2.2 Види міжнародного підприємництва

З урахуванням спрямованості підприємницької діяльності, об'єкта застосування капіталу та отримання конкретних результатів виділяють наступні види міжнародного підприємництва:

1) Виробниче підприємництво - процес виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг для їх реалізації на світовому ринку. Залежно від галузі діяльності виділяють промислове, будівельне, сільськогосподарське виробниче підприємництво. Даний вид підприємництва є визначальним, т. к. здійснюється виробництво товарів для задоволення потреб світового ринку. Від рівня і характер розвитку виробничого міжнародного підприємництва залежать економічне зростання і рівень соціального забезпечення окремих країн і всього світового співтовариства. Міжнародна спеціалізація виробничого підприємництва відбувається на основі міжнародних рідного поділу праці.

2) Комерційно-торговельне підприємництво. Даний вид міжнародного підприємництва мобільний, швидко пристосовується до конкретних умов, так як пов'язаний із споживачем. Для ефективного розвитку цього виду підприємництва необхідні відносно стійкий попит, добре знання ринку і можливість для здійснення посередницьких операцій завдяки різниці цін.

3) Фінансово-кредитне підприємництво. Предметом купівлі-продажу тут виступають цінні папери і валютні цінності. При цьому на світовому ринку утворюється спеціалізована система організацій (комерційні банки, фінансово-кредитні компанії, біржі). Розрізняють фінансово-кредитна підприємництво на ринку цінних паперів, на ринку банківських послуг і на ринку страхових послуг.

Теми рефератів:

1. Основні види товариств. Переваги та недоліки.

2. Види підприємницької діяльності.

Питання для самостійної роботи:

1. Яким чином відбувається класифікація підприємницької діяльності за формами відповідальності?

2. У чому полягає принципова відмінність між незаконним підприємництвом і лжепредпрінімательства?

3. Які права та обов'язки учасників господарського товариства?

Тема 3. Зовнішнє середовище міжнародної підприємницької діяльності

План

3.1. Вплив зовнішнього середовища на діяльність підприємств

3.2 Макросередовище функціонування та його основні чинники

3.3 Ринкове середовище господарювання підприємства

3.1 Вплив зовнішнього середовища на діяльність підприємства

Результати діяльності підприємства значною мірою визначаються його зовнішнім середовищем. Підприємства стежать за зовнішньою обстановкою з метою виявити та використати її сприятливі можливості для досягнення поставленої мети, уникнути при цьому загрози перешкод. Підприємство, як відкрита система, залежить від зовнішнього середовища стосовно поставок ресурсів, енергії, кадрів, а також споживачів.

Зовнішнє середовище — це сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних умов і чинників, що діють у глобальному оточенні. Зовнішнє середовище будь-якого підприємства можна визначити як сукупність двох сфер: макросередовища та мікросередовища.

Макросередовище складається з елементів, які не знаходяться у зв'язку з підприємством постійно, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу. Це середовище непрямих контактів підприємства. До його елементів належать:

— економічне середовище; політичне середовище;

— соціальне середовище;

— природне середовище;

— технологічне середовище;

— екологічне середовище та ін.

Мікросередовище — це середовище, елементи якого прямо і постійно впливають на діяльність підприємства. До елементів мікросередовища відносяться:

— постачальники;

— посередники;

— споживачі;

— конкуренти;

— робоча сила;

— державні органи.

Постачальники матеріалів, комплектуючих виробів, енергетичних та інформаційних ресурсів, фінансів тощо, якщо вони володіють великою конкурентною силою, можуть поставити підприємство у велику залежність від себе. Тому при виборі постачальників важливо глибоко та всебічно вивчати їх діяльність та потенціал, для того щоб зуміти побудувати такі відносини з ними, які забезпечили б підприємству максимум сили у взаємодії з постачальниками. Конкурентна сила постачальників залежить від таких факторів:

— рівень спеціалізованності постачальників;

— величина вартості для постачальника переключення на інших клієнтів;

— ступінь спеціалізованності покупця в купівлі певних ресурсів;

— концентрація постачальників на роботі з конкретними клієнтами;

— важливість для постачальника обсягу виробництва.

На стадії поза межами безпосереднього виробництва важливими суб'єктами мікросередовища є посередники, тобто ті організації або окремі фізичні особи, які допомагають виробникам в реалізації їх товарів на відповідних ринках. До них відносяться торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації товарообігу (включаючи транспортні підприємства, складську мережу), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових послуг, реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії).

Вивчення споживачів дозволяє підприємству краще зрозуміти, який продукт буде прийматися покупцями найбільше, на який обсяг продажу може розраховувати підприємство, наскільки можна розширити коло потенційних покупців, що чекає продукт у майбутньому тощо.

Вивчення споживача як елемента мікросередовища підприємства в першу чергу має своєю метою складання профілю тих, хто купує продукт, який реалізує підприємство. Профіль покупця може бути складений за такими характеристиками:

— географічне місцезнаходження;

— демографічні характеристики (вік, освіта, сфера діяльності тощо);

— соціально-психологічні характеристики (становище у суспільстві, стиль поведінки, смаки, звички тощо);

— ставлення споживача до продукту (чому він купує даний продукт, чи користується він сам продуктом, як оцінює продукт та ін.).

Підприємству доводиться боротися за споживача та ресурси з конкурентами. Конкурентне середовище формується не тільки внутрішньогалузевими конкурентами, які виробляють аналогічну продукцію та реалізують її на тому ж ринку. Суб'єктами конкурентного середовища є фірми, які можуть увійти на ринок, а також ті, які виробляють товари-субститути.

Багато підприємств не приділяють необхідної уваги можливій загрозі з боку нових фірм і тому програють у конкурентній боротьбі саме їм. Про це дуже важливо пам'ятати та завчасно створювати бар'єри на шляху входження на ринок нових виробників. Такими бар'єрами можуть бути глибока спеціалізація у виробництві продукту, зниження витрат, контроль над каналами збуту продукції тощо.

Аналіз ринку робочої сили спрямований на те, щоб виявити його потенційні можливості в забезпеченні підприємства кадрами, необхідними для вирішення ним своїх завдань. Підприємство повинне вивчати ринок робочої сили як з точки зору наявності на цьому ринку кадрів необхідної спеціальності та кваліфікації, необхідного рівня освіти, необхідного віку, статі і т. п., так і з точки зору вартості робочої сили.

Серед найбільш вагомих факторів мікросередовища особливе місце належить факторам регулюючого впливу державних законодавчих органів, різних державних установ, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні нормативні акти, місцевих адміністративних органів, а також профспілок та інших громадських організацій та об'єднань.