2курс.

№1 Вступ. Сучасні аспекти проблеми профілактики стомат. захворювань. Останнім часом спостерігається зростання рівня стомат.захворюваності серед дорослих та дітей.У зв'язку з цим, близько 93% населення України потребує стомат. допо­моги. В особливо важкому стані опинилось сільське населення. Для багатьох людей внаслідок територіальної віддаленості насе­лених пунктів від медичних центрів,ста­ло неможливим відвідування стомат. поліклінік з метою отримання своєчасної кваліфікованої допомоги. Собівартість надання стомат. допомоги завжди була високою, але раніше ці витрати брала на себе держава. Скоро­чення бюджетного фінансування призвело до того, що більша частина населення не може оплачувати стоматологічне лікуван­ня. Внаслідок цього спосте­рігається зростання різноманітних захворювань та ускладнень щ-л ділянки.

Одним з найважливіших напрямків роботи органів охорони здоров'я є реформування стомато­логічної допомоги населенню. Згідно з рішенням колегії МОЗ України від 14.12.92p., прийнято триступеневий рівень надання стоматологічної допомоги.

І рівень - надання стоматологічної допомоги сімейним (дільни­чим) лікарем-стомато-логом. Зміст її полягає у наданні терапев­тичної допомоги з елементами хірургічної та ортопедичної, це дуже важливо для сільського населення. На­дання допомоги на цьому рівні повинно бути доступним для всіх соціальних груп населення.

II рівень - надання спеціалізованої допомоги за окремими спеці­альностями: стоматолог-терапевт, хірург-стоматолог, ортодонт, дитячий стоматолог.

III рівень - це висококваліфікована стоматологічна допомога у відділеннях факультет-ських клінік, обласних і міських полік­лінік, лікарнях вищої категорії.

Основним не­доліком служби дитячих стомато­логів є відсутність масової профілактики стоматологіч­них захворювань. У дитячій стоматології гостро стоїть питання кадрів, оскільки випускники інститутів не бажають працювати тільки з дітьми.

Штати дитячих стоматологів не укомплектовані, спостерігається значна плинність кадрів. Відсутні спеціалісти, основним обов'язком яких була б профілактика стоматоло-гічних захворювань. Дитячі стоматологи займаються лікуванням сто­матологічних зах-ворювань, що вже виникли. Однак, досвід бага­тьох країн свідчить про те, що тільки активними проф. заходами можна знизити стоматологічну захворюваність.

Колегією МОЗ було прийнято рішення запровадити підготов­ку медичними коледжами гігієністів зубних для того, щоб забезпечити ними, в першу чер­гу, дитячі колективи. Лише в останні два-три роки це рішення вступило в дію.

Профілактичну робо­ту в дитячих колективах мають проводити гігієністи.

Обсяг її полягає в навчанні гігієнічних навичок, конт­ролю за їх виконанням, герметизації зубів, видаленні зубних відкладень,тощо. Завдяки такій схемі значно скоротиться рівень ураження населення стоматологічними захворюваннями.

Таким чином, основними напрямами розвитку стом. допомоги в Україні є:

- забезпечення розвитку сітки стомат. поліклінік, відділень і кабінетів, укомплекту-

вати дитячі стомат. поліклінік, кабінети лікарями, м/с, а тепер і гігієністами;

- забезпечити стомат. допомогу в навчальних закладах (де більше 800 чоловік);

- прийняти міри по запровадженню сучасних методів знеболення і заборонити

проводити болючі стоматологічні маніпуляції і інше.

№2 Види та методи профілактики стоматологічних захворювань

Якими би вишуканими не були стомат. технології все одно база, на якій будується здоров’я пацієнта це профілактика. Зберігає зуби не лікування, а профілактика.

Профілактика– це система державних,соціальних, гігієнічних і медичних заходів, спрямованих на забезпечення високого рівня здоров’я населення й запобігання винек-нення захворювань.

Профілактика стомат. захворювань - це комп­лекс взаємопов'язаних заходів органі-заційного і лікувально-профілактичного характеру, спрямованих на своєчасне усунен­ня причин та умов виникнення і розвитку захворювань щелепно-лицевої ділянки ,а також підвищення стійкості організму до впливу несприятливих чинників навколишнього середовища.

