МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ І ПСИХОЛОГІЇ

Конспект лекцій

з дисципліни «Основи психології і педагогіки»

галузь знань 0306 «Менеджмент і адміністрування»

напрям підготовки 6.030601 «Менеджмент»

професійне спрямування «Менеджмент організацій»

варіативна компонента «Менеджмент у виробничій сфері»

варіативна компонента «Менеджмент у невиробничій сфері»

варіативна компонента «Менеджмент природоохоронної діяльності»

варіативна компонента «Управління проектами в підприємництві»

професійне спрямування «Менеджмент антимонопольної діяльності»

професійне спрямування

«Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

форма навчання: денна і заочна

курс: 2

Затверджена

на засіданні кафедри

філософії і психології

протокол № 1 від 27.08.2010р.

Донецьк — 2010

Конспект лекцій з дисципліни дисципліни «Основи психології і педагогіки» призначена для студентів галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування», напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент», професійного спрямування «Менеджмент організацій», варіативної компоненти «Менеджмент у виробничій сфері», варіативної компоненти «Менеджмент у невиробничій сфері», варіативної компоненти «Менеджмент природоохоронної діяльності», варіативної компоненти «Управління проектами в підприємництві»; професійного спрямування «Менеджмент антимонопольної діяльності», професійного спрямування «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»; освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр, форма навчання: денна і заочна, курс: 2.

Укладач:

к.пед.н., доцент С.А. Гармаш

Завідувач кафедри:

д.держ.упр., професор Н.Г. Діденко

Лекція 1

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 1. ПСИХІКА ТА ЇЇ РОЗВИТОК. ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ, ФОРМИ ЇХ ПРОЯВУ ТА ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ.

Змістовий модуль 1. Цілі та завдання психолого-педагогічної підготовки. Психологія як наука. (Лекція, 2 год.)

Мета: Формування знань студентів про розвиток психології та педагогіки як наук. Визначення поняття об‘єкта і предмета психології та педагогіки; з‘ясування структури сучасної психології. Характеристика методів психологічних досліджень та педагогічного процесу.

Ключові поняття: психологія, методологічні принципи психології, методи психологічного дослідження.

Становлення психології як науки. Предмет психології. Етапи історичного розвитку психологічної науки.

Основні напрями, структура і методи психології. Місце психології в системі наук. Основні напрями психології. Структура сучасної психології. Методи психологічних досліджень і їх використання у професійній діяльності.

План

1. Становлення психології як науки. Предмет психології. Етапи історичного розвитку психологічної науки.

2. Основні напрями, структура і методи психології. Основні напрями психології. Структура сучасної психології. Місце психології в системі наук. Методи психологічних досліджень і їх використання у професійній діяльності.

1. Становлення психології як науки. Предмет психології. Етапи історичного розвитку психологічної науки.

1.1. Розвиток психології як науки. Якщо проаналізувати всі сучасні наукові знання про живу та нежи­ву природу, то виявиться, що найменше ми знаємо про людину. Питання "Хто ми, звідки і куди йдемо?" й сьогодні залишається без відповіді. Ми прагнемо пізнати таємничість людського буття, і це бажання існувало завжди. Сократ наголошував: "Пізнай себе!" Лю­дина може досягти своєї мети в житті, реалізувати себе за умови глибокого самопізнання.

Звідки ж ми отримуємо відомості про природу, як розкриваємо таємниці нашої психіки? На допомогу нам приходять різноманітні джерела: досвід людства, власний досвід, усна народна творчість тощо.

Психологія народу, що формувалася впродовж віків, знайшла своє відображення у прислів'ях та приказках, які передаються з по­коління в покоління. Людина черпає знання із власного досвіду, який отримує в процесі навчання, праці, життя і спілкування з інши­ми. Однак без наукових знань ці знання будуть неточними, а в окре­мих випадках і хибними. Часто ми впевнені, що характеризуємо людей, а фактично проектуємо на них уявлення про себе як особистість. Усе це є справедливим щодо нас, фактично є нашою характеристикою.

