Тематичний день як форма реалізації освіти для сталого розвитку

Однією з форм реалізації освіти для сталого розвитку в дошкільному навчальному закладі обрано тематичний день. Точніше цикл, систему послідовного введення в планомірний освітній процес вісімнадцяти таких днів, з періодичністю один раз у два тижні. В тематиці циклу – всього шість мегатем: Спілкування, Здоров’я, Споживання (або Моє-твоє-наше?), Порядок, Дари (або Подарунок?), Бажання.

Шість тем – це мало чи багато? За неписаними правилами, в традиції роботи дошкільних закладів протягом останніх десятиліть ‑ планувати за принципом «чим більше, тим краще», з максимально «закрученим» формулюванням освітніх завдань. Якщо так, то шість – це мало. Відверто кажучи, хоч і багато планується, проте пануючий в практиці суспільної дошкільної освіти інформативний спосіб навчання спричинює досить низький рівень його результативності: більшість із проголошених завдань залишається на декларативному рівні.

В нашому плануванні в межах лише шести тем пропонуємо реалізувати досить вузьке коло найконкретніших завдань, що становлять базис, платформу для всього життя людини. Слідуючи законам освіти для сталого розвитку, ми намагаємося будувати освітній процес так, щоб одержати відчутний, навіть очевидний результат у сформованості базових навичок доцільної в соціальному, екологічному та економічному смислах поведінки і націлянні дітей і дорослих на подальше окультурення себе і свого довкілля. Відтак, на нашу думку, засвоєння названих шести тем обіцяє надзвичайно складну але цікаву й корисну роботу зі зміни, удосконалення, о-культурення свого життя через зміни, удосконалення, о-культурення людиною своєї поведінки і свідомості.

Кожна з тем декомпозується на декілька підтем, пов’язаних із закладанням у дітей дошкільного віку основ екологічної та економічної соціалізованості, особистісної зрілості. Зміст роботи в межах мегатеми і всього циклу передбачає кумулятивний принцип навчання, тобто засвоєне протягом перших днів / занять має закріплюватися, залишається актуальним протягом всього терміну, щоб стати життєвою звичкою.

Основне про організацію тематичного дня

Організація такого дня забезпечує упровадження інтегративного підходу в навчанні та виховання дошкільників, адже протягом дня відбувається інтегрування освітніх ліній, поєднання різних видів дитячої діяльності для найбільш повного і глибокого розкриття мегатеми, заявленої у його назві.

Таким чином, обрана нами форма здійснення дошкільної освіти для сталого розвитку є тематичною за спрямованістю змісту освітньої роботи протягом дня – як вже зазначалося, тема дня задає смисли всім видам творчої взаємодії дорослих і дітей, та інтегративною за принципом добору навчальної інформації (інтегруються знання різних наукових галузей), засобів і способів її засвоєння (інтегровані заняття, завдання інтегрованого типу, мегадіяльність як поєднання різних видів дитячої активності).

Базовим для розуміння своєрідності освіти для сталого розвитку є положення, що інформативність і привабливість змісту навчального матеріалу самі собою не забезпечують позитивних змін в поведінці людини, її життєвих звичках і цінностях, в її свідомості. Для розвитку важливих щодо цього сторін особистості дошкільника необхідне стратегічне бачення віддалених цілей та їх поєднання з близькими, щоденними задачами, ретельний добір засобів, методів активного навчання в цілісній дидактичній системі. Переконані, що кожен прогресивно мислячий педагог усвідомлює, що приєднання разом з нами до освіти для сталого розвитку співпадає з його основними професійними цілями, оскільки така робота не тільки сприяє збагаченню соціального та пізнавального досвіду дітей, а надає йому високого культурного рівня; не лише задовольняє природну дитячу допитливість, а й забезпечує інтенсивний розвиток когнітивних процесів; стимулює активне ставлення до подій і явищ дійсності; сприяє становленню особистості в суспільних стосунках.

Організація таких днів пов’язуються з включенням дітей у спільний з дорослими проект, що завершується досягненням певного результату. Бажано кожен крок його зробити максимально унаочненим, що важливо для мотивації, надихання, створення духопідйомної атмосфери, особливого емоційного клімату в групі дітей.

