Кореспонденція рахунків по обліку загальновиробничих витрат

1. нараховано знос основних засобів загальновиробничого призначення: Д-т 91 К-т 13

2. списано виробничі запаси на витрати по обслуговуванню виробництва: Д-т 91 К-т 20

3. нарахована заробітна плата персоналу цеху:Д-т 91 К-т 66

4. здійснено відрахування на соціальні заходи: Д-т 91 К-т 65

5. списано суму загальновиробничих витрат: Д-т 23 К-т 91; Д-т 90 К-т 91.

У сі записи у бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції в галузі рослинництва проводять на підставі відповідних первинних документів. Можна виділити такі групи документів:

• з обліку витрат праці;

• з обліку витрат предметів праці;

• з обліку витрат засобів праці;

• з обліку інших витрат;

• з обліку виходу продукції.

Документи з обліку витрат праці фіксують трудові затрати на виконання кон­кретних робіт по вирощуваних культурах і нараховану при цьому оплату. Основним первинним документом з відображення відпрацьованого часу є табель обліку робочого часу (ф. № 64).

На механізованих роботах застосовують облікові листи тракториста-машиніста (ф. № 67). При використанні облікового листа для обліку праці комбайнерів до нього додаються другі екземпляри реєстрів (ф. № 77), путівок (ф. № 77а) чи талонів (ф. № 776) на вивезення продукції з поля.

Найпоширенішими первинними документами для обліку немеханізованих робіт у рослинництві є облікові листи праці і виконаних робіт (ф. № 66 і ф. №66 а). Крім цього, може застосовуватись і книжка бригадира з обліку праці і виконаних робіт (ф. № 65).

Витрати на оплату праці трактористів-машиністів узагальнюються в накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку (ф. № 37 а), підсумкові дані якої переносяться до журналу обліку робіт і витрат. У цей журнал записуються дані облікових листів праці і виконаних робіт, а також накопичуваль­них відомостей роботи вантажного автотранспорту (ф. № 38).

Матеріальні цінності відпускаються у виробництво у межах встановлених лімітів за лімітно-забірними картами (ф. № 117 і № 117-АПК); одноразовий відпуск оформляється накладними (внутрішньогосподарського призначення) (ф. № 87). Підставою для списання насіння з підзвіту матеріально відповідальної особи акт витрати насіння і садивного матеріалу (ф. № 119), добрив — акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів

Для обліку надходження продукції рослинництва застосовують різноманітні первинні документи. До них відносять: по зернових культурах — реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля (ф. № 77), путівка на вивезення продукції з поля (ф. № 77а), талони шофера (ф. № 776), комбайнера (ф. № 77в), реєстр приймання і зерна та іншої продукції (ф. № 78), реєстр приймання зерна вагарем (ф. № 78а), відомість руху зерна та іншої продукції (ф. № 80); по картоплі, овочах, плодово-ягідних та інших культурах — щоденник надходження сільськогосподарської про­дукції (ф. № 81), щоденник надходження продукції закритого ґрунту (ф. № 83), щоденник надходження продукції садівництва (ф. № 84); по кормових культуpax — акт на приймання грубих і соковитих кормів (ф. № 92), акти на оприбуткування пасовищних кормів (ф. № 93 і ф. № 93а) та ін.

Синтетичний облік витрат та виходу продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 «Виробництво», до якого відкривають субрахунок 231 «Рослинництво».

На дебеті субрахунку 231 «Рослинництво» обліковують:

• витрати минулого року під урожай поточного року (незавершене виробництво на початок звітного року);

• витрати поточного року під урожай поточного року;

• витрати поточного року під урожай майбутнього року (незавершене виробниц­тво на кінець звітного року).

На кредиті субрахунку 231 «Рослинництво» протягом звітного року відобра­жають оприбуткування сільськогосподарської продукції від урожаю за плановою собівартістю. При цьому і витрати, і вихід продукції обліковуються наростаючим підсумком з початку року. Після визначення в кінці звітного року фактичної собівар­тості продукції планову собівартість коригують до рівня фактичної (розраховують калькуляційні різниці). Після списання калькуляційних різниць за кредитом субрахунку 231 «Рослинництво» цей субрахунок закривається, за виключенням аналітич­них рахунків, на яких обліковуються витрати під урожай майбутнього року.

Аналітичний облік за субрахунком 231 «Рослинництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат можна вести за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Витрати на виробництво продукції рослинництва у плануванні та обліку гру­пуються за статтями, які господарство визначає самостійно і затверджує наказом про облікову політику.

Приблизний перелік статей витрат у рослинництві такий:

1. Витрати на оплату праці.

2. Відрахування на соціальні заходи.

3. Насіння та садивний матеріал.

4. Паливо та мастильні матеріали.

5. Добрива.

6. Засоби захисту рослин.

7. Роботи та послуги.

8. Витрати на ремонт необоротних активів.

9. Інші витрати на утримання основних засобів.

10. Інші витрати.

11. Непродуктивні витрати (в обліку).

12. Загальновиробничі витрати.

Д ля обліку витрат на виробництво у тваринництві використовується значна кількість різноманітних первинних документів. їх можна поділити на п'ять груп з обліку: 1) витрат праці; 2) предметів праці; 3) засобів праці; 4) виконаних робіт і послуг; 5) виходу продукції.

Основними документами для нарахування оплати праці працівникам тва­ринництва є табель обліку робочого часу (ф. № 64) та розрахунок нарахування заробітної плати працівникам тваринництва (ф. № 69). На підставі первинних документів з оплати праці щомісяця складають зведену відомість нарахування й розподілу оплати праці та відрахувань від неї за об'єктами обліку (ф. № 10.2.1 с.-г.).

Первинний облік витрат кормів на фермах проводять на підставі відомості витрат кормів (ф. № 94-АПК). Відомість є комбінованим накопичувальним документом, на підставі якого корми відпускаються на ферму, а також списуються на годівлю тварин. Зведений облік витрат кормів на фермі ведуть у журналі обліку витрачання кормів (ф. № 35).

Дезінфікуючі засоби, медикаменти, біопрепарати та інші матеріали відпус­кають на ферму за лімітно-забірними картами на одержання матеріальних цінностей (ф. № 117-АПК) та накладними внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87). Дані первинних документів зі списання матеріальних цінностей у вироб­ництво є основою для складання звіту про рух матеріальних цінностей (ф. №121) та виробничого звіту з тваринництва.

Послуги вантажного автотранспорту для тваринництва списують на підставі | подорожнього листа вантажного автомобіля (ф. № 2).

Витрати на транспортні роботи тракторів списують згідно з подорожнім листом трактора (ф. № 69). Витрати на роботи і послуги таких власних допоміжних виробництв групуються в накопичувальних відомостях і відносяться на об'єкти в тваринництві за фактичною собівартістю.

Списання з підзвіту керівників підрозділів витрачених малоцінних і швидко­зношуваних предметів, спецодягу, спецвзуття, малоцінних необоротних активів проводять на основі актів на списання виробничого і господарського інвентаря, малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. № 126).

Використану воду в тваринництві списують за собівартістю їм3 води згідно зі звітом про водопостачання, а електроенергію — за фактичною вартістю її одержан­ня зі сторони на підставі звіту про використання електроенергії (ф. № 127).

Основою для обліку послуг гужового транспорту є облікові листки праці і ви­конаних робіт (ф. № 66). Якщо ці послуги надано гужовим транспортом, закріпле­ним безпосередньо у тваринництві, то кількість коне-днів обліковують на основі розрахунку нарахування заробітної плати працівникам тваринництва (ф. № 69).

Послуги з транспортного і технічного обслуговування галузі, виконані сто­ронніми підприємствами оформляються актами на виконання робіт, товарно-тран­спортними накладними та рахунками-фактурами (ф. № 868).

Амортизацію основних засобів у тваринництві відносять на витрати виробниц­тва на основі відповідних розрахунків нарахування амортизаційних відрахувань.

Загальновиробничі витрати відносять на витрати тваринництва відповідно до відомості розподілу.

Для обліку виходу продукції тваринництва також застосовуються різноманіт­ні документи. Надходження молока обліковують у журналі обліку надою молока (ф. № 112). Для обліку щоденного надходження і витрачання молока протягом мі­сяця на кожній фермі ведуть відомість руху молока (ф. № 114).

Приплід тварин оприбутковують у день його одержання на підставі актів на оприбуткування приплоду тварин (ф. № 95). У спеціалізованих господарствах на оприбуткування приплоду звірів складають накопичувальний акт на опри­буткування приплоду звірів (ф. № 96). Приріст живої маси тварин обліковують у відомостях зважування тварин (ф. № 98) і розрахунках визначення приросту (ф. № 98а).

Надходження вовни обліковують у щоденнику надходження і відправлення вовни (ф. № 116). На підставі щоденника після закінчення стрижки овець склада­ють акт настригу і прийняття вовни (ф. № 115).

Надходження яєць обліковують у щоденнику надходження сільськогоспо­дарської продукції (ф. № 81). У спеціалізованих господарствах (на птахофабриках) надходження яєць обліковують в обліковій картці руху дорослої птиці (ф. № 108), де щодня зазначається кількість зібраних яєць.

