2. Технологічні операції обробки інформації в діалоговому режимі

Операція вибору режиму роботи дає змогу виконувати всі технологічні операції на ЕОМ у довільній послідовності (послі­довність операцій не регламентується). Можуть бути пов'язані між собою дії, які необхідно виконати одну за одною. Наприклад, не можна обчислити податок із заробітної плати, якщо не вико­нані нарахування по ній. У такому разі для контролю послідовно­сті дій користувачеві можуть видаватися на екран попереджува­льні повідомлення про неможливість або некоректність виконан­ня тих чи інших дій у конкретний момент. За користувачем ли­шається право виконати або не виконати вибрані дії. Наприклад, під час спроби розрахувати податок по заробітній платі може бу­ти видане повідомлення про те, що не були розраховані відпускні. Користувач може зігнорувати це повідомлення і почати розраху­нок податку, якщо жодний з працюючих не пішов у відпустку.

Ця особливість роботи в діалоговому режимі спричинюється до того, що після доступу до системи будь-яка з перелічених щойно операцій виконуватиметься лише після вибору відповід­ного режиму роботи.

Формування машинних носіїв передбачає, що мають бути ви­конані кілька технологічних операцій: введення інформації з кла­віатури ЕОМ, контроль введеної інформації, коригування інфор­мації, яка зберігається на машинному носії.

Операції введення і контролю інформації в діалоговому режимі можуть виконуватись так само, як це відбувається в пакетному ре­жимі, але такі операції можуть мати свої особливості, пов'язані з кваліфікацією користувача і його посадовими обов'язками.

Якщо інформація вводиться користувачем на АРМ, то введен­ня інформації в ЕОМ для нього необхідно організовувати в зруч­ній і звичній формі, а контроль здійснювати досить просто і вод­ночас повно.

Досвід функціонування АРМ дає змогу вирізнити кілька зручних для користувача варіантів введення значень окремих атрибутів.

1. Явне введення значення атрибуту. На екрані дисплея мо­жуть бути назви атрибутів і місце для їх введення. Послідовність розміщення атрибутів на екрані має збігатися з послідовністю їх розміщення в первинних документах. Для зручності користувача на екрані може бути зображена форма первинного документа.

2. Вибір потрібного значення атрибуту під час діалогу з кори­стувачем. Діалог ведеться так: на екрані зазначаються назва ат­рибуту, його перше можливе значення і пропозиція відповісти, чи потрібне таке значення. Якщо користувач відповів, що наве­дене значення йому не потрібне, то на екрані з'являється наступ­не значення і так до тих пір, доки користувач не вибере потрібне йому значення.

3. Вибір потрібного значення атрибута під час перегляду на екрані можливих значень атрибутів. На екрані з'являється пере­лік можливих значень атрибутів і підказка, як вибрати потрібний атрибут або переглянути частину значень, які не вмістилися на екрані. Вибір атрибута найчастіше відбувається натисканням конк­ретного клавішів, або групи клавішів. Такий варіант застосову­ється тоді, коли можливих значень атрибута дуже багато. Наприк­лад, під час вводу кодів користувач може не пам'ятати значення конкретного коду, але він може, натиснувши спеціальний клавіш, переглянути перелік кодів і вибрати потрібний.

Майже ніколи при введенні інформації з первинних докумен­тів на клавіатурі не вводяться найменування. Вони або заміню­ються кодами (обводиться лише код) або вибираються з довідни­ків, які зберігаються на машинних носіях. Найменування можуть явно вводитись тільки тоді, коли на їх основі не будуть групува­тися дані або коли вони вводяться для поповнення довідників.

Усі атрибути документа, які можна дістати на ЕОМ, автоматично заносяться в (екранну форму документа. Користувач при бажанні може замінити значення атрибуту, внесеного автоматично. Наприк­лад, дата документа може автоматично заноситись із системної дати ЕОМ, номер документа може бути обчислений з попереднього но­мера документа,, якщо на ЕОМ ведеться облік номерів документів.

Контроль введеної інформації в діалоговому режимі найчас­тіше виконується візуально і программно. Користувач під час на­бору інформації на клавіатурі або після закінчення вводу пере­глядає дані, які були набрані, на екрані дисплея. Візуальний конт­роль, який пов’язаний з друкуванням змісту масиву, використовується лише тоді, коли первинні документи формуються і дру­куються на ЕОМ.

Програмний контроль виконується під час вводу кожного ат­рибута, якщо такий контроль передбачений. Здебільшого контро­люється наявність окремих кодів у довідниках та шаблон атрибу­та. Під час некоректного вводу користувач одразу отримує попе­реджувальне повідомлення. Таке повідомлення може бути напи­сом на екрані або звуковим сигналом.

