Розділ 2 класифікація предметів

Загальні засади класифікації. Для розподілу артефактів за різновидами на основі відмінності у функціональному призначенні, матеріалі виготовлення, розмірі і пропорціях частин, орнаменті та за іншими критеріями, використовується класифікація. Виділення різнопорядкових груп дозволяє точно визначити хронологічні, територіальні межі, специфіку використання та інші показники кожної з них.

При класифікації застосована наступна система таксонів: клас, підклас, відділ, тип, підтип (за виключенням таксонів у підрозділі “псалії”: клас, підклас, група, відділ, тип).

Спочатку здійснювалась класифікація у широкому розумінні, у ході якої у чисельному матеріалі (предмети кінського спорядження), на основі різниці у формі, виділено головні класи: вудила, псалії, бляхи, налобники, нагрудники, пряжки, пряжки-пронизки, пронизки, ворворки, привіски, пластини, дзвіночки, нахрапники, ремені, деталі нагайок. У ході подальшого розподілу, для кожного класу використовувались різні критерії: відмінність у формі, матеріалі виготовлення, пропорціях частин, орнаментації.

До розгляду прийняті предмети, пов’язані з вуздою, або такі, вживання яких як деталей кінського спорядження, є вірогідним.

Вудила при натягненні повода тиснуть на беззубу частину рота коня, сприяючи керуванню. Вони складаються з двох частин (ланок), а кожна з таких ланок – з внутрішнього кільця, стержня і зовнішньої петлі різних форм. Внутрішні кільця зчіплені, що забезпечує цілість вудил. У залежності від матеріалу, з якого їх виготовлено, вудила поділяються на 2 підкласи: бронзові та залізні. У основу виділення відділів покладено спосіб поєднання вудил і псаліїв. Наявні 4 відділи вудил: бронзові з роз’ємним сполученням з псаліями, бронзові, з нероз’ємним сполученям, залізні із роз’ємним сполученням із псаліями, залізні, з нероз’ємним сполученям з псаліями. Дев’ять типів виокремлено у залежності від форм зовнішніх петель вудил.

Псалії розташовуються з боків рота коня, і при цьому поєднуються з вудилами. Вони запобігають зміщенню останніх. Одночасно, до псалія, розгалужуючись, кріпились бічні наголівні ремені.

За кількістю отворів клас псаліїв поділяється на 2 підкласи: з 3-ма отворами та з 2-ма отворами. Групи виділяються із врахуванням матеріалу виготовлення. Виокремлено 8 груп: псалії з 3-ма отворами, виготовлені відповідно з кістки, бронзи, заліза, псалі їз 2-ма отворами, виготовленні із кістки, срібла, бронзи, комбіновані (у них залізна середня частина сполучається з бронзовими чи срібними кінцями), заліза. В залежності від способу оформлення отворів, виділено 13 відділів дирчастих чи петельчастих псаліїв із різних матеріалів. В свою чергу, у рамках відділів, на основі форми і оформлення кінців та способу сполучення вудил з псаліями, виділяється 68 типів псаліїв. Вони являють собою варіації 5 основних різновидів: прямих, з зігнутим кінцем, С-, S- та Г-подібних.

Бляхи використовувались як прикраси, часто скріплюючи перехрестя ременів. Іноді вони прикривали місце поєднання вудил з псаліями. При типологічному розподілі блях, 6 підкласів виділено у залежності від матеріала, з якого предмети виготовлені (бронзові, залізні, кістяні, золоті, електрові, срібні бляхи). Тринадцять відділів сформовано у залежності від форми речей: бляхи геометричних пропорцій, зооморфні, фітоморфні (такі, що відтворюють рослинні мотиви), антропоморфні. Відділи, враховуючи різновид щитка, зображення на ньому, наявність петлі і її розміри, розподілено на 138 типів.

Налобники. Ці речі призначені для захисту передньої частини голови коня. Предмети з дорогоцінних матеріалів одночасно були й прикрасами. У залежності від матеріала виготовлення виділено 4 підкласи налобників: I. бронзові, II. золоті, III. срібні, IV. залізні. Враховуючи форму речей підкласи поділено на 11 відділів. У Лісостепу Східної Європи налобники використовувались у середньоскіфський і пізньоскіфський часи. Причому, якщо у V ст. до н. е. застосовувалися залізні та бронзові предмети, то у IV ст. до н. е. до вжитку входять речі з дорогоцінних металів.

Нагрудник, виготовлений з залізних пластин, розташовуючись на грудях коня, захищав його у бою. Разом з масивними налобниками, нагрудник складав систему захисного обладунка коня. Знаходження цієї речі ще раз підтверджує тезу про наявність у племен скіфського часу важкої кінноти.

Пряжки застосовувалися для поєднання ременів вузди. Більш масивні предмети різноманітних форм призначались для поєднання підпружного і нагрудного ременів, про що свідчить їх знаходження біля боків тулуба коня. Більш мініатюрні пряжки (здебільшого округлі або у вигляді кола і трапеції) використовувались для приєднання поводу до вудил, ременів оголів’я до псаліїв, можливо, для перехрестя та поєднання ременів вузди та приєднання чумбурного ременя.

