Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кормич Л.І.,Багацький В.В. Історія України від...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.19 Mб
Скачать

Значення української козацької державності — гетьманщини

Народження із Запорізької Січі Гетьманської дер­жави було логічним продовженням формування нації І державності. Виняткову роль у цьому відіграв геть­ман Богдан Хмельницький. При ньому держава на­була всіх ознак республіканського демократичного устрою.

У цей час в Україні сформувалась нова верства насе­лення — шляхта. В межах Гетьманщини саме шлях­та і забезпечувала тяглість в існуванні українського політичного етносу з XIV по XIX ст. Шляхта, а не якийсь інший стан, пережила і сприйняла все краще від попередніх поколінь. Шляхта стала соціальним ідеалом нової української еліти Гетьманщини, яка досягла зрештою російського дворянського звання.

245

Ця концепція грунтовно досліджена в монографії Н. Яко венко «Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)».— К., 1994.

Гетьманська держава проіснувала півтора століття. Цього було досить, щоб вона не щезла зі шпальт історії, з пам'яті народної. Цього було досить для виникнен­ня ментальності народу, який має свою державу. За . цей час виникла своя національна політична еліта. Згуртованість народу навколо своїх керівників гідна поваги й сьогодні. Національне самоусвідомлення ук­раїнського народу в XVII ст. загострило цікавість су­спільства до основ європейської цивілізації — до ан­тичності, християнства та просвітництва. Це стало ознакою появи в Україні своєї інтелектуальної еліти. Вона дала можливість шляхом еволюції вдосконалю­вати українську державність.

Прикладом цього була перша в світі Конституція гетьмана Пилипа Орлика. Прийнята вона була в 1710 р. в Бендерах. У ній найголовнішою була про­блема взаємовідносин гетьмана з народом. Влада геть­мана обмежувалась постійною участю в управлінні ге­неральної старшини і генеральної ради. Обмеження стосувались адміністрації, суду, виборів старшини, фінансів. Багато уваги приділялось обмеженню со­ціальної есплуатації, У Конституції стверджувалось, «щоб людям військовим і посполитим зайві не чини­лись утяження, наклади, пригнічення та здирства, через які вони, покинувши житла свої, звикли пріч іти і в закордонних державах шукати спокійнішого, лег­шого й кориснішого собі мешкання».

Основним пунктом Конституції було проголошен­ня України незалежною від Польщі і Москви. Най­менш демократичною була стаття 1-а Конституції, в якій говорилося, що «новообраний гетьман... повинен... дбати та міцно поставити, аби жодне іншовір'я до Малої Росії, Вітчизни нашої, не було запроваджено, ...іншовірцям співжиття на Україні... не давати доз­волу». Як писав про Бендерську конституцію О. Оглоблин, вона була «віковічним пам'ятником україн­ської державно-політичної думки».

246

Однак шлях еволюції і вдосконалення національ­ної держави був перерваний, що трагічно позначилось яе тільки на долі українського народу, а й негативно вплинуло на політичну стабільність європейського кон­тиненту.

Джерела та література

Літопис Самовидця.— К., 1971.

Реєстр Війська запорозького 1649 року. Трансліте­рація тексту.— К-, 1995.

Апанович О. Збройні сили України першої поло­вини XVIII ст.— К., 1969.

Борщак І. Мазепа. Орлик. Войнаровський.— Львів, 1991.

Голобуцкий В. Гайдамацкое движение на Запоро­жье во время Колиивщины.— Ист. зап. АН СССР.— М., 1956.—Т. 55.

Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин.— К., 1993.

Горбань М. Гайдамаччина 1750 p.— Наук, зб.— К., 1926.— Тт. 2-3.

Костомаров М. Галерея портретів.— К.,1993.

Лола О.П. Гайдамацький рух на Україні 20-60-х pp. XVIII ст.—К., 1965.

Слабченко М. Центральные учреждения Украины XVII-XVIII стст.— Одесса, 1918.

Слабченко М. Господарство Гетьманщини XVII-XVIII стст. Землеволодіння та форми сільського гос­подарства.— Одеса, 1923.— Т. 3.

Тарле Е. Северная война и шведское нашествие на Россию.— М., 1958.

Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків.— Львів, 1990.—Т. 3.

Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. (Волинь і Центральна Украї­на).— К., 1994.

247

Тема X

УКРАЇНА У СКЛАДІ

РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРО-

УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЙ. ЕПОХА

НАЦІОНАЛЬНОГО

ВІДРОДЖЕННЯ (КІНЕЦЬ

XVIII-КІНЕЦЬ XIX ст.)

Короткий зміст:

Занепад Гетьманщини. Колонізація Росією півдня Украї­ни. Культура України у XVIII cm. Феодально-кріпосниць­кий лад і зародження капіталізму. Культурне відрод­ження на початку XIX ст. в західноукраїнських зем­лях. Буржуазна революція 1848 р. в Західній Європі — «весна народів* — і реформи в Австрійській імперії. Су­спільний рух в Галичині в II половині XIX cm. Форму­вання української політичної еліти у XIX cm. Розви­ток капіталізму в Україні в II половині XIX cm. Су­спільно-політичний рух 60-90-х років XIX cm.

Основні проблеми:

У Кінці XVIII — на початку XIX cm. більша частина українських земель (Лівобережжя, Слобожанщина, Пра­вобережжя та Південна Україна) належали Росії, а Пів­нічна Буковина, Закарпаття та Галичина залишились у складі Австрійської імперії. Після включення більшої частини України до складу Російської імперії відбу­вається зміна всього способу життя українців у нових політичних, економічних, соціальних і культурних умовах абсолютної монархії.

248