Методи психологічного дослідження

Лекція 2

Змістовий модуль 3. Пізнавальні процеси. (Лекція, 4 год.)

Мета: Формування знань студентів про когнітивну сферу особистості: увага, відчуття, сприйняття, пам‘ять, мислення, уява. З‘ясувати роль пізнавальних психічних процесів у професійній діяльності людини.

Ключові поняття: увага, відчуття, сприйняття, пам‘ять, мислення, уява.

План

1. Когнітивна підструктура особистості. Загальна характеристика пізнавальних процесів. Чуттєві та абстрактні форми пізнання дійсності.

2. Емпіричний ступінь пізнання (відчуття, сприймання, уявлення).

- Відчуття як психічний пізнавальний процес. Фізіологічне підґрунтя відчуттів. Класифікація та різновиди відчуттів. Загальні властивості і закономірності відчуттів. Взаємодія відчуттів.

- Сприймання та його сутність. Природа сприймання. Різновиди та особливості сприймання.

- Уявлення та його сутність. Класифікація уявлень. Шляхи формування уявлень.

3. Логічний ступінь пізнання ( увага, пам'ять, мислення, мовлення, уява,).

- Увага як форма психічної діяльності людини. Фізіологічне підґрунтя уваги, різновиди і форми уваги: мимовільна, довільна та післядовільна увага. Структурні особливості уваги. Значення уваги у професійній діяльності.

- Пам’ять як абстрактна форма пізнання дійсності. Поняття про пам’ять. Теорії пам’яті, види та процеси пам’яті. Режими запам’ятовування; мнемонічні прийоми. Взаємозв’язок пам’яті та мислення.

- Мислення й мовлення. Поняття про мислення. Мислення і мова. Поняття про мову і мовлення. Форми мислення. Мисленнєві операції. Види мислення. Індивідуальні особливості мислення та їхнє урахування у роботі з персоналом.

- Уява як вища форма розумової діяльності. Фізіологічне підґрунтя уяви, її різновиди. Уява і творча особистість.

1. Когнітивна підструктура особистості. Загальна характеристика пізнавальних процесів. Чуттєві та абстрактні форми пізнання дійсності.

Пізнавальна діяльність — це процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності.

Відображення реальності в людській свідомості може відбу­ватися на рівні чуттєвого та абстрактного пізнання.

2. Емпіричний ступінь пізнання (відчуття, сприймання, уявлення).

- Відчуття як психічний пізнавальний процес. Фізіологічне підґрунтя відчуттів. Класифікація та різновиди відчуттів. Загальні властивості і закономірності відчуттів. Взаємодія відчуттів.

- Сприймання та його сутність. Природа сприймання. Різновиди та особливості сприймання.

- Уявлення та його сутність. Класифікація уявлень. Шляхи формування уявлень.

Відчуття як психічний пізнавальний процес.

Психіка людини має системну будову. Вона не зво­диться до простої суми окремих її складових. Однак для її пізнання прийнято умовно виділяти деякі вихідні фор­ми психічної діяльності. Однією з найпростіших форм відображення дійсності є відчуття.

Природа відчуттів. Предмети і явища своїми власти­востями безперервно впливають на органи чуття людини. Відображаючись у мозку, ці впливи викликають у люди­ни відчуття світла, кольору, звуку, запаху, смаку тощо. За допомогою органів чуття організм одержує у формі від­чуттів інформацію про стан зовнішнього і внутрішнього середовища.

Відчуття — відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ об'єктивного світу внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.

Відчуття — пізнавальний психічний процес відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередній дії на органи чуття людини.

Фізіологічне підґрунтя відчуттів.

Вчення про вищу нервову діяльність розкриває науково-при­родничі підвалини відчуттів. І. Сєченов та І. Павлов своїми дослідженнями показали, що відчуття — це своєрідні рефлекторні дії, фізіологічним підґрунтям яких є нервові процеси, що виника­ють у результаті впливу подразників на органи чуття, або аналіза­тори. Аналізатори — це органи тваринного, у тому числі й людсько­го, організму, які аналізують навколишню дійсність і виокремлю­ють у ній ті чи інші різновиди енергії: зоровий аналізатор виокрем­лює світлову енергію, або коливання електромагнітних хвиль, слу­ховий — звуки, тобто коливання повітря, смаковий, нюховий — хімічні властивості речовин, шкірні — теплові, механічні властивос­ті предметів та явищ, що спричинюють ті чи інші відчуття. У кож­ному аналізаторі є периферійна, аналізуюча частина, або рецептор, тобто орган чуття, призначенням якого є виокремлення в навколишній дійсності світла, звуку, запаху та інших властивостей. Інша його частина — провідний шлях від рецептора до центральної частини аналізатора, розміщеної в мозку. У центральній частині аналізатора розрізняють його ядро, тобто скупчення чутливих клітин, і розсіяні поза ним клітини. Ядро аналізатора, як зазначав І. Павлов, здійснює тонкий аналіз і синтез збуджень, що надходять від рецептора. За його допомогою подразники диференціюються за особливостями, якістю та інтенсивністю. Розсіяні клітини здійс­нюють більш грубий аналіз, наприклад відрізняють лише музичні звуки від шумів, виконують нечітке розрізнення кольорів, запахів.

Органічні порушення будь-якої частини аналізатора — пери­ферійної, провідної або центральної — спричинюють або сліпоту, або глухоту, або втрату нюху, смаку тощо залежно від того, який аналізатор порушено. Якщо порушується лише центральна час­тина аналізатора, виникає нерозуміння почутого, побаченого, хо­ча відчуття світла чи звуку існує.

Фізіологічним підґрунтям простіших відчуттів та чутливості на перших етапах життя людини є природжена безумовно-ре­флекторна діяльність нервової системи. Складніші відчуття зу­мовлюються умовно-рефлекторною, аналітико-синтетичною діяльністю головного мозку.

Класифікація та різновиди відчуттів.

Види відчуттів. Необхідність відображення різноманіт­них властивостей дійсності зумовила в процесі історично­го розвитку людини появу значної кількості аналізаторів, пристосованих для сприймання лише певних подраз­ників. Разом вони утворюють сенсорну систему люди­ни.

Сприймання та його сутність. Природа сприймання. Різновиди та особливості сприймання.

Сприймання та його сутність. Природа сприймання.

Сприймання — це психічний процес відображення в мозку людини предметів та явищ у цілому, у сукупності всіх їх якос­тей та властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

Різновиди сприймання

У чуттєвому пізнанні відчуття та сприймання виявляються в єдності. Сприймання поза відчуттями не буває. Розрізняють сприймання за сенсорними особливостями (зорові, слухові, нюхові, дотикові, смакові, кінестетичні, больові та ін.), відношенням до психічного життя (інтелектуальні, емоційні, естетичні), складністю сприймання (сприймання простору, руху, часу).

Властивості сприймання

Важливою умовою успішного сприймання об'єктів дійсності є його вибірковість. Вибірковість предмета сприймання зумов­люється потребами та інтересами людини, необхідністю у знан­нях, професійною спрямованістю тощо.