Порядок визначення деяких видів виплат по оплаті праці

Оплата праці в понадурочний час за погодинною формою оплати праці здійснюється в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною формою оплати праці проводиться оплатою у розмірі 100%-вої тарифної ставки, працівника відповідної кваліфікації.

Оплата праці при суміщенні професії (посади) і виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюється на умовах передбачених у колективному договорі.

Оплата праці в нічний час проводиться в підвищеному розмірі, що передбачено колективним договором, але не менше 20% фактичної ставки (окладу). Години нічної роботи вважаються з 22:00 до 6:00.

Оплата праці при виробництві продукції, що виявилась браком. Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає, а частковий оплачується в залежності від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками. Місячна зарплата в цьому випадку не може бути нижчою 2/3 тарифної ставки встановленому цьому розряду (окладу). Брак який виник в результаті прихованого дефекту в матеріалі, що оброблявся, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органам технічного контролю, оплачується працівнику на рівні з придатними виробами.

Оплата часу простою на підприємстві не з вини працівника, якщо він попередив адміністрацію про час відстою, оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленої працівнику розряду, або окладу. Час простою з вини працівника оплаті не підлягає.

О плата за час відпусток

Згідно діючого законодавства усім працівникам надаються відпустки із збереженням місця роботи і середнього заробітку. Щомісячна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відраховують від дня укладення трудового договору. Суму відпускних нараховують виходячи з середнього заробітку за останні 12 місяців роботи, що передували місяцю надання відпустки.

Приклад. Працівникові надано відпустку 24 календарних днів з 1 квітня 2011 р. Зарплата з 1.04.2010 по 31.03.2011 становила 22196,40 грн..

Порядок нарахування:

1. Визначаємо середньоденну зарплату 22196,40/365 – 10 =62,53 грн.

2. Сума відпускних 62,53*24=1500,72.

Святкові і неробочі дні які припадають на період відпускних в розрахунок не беруть і не оплачують.

Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий в установленому порядку лікарняний листок допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Не надають його якщо працівник захворів чи отримав травму вчиняючи злочин, внаслідок алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, лікувався за постановою суду, перебував під арештом чи проходи судову медичну експертизу.

Суму оплати лікарняних визначають виходячи із середньої заробітної плати. Щоб розрахувати середній заробіток працівника беруть оплату праці за останні 6 місяців роботи, що передували тимчасовій непрацездатності працівника. Якщо до моменту настання тимчасової непрацездатності працівник відпрацював меншу кількість місяців, то розрахунок середнього заробітку проводять із фактично відпрацьованого часу. Для розрахунку беруть фактично відпрацьовані дні (не календарні) за останні 6 місяців.

Не включаються такі види виплат для розрахунку середнього заробітку для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності:

• виплати за час, протягом якого працівник зберігав середній заробіток (виконання державних і громадських обов'язків, щорічні і додаткові відпустки, відрядження та інші);

• одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога);

• допомога по тимчасовій непрацездатності;

• інші виплати.

Перших п’ять робочих днів хвороби оплачує підприємство, інші ідуть за рахунок коштів Фонду соціального страхування.

Отже, для розрахунків лікарняних беруть оплату праці за останні 6 місяців роботи і фактично відпрацьовані дні, але слід врахувати, що розмір лікарняних залежить і від загального стажу роботи працівника (страхового стажу):

• стаж до 5 років нараховують 60% від середньої зарплати;

• стаж від 5 до 8 років - 80%;

• стаж більше 8 років – 100%.

Також 100% буде нараховуватися незалежно від стажу при таких умовах:

1. особа є потерпілою від аварії на ЧАЕС 1-4 категорії;

2. особа є ветераном війни або на неї поширюється дія закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

3. особа перебуває на лікарняному по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.

Приклад. Працівник подав лікарняний лист з 13.03 по 20.03. За останні 6 місяців зарплата становила 10236,60 грн. і було фактично відпрацьовано 128 днів. Стаж робітника 7 років і 11 місяців.