Операція коригування інформації може виконуватись над вхід­ною і результатною інформацією. Вхідна інформація підлягає ко­ригуванню, найчастіше після її набору на клавіатурі, але може коригуватися й в інші проміжки часу. Наприклад, на ЕОМ випи­сується накладна на відвантаження продукції. Через деякий час (протягом завантаження машини, яка прийшла за вантажем) виникає потреба внести до неї зміни (додати витрати на транс­порт або якісь інші витрати, що не були враховані відразу під час виписування накладної). Користувач не виписує накладну заново, а тільки викликає її форму на екран і вносить до неї необ­хідні зміни.

Вхідна інформація може коригуватися і після обчислювальної обробки, але це буває лише тоді, коли інформація не пов'язана зі зберіганням матеріальних цінностей. Наприклад, був проведений розрахунок оптимального плану випуску продукції. Необхідно з'ясувати, які зміни можливі в роботі організації в разі зміни будь-яких вхідних параметрів. Тоді коригується вхідна інформа­ція і виконується новий розрахунок. Дуже рідко може коригува­тися вхідна інформація, пов'язана зі зберіганням матеріальних цінностей. Таке коригування відбувається лише у випадках, коли на основі віддрукованих результатних відомостей виявлені по­милки у вхідних документах. Для коригування в такій ситуації розробляється спеціальна технологія, яка може передбачати вве­дення нових записів — виправлень або внесення змін особою, яка не має безпосереднього доступу до цінностей.

Результатна інформація коригується насамперед під час пла­нових або нормативних розрахунків. Зміни до результатних да­них вносяться згідно з уявленням фахівця про стан якогось про­цесу. Такі зміни необхідні для видавання управлінських рішень на робочі місця конкретних виконавців. Наприклад, був проведе­ний розрахунок завдань виробничим бригадам згідно з планом відвантаження продукції покупцям. Такий розрахунок базується на нормативах і може абстрагуватися від реального стану вироб­ництва. Коли робітник, який виконує розрахунок, має відомості про наявність великої кількості окремих деталей на складах під­приємства, то він на свій розсуд може внести зміни до завдань бригадам (зменшити завдання з випуску деталей конкретного на­йменування).

Розрахунок на ЕОМ — це автоматична операція. Вона здебі­льшого реалізується за предметним принципом, тобто в головно­му «меню» програм для розрахунку передбачена обчислювальна обробка окремо для кожного виду розрахунку. Наприклад, на ав­томатизованому робочому місці бухгалтера із заробітної плати можуть бути такі розрахунки, які виділені в окремий пункт меню: нарахування за посадовим окладом, нарахування відпускних, на­рахування премії тощо.

Операція копіювання інформації в діалоговому режимі пов'я­зана зі зберіганням інформації і виконується так, як це робиться під час створення і введення інформаційних масивів. Дуже часто операція копіювання виконується, щоб передати інформацію на інше робоче місце. Вона може виконуватись як засобами опера­ційної системи, так і програмним (окремий режим роботи). Багато робочих місць, де обробка інформації ведеться в діалоговому режимі, обробляють інформацію, яка використовується в інших під­розділах. У таких випадках операція копіювання призначена для передавання інформації на інші робочі місця, якщо це неможливо зробити засобами мережі ЕОМ.

Відображення інформації в діалоговому режимі також має свої особливості. Безпосередній доступ користувача до ресурсів ЕОМ спричинюється до того, що частина інформації відображується на екрані ЕОМ, а не друкується. Залежно від її призначення та обся­гу інформація може лише роздруковуватись, виводитись тільки на екран або виводитись на друк чи екран за бажанням користу­вача. На відміну від пакетного режиму тут не обов'язкова пере­дача роздрукованої інформації. Така операція виконується лише тоді, коли інформацією користуються в кількох підрозділах, де немає своїх ЕОМ.

Для більшості інформаційних систем, де в діалоговому режимі немає жорсткої послідовності дій, передбачається операція завер­шення роботи. Вона може бути виконана в будь-який момент часу, коли можливий вибір режиму роботи. Ніяких дій при цьому не виконується. Режим потрібний для припинення доступу до си­стеми. На додаток така операція може передбачати примусове копіювання інформаційних масивів або відімкнення ЕОМ від ме­режі та електричного струму.

Якщо обробка інформації ведеться в мережі ЕОМ, то серед технологічних операцій можуть бути й такі. які пов'язані з особ­ливостями роботи в мережі. Наприклад, це може бути операція встановлення зв'язку з іншими ЕОМ, пересилання повідомлень, очікування відповіді і т.ін.