Залежного від того, на якому етапі здійснюють профілактичні втручання, по ВООЗ

існує три види профілактики стоматологічних захворювань.

I. Первинна профілактика – це система заходів, спрямованих на запобігання захворю-ванням шляхом усунення причин та умов їх виникнення і розвитку, а також на підвище-ння стійкості організму до впливу несприятливих факторів (природних, виробничих, побутових), тобто це профілактика у групі здорових дітей.

Вона включає:

> гігієнічне виховання та навчання гігієні ротової порожнини;

• нормалізація харчування (кількісного і якісного складу і його коренція);

• профілактика загальних захворювань,

• усунення шкідливих звичок;

• регулярне (2-3 рази на рік) проведення лікувально-профілактичних заходів (контроль за гігієною, місцеве застосування фтористих та мінералізуючих препаратів)

• професійна гігієна порожнини рота.

II. Вторинна профілактика передбачає заходи, спрямовані на раннє виявлення захво-орювань, усунення перших симптомів хвороб, запобігання рецидивів і прогресуванню патологічного процесу й можливих ускладнень.

Вона проводиться серед людей, які вже хворіють і може вважатись ефективною, якщо патологічний процес стабілізувався. Більшість заходів вторинної профілактики здійснюються в стомат. установах.

Основний метод вторинної профілактики–диспансеризація(виявлення, нагляд та ліку-вання осіб, які мають стоматологічні патології.).

Вона включає:

• рання діагностика стоматологічних захворювань;

• усунення травматичних факторів; - лікування карієсу і інших патологій щелепної системи.

ІІІ. Третинна профілактика - передбачає заходи, спрямовані на запобігання погіршення стану хвороби або розвитку ускладнень.

Вона включає:

• відновлення функції зубо-щелепної системи шляхом протезування, щоб зберегти

функціональні можливості органів щ/л ділянки. .

Методи (заходи) профілактики основних стоматологічних захворювань

За т.Д.Овруцьким, в.К.Леонтьєвим

Державні: охорона здоров'я матері та дитини, охорона на­вколишнього середовища. Спрямовані насамперед на антенатальну профілак­тику захворювань, формування та розвиток здорової дитини, підтримання здоров'я дорослої людини (фторування питної води, солі, молока). Проводять переважно державні органи здоров’я, деякі професійні громадські організації та окремі особи. Ці заходи здійснюють у широкому загально-державному масштабі і вони мають загальнооздоровчий характер.Ці заходи спрямовані

на різні вікові і соціальні верстви населення і не залежать від їх волі. Це може бути дитячий садочок, школа і активна санітарно-просвітницька діяльність в жіночих кон-сультаціях на базі «Школи матерів». До програми слід включити інформацію про зуби, пародонт, правила догляду за порожниною рота в період вагітності, вплив вагітності

на зубо-щелепний апарат, вплив здоров’я матері і раціональне її харчування на форму-вання зубів і інше.

Коли на рівні держави проводять фторування води,солі,молока,тоді кажуть, що це комунальні заходи. Вони ефективні в проф. стомат. патології, але до них є вимоги:

- потрібно вивчити стоматологічну захворюваність;

- має бути рішення закладів охорони здоров’я;

- мають бути виділені кошти для обладнання, найму робочої сили для проведення

міроприємств і контроль її проведення;

- фторування проводять там, де F не більше 0,5 мг/л у воді.

Соціальні: забезпечення здорового способу життя, дотри­мання раціонального режиму праці, відпочинку, науково обґрун­тованих норм харчування, особистої гігієни.

Гігієнічні: гігієнічне виховання населення з питань стомато­логії і їх контроль.

Виховні: пропаганда знань про здоровий спосіб життя, та догляду за органами ротової порожнини і підтри­мання їх у гігієнічному стані.

Ці завдання вирішують лікарі м/с, педагоги і батьки.

Медичні: розробка та запровадження етіологічно і патоге­нетично обгрунтованих засобів та методів впливу на організм і органи порожнини рота для підвищення їх стійкості до карієсу, а також на зниження дії несприятливих чинників нав­колишнього середовища на порожнину рота.

Методи (заходи) профілактики основних стоматологічних захворювань за о. В. Удовицькою

І. Долікарська.