1. визначаємо середньоденну зарплату

10236,60 /128=79,97 грн.

2. Визначаємо середньоденну зарплату із врахуванням стажу 79,97*0,8=63,98 грн.

3. Лікарняні становлять:

63,98 *5= 319,9 грн.

У тримання із зарплати можуть бути обов’язкові і за ініціативою підприємства.

Обов’язкові:

1. Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010).

• для осіб, які працюють на умовах трудового договору – 3,6% від нарахованої заробітної плати;

• для держслужбовців – 6,1 %;

• для інвалідів підприємств УТОГ та УТОС 2,85%;

• на грошове забезпечення військовослужбовців – 2,6%;

• для осіб, які виконують роботу за договорами цивільно-правового характеру – 2,6%;

• з допомоги по тимчасовій непрацездатності – 2%.

2. Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) (п.164.6 Податкового кодексу).

утримується у розмірі 15% від суми нарахованої заробітної плати, зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування та податкової соціальної пільги.

Податкова соціальна пільга — сума, на яку платник податку з доходів фізичних осіб має право зменшити суму свого загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Місячний прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2011 р. затверджено в розмірі 941 грн., таким чином розмір заробітної плати, в межах якої особа має право на податкову соціальну пільгу, становить 1320 гривень.

Загальна пільга для платників, у яких дохід не перевищує граничного розміру доходу, з 1 січня 2011 року становить 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2011 р., тобто 470 грн. 50 коп.

Для тих, хто утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, застосовується загальна пільга, кратна кількості дітей. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків визначається як добуток граничної суми для надання податкової соціальної пільги та відповідної кількості дітей ( наприклад: 1320 грн. * 2).

На 150 % суми загальної пільги (705 грн.75 коп.) мають право такі платники : одинока матір (батько), вдова (вдівець) або опікун, піклувальник - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; хто утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину-інваліда віком до 18 років; є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом; є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства; є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів; є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(наприклад, афганці)

На 200-відсоткову пільгу (941 грн.) претендують: Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці або повні кавалери ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу»; учасники бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; колишні в’язні концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою; особи, які були насильно вивезені з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками; особи, які перебували на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір. Але якщо особа утримує двох і більше дітей до 18-ти років, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів), то на дітей-інвалідів надається пільга в розмірі 150 відсотків від основної пільги і одночасно на інших дітей — 100 відсотків від основної пільги.

Пільгу застосовуватимуть за одним місцем роботи на підставі поданої платником податку заяви разом з підтверджуючими документами (крім державних службовців, які можуть не подавати заяви, але зобов’язані надати підтверджуючі документи).

До обов’язкових утримань також належать утримання за рішенням суду на користь юридичної і фізичної осіб.

Утримання за ініціативою підприємства:

1. погашення не витраченого і своєчасно не повернутого авансу виданого на службове відрядження, господарські потреби;

2. При звільненні працівника до закінчення його робочого року за рахунок якого він уже отримав відпустку;

3. При відшкодуванні шкоди завданої з вини працівника підприємству 1% від зарплати.

Загальний розмір всіх утримань не може перевищувати 50% зарплати, яка належить працівникові. В окремих випадках (при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей) розмір утримань не може перевищувати 30%.

З аробітна плата працівникам і службовцям, згідно із законодавством про працю, виплачується в строки встановлені колективним договором. Застосовується авансовий та без авансовий порядок розрахунків за заробітною платою. Аванс виплачується за першу половину місяця у розмірі 40 або 50 % окладу. В кінці місяця розраховують заробітну плату за другу половину місяця.

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який належить як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, — з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) ведеться на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». Це рахунок пасивний (актив­но-пасивний), балансовий, основний, розрахунковий.

За кредитом рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» відображаються нарахо­вана працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, до­помога з тимчасової непрацездатності, інші нарахування, за дебетом — виплата за­робітної плати, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» має субрахунки:

• 661 «Розрахунки за заробітною платою»;

• 662 «Розрахунки з депонентами».

