Державний переворот обадії, прийняття іудаїзму, розширення території

866 роком датується перша латинська згадка про іудаїзм у Хазарії, що означало визнання іудейського царя-васала рівним хазарському каганові.

На початку IX ст. в Хазарії відбувся державний переворот під керівництвом Обадії. Владу захопила іудейська община, яка поставила поряд з каганом-тюрком царя-іудея. І «стали стікатися до нього іудеї з різних мусульманських країн і з Рума», — зазна­чив аль-Масуді.

Кордони Іудео-Хазарії на півдні сягали Дербента, на сході — Яїка, на заході — Північного Криму, на півночі — Камської Болгарії. Торговельні колонії ка­ганату розповсюджуються від Китаю до Іспанії. На цій території єврейські купці завозили з Заходу рабів, хутра, мечі. Зі Сходу — алое, мускус, камфору тощо. Кагани Хазарії збирали данину з 25 держав.

56

Збільшення кількості підданих, данників каганату, було вигідним Хазарії. Тому в другій половині IX ст. західним кордоном каганату став Дніпро. Сіверяни, в'ятичі і радимичі стали хазарськими данниками, а тиверці й уличі, що мешкали в пониззі Південного Бугу і Дністра до гирла Дунаю, як припускає проф. Л.М. Гумільов, могли бути союзниками кагана в без­перервній війні з мадярами.

Каганат не мав своєї регулярної армії, тому наймав військових іноземців. Спочатку це були печеніги, потім — гузи, а далі — мусульмани з берегів Кас­пію. Постійний корпус найманої гвардії в столиці ка­ганату Ітілі складався з 7 тис. вояків. Для утримання в покорі і окраїн каганату, і власного народу, а також малих війн з іншими державами цього було досить.

Платня найманцям за службу була великою, але уряд Хазари ставив жорсткі умови: армія не повинна була терпіти поразки. За неї воїни карались смертю. З погляду європейців чи євразійців це було недопус­тиме навіть по відношенню до бойових коней чи мис­ливських собак. Однак бажаючих найнятись на служ­бу в каганат вистачало.

Розвиток міст хазарії

Крім Хазарського каганату і Руської держави, у IX ст. в Східній Європі існували ще Камський Ве­ликий Булгар і Аварський каганат. Хазарський кага­нат у цей час був найбільш активним і міцним. За допомогою Візантії хазари побудували на Дону форте­цю Саркел для захисту від степових мадярів і слов'ян.

Візантійський імператор Феофіл відгукнувся на про­хання кагана і царя Хазарії і послав у каганат інже­нера і дипломата Петрону Каматіра, який і побудував у місці, що його обрали хазари, цегляне укріплення, назване Саркелом. Фортеця була споруджена в місце­вих варварських традиціях. Були зведені могутні вали і рови, стіни побудовані без фундаменту, внутрішня площа фортеці поділена на декілька частин.

58

Мабуть, візантійці порадили використати цеглу для будівлі, та в каганаті вже добре знали цегляне будівництво й до цього.

Скоріше всього, що місія Петрони була більше дип­ломатичною і шпигунською, чим будівельною.

Це тим більш справедливо, що, повернувшись додому, Петрона подав докладний звіт про становище на Сході і про можливості, що відкриваються у зв'язку з деяким по­слабленням каганату.

Як фортеця, Саркел проіснувала недовго. Скоро її почали заселяти переселенці. Коли у фортеці стало тісно, її перепланували і розширили. Склад населення міста був дуже різноманітним. У самому місті жили болгари, слов'яни, а в цитаделі — тюрки. Цей гарнізон, що складався з гузів і хазарів, охороняв місто і шлях, на якому стояло місто, збирав мито з купців, що йшли караванами мимо і пливли річкою Дон.

У місті жили не тільки купці, а й ремісники. Тор­гівля і ремесло перетворили фортецю у квітуче місто. Зрештою, всі нові міста Хазарії виростали із фортець.Поява міст була вимушеною. Вони забезпечували людей роботою и давали захист.