Ендогенна (загальна):

> зміцнення загального здоров'я дитини;

> лікування хронічних захворювань внутрішніх органів та си­стем;

> раціональне харчування( кількісний і якісний склад)..

Екзогенна (місцева):

> інтенсивне жування (включення твердих продукті)в;

> раціональна гігієна порожнини рота;

> полоскання порожнини рота розчинами, які містять мін. речовини;

> повільне пиття молока, чаю, мінеральної води ( містять мінеральні речовини).

II. Лікарська.

Ендогенна (загальна):

> прийом препаратів фтору, кальцію, фосфору, мікроелементів;

> прийом вітамінів;

> призначення препаратів, що впливають на імунну систему організму.

Екзогенна (місцева):

> місцеве застосування препаратів F (аплікації, полос­кання) ;

> використання інших ремінерал­ізуючих розчинів;

> застосування F- вмісних гелів, лаків;

> герметизація фісур.

Любий з видів профілактики передбачає проведення ряду етапів:

1. Планування.

2. Фінансування.

3. Кадрове забезпечення.

4. Епідеміологічне обстеження.

5. Матеріальне забезпечення.

Стоматологічні профілактичні програми мають бути довготривалими, конкретними, послідовними, медично і економічно обґрунтовані.

Провідним у комплексі профілактичних заходів є гігієна порожнини рота.

Методи гігієни порожнини рота:

• індивідуальні

• профе­сійні.

Індивідуальна гігієна - ретельне і систематичне видален­ня кожною людиною відкладень з поверхні зубів, ясен, щік і язика за допомогою предметів, пристосувань і засобів спеці­ального призначення.

Професійна гігієна - проводиться гігієністами, стоматологами. Забезпечує видален­ня м'яких і твердих зубних відкладень з поверхні зубів за допомогою інст-рументів, апаратів, пристосувань і меди­каментів.

№3 Роль факторів зовнішнього середовища в профілактиці стомат.захворювань.

Причиною патологічних процесів в порожнині рота можуть бути різноманітні чинни-ки, як екзогенного так і ендогенного походження. Їх дія відбувається, коли вони за своєю силою переважають пристосувально-захисні можливості органів ротової порожнини і у разі зниження реактивності організму.

Фактори зовнішнього середовища, які впливають на стан з-щ системи:

- вміст фтору в питній воді, їжі, грунті;

- мікроелементи і макроелементи води і їжі;

- клімато-географічні чинники (температура середовища і рівень інсоляції);

- урбанізація населення (забруднення води і повітря);

- наявність шкідливих звичок("лінощі"жування,страх відвідування стоматолога ).

Вміст фтору в питній воді, їжі і ґрунті.

В нормі кількість фтору в питній воді коливається від 0,8 до 1,2 мг/л. Найнижча концентрація фтору у північних районах (0,01, 0,2 мг/л). В цих регіонах найбільш високі показники карієсу зубів.

В зонах де концентрація фтору від 1,5 до 6,8 мг/л, спостерігається розвиток ендемічного (місцевого) захворювання - флюороз).

Виникає, коли вагітна жінка або маля до 3 років проживає у районі, де багато F у воді (більше 2 мг/л). Уражаються частіше постійні зуби.і це частіше різці і премоляри в/щ,

їх вестибулярні поверхні. Рідко різці і моляри н/щ., сприяють виникненню- інфекційні захворювання, ендокринні порушення.

F є у морській рибі, печінці, жовтках яєць, але тільки з води F викликає флюороз.

Форми флюорозу по Патрикеєву:

Штрихова форма - на вестибулярних поверхнях зубів крейдподібні штрихи-полоси, які можуть зливатись і утворювати плями. Поза зоною - емаль гладенька, блискуча.

Плямиста форма – плями на всіх поверхнях зуба, без чітких границь, може бути пігментація плям. Поза зоною ураження - емаль гладенька, блискуча.

Крейдоподібно-крапчаста форма – емаль матова і на ній пігментні плями і крапки. Іноді крапки Д-1-1,5 мм і глибиною 0,1-0,2 мм, там емаль відсутня, пізніше емаль ще більше стирається і видно пігментований дентин.

Ерозивна форма – на фоні пігментації виникає ерозія, потім стирається емаль і дентин.