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений термін суми з оплати праці відображаються на субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться по кожному працівникові, видам виплат та утримань у «Розрахунково-платіжній відомості» (ф. № П-49) або у «Книзі обліку розрахунків з оплати праці» (ф. № 44). Розрахунково-платіжні відомості складають по окремих структурних підрозділах. У них фіксують усіх працівників підрозділів, із зазначенням прізвища, імені, по батькові, І табельного номера, професії, посади і розряду, сальдо по розрахунках на початок І місяця за підприємством чи за працівником. Ці дані переносять із розрахунково-платіжної відомості за минулий місяць.

В окремих графах розділу «Нараховано» зазначають суми нарахованої основної та додаткової заробітної плати за її видами. Підставою для запису є табель обліку робочого часу, накопичувальні відомості обліку роботи вантажного автотранспорту, накопичувальні відомості використання машинно-тракторного парку, розрахунки заробітної плати працівникам тваринництва тощо. Дані про нараховані суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності й пологах премій та інші нарахування у Розрахунково-платіжну відомість записують із розрахунків по заробітній платі, листків непрацездатності тощо. Після розрахунку нарахованої за місяць оплати визначають суму за графою «Всього належить». Для цього до суми, нарахованої за звітний місяць, додають (або віднімають) суму заборгованості на початок місяця.

У розділі «Утримано і виплачено» в окремих графах записують видану із каси заробітну плату за другу половину минулого місяця та аванс у рахунок заробітку за першу половину поточного місяця. Підставою для цих записів є платіжні відомості та звіти касира. Аванси нараховують у розмірі 40-50 % від заробітку.

Із заробітної плати персоналу підприємства утримують податок із доходів фі­зичних осіб та єдиний соціальний внесок. Можуть бути здійснені й інші утримання: за виконавчими листами, профспілкових внесків, за заявами працівників та ін. Піс­ля цього визначають загальну суму утримань, залишок заборгованості підприємства перед працівниками на кінець місяця та суму, яка належить до видачі. Для видачі з каси сум, які належать працюючим, складають Платіжні відомості (ф. № П-53).

До розрахунково-платіжних відомостей не включають виплати, що не входять у фонд оплати праці і заробітну плату працівників при підрахунку її середніх роз­мірів, а також сум, що не обкладаються податком на доходи фізичних осіб (одно­разова допомога, добові при службових відрядженнях, допомога при народженні дитини, допомога на поховання тощо). Ці суми виплачують за окремими платіжни­ми відомостями або видатковими касовими ордерами.

Виплату заробітної плати, премій за платіжними відомостями можна здійсню­вати протягом трьох робочих днів. Суму не виданої заборгованості здають у банк у день закриття платіжної відомості. Касир навпроти прізвища працівника, котрий не одержав заробітної плати, на місці його підпису ставить відмітку «Депоновано» й складає реєстр депонованих сум.

Для аналітичного обліку не виданої працівникам заробітної плати викорис­товують Книгу обліку розрахунків з депонентами (ф. № 10.2.2 с.-г.), де по кож­ному працівникові окремим рядком записують його табельний номер, прізвище, ім'я, по батькові, дату, суму заборгованості, а також роблять відмітку про видачу суми протягом року або перерахування в бюджет по закінченні терміну позовної давності щодо цих сум.

Замість розрахунково-платіжних відомостей можна використовувати Книгу обліку розрахунків з оплати праці (ф. № 44), у якій дані записують як за кожний місяць окремо, так і за кілька місяців у двох варіантах. За першим варіантом після запису на першому аркуші прізвищ працівників залишають чистими стільки ар­кушів, на скільки місяців розрахована книга. У цьому разі прізвища щомісяця не переписують і книгу використовують як оборотну відомість. За другим варіантом після запису кожного працівника залишають стільки рядків, на скільки місяців роз­рахована книга. Для видачі з каси сум, які належать персоналу, на підставі записів у книзі складають платіжні відомості.