Розділ 3 деталі кінського спорядження в системі хронології скіфської культури

Хронологічна характеристика є ключовим показником будь-якої археологічної культури. Дані хронології дозволяють виділити початкову і фінальну межі кола старожитностей, а також визначити послідовні серії пам’яток (групи) в межах самої культури.

При характеристиці деталей вузди за періодами було використано схему, згідно якої скіфський час може бути поділений на три періоди: ранньоскіфський (у його кінці виділяється перехідна група до середньоскіфського часу), середньоскіфський, пізньоскіфський.

Взаємозустрічаємість різних деталей кінського спорядження дозволяє виділити наступні типолого-хронологічні групи (етапи).

І архаїчна група/етап (кінець VIII–1-а чверть VII ст. до н. е.) характеризується наявністю у комплексі новочеркаських і ранньоскіфських деталей вузди. Серед передскіфських речей цієї групи слід назвати бронзові двокільчасті вудила (іноді орнаментовані рядами опуклин), псалії новочеркаського типу, кільця із круглими привісами. Із деталей вузди ранньоскіфських типів слід відзначити бронзові стременоподібні вудила (підніжка стрем’ячка у них з одним або трьома виступами). Іноді їх стержні покриті рифленням у вигляді рядів опуклин. З бронзових псаліїв для цього етапу характерні стрежневі трьохпетельчасті і трьохдирчасчасті. Кістяні трьохдирчасті псалії прикрашені голівкою хижого птаха і копитом.

ІІ архаїчна група/етап (1-а половина VII ст. до н. е.) характеризується зникненням новочеркаських елементів. Продовжують функціонувати бронзові стременоподібні вудила і стрежневі трьохдирчасті псалії.

ІІІ архаїчний етап/група (середина VII – середина VI ст. до н. е.) представлена значно більшою кількістю пам’яток. Ключовим моментом у виділенні групи є поява залізних петельчастих вудил і переважний вихід з ужитку бронзових стержневих трьохдирчастих псаліїв. Вказана група характеризується великим асортиментом деталей кінського спорядження. Вудила репрезентовані бронзовими стременоподібними, залізними стременоподібними, кільчастими, петельчастими. Псалії келермеської групи представлені бронзовими трьохпетельчастими, залізними трьохдирчастими і трьохпетельчастими екземплярами, а також кістяними трьохдирчастими і трьохпетельчастими, на кінцях яких зображені копита, голівки коня, барана, грифобарана, лося, котячого хижака. Поширюються зооморфні навершя псаліїв, найчастіше оформлені у вигляді копита і голівки грифобарана (рідше барана), а також пряжки-пронизки з зооморфними зображеннями (дзьобоподібними чи з голівками барана, хижого птаха, коня і грифобарана) та без них.

ІV архаїчна група/етап (2-а половина VI ст. до н. е.) є перехідною від ранньоскіфської келермеської культури до середньоскіфської. У цій групі співіснують архаїчні деталі вузди (бронзові та залізні стременоподібні вудила, залізні трьохпетельчасті й кістяні трьохдирчасті псалії) і такі хронологічні маркери початку середньоскіфської культури як псалії з двома отворами.

Ще низка комплексів широко датуються в межах ранньоскіфського часу.

У Західноподільській групі Правобережного Лісостепу за ранньоскіфської доби відомі тільки предмети вузди келермеських типів. Лише окремі кістяні псалії походять з городища у Східноподільській групі. Значну кількість предметів сконцентровано у Києво-Черкаському регіоні. Тут зосереджена більшість докелермеських поховань із такими характерними речами як бронзові трьохдирчасті псалії і стременоподібні вудила. Чисельними є келермеські деталі кінського спорядження. Посулля (та Південне Посейм’я і Припселля, що тяжіють до нього) у Дніпровському Лівобережжі теж характеризується наявністю значної кількості предметів. Ознакою посульських пам’яток є значне поширення кістяних псаліїв з 3 отворами із зооморфними прикрасами. За цим показником Посулля займає перше місце не лише серед старожитностей Лісостепу, а й у Європейській Скіфії загалом. Чимало подібних псаліїв є і на суміжних територіях: у Поворсклі і Києво-Черкаській групі. Далі (Західно- і Східноподільські, Сіверськодонецька групи) їх знахідки нечисельні. Лише окремі предмети вузди виявлені у Середньодонській і Сіверськодонецькій групах.

