Фашистський терор і посилення руху опору

Уперше офіційно про це нагадав німцям провідник УЦК в Генеральному Губернаторстві В. Кубійович у листі від 25 лютого 1943 р. В цьому листі В. Кубі­йович повідомляв про масові випадки знущань, не­людське поводження, арешти й масові страти. Набір робочої сили і вивезення ЇЇ в Німеччину перетво­рювалися в полювання на людей. У грудні 1942 р. по всій Галичині було арештовано вражаючу кількість людей, запідозрених у приналежності до руху Ст. Бан­дери. Німці часто розстрілювали цілі сім'ї. «Дітей, немовлят, старих людей і навіть далеких родичів заарештованих убивали без всякого суду, як тільки була хоч найменша підозра, що один з членів сім'ї вчинив злочин проти окупаційних властей», — пи­салося в одному з донесень абверу. У ньому також ука­зувалось, що до березня 1943 р. на Волині німці спали­ли 40 сіл. Так було по всій Україні.

Один з німецьких рапортів констатував, що німець­ка адміністрація не пробувала зрозуміти українське населення. «Цивільна адміністрація викопала глибо­ку прірву між українцями і німцями, прірву, заповнену кров'ю», — робився висновок у повідомленні.

У відповідь на це ОУН Бандери розповсюдила зая­ву, в якій проголошувала, що більшовицькі і нацистські методи по відношенню до українського народу — одні й ті ж самі. Листівка особливо ворожа була щодо нім­ців і закликала молодь у бойові ряди ОУН і боротися за Українську державу.

З березня 1942 р. Головна служба безпеки Рейху ввела в своїх донесеннях про ОУН Бандери рубрику «Український рух опору». Донесення РСГА з того часу постійно мали таку рубрику, присвячену лише націо­нальному опору в Україні.

416

До якогось часу німці вважали, що ОУН Бандери — це рух українців, що нелегально прибули з Галичини, чи, можливо, з Рейху. У березні.—квітні 1942 р. вони почали усвідомлювати, що цей рух поширився серед молоді по всій Україні й особливо на Волині і на Поділлі. На Волині ОУН проводила серед молоді «тає­мну підготовку політичного і військового характеру», ці молоді українці вважалися частиною революційної націоналістичної армії.

Цього ж року Гіммлер нагадав про декрет «Нахт унд Небель» («Ніч і туман»), за яким будь-який зло­чин нен'чецьких цивільних осіб, спрямований проти Рейху чи окупаційної влади, карався смертю на місці або зникненням для всіх, хто їх знав, безслідно, «в ночі й тумані».

У 4-у номері «Бюлетеня» ОУН за квітень 1942 р. зазначалося, що за дев'ять місяців війни в Україні не сталося особливих змін. Замість радянського тоталі­таризму прийшов тоталітаризм націонал-соціалістичний.

Обидва вони подібні своєю головною метою, різна тільки їхня тактика. В обох випадках під привабли­вою маскою — з одного боку, соціалістичний рай, з другого — «щасливе» життя у «Новій Європі» — криється той самий ворожий нам імперіалізм. «Ук­раїнську націю деполітизують, у неї віднімають її по­літичні ідеали і її віру в можливість створення своєї держави, і всіх носіїв ідеї незалежності будуть зни­щувати». З цього часу стали формуватися збройні гру­пи, так звані групи самооборони ОУН Бандери.