Життєвий досвід акумулювався в науку. Науковий шлях пізнан­ня психіки людини дає змогу не лише отримати достовірні відомо­сті, але й на цій підставі прогнозувати поведінку людини в тих чи інших умовах. Використовуючи науковий метод вивчення людської природи, поведінки та досвіду, дослідники акцентували свою увагу на різноманітних проблемах. Наприклад, чимало гуманітарних наук займається вивченням психіки людини: антропологія (раси, похо­дження), етнологія (культура, мистецтво, звичаї та обряди), соціоло­гія (група й колектив, міжособистісні стосунки), історія (розвиток суспільства, роль особистості в історії), анатомія (будова тіла та його функції). Серед усіх цих наук одне з центральних місць посідає наука психологія.

1.2. Предмет та об‘єкт психології. Психологія — одна з наук про людину. Об'єктом її вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності людини — психіка.

Предметом психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізми.

Термін «психологія» походить від двох давньогрецьких слів: “psyche” (псюхе) - душа і “logos” (логос) — слово, вчення, знання, розуміння, що означає «наука про душу».

Психологія – це наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності.

1.3. Етапи історичного розвитку психологічної науки.

Розуміння предмета психології протягом історії розвитку людства зазнавало змін. Різні мислителі, представники окремих шкіл та прибічники різноманітних вчень викладали своє розуміння предмета психології.

Екскурс в історію розвитку психологічної науки слід розпочати з формування психологічних знань у старо­давньому світі.

Давньогрецькі філософи усвідомлювали, що уявлен­ня про світ, які привертали увагу богів і богинь, щоб по­яснити поведінку людей, опиралися на міфи. Але поряд з цим вони були впевнені, що в кожній людині є дещо таке, що дає їй змогу мислити, приймати рішення, хви­люватися тощо. Цей "дух" був, на їх думку, чимось не­матеріальним, він був схожим на полум'я. Наприклад, в уяві Платона "дух", або "душа", перебуває в тілі лю­дини і скеровує її протягом усього життя, а після смерті покидає його і вступає в "світ ідей".

Вершиною психології в період античності стало вчен­ня засновника психологічної науки давньогрецького філософа Арістотеля, що жив у 384—322 рр. до н. е. (трактати "Про душу", "Про виникнення тварин").

Арістотель трактував душу як функ­цію тіла, а не як зовнішній щодо нього феномен. Згідно з теорією Арістотеля душа — це двигун, який дає змогу живій істоті реалізувати себе. Центр душі знаходиться в серці, куди потрапляють враження від органів почут­тів. Ці враження утворюють джерело ідей, які нагро­маджуються протягом всього життя і підпорядковують собі поведінку людини.

Середньовічні психологічні погляди формувалися здебільшого під впливом теології. Зокрема, патристична психологія, що розглядала в єдності душу і тіло, постала як психологія антропологічна. Оскільки досягнення іде­ального етану духовності було метою, воно пов'язувалося зі стихією становлення, розвитку психічного.

Заперечення гріховного в людській психіці, очи­щення від гріха вказувало на необхідність досягнення духовного стану перетворення, а після смерті — та­кож тілесного, адже тіло сприймалося як здатне відро­дитися у своїй одухотвореності, позбавлене того, що пов'язувало його з предметно-матеріальним світом.

Соціально-економічні перетворення і розвиток при­родничих наук у XVII ст. суттєво вплинули і на форму­вання психологічного знання.

Р. Декарт відкрив рефлекторну природу поведінки, а поняття про душу перетворив у нетеологічне поняття про свідомість як безпосереднє знання суб'єкта про психічні акти.

У цю ж епоху виникає ряд важливих психологічних учень: про асоціацію як закономірний зв'язок психіч­них явищ, що визначається зв'язком тілесних явищ (Р. Декарт, Т. Гоббс), аффекти (Б. Спіноза), апперцеп­цію і несвідоме (Г.В. Лейбніц), походження знання з ін­дивідуального чуттєвого досвіду (Дж. Локк).

Психологія інтенсивно розвивалася відтоді, як стала самостійною наукою.

2. Основні напрями, структура і методи психології. Основні напрями психології. Структура сучасної психології. Місце психології в системі наук. Методи психологічних досліджень і їх використання у професійній діяльності.

2.1. Основні напрями психології.

