійського слова "manage" (латинське "manus") - "рука". Буквально слово manage означало "об'їжджати коней". Будучи пов'язаним з процесом їзди, з "управлінням" конем, сенс слова зберігся в понятті "управління". Воно і визначило назву цілої науки про управління.

На сьогоднішній день в літературі з питань управління відсутнє єдине визначення поняття "менеджмент".

Узагальнюючі різні визначення цього поняття, можна зазначити, що в загальному вигляді менеджмент – це процес управління окремими людьми, чи організацією в цілому, заснований на оптимальному використанні людських, матеріальних, фінансових та інших ресурсів, спрямований на досягнення мети організації.

Основна проблема полягає в тому, що менеджмент можна розглядати з різних точок зору: як явище (вид діяльності), як процес, як галузь наукових знань, як мистецтво, як категорію людей, зайнятих управлінською працею, або орган управління (рис. 1.1).

Вид діяльності

Категорія людей

процес

Орган управління

Наука і мистецво

Рис. 1.1. Різні аспекти поняття «менеджмент»

Як вид діяльності менеджмент виділився наприкінці 19 ст. і передбачає видачу певних команд суб΄єктом управління об΄єкту управління.

Суб'єкт управління - суб'єкт (особистість, група людей або організація), який приймає рішення і керує об'єктами, процесами або відносинами шляхом впливу на керовану підсистему для досягнення поставлених цілей.

Об'єкт управління - керована підсистема, яка сприймає управлянський впливу з боку органу управління (керуючої підсистеми).

Менеджмент як процес представляє собою інтегрований процес дій, які забезпечують умови для ефективної праці робітників. Ці дії отримали назву функції менеджменту, до складу яких входять:

• планування;

• організація;

• координація (керівництво);

• мотивація;

• контроль

Менеджмент як орган управління представляєт собою ієрархічну структуру - сукупність підрозділів та посадових осіб, які реалізують функції управління.

В загальному вигляді таку структуру можна представити у вигляді ієрархії рівнів управління (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Рівні менеджменту

До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації. Це президент (директор), віце-президент (заступники), головний виконавчий директор.

До адміністративної ланки менеджменту відносяться начальники великих підрозділів: головний бкхгалтер, головний інженер інші функціональні керівники, директори філій тощо.

До категорії менеджерів нижчого рівня відносяться керівники секторів, груп, цехів, ділянок, майстри, бригадири тощо.

Крім названих, до відповідного рівня менеджменту сучасна теорія і практика відносить і так званих неуправлінських службовців. Це пов΄язано з тим, що сучасний працівник намагається брати участь в прийнятті різних рішень, особливо тих, що торкаються його безпосередньої роботи.

Менеджмент як наука представлений у вигляді сукупності концепцій, теорій, законів, принципів, методів тощо.

Основними завданнями менеджменту як науки є: пояснення природи управлінської праці, встановлення причинно-наслідкових зв'язків в управлінських процесах, виявлення умов, за яких спільна праця людейє більш ефективною. Важливість і значимість систематизованих наукових знань про управління визначається тим, що вони дозволяють своєчасно і якісно управляти поточною діяльністю організації, прогнозувати можливі варіанти розвитку подій і відповідно до цього розробляти стратегію і тактику функціонування, грамотно здійснювати постановку цілей і завдань.

Менеджмент розглядають як мистецтво. Такий підхід заснований на тому, що будь-яка організація, як об'єкт управлінської діяльності, являє собою сукупність складних соціально-технічних систем, на функціонування яких впливають численні зовнішні і внутрішні чинники. Їх всебічне урахування потребує певного таланту.

Менеджмент як певна категорія людей означає що ефективний керівник повинен володіти низхькою особистих якостей, якто: авторитарні нахили, харизматичність, організованість, схильність до ризику, комунікабельність тощо.

Кінцевою метою менеджменту як практики ефективного управління є забезпечення прибутковості підприємства шляхом раціональної організації виробничого процесу, включаючи управління виробництвом (комерцією) і розвиток техніко-технологічної бази.

Отже, найважливішою задачею менеджменту є ефективна організація виробництва товарів і послуг з урахуванням попиту споживачів на основі наявних ресурсів.

При цьому до задач менеджменту також відносяться:

• стимулювання співробітників організації шляхом створення для них відповідних умов праці і системи його сплати;

• визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;

• розробка стратегії розвитку організації;

• визначення конкретних цілей розвитку організації;

• вироблення системи заходів для досягнення намічених цілей;

• здійснення контролю за ефективністю діяльності організації, за виконанням поставлених завдань.

Задачі менеджменту безперервно ускладнюються по мірі зростання масштабів і розвитку виробництва і комерції. Виконані задачі і досягнуті, намічені цілі оцінюються на ринку.

Питання 3. Менеджер як професійний керівник

Труд менеджера - це особливий вид людської діяльності, який виділився в процесі розподілу праці.

Праця менеджера зі своєї соціально-економічною природою має специфічні особливості:

1. Результати праці управлінців не піддаються прямому виміру, а виражаються у загальних показниках досягнутих управлінським підрозділом.

2. Специфіка предмета, засобів, продукту і результату праці менеджера. Предметом праці є люди і вироблена ними інформація. Засобами праці є розумові - інтелектуальні та аналітичні здібності менеджера та технічні засоби управління. Продуктом праці є інформація у формі документів, рішень, розпоряджень тощо. Результатом праці є управлінські рішення спрямовані на окремих робітників або групу виконавців.

3. Підвищенні кваліфікаційні вимоги до керівників і спеціалістів управління.

4. Особлива значимість якості праці менеджера. Низька якість може привести до масштабних економічних і соціальних втрат.

5. Мобільний характер роботи та розгорнуті просторові межі.

6. Підвищений рівень самостійності у прийнятті рішень

В управлінській праці виділяють 3 види діяльності:

1.Евристична праця - пов'язана з дослідженнями, пошуком підходів до вирішення проблем, аналітичні операції.

2.Адміністратівна праця - це праця, яка складається з таких операцій:

- службово-комунікаційні;

- розпорядницькі;

- координаційні;

- контрольні;

- оцінюючі;

3.Оперативна праця - це інформаційно-технічна робота, пов'язана з упорядкуванням документів, заповнення документів стандартної форми, рахункові операції, кодування, передача інформації.

В залежності від змісту праці управлінський персонал поділяється на:

• керівники – менеджери в діяльності яких переважає евристична і частково адміністративна праця;

• фахівці - в діяльності яких переважають евристична і оперативна праця. Фахівців класифікують за функціями управління: фахівець з фінансів, з маркетингу тощо. До їх обов'язків належить кваліфікована підготовка інформації для прийняття управлінських рішень. За посадовою класифікацією фахівців ділять на провідних, старших, 1 категорії. Відмінності між ними зумовлені різною складністю та обсягом виконуваних робіт;

• інші службовці (технічний персонал) - виконують оперативну працю. Класифікують за операціями, які вони виконують в процесі управління. Посади службовців можуть займати «молодші спеціалісти» і «бакалаври».

Менеджери в організації виконують спеціфічні ролі (за Мінцбергом)