Навчально-методичний матеріал для самостійного опрацювання з теми „ Співробітництво школи, сім’ї та громадськості. Основні напрямки і форми роботи з батьками»

Сімейне виховання – вид професійної педагогічної діяльності. Воно здійснюється батьками чи особами, які їх заміняють: розвивається разом з розвитком суспільства, відбиває його успіхи, труднощі та суперечності.

В основі сімейного виховання лежать загальні педагогічні принципи : цілеспрямованість, зв’язок виховання з життям, виховання у праці, самодіяльність дітей в поєднанні з керівництвом дорослих , єдність вимог і повага до особистості вихованця, врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Своєрідність сімейного виховання зумовлюється тим, що саме в сім’ї раннього віку починається формування людини; розвиваються розумові, фізичні здібності, моральні, естетичні риси дітей, виробляється їхнє ставлення до людей, до навколишньої діяльності, закладаються основи світогляду , формується любов до праці.

Учительська і батьківська педагогіка ґрунтується на загальних основах. І вчителям, і батькам необхідно пам’ятати основні умови ефективності сімейного виховання.

• Дружба, духовний контакт між дорослими та дітьми.

• «Як можна більше вимогливості до людини, як можна більш поваги до неї» ( А.С.Макаренко)

• Діалог дитини і дорослого на рівних , без крику.

• Право дитини на іншу точку зору.

• Взаєморозуміння між учителями і батьками.

• Авторитет батьків і вчителів.

• Доброта породжує довіру – основу контакту.

• Врахування вікових і психофізіологічних особливостей дитини.

• Взаємовідносини і спілкування в сім’ї.

• Культура сім’ї.

• Єдність вимог усіх членів сім’ї і школи до дітей.

• Спільна трудова діяльність у сім’ї батьків і дітей.

«Справжня суть вихованої роботи полягає в організації життя сім’ї, особистого та громадського життя батьків, і, головне , в організації життя дітей в сім’ї» - писав А.С.Макаренко. На основі власного досвіду, аналізуючи життя різних сімей, поведінку батьків та їхні взаємовідносини з дітьми, А.С.Макаренко у своїй «Книзі для невимогливість, і вседозволеність, і безкінечні заборони, байдужість до інтересів підлітка, і пригнічення його волі, і черствість до оточуючого і багато, чого іншого.

Сім’я як первинний виховний колектив має багато засобів педагогічного впливу, які засновані на специфічних психологічних механізмах батьківської любові, дружби, вимоги, авторитету. У сім’ї дитину формує практика, яка спирається на особистий досвід взаємовідносин з членами сім’ї.

Найважливіше завдання батьків – прищепити дітям правильне ставлення до праці, до навчання, як до свого найпершого обов’язку, виховати в них розуміння того, що навчання – це складна праця, яка є засобом підготовки до життя, до суспільної діяльності.

Необхідним засобом виховання у сім’ї є особистий приклад батьків, батьківський авторитет. А.С.Макаренко наводив багато видів негативного батьківського авторитету. ( авторитет придушення, авторитет віддалі, авторитет чванства , авторитет педантизму, авторитет резонерства , авторитет доброти, авторитет дружби, авторитет підкупу /, який негативно впливає на виховання дітей в сім’ї.

Головною основою батьківського авторитету є життя та праця батьків, які люблять свою справу, чесно і сумлінно ставляться до праці , до своїх обов’язків , активні у громадському житті.

З авторитетом батьків тісно пов’язані їхній педагогічний такт, уважне ставлення до дітей, прагнення зацікавити їх тією чи іншою справою, попередити неправильні дії. Педагогічний такт вимагає почуття міри у проявах любові і вимогливості до дітей. Чуйне ставлення до дитини – найважливіша риса педагогічного такту батьків. Створення добрих взаємин у сім’ї сприяє моральному становленню дитини.

Отже, зміст родинного виховання:

1. Організація батьками здорових умов життя дитини в родині:

- забезпечення раціонального режиму дня;

- створення умов для організації домашньої самостійної роботи;

- попередження різних ( скаліозу, короткозорості);

- організація активного дозвілля і відпочинку;

- виховання навичок особистості гігієни.

2. Здійснення розумового виховання школярів:

- підготовка дітей до школи: організація домашньої навчальної діяльності, розвиток кмітливості, пізнавальних, навчальних творчих інтересів, залучення дитини до позакласної та позашкільної виховної роботи, участь у гуртках та проведення інших занять з дітьми класу;

- виховання дитини словом рідної мови : захоплюючі бесіди, фантазії в стилі народної сповіді, легенд, переказів, казок та інших жанрів фольклору, розучування пісень, створення дитячих книжок, читання з дітьми літератури.

3. Формування людських та загальнонаціональних вартостей:

- виховання в дитині гуманізму, милосердя, доброзичливості, працелюбства, правдивості, чесності, високої культурної поведінки засобами творчості відомих українських письменників, педагогів, власним прикладом, надання допомоги сусідам, одиноким людям, сиротам, національної психології, характеру і темпераменту, національного світогляду, мислення, народної моралі і етики.

4. Засвоєння моралі через основні народно-педагогічні традиції:

- вшанування новонародженої дитини, її батьків, всієї родини, названих батьків;

- святкування в сім»ї свят: День знань, «Перший раз у перший клас», сімейних свят, день народження мами й тата;

- відзначення обрядових свят: День Миколая, Різдво, Великодня, Трійці, Спаса та ін.;

- знайомство з Біблією та 10-ма моральними заповідями.

5. Використання в сім»ї трудових традицій:

- виховання господаря дому, землі, на якій живе, залучення дітей до посильної праці, визначення обов»язків дитини в сім»ї, заохочення дитини;

- самообслуговування, приготування їжі, виховання естетики побуту;

- спільна праця батьків і дітей, ознайомлення з професіями батьків, профорієнтація.

6. Естетичне виховання :

- спільні перегляди кінофільмів, походи до театру, відвідання виставок та вернісажів.

- організація і проведення з дітьми всіх традиційних і родинних свят;

Проведення ігор і забав, що сприяють розвитку дитячої фантазії, естетичних смаків, всіляк сприяти участі дитини в шкільній художній самодіяльності;

• розучування з дітьми пісень, колядок, щедрівок.

Взаємовплив школи та сім’ї в єдиному виховному процесі базується на загальних засадах. Об’єктом виховного взаємовпливу є особистість , яка формується. Загальною є і вихована мета.

Школа і сім’я формуючи особистість , виконують одні й ті самі функції у виховному процесі: інформаційну, виховну, контролюючу, організаційну, стимулюючу. При цьому важливо зрозуміти, що виховні можливості школи і сім’ї нерівнозначні. Батьки та вчителі займають у процесі виховання особливості соціально-педагогічні позиції, використовують специфічні засоби педагогічного впливу.

Робота школи з сім’єю включає два основних напрямки: організаційну роботу школи з сім’єю і підвищення педагогічної культури батьків.

Організаційна робота школи з батьками включає :

1.Планування роботи школи і учителя з батьками.

2.Вивчення сімей учнів.

3.Форми роботи учителя з батьками.

4.Роботу з неблагонадійними сім’ями.