Первинний облік надходження інших видів продукції тваринництва (риби, меду, коконів шовкопрядів, вовни-линьки тощо) ведуть за допомогою наклад­них (ф. № 87) або щоденників надходження сільськогосподарської продукції (ф. № 81), залежно від кількості і маси продукції, що надійшла.

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції тварин­ництва передбачено синтетичний рахунок 23 «Виробництво», до якого відкрива­ється субрахунок 232 «Тваринництво».

Це субрахунок активний, операційний, калькуляційний. У дебет субрахунка 232 «Тваринництво» протягом року записують витрати на утримання тварин, а у кредит — вихід продукції за плановою собівартістю. У кінці року ви­значають фактичну собівартість продукції і коригують планову собівартість до фактич­ного рівня. Після списання калькуляційних різниць субрахунок 232 «Тваринництво» закривається. Проте за такими галузями, як рибництво, птахівництво, шовківництво, бджільництво, можуть бути витрати незавершеного виробництва.

Аналітичний облік за субрахунком 232 «Тваринництво» ведеться за встанов­леною номенклатурою об'єктів обліку та статтями витрат. Витрати та вихід продук­ції тваринництва можна обліковувати за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. На окремих аналітичних рахунках відображають витрати з приготування кормів у кормокухнях і кормоцехах.

Витрати на виробництво продукції тваринництва у плануванні та обліку гру­пуються за статтями, які господарство визначає самостійно. Склад статей має бути затверджений наказом про облікову політику підприємства.

Приблизний перелік статей витрат у тваринництві такий:

1. Витрати на оплату праці.

2. Відрахування на соціальні заходи.

3. Паливо та мастильні матеріали.

4. Засоби захисту тварин.

5. Корми.

6. Роботи та послуги.

7. Витрати на ремонт необоротних активів.

8. Інші витрати на утримання основних засобів.

9. Інші витрати.

10. Непродуктивні витрати (в обліку).

11. Загальновиробничі витрати.

Д о промислових виробництв у сільському господарстві належать: вироб­ництва з переробки сільськогосподарської продукції власного виробництва і да­вальницької сировини (маслоробні цехи, млини, крупорушки, засолочні пункти, фруктосушарки, виноробне виробництво, сепараторні пункти, бойні худоби і пти­ці, хлібопекарні); виробництва з виготовлення будівельних матеріалів, дрібного інвентаря тощо; лісорозробки, торфорозробки, видобуток інших нерудних копалин (вапна, бутового каменю, щебеню) власними силами та інші виробництва.

Для обліку витрат і виходу продукції промислових виробництв використо­вується рахунок 23 «Виробництво» субрахунок 233 «Промислове виробництво». Це рахунок активний на початок року, активно-пасивний — на протязі року, опе­раційний, калькуляційний. За дебетом субрахунку протягом року обліковують витрати, пов'язані з промисловим виробництвом, а за кредитом — вихід одер­жаної продукції за плановою її собівартістю, яку в кінці року доводять до рівня фактичної. Після відображення калькуляційних різниць за кредитом субрахунка 233 «Промислове виробництво» цей субрахунок закривається, за виключенням аналітичних рахунків, на яких обліковуються витрати незавершеного виробництва (виноробне, сироробне виробництво та ін.).

Залежно від технології, організації, характеру й обсягу конкретного промисло­вого виробництва можуть застосовуватися простий, попередільний та позамовний методи обліку витрат.

Простий метод обліку витрат використовується головним чином у нескладних переробних виробництвах, що випускають один вид продукції (сепараторні пунк­ти, каменоломні, переробка олійних культур, виробництво соків та ін.). При цьому методі об'єктами обліку витрат є окремі види промислових виробництв. Відповідно до кожного такого виробництва відкривають аналітичний рахунок, на якому відо­бражають всі витрати на виробництво і весь вихід продукції переробки.

Попередільний метод застосовується у виробництвах, де готову продукцію одержують із відповідної сировини, яка проходить кілька послідовних стадій об­робки (переділів) на безперервній основі. За застосування цього методу аналітичні рахунки відкривають для роздільного обліку витрат за кожним переділом або стаді­єю виробництва. Наприклад, виділяють такі об'єкти обліку витрат: у консервному виробництві — обробка сировини, закладання в банки і пастеризація, пакування; у ковбасному виробництві — обробка сировини, виготовлення фаршу та ковбас, копчення; у цегельному виробництві — заготівля глини і піску, виготовлення цегли-сирцю; випалювання цегли тощо.