Деструктивна форма – великі ерозії, які викликають стирання і емалі і дентину.

При двох останніх формах виникає порушення форми коронок.

Форми флюорозу по ВООЗ:

1. сумнівний флюороз (ледь замітні плями, краплі);

2. дуже слабкий - білі непрозорі плями, які займають менше 25% поверхні коронки;

3. слабкий - білі непрозорі плями, які займають не більше 50% поверхні коронки;

4. помірний – уражається вся поверхня коронки, коричневі плями і є стерта емаль.

5. важкий - уражена вся поверхня коронки, коричневі плями і є значна деструкція.

Профілактика флюорозу

Колективна:

1. мішають воду з різним вмістом F;

2. водоочисні станції дефторують воду;

3. фільтрування води (перепалені кістки);

4. у дитячі колективи завозять «чисту» воду;

5. вивіз дітей на літо в райони, де F мало або в N;

6. завіз овочів і фруктів з зони, де мало F.

Індивідуальна профілактика:

1 .природне (грудне) вигодовування дитини;

2. збалансоване харчування (заміна води на молоко, соки);

3. обмеження продуктів де є F;

4. закалювання дітей;

5. кип’ятіння, відстоювання, заморожування води.

Враховуючи те, що зниження фтору в питній воді призводить до підвищення ура-ження карієсом, проводять фторування питної води до рівня 1,5 мг/л.

Мікроелементи води і їжі.

З них найбільше значення мають молібден, ванадій, стронцій, селен. Доведено, що особливо знижу­ють стоматологічну захворюваність молібден і ванадій. Тому, ці мікроелементи включають у профілактичні засоби в тих місце­востях, де їх нестача відчувається найбільш гостро. З іншого боку, надлишковий вміст селену впливає на збільшення ураження каріє­сом зубів.

Температура зовнішнього середовища та рівень інсоляції.

Температура зовнішнього середовища має вплив на стомато­логічний статус через кількість води, яка вживається. Чим вища температура середовища, тим більше води, і, відповідно фтору, по­глинає людина. Отже, при плануванні профілактичних заходів роз­раховують менші концентрації додаткового фтору. Доведено, що у людей, які прожива-ють в північних регіонах, рівень стоматологічної захворюваності знач­но вищий, ніж у південних регіонах. Чим нижча сонячна активність, тим вищі інтенсивність і поширен-ня карієсу зубів. Програми профілактики, які пропонуються для цих регіонів, включа-ють обов'язкове ультрафіолетове опромінення дітей.

Урбанізація населення, (забруднення повітря і води).

Вважається, що в середньому в селі стомат. захворю­ваність на 20 % нижча, ніж у місті. На підприємствах вугільної, нафтопереробної та хімічної промисловості значно зростає по­ширеність і важкість таких захворювань, як пародонтит і карієс.

Експериментальний комітет ВООЗ з методів і програм профі­лактики стомат. захво-рювань вказує на ріст карієсу зубів і захворювань пародонту в міського населення. "Лінощі" жування є однією із розповсюджених шкідливих звичок населення, яка сприяє розвитку карієсу зубів і захворюван­нь пародонту.

Проблема подолання "лінощів" дуже актуальна щодо природ­ного тренування зубо-щелепного апарату, збільшення його рези­стентності до дії несприятливих факторів порожнини рота. Інфор­мація і знання з даного питання практично відсутні в насе-лення.. Необхідно, щоб кожна людина усвідомлювала важливість вживання сирих твердих овочів і фруктів, особливо після прийому їжі і шкідливість споживання солодощів між прийо­мами їжі, а також перед сном.

Страх візитів до стоматолога - це соціальна проблема і в більшості випадків в цьому вина стоматологів. Необхідно пе­реглянути методи роботи з дітьми, їх батьками з метою скоро­чення числа запущених та ускладнених форм стоматологічних захворювань.

№4 Роль харчування в профілактиці стомат.захворювань.

