Продовження таблиці 3.10 Примітки:

Примітка 1. При паралельному прокладанні декількох ліній водопроводів відстань між ними слід приймати залежно від технічних та інженерно-геологічних умов відповідно до норм з водопостачання.

Примітка 2. Відстані від побутової каналізації до господарсько-питного водопроводу із залізобетонних і азбестоцементних труб — 5 м; до водопроводу з чавунних труб діаметром до 200 мм — 1,5 м, діаметром до 200 мм — 3 м; до водопроводу із пластмасових труб — 1,5 м. Відстань між мережами каналізації і виробничого водопроводу залежно від матеріалу і діаметру труб, а також від номенклатури і характеристики грунтів повинна бути 1,5 м.

Примітка 3. При паралельному прокладанні газопроводів для труб діаметром до 300 мм відстань між ними (у світлі) допускається приймати 0,4 м і понад 300 мм — 0,5 м при спільному розміщенні в одній траншеї двох і більше газопроводів.

Примітка 4. В таблиці вказані відстані до сталевих газопроