Основні терміни та поняття

Бухгалтерський облік; фінансовий облік; управлінський облік; план рахунків бухгалтерського обліку; облікова політика; міжнародні стандарти бухгалтерського обліку; внутрішні користувачі; зовнішні користувачі.

Література

1. Бухгалтерський облік I:Навчальний посібник/ О.М.Харчишина – К.,2007

2. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

3. Скирпан О.П., Палюх М.С., Фінансовий облік. – Т., 2008.

4. Фінансовий облік, за ред.. Орлової В.К., Орлів М.С., Хоми С.В. – К., ЦУЛ, 2010.

5. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005.

6. Швець В.Г., Теорія бухгалтерського обліку. – К.: Знання, 2004.

В умовах ринку підприємство може мати багато власників, які зацікавлені в результатах його діяльності, оскільки вклали в нього свій капітал. Підприємство вимушене приймати такі управлінські рішення, які б забезпечили йому перемогу в конкурентній боротьбі і необхідні фінансові результати. З цією метою воно вивчає ринкову кон’юнктуру, самостійно планує свою діяльність, знаходить постачальників та покупців, встановлює ціни тощо.

В результаті такої діяльності у підприємства виникає потреба у наявності сучасної та повної інформації для прийняття управлінських рішень та оцінки їх результатів. З іншого боку, підприємство повинно надати відповідну інформацію і тим, хто інвестував (або збирається інвестувати) в нього свої засоби.

Інструментом збору, обробки та передачі інформації про діяльність підприємства є бухгалтерський облік.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Бухгалтерський облік – це процес вияв­лення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збе­рігання та передачі інформації про діяльність підприємства зов­нішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік в Україні поділяється на фінансовий та управлінський.

Фінансовий облік ведеться в інтересах зовнішніх користувачів облікової інформації. До них належать:

• комерційні партнери, включаючи постачальників і покупців. Постачальники повинні знати про платоспроможність підприємства, а покупцям необхідна впевненість, що підприємство є надійним джерелом поставок і немає ризику, що в найближчий час підприємство припинить своє існування;

• інвестори і кредитори підприємства. Інвесторів цікавить окупність вкладених коштів, фінансова стійкість підприємства, здатність виплачувати оголошені дивіденди. Кредиторам необхідні гарантії, що підприємство сплатить відсотки за позику і поверне її в обумовлений строк;

• податкові служби повинні мати інформацію про доходи підприємства, щоб визначити розмір податку на прибуток підприємства і впевнитись в тому, що податок на додану вартість та інші платежі сплачені правильно;

• працівники підприємства мають право на інформацію про його фінансовий стан, оскільки цим визначається їх майбутня кар’єра і розмір заробітної плати;

• фінансові аналітики і радники потребують інформацію для своїх клієнтів або громадськості;

• громадськість і місцеві органи влади цікавить можливість використання фінансової звітності підприємств для забезпечення зайнятості населення, контролю за повнотою сплати місцевих податків, визначення напрямку розвитку підприємства тощо.

Виходячи з цього, організація бухгалтерського (фінансового) обліку повинна забезпечити:

• повне і достовірне відображенні в бухгалтерських документах всіх господарських операцій, які були здійснені на підприємстві в звітному періоді;

• складання встановленої органами державного управління фінансової звітності;

• надання інформації внутрішнім користувачам для контролю господарської діяльності і прийняття управлінських рішень;

• надання інформації зовнішнім користувачам про реальний фінансовий стан підприємства.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік – це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів для прийняття ними рішень щодо управління підприємством.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.

При організації і веденні бухгалтерського обліку підприємства в своїй роботі керуються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, які являють собою нормативно-правові акти, затверджені міністерством фінансів України, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291 було затверджено «План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», який на даний час запроваджено у всіх суб’єктах господарювання, які ведуть облік з використанням бухгалтерських рахунків.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

З аконом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. передбачено дотримання при веденні бухгалтерського обліку таких принципів:

• Обачності – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів та доходів підприємства;

• Повноти – всі господарські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки операцій підприємства, яка здатна вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

• Автономності – активи та зобов’язання підприємства повинні бути відокремлені від активів та зобов’язань інших підприємств та власників цього підприємства;

• Сталості – постійне застосування підприємством обраних методів бухгалтерського обліку з року в рік. Зміна методів обліку повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

• Безперервності – оцінка активів та зобов’язань підприємства, здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме в неосяжному майбутньому;

• Нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

• Превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

• Історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

• Єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

• Періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

В едення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.

Термін «облікова політика», визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори:

• форму власності та організаційно-правову структуру підприємства;

• вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи;

• параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо;

• відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання;

• умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції;

• матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками;

• умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).

Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності. Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

Вища економічна освіта забезпечується вивченням збалансованої системи спеціально відібраних гуманітарних та соціально-економічних, фундаментальних і професійно-орієнтованих навчальних дисциплін.

Блок гуманітарних та соціально-економічних дисциплін об’єднує предмети гуманітарного напряму, спрямовані на опанування основ науки про людину, суспільство, світову культуру, формування суспільної свідомості, світогляду високоосвіченої людини.

Блок фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін забезпечує базові економічні знання та закладає основи професійної освіти. До цього блоку належать дисципліни: основи економічної теорії, вища математика, статистика, інформатика та комп’ютерна техніка, менеджмент, маркетинг, фінанси, економічний аналіз та ін.

Вивчення цих дисциплін створює базу для подальшого вивчення спеціальних економічних дисциплін до яких належить і фінансовий облік.