V. Вивчення нового матеріалу.

* Пояснення вчителя.

Уже говорилось, що після однорідних членів речення перед узагальнювальним словом ставиться тире. Напр: Над озерами, річками, на полянах лісових, на стрімких високих горах, на просторах степових – скрізь розкидались оселі наших прадідів слов’ян. (Олександр Олесь.) Промінням сонця, м’ятою лугів і колосом достиглих наших днів – так пахне хліб. (І.Ліберда.) І море, і озеро, і синій високий його берег, і широкий степ – все було залите гарячим маревом. (І.Нечуй-Левицький.)

Проте перед тире може ставитися також кома, якщо вона зумовлена іншими причинами (кінець однієї з частин складного речення тощо). Напр.: Мине все на світі: і злочин, і лють, - лиш праця для людства одна не минає. (П.Тичина.)

Якщо після однорідних членів речення з попереднім узагальнювальним словом з певної причини слід поставити кому (скажімо, між частинами складного речення), як правило, тире опускається. Напр. І все минеться: суєта й прокльони, але правічне дерево життя! (А.Малишко.) Рвала ти гірке та сиве зілля: ковилу, кермек, полин-траву, в розмах степового многопілля душу вклавши вільну і живу. (М.Доленго.)

Якщо двокрапка після узагальнювального слова збігається з комою (скажімо, на межі частин складного речення), опускається кома. Напр.: Все, як у рідному домі: і піч, і сволок, і скрині, і божниця з вишиваними рушниками. (З.Тулуб.)

Vіі. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Пояснювальний диктант.

І. Із землі показалася перша зелень: проліски, фіалочки. (Панас Мирний.) Поле зелене, поле золоте, а по тому полю бризки: дикий мак, волошки, черевички, сокирки. (С.Васильченко.) І палаюче сяйво зорини, і задумливий цвіт материнки, і вогонь лугової калини - все в мені. Все, як є, до росинки. (Д.Луценко.) У городі і в саду ясніли свіжі осінні квіти: різнобарвні айстри, палка красоля, гвоздики, гарячий, як кров, королів цвіт. (С.Васильченко.) І трави, і води, і гори, і квіти, і Седнів зелений, і води, і ліс – усе до нас сяло привітно і світло, і білий лелека нам сонечко ніс. (О.Довгий.)

ІІ. Ніщо не могло вдержатися через нас у нашому лісі: дикі яблука, кислиці, грушки-крем’янки, глід, шипшина, калина. (І.Сенченко.) Кущова рослина: порічки, агрус – розпросторилася, розширилася, мішаючись з глухою і жалкою кропивою. (Панас Мирний.) А калина над ставом одягне розкоші суцвіть, і забудеться все: і морози, і люта завія. (К.Оверченко.) Яка ж бо я трава: полин, спориш, калачик, подорожник, можливо, деревій, чорнобиль, золототисячник, дурман? Ні! На землі іще нема ніде трави моєї проби! (Б.Чіп.)

* Навчальний диктант.

Стоїть пора бабиного літа. Павутиння лежить скрізь: на бур’янах, на грудках землі. Воно пливе білою журбою в повітрі, лягає на чиюсь скроню й ворушиться од легкого вітру.

Я дивлюсь з кручі на Дніпро. Все побачене не поза мною, а в мені: неквапна течія ріки, пласка даль, притрушена рідкуватим маревом, розгін катерів.

Скільки не дивлюсь на Дніпро, він для мене завжди інший. Завжди іншою здається мені й осінь. Хоч щороку все повторюється: лагідний місяць жовтень, примарне сяяння неба, тремтячі тіні під деревами, попелясто-сірі яри. (За Є.Гуцалом; 83 сл.)

Словник. Плаский (плоский) - такий, що має рівну поверхню б ез заглиблень і підвищень.