Інгібітори протонної помпи

 

 

 

Історія: Перший інгібітор протонної помпи - омепразол - з’явився в 1988 році, потім були створені лансопразол, пантопразол і рабепразол, останньою розробкою став езомепразол (2000).

Представники групи:

- Омепразол 20мг (Лосек, Зероцид, Омез, Омезол, Омепрол, Омзол, Омізак, Ортанол, Осід, Промезол)

- Рабепразол 10мг, 20 мг (Зульбекс, Орністат, Паріет, Велоз)

- Лансопразол  30мг (Ланзап, Лансопрол)

- Пантопразол 20мг , 40мг (Контролок, Нольпаза, Санпраз)

- Езомепразол  10мг, 20мг (Нексіум)      

Механізм дії :

- Ці сполуки блокують секрецію кислоти шлунком, діючи на так званий кислотний насос, Н+К+-аденозинтрифосфатазу (АТФазу) в секреторних канальцях парієтальної клітини;

- ІПП пригнічують фермент Н+К+-АТФазу, відповідальний за секрецію соляної кислоти кислотними клітинами шлунка. Завдяки такій вибірковій внутрішньоклітинній дії, незалежній від мембранних рецепторів, ІПП блокують кінцеву фазу секреторного процесу.

 Показання для застосування: хронічний гастрит і гастродуоденіт, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гастроезофагальна рефлюксна хвороба(ГЕРХ), гострий і хронічний панкреатит, синдром Золлінгера-Елісона.

- ГЕРХ:

Частота рецидивів є значно нижчою при прийомі лансопразолу чи омепразолу. Рабепразол також виявився високоефективним у довготерміновій профілактиці езофагіту та симптомів ГЕРХ. Перевагою застосування езомепразолу, є застосування післябазової терапії для дорослих, схему “за потреби”, приймаючи по 20 мг раз на добу. Езомепразол 40 мг 1 раз на добу забеспечує больш ефективний контроль рН порівняно с іншими ШП в стандартних дозах.

- Виразка шлунка:

Виявлено суттєву залежність між пригніченням добової внутрішньошлункової кислотності та частотою рубцювання виразки шлунка після 2,4 та 8 тижнів.Омепразол знижує добову внутрішньошлункову кислотність від 34% до 98%. При застосуванні окремих представників ІПП досягаються схожі значення частоти рубцювання.

- Виразка дванадцятипалої кишки:

Рубцювання виразки дванадцятипалої кишки досягається після 2-4-тижневої терапії ІПП один раз на день. Доведено суттєвіше полегшення болю при прийманні пантопразолу.

- Синдром Золлінгера-Еллісона

Внаслідок терапії у більшості пацієнтів симптоми захворювання зникають, проте можуть відновитися протягом кількох днів після її закінчення. Тому може виявитись необхідним тривалий прийом ІПП.

Протипоказання: Відома підвищена чутливість до езомепразолу, до заміщених бензиметазолам або інших компонентів препарату. Дитячий вік до 14років.

Спосіб застосування: В залежності від захворювання 20, 40 мг на добу.

Побічна дія: з боку органів травлення: діарея або запор, біль у животі, сухість у роті, порушення смакових відчуттів, стоматит, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів у плазмі; - з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, парестезії, у схильних хворих - депресія і галюцинації; - з боку опорно-рухового апарату: м’язова слабкість, міалгія, артралгія;  - шкірна реакція: шкірна висипка, кропив’янка, мультиформна еритема;- інші: порушення зору, периферичні набряки, посилення потовиділення, пропасниця.