На нашу думку, найбільш вдалим для початку є перший день тижня ‑ понеділок, щоб в інші дні цього і наступного тижнів забезпечити закріплення, автоматизацію корисних навичок, їх природне проростання в душі і діях кожного учасника цього освітнього проекту.

Мета тематичного дня: узгоджується зі сформульованою у вигляді ключової ідеї, головної думки фразою. Вона полягає в тому, щоб підвести дітей до усвідомлення справедливості визначеного правила, сформувати первинні навички його реалізації, а в наступні дні автоматизувати їх, виробити звичку вчиняти певним чином, викликати бажання діяти у відповідності з ним. Завдання педагога не полягає в тому, щоб тільки проголосити ідею дня дітям, це один з моментів налаштування самого вихователя на роботу протягом дня і наступних двох тижнів, коли буде відбуватися закріплення набутих вмінь і засвоєння лексики тематичного дня. Водночас ідея дня може стати його гаслом, тобто у зоні батьківського куточка вихователь може помістити цей текст, щоб налаштувати і батьків на своєрідне проживання дня, привернути їхню увагу до проблеми, яка буде підніматися й опрацьовуватися. До речі, старші дошкільники в змозі усвідомити сутність положень, що визначають смисл ключових ідей тематичних днів, а розумне поєднання різних способів його унаочнення буде посилювати додаткову мотивацію дітей.

Структура тематичного дня. Як і будь який інший день, цей день містить такі самі організаційні складники: ранкові заходи, що передбачають прийом дітей, коротке спілкування з батьками, ранкові розмови; визначення з місцем дня у послідовному ланцюжку днів тижня, місяця, пори року; спостереження за зеленими насадженнями, погодою, обмін досвідом і враженнями від минулого дня; проведення ранкової гімнастики; індивідуальну роботу з дітьми, хто потребує цього; вільне спілкування та взаємодія дітей в різних видах дитячої активності в розвивальному середовищі групи. У ці ранкові часи важливо зосередити увагу дітей на тих моментах, які стануть предметом обговорення та опрацювання протягом дня. Доцільними можуть бути започатковані вихователем або дітьми ритуали, які на наступних етапах регулярно будуть повторюватися і допоможуть їм опанувати певні дії; проблематизація у різний спосіб навчально-інформаційного поля групи (полілог, створення проблемної ситуації, педагогічна провокація, загадка, завдання для самостійної пізнавальної діяльності, експериментування тощо); звернення до досвіду дітей у межах теми дня.

Важливим моментом в ранкові часи є ознайомлення дітей із символами, знаками, схемами, іншими способами унаочнення тематики дня. Добре, якщо педагог залучає дітей до розташування слів актуальної тематичної групи, надрукованих на окремих картках на робочій панелі у груповому приміщенні, прочитує їх сам чи за допомогою дітей, пропонує проілюструвати зміст цих слів, а потім протягом дня неодноразово привертає увагу дітей щодо цього.

Кульмінацією першої половини дня є спеціально організоване заняття, інтегроване по суті, що поєднує декілька освітніх ліній з пріоритетом однієї з них.

Мета заняття полягає в допомозі дітям в усвідомленні соціального /економічного /екологічного значення тієї навички, яку діти мають засвоїти, розуміння необхідності діяти саме так, а не навпаки. Заняття починається з пробудження допитливості, інтересу дітей до теми розмови, створення ситуації занепокоєння, мотивування на пізнання нової інформації, розвиток прагнення поширити своє знання засобами активної самостійної чи групової діяльності, донести його до інших, і нарешті, щось зробити для стабілізації ситуації, яку викликає відсутність відповідальних доцільних дій. Педагог на занятті має зайняти позицію модератора. Централізація уваги дітей на особі дорослого не доречна.