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують, в основному, в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Окремі аналітичні рахунки від­кривають на кожне замовлення або для кожної партії сировини, що підлягає пере­робці. При цьому давальницьку сировину не включають у витрати виробництва, а її вартість обліковують на позабалансовому рахунку. За цих умов об'єктом каль­куляції буде не лише готова продукція, а й виконана робота з переробки сировини. Такий метод практикують в обліку роботи пилорами, млина, круподерні, пунктів соління та забою худоби і птиці тощо.

Застосування певного методу обліку витрат по конкретному промислово­му виробництву залежить не лише від технології та організації виробництва, а й значною мірою від його обсягу та призначення продукції. Наприклад, у багатьох сільськогосподарських підприємствах виробництво цегли має се­зонний характер, а виготовлену продукцію використовують головним чином на власні потреби. Тому облік витрат ведуть не за окремими переділами, а по виробництву в цілому.

Витрати на виробництво за кожним замовленням, переділом чи в цілому по виробництву відображають у розрізі статей витрат, які підприємство встановлює самостійно.

Приблизний перелік статей витрат у підсобних (промислових) виробниц­твах такий:

1. Витрати на оплату праці.

2. Відрахування на соціальні заходи.

3. Паливо і мастильні матеріали.

4. Сировина і матеріали.

5. Роботи і послуги.

6. Витрати на ремонт необоротних активів.

7. Інші витрати на утримання основних засобів.

8. Інші витрати.

9. Непродуктивні витрати.

10. Загальновиробничі витрати.

У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів. До таких витрат відносять витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових ви­робництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.

У сільському господарстві до витрат майбутніх періодів належать витрати на спорудження некапітальних споруд і тимчасових пристосувань для потреб виробництва (літні табори і загони для тварин, споруди для силосування, сінажування та інші пристосування), а також витрати некапітального характеру, пов'язані з поліпшенням земель (гіпсування, вапнування ґрунту й т. ін.), які здій­снюються за рахунок власних коштів і включаються до собівартості продукції протягом декількох років, виходячи з визначення для окремих заходів термінів їх дії або використання.

Витрати на підготовку й освоєння нового виробництва включають витрати, пов'язані з підготовкою до випуску нових видів продукції (вартість ліцензій, вар­тість використаних матеріалів і т. п.). Ці суми списуються на нову продукцію від моменту початку її випуску протягом запланованого періоду її випуску.

Витрати майбутніх періодів за сплаченими сумами передплати на науково-технічну та іншу літературу, орендною платою за наступний період списують щомі­сячно на витрати рівномірними частинами протягом терміну, до якого відносяться ті чи інші витрати.

Витрати на будівництво літніх таборів для тварин розподіляють рівними час­тинами, виходячи із запланованого періоду експлуатації, а витрати між окремими групами тварин — пропорційно кількості днів і кількості тварин, що утримувалися в даному таборі.

Для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах, призначено ра­хунок 39 «Витрати майбутніх періодів». Цей рахунок активний, балансовий, опе­раційний, збірно-розподільний. За дебетом відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом — їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.

Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх видами.

На рахунку 39 обліковують також витрати на ремонт орендованих об'єктів основних засобів, який згідно з угодою виконується орендарем до початку оренди. Такі витрати потім списують прямо на витрати виробництва або через орендну пла­ту протягом терміну оренди.

Кореспонденція рахунків

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		дебет	кредит
1	Нарахувано знос (амортизацію) основних засобів, що використовуються на будівництві тимчасових споруд, освоєнні нових виробництв	39	131
2	Списано МШП, матеріали на освоєння нових виробництв і агрегатів	39	22,20
3	Оплачено готівкою з каси вартість робіт, пов'язаних з освоєнням нових виробництв і агрегатів, сплачено авансом орендну плату, передплачено періодичні видання	39	301
4	Сплачено авансом орендну плату з поточного рахунка в банку, передплачено періодичні видання	39	311
5	Списано вартість передплати на періодичні видання, проведену через підзвітну особу	39	372
6	Створено резерв для оплати відпусток робітникам, які освоюють нові виробництва і агрегати	39	471
7	Нараховано податки і платежі, які відносяться до витрат у майбутньому періоді	39	64
8	Відображено вартість послуг інших організацій, пов'язаних з освоєнням нових виробництв	39	63, 685

У загальнення інформації про собівартість реалізованої продукції, товарів, наданих послуг ведеться на рахунку 90 «Собівартість реалізації».

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» – активний, призначений для обліку господарських процесів.

По дебету рахунка 90 «Собівартість реалізації» на підставі бухгалтерських довідок, накладних, рахунків відображається собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), по кредиту списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати», яке оформляється довідкою бухгалтерії.

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» має такі субрахунки:

901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

902 «Собівартість реалізованих товарів»;

903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».