(Студенти заповнюються таблицю № 1” Основні наукові течії в психології” у ході висловлення матеріалу і повинні будуть її доповнити при підготовці до семінарського заняття з використанням рекомендованої літератури)

Таблиця 1

Основні наукові течії в психології

Психологічна течія	Дата заснування	Представники	Предмет вивчення	Домінуючий об‘єкт досліджень

2. Структура сучасної психології.

Сучасна психологія поєднує чимало дисциплін і напрямів, вона є експериментальною наукою і відіграє важливу роль у розвитку та зміні сучасного світу. Сьогодні психологи працюють у всіх галу­зях науки, культури, народного господарства, військових лаборато­ріях, органах управління. Знань з психології потребують усі, хто має справу з науковою організацією людської діяльності, дбає про ефективне використання інтелектуальних і емоційних ресурсів осо­бистості. Усе це й зумовило виникнення низки галузей психології (близько 40).

Із розвитком психології як науки, з використанням психологіч­них знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності певні галузі цих знань поступово виокремились і стали самостійними.

Загальна психологія є базовою, вихідною для всіх інших галу­зей психології, оскільки характеризує психіку людини в її сформо­ваному варіанті.

(Рекомендувати студентам при самостійній роботі у вигляді схеми представити структуру сучасної психології, розташувавши галузі за характером діяльності (психологія праці), за принципом відносин особистості і суспільства(соціальна, психологія особистості) тощо)

Розрізняють психологію загальну, вікову, педагогічну, соціальну, генетичну, інженерну, військову, медичну, юридичну, спортивну, зоопсихологію, психологію праці, мистецтва, пато­психологію. У зв'язку з космічними польотами виникла спеціаль­на галузь психології — космічна.

Кожна із зазначених галузей психологічних знань має певні предмети і методи вивчення своєрідності психічної діяльності за­лежно від умов праці в тій чи іншій сфері людського життя та діяльності й їхніх вимог до морально-психологічних якостей осо­бистості. Проте всі галузі психологічних знань потребують знань загальної психології, яка вивчає методологічні питання психо­логії, природу психологічних явищ, закономірності розвитку та перебігу пізнавальних психологічних процесів, індивідуальні особливості психіки людини, її почуття та волю, темперамент, ха­рактер і здібності.

У добу науково-технічного та соціального прогресу особливу увагу психологів привертають проблеми психології праці та соціальної психології.

2.3. Місце психології в системі наук

Між психологією та іншими науками існує двосторонній зв'язок: в одних випадках психологія використовує досягнення інших наук для вирішення своїх проблем, а в інших — науки вико­ристовують психологічні знання для пояснення або розв'язання певних питань. Міжпредметні зв'язки психології та інших наук сприяють їх взаємному розвиткові й застосуванню на практиці.

П сихологія в розробці питань спирається на дані біології, зо­крема анатомії та фізіології, на вчення про вищу нервову діяльність. У свою чергу, дані психології широко використову­ються в медицині, зокрема у психіатрії.

Педагогіка широко використовує психологічні закономірнос­ті навчання та виховання. Окремі галузі психології (педагогічна і вікова психологія зокрема) пов'язані з розділами теорії та методики педагогіки, дидактикою, методиками викладання окремих навчальних предметів. Однією з актуальних психолого-педагогічних проблем сучасності є формування мислення у процесі навчання, яке б забезпечувало учневі можливість самостійно за­своювати інформацію, що постійно оновлюється, гарантувало розвиток здібностей суб'єкта продуктивної інтелектуальної діяльності. Продуктивний характер взаємозв'язку психології та педагогіки виявляється в тому, що створюються умови для випе­редження реальної педагогічної практики, відкриваються нові шляхи для пошуку ефективних сучасних технологій навчання та виховання. Водночас психологія базується на даних педагогіки при вивченні психології формування особистості. Тісним є взаємозв'язок психології з літературою, мовознавством, історією, мистецтвом, кібернетикою та іншими науками.

2.4 Методи психологічних досліджень і їх використання у професійній діяльності.

М етод – шлях досліджень, спосіб пізнання. Психічні явища дуже складні, що зумовлює своєрідність застосування методів їх пізнання. Кожен метод має на меті розкриття закономірностей і механізмів психіки та поведінки людини.

У психології переважає поділ методів на групи за Б. Ананьєвим.

У психології використовуються спеціальні методи, за допомогою яких виявляються суттєво важливі факти, закономірності й механізми психіки.