Різноманіття предметів кінського спорядження ранньоскіфської доби вказує на початкову стадію складання скіфської культури. Разом з тим, це може свідчити на користь багатокомпонентності носіїв матеріальної культури Європейської Скіфії.

Із початком середньоскіфського періоду в останній чверті VI – на початку V ст. до н. е., зникають бронзові та залізні стременоподібні вудила й кістяні трьохдирчасті псалії. Залишаються залізні петельчасті вудила з дводирчастими псаліями.

Виділити групи вузди у пам’ятках середньоскіфської й пізньоскіфської доби так, як це було зроблено для архаїчного періода, досить важко. У рамках середньоскіфського етапа не спостерігається такої змінності деталей кінського спорядження. При варіабельності низки другорядних речей, сталими залишається різновид петельчастих вудил і дводирчастих псаліїв з характерним способом поєднання. Разом з градацією інших категорій матеріальної культури, це явище вказує на початок завершальної стадії у складанні скіфської культури. Визначити більш точний час знахідок дозволяють, здебільшого наконечники стріл та імпортна кераміка, що зустрічаються в комплексах із деталями кінського спорядження.

I середньоскіфська група/етап (4-а чверть VI–1-а половина V ст. до н. е.). Очевидно, у межах останньої чверті VI ст. до н. е. середньоскіфські старожитності співіснують із речами IV архаїчного етапу. Вказані комплекси містять комплекти наконечників стріл, що складаються переважно із базисних. Головною рисою пам’яток першої середньоскіфської групи у порівнянні із IV групою архаїчних пам’яток є використання виключно петельчастих вудил і псаліїв з двома отворами.

II середньоскіфська група/етап (2-а – 4-а чверті V ст. до н. е.). У цей час функціонують залізні петельчасті вудила. Псалії належать лише до дводирчастих типів. Залізні псалії відносяться до Г-подібних, S-подібних (іноді з бронзовими кульками на кінцях), прямих (часом кінці прикрашені голівками баранчика і котячого хижака), С-подібних типів. Бронзові – Г-подібні (зігнуті кінці оформлені у вигляді зрізаного конуса й крилоподібної лопатті) та S-подібні. Численними є нахрапники, здебільшого розташовані на вузькому щиткові. Їх прикрашено голівками хижого птаха, грифона, оленя, копитної тварини (козулі?). Різними підтипами представлені пряжки та ворворки. Значною є підбірка блях: зооморфні, округлі бляхи, налобники та ін. У комплексах групи відомі бронзові дзвіночки.

III середньоскіфська група/етап (кінець V– початок IV ст. до н. е.) є перехідною до пізньоскіфського часу. У пам‘ятках групи зустрічаються залізні петельчасті вудила, іноді з чотирьокутними обоймами. Залізні псалії відносяться до прямих, S-подібних, C-подібних різновидів. Бронзові пряжки мають форму простого кільця або кільця з 3 виступами та кільця і трапеції. Нахрапники прикрашені голівками хижого птаха, лося, ведмедя (?), різноманітних грифонів, або дзьобом. Бляхи оформлено у вигляді лапи тварини, скарабея, голови лося, ромба з псевдозерню, розетки з закрученими кінцями, півника. Відомі й округлі бляхи.

Ціла низка комплексів може бути датована V ст. до н. е. загалом.

У середньоскіфський час предмети спорядження коня не зустрічаються ні у західноподільській групі, ні на Волині, нечисельними є комплекси Побужжя. Низка поховань знаходиться у Середньому Подонні. Найбільше предметів зосереджено у Києво-Черкаській групі, значно зростає кількість поховань з вуздечними предметами у Поворсклі, особливо у некрополях околиць Більського городища. Чимало знахідок походить з Посулля. Набір речей для вказаних територій є досить універсальним. Він базується на сполученні петельчастих вудил із бронзовими (часто з зооморфними прикрасами) і залізними дводирчастими псаліями та низкою блях (округлих, розеткоподібних, зооморфних) і ворворок.

У пізньоскіфський час: IV –початок ІІІ ст. до н. е. продовжували використовуватись все ті ж петельчасті вудила. Дещо змінюється асортимент вуздечних блях. Серед наборів наконечників стріл, які досить часто виступають хроноіндикаторами комплексів, переважають трьохгранні з прихованою втулкою та трьохлопатеві видовжених пропорцій.

І пізньоскіфська група/етап (1-а половина IV ст. до н. е.).

У пам’ятках цієї групи присутні лише дводирчасті псалії. Переважна їх частина виготовлена із заліза. Вони мають пряму форму (відомі різновиди із невеликими гульками на кінцях, а також з великими потовщеннями на кінцях та рифленим стержнем). Наявні також залізні псалії з S та С – подібним профілем. Бронзові псалії відносяться до прямого та S – подібних типів. Їх кінці прикрашено голівками котячого хижака і копитами.

Найчисельнішими з ворворок є бронзові, найчастіше зрізаноконічні. У порівнянні з V ст. до н. е. зменшується асортимент блях, особливо зооморфних. Відомі прості, округлі бляхи з пласким і опуклим щитками, бляхи-розетки, а також екземпляри у вигляді двох і трьох кружечків. Зооморфні бляхи оформлені у вигляді вуха, вуха із орлом, стегна із ногою копитного, стегна з задніми лапами, "будиночка", лапи, оленя у колі, фігури вовчого хижака з повернутою головою, голови вовчого хижака з виступом.

Нахрапники з бронзи прикрашено голівкою хижого птаха. Срібні нахрапники з вісімкоподібною основою – голівкою грифона або барана (?). Залізні нахрапники мають зігнутий верхній кінець, дзвіночки – округлоконічну форму та невелику круглу петельку.

ІІ пізньоскіфська група/етап (2-а половина IV – початок ІІІ ст. до н. е.).

У пам’ятках наявні прямі залізні (іноді з великими опуклинами на кінцях), бронзові прямі й S-подібні, кістяні дводирчасті псалії. Відомі бронзові бляхи (округлі, ромбічні з псевдозерню, круглі із отвором у середині, у вигляді фантастичної істот). Зустрічаються срібні бляхи різної форми: з розетками, фантастичними істотами, а також срібна пластина-налобник, що прикрашена золотою місяцеподібною бляхою. Залізні пряжки оформлені у вигляді кола та овала з виступом і фіксатором, бронзові – великих бронзових кілець з виступами по всьому периметру та кола і трапеції. Знахідки окремих предметів вказують на фракійські впливи.

Багато пам’яток не мають вузької дати. Їх час – кінець V – початку ІІІ ст. до н. е.

Цілу низку комплексів можна датувати середньоскіфським і пізньоскіфським періодами (остання чверть VI – кінець IV – початок ІІІ ст. до н. е.), іншу групу старожитностей – скіфським часом загалом.

У скіфську добу на території Лісостепу Східної Європи виділено два головні періоди функціонування деталей кінського спорядження і перехідний час між ними.

Перший (ранній) період (кінець VІІІ - початок VІІ– середина VІ ст. до н. е.; I–III ранньоскіфські групи) характеризується побутуванням виготовлених з бронзи, заліза, кістки псаліїв із трьома отворами. Поряд із бронзовими вудилами з’являються залізні стременоподібні, кільчасті та петельчасті екземпляри. З оздоб вузди особливо характерні пряжки-пронизки, рідше – бляхи.

У перехідний час (2-а половина VІ ст. до н. е.; IV ранньоскіфська група), поряд із архаїчними речами, з’являються дводирчасті і двопетельчасті псалії і низка нових блях.

Для другого (більш пізнього) періоду (остання чверть VІ ст. до н. е. – початок ІІІ ст. до н. е.; І середньоскіфська–ІІ пізньоскіфська групи), характерне використання виключно дводирчастих псаліїв з петельчастими вудилами. Змінюється і принцип поєднання вудил і псаліїв. У вказаний час широко використовуються круглі та різноманітні зооморфні бляхи, а також ворворки, нахрапники. Звичайними є бронзові та залізні пряжки у вигляді кільця, прямокутника (іноді з виступами та фіксаторами), кільця й трапеції. Зникнення більшості вказаних предметів пов’язаний із кінцем скіфського часу. Вказане, очевидно, підтверджує думку А.Ю. Алексєєва про наявність двох культурно-хронологічних масивів у межах скіфських старожитностей.