Два підкласи серед пряжок виділяються на основі різниці у матеріалі виготовлення (залізні та бронзові предмети). В свою чергу, у залежності від форми екземпляра, підкласи розподіляються на 11 відділів: округлі, підтрикутні, прямокутні, овальні, у вигляді двох кіл або кола і трапеції. Критерієм для поділу відділів на 30 типів є наявність, кількість і форма виступів-фіксаторів.

Пряжки-пронизки використовувалися для фіксації перехрестя ременів оголів’я. Їх характерною ознакою є наявність перпендикулярних отворів, що перехрещуються. У залежності від матеріалу виготовлення виділяють 3 підкласи предметів: бронзові, залізні, кістяні. В свою чергу, враховуючи форму і різновид зображення, підклас розподілено на 33 відділи.

Пронизки. Їх характерною рисою є наявність отвора у центрі предмета. Вони використовувались як прикраси, нанизуючись на ремінь, а в окремих випадках, очевидно, застосовувались і для фіксації перехрестя ременів.

Чотири підкласи серед пронизок виділено у залежності від матеріала виготовлення: кістяні, бронзові, срібні, золоті. В свою чергу, у залежності від форми, підкласи розподілені на 15 відділів.

Ворворки застосовувались для фіксації перехрестя ременів та для закріплення їх кінців. У залежності від матеріалу виготовлення предмети поділяються на 6 підкласів: бронзові, кістяні, свинцеві (?), залізні, срібні, золоті. Підкласи, враховуючи характер оформлення поверхні, розподіляються на 7 відділів простих і гранених. Відділи поділяються на 33 типи у залежності від форми тулуба і наявності прикрас.

Підвіски. Їх характерною ознакою є наявність отвору чи петлі для підвішування, переважно ближче до одного з кінців. Здебільшого вони використовувались як прикраси, можливо – амулети, не виключено, що деякі з них фіксували перехрестя ременів.

У залежності від матеріалу, виділено 5 підкласів привісок: срібні, залізні, кістяні, з кігтів та зубів, бронзові, пастові. В свою чергу, в залежності від форми, пропорцій частин, наявності зображень, підкласи поділяються на 28 відділів.

Можливо, що до предметів спорядження коня відносяться пластини. Про точне їх місце говорити важко. У залежності від матеріала виготовлення, пластини поділяються на 2 підкласи: кістяні і бронзові.

Дзвіночки використовувались для створення шумового ефекту і в якості прикрас, не виключено, що вони були оберегами. Вони виготовлені з бронзи, яка забезпечувала належний звук, рідко – з срібла. Підкласи виділяються на основі горизонтального перетину тулуба. У Лісостепу Східної Європи відомі лише округлі дзвіночки. Підклас роподіляється на 2 відділи на основі наявності петлі. В свою чергу, у залежності від форми тулуба, способу приєднання язичка, наявності й форми вирізів, відділи поділяються на 6 типів.

Нахрапники використовувались для прикрас поперечних (нахрапного, начільного, потиличного) ременів оголів’я. Термін “нахрапник”, таким чином, є умовним.

За різницею у матеріалі виготовлення, виділено 3 підкласи речей: I. срібні, II. залізні, III. бронзові. В свою чергу, враховуючи місце розташування петлі (на звороті, чи з виступом назовні), підкласи розпадаються на 5 відділів. У залежності від різновиду фігурки-прикраси і форми основи-щитка, відділи поділяються на 31 тип.

Ремені складали основу кінського спорядження. Саме вони формували оголів’я. Основними були нащічні ремені, що, починаючись від псаліїв, переходили у потиличний ремінь. Від цих ременів відходили два передніх відгалуження: нахрапний та начільний ремені, та задні відгалуження: підборідні реміні. У окремих випадках, між начільним і нахрапним ременями були ще і хрестоподібно розташовані ремені. Окрім цього, ремінна підпруга і нагрудний (а, можливо, і підхвістний) ремені кріпили сідло, яке, нажаль, за матеріалами Лісостепу Східної Європи невідоме. Шкіряними були також поводдя та чумбурний ремінь.

На підставі будови, виділяються 3 різновиди ременів скіфської доби.

І Простий ремінь з шкіряної смуги.

ІІ Складений ремінь, коли цільна смуга складалась у два і більше шарів (часто прошитих), або зкручувалась у трубочку.

ІІІ Складний ремінь з двох і більше окремих шкіряних смуг, нашитих одна на однунитками.

Обкладини руків’я нагайок. Підкласи виділяються у залежності від матеріалу. На території, що вивчається, відомі лише золоті обкладини. Підкласи розпадаються на 2 відділи у залежності від форми обкладини.

Деякі з вказаних елементів (вудила, псалії, ремені та ін.) несли основне функціональне навантаження. У їх еволюції провідну роль відігравали вимоги управління конем. Інші (привіски, дзвіночки, нахрапники, окремі пластини, часто орнаментовані) відігравали декоративну роль, а деякі з них (привіски, дзвіночки) також застосовувались в якості амулетів або оберегів. Важливими чинниками їх змінності були мода і сакральні звичаї. Вказані елементи були взаємопов’язані, що проявилось у орнаментації блях, псаліїв, налобників і т.ін. Предмети з головним функціональним призначенням здебільшого запозичувалися сусідніми племенами. У декоративних елементах спостерігається більш рівномірний обмін.