На початку кожного заняття вихователь пропонуємо використовувати стартовий текст (літературний твір або розповідь вихователя), героями якого є Федя і Оксанка. Добре, якщо образи цих героїв будуть унаочнені. Текст подає проблему через конкретну ситуацію, яку діти разом із вихователем обговорюють. Заняття немає жорсткої структури, проте обов’язково має починатися з мотивування пізнавального інтересу дітей. Інформаційний блок, а точніше монолог педагога, тобто та інформація, яку діти сприймають пасивно, (просто слухають і мають прийняти на віру, заучують, відтворюють за допомогою запитань тощо) повинен бути зведеним до мінімуму. Основну частину заняття має займати практична діяльність дітей у взаємодії з дорослим, результатом якої має стати власний досвід пізнання і взаємодії дітей з іншими, їхнє особисте переконання у важливості діяти певним чином; засвоєння алгоритму дії; їх надихання на поширення одержаного знання і вміння серед інших людей, формування готовності переконливо донести до них нове знання, позитивне налаштування на правильні дії в майбутньому. Особливого значення набуває емоційний клімат заняття, в якому немає місця примушенню, тиску, моралізації, нудним вказівкам тощо. Атмосфера заняття, тон звернення до дітей має надихати їх на включення в ситуацію добротворення, підігрівати пізнавальну активність та бажання діяти.

Відпрацювання навичок. Все, з чим діти ознайомилися на занятті, має закріплюватися в різних формах творчої взаємодії на прогулянці, у другій половині дня, причому педагог спеціально створює ситуації, які б вимагали від дітей застосування набутого досвіду, сформованих навичок. На прогулянці доцільно використовувати різні способи практикування дітей взаємодіяти з іншими за новими правилами (привітатися, подякувати, попросити, запросити, запитати, запропонувати тощо), організовувати гру, чинити по справедливості, ініціювати свої дії тощо. Надзвичайно важливим є засвоєння дітьми широкої палітри словесних формул міжособистісного спілкування, свідомий вибір з декількох найбільш точної й доречної. Вихователь підштовхує дітей до такого вибору за допомогою завдань, вправ, створення спеціальних ситуацій.

У другій половині дня педагог продовжує стимулювати дітей приміняти засвоєнні протягом дня знання й навички. Найбільш ефективно щодо цього є ігрова діяльність дітей. Сюжетно-рольові, театралізовані, режисерські ігри, соціально-ігрове проектування створюють для цього надзвичайні можливості. Важливо усіляко підтримувати ініціативи дітей, непомітно спрямовуючи їх дії в необхідному напрямку.

Закріплення набутих навичок протягом наступних після тематичного днів. Зміст тематичних днів формується за принципом кумулятивності, тобто те, чого діти навчилися на попередніх етапах «додається» до нового змісту. Бажано закріплювати набуті навички, акцентуючи на них увагу, до тих пір, поки вони не стають автоматизованими для переважної більшості дітей, тобто протягом 3-5 тижнів. У структурі опису кожної з тем подано конкретні методичні рекомендації, як забезпечити засвоєння дітьми необхідних навичок.

Особливого значення набуває встановлення зворотного зв’язку з дітьми та їхніми батьками стосовно досвіду застосування в реальному житті набутих навичок. Саме щоденне обговорення цих питань зробить їх предметом стійкого інтересу дітей. Та й педагог буде мати достовірну картину стосовно того, на якому етапі формування поведінки й свідомості знаходиться кожна дитина, щоб вчасно скоригувати свою роботу. Очевидно, що без допомоги родин вихованців, зацікавленого й поважного ставлення батьків до тих проблем, які піднімаються в процесі освіти для сталого розвитку не обійтись. Тому вихователь намагається максимально залучити батьків до спільної роботи. Допомогою в тому може бути правильно подана інформація, здатна пробудити занепокоєння, примусити замислитися – інформаційні листівки в батьківському куточку, запропоновані диски з документальними фільмами, мультфільмами, презентаціями тощо.

Аудит. Оскільки освіта для сталого розвитку націлена на досягнення конкретних і дієвих результатів, контрольно-оцінна діяльність займає в ній одне з центральних місць. Контроль здійснюється на початку вивчення теми через виконання дітьми пакету спеціальних перевірних завдань. Опитування проводиться окремо з кожною дитиною, але завдяки унаочненій формі контролю, це не займає багато часу і не є обтяжливим для педагога і дітей. Вступний контроль дає змогу вихователю усвідомити рівень обізнаності та ставлення дітей до предмету вивчення, скоригувати зміст і дидактико-методичний супровід освітньої роботи з дітьми та їхніми родинами. Підсумковий контроль засвідчує ефективність проведеної роботи і є предметом для професійної рефлексії для вихователя, а також для батьків, до відома яких бажано донести результати проведеного обстеження.