Процеси, які безперерв­но відбуваються в організмі, неможливі без введення ззовні по­живних речовин в оптимальних співвідношеннях, які містять в собі достатню кіль-кість необхідних для організму людини елементів їжі: білків, жирів, вуглеводів, мінераль-них солей і віта­мінів. Раціонально побудоване харчування забезпечує нормаль­ний перебіг фізіологічних процесів, зберігає здоров'я і працезда­тність людини. Харчування – його вміст і консистенція відіграють важливу роль у розвитку стомат. захворювань. Кількість їжі залежить від віку людини, виду її діяльності, кліматичних умов,сезону року. Їжа – це не тільки джерело енергії, а і будівельний матеріал, який іде на будову клітин, тканин, органів.

Поживні речовини - це речовини, що засвоюється організмом і за­безпечуют необхід-ною енергією, підтримують стале внутрішнє середовище організму.

Раціональне харчування залежить від взаємодії основних по­живних елементів-вуглево-дів, білків, жирів, вітамінів, мінеральних солей, води.

Збалансоване харчування- це наявність і взаємодію всіх основних поживних елементів. Заміна одного елемента іншим неможлива;

Значення поживних елементів

Вуглеводи

Функції:

• основне джерело енергії;

• участь у постачанні тканин вітамінами і мінералами;

• полегшення засвоєння жирів і білків.

Джерела поступлення:

• зернові продукти, картопля, фрукти, цукор, мед, ягоди.

Вуглеводи поділяються на:

• моносахариди;

• полісахариди.

Моносахариди - це найпростіша форма вуглеводів, яку легко засвоює організм.

До моносахаридів належать: Глюкоза(фруктоза) - джерело енергії. Надлишок їх перет-ворюється в жир і відкладається в тканинах.

Галактоза - утворюється внаслідок розпаду дисахариду лак­този, менш розчинна.

Полісахариди - складні вуглеводи, до яких належать: крохмаль, глікоген, целюлоза.

Крохмаль і глікоген повільно всмоктуються в кишечнику, і таким чином підтримують концен-трацію цукру на постійному рівні. Целюлоза (клітчатка) практично не розщеплюється в організмі, але вона сприяє секреції шлунково - кишкового тракту і регулює випорожнення кишечника

Білки

Функції:

• основний структурний матеріал кожної клітини тіла;

• компонент усіх рідин, крім жовчі і сечі;

• переносять кисень і поживні речовини через крові, беруть участь у її зсіданні;

• формують антитіла для боротьби з інфекцією;

• при спалюванні вивільняється енергія і тепло;

• беруть участь в утворенні гормонів. Джерела поступлення:

=> м'ясо, риба, яйця, молоко, всі види сиру ,горох, хліб, зернові.

Основними структурними одиницями білків є амінокислоти.

Деякі амінокислоти утворюються в організмі (замінні). Інші амінокислоти постача-ються з їжею (незамінні).Для фізіологічної повноцінної життєдіяльності організму необхідна наявність в харчуванні всіх амінокислот, особливо незамінних, бо недостача їх веде до білкової недостачі (хоча в раціоні і є досить білків).

Жири

Функції:

• джерело енергії; сприяють утворенню імунітету;

• структурний компонент кожної клітинної оболонки;

• полегшують засвоєння вітамінів А, Д, Є, К;

• забезпечують приємний смак і консистенцію їжі

Жири є тваринного (м'ясо, молоко, сметана, масло, сир) і рос­линного (олія, горіхи) походження (там багато незамінних амінокислот). Рослинні жири повинні складати 15% від загальної кількості вживаних жирів, 85% добової норми - це тваринного походження (масло, молоко, яйця).

Вітаміни

Функції: Вітаміни (віта - життя) - органічні речовини, які мають біологічну актив-ність у мінімальних дозах. Вони біологічні каталізатори, які направляють і прискорю-ють процеси обміну речовин. Одні вітаміни синтезуються в організмі людини (кишечник) інші не синтезуються або їх мало синтезується, тому вони надходять з їжею або у вигляді синтетичних препаратів. Недостача вітамінів – гіповітаміноз, надлишок – гіпервітаміноз, і це і інше викликає захворювання.

Вітаміни поділяються на водорозчинні і жиророзчинні.

Водорозчинні вітаміни: В₁ (тіамін), В₂ (рибофлавін), В₃, В₆, В₁₂ , віт. РР (нікотинова кислота), віт. С (ас­корбінова кислота).

Жиророзчинні вітаміни: віт.А(ретинол), віт.Д(кальциферол),віт.Е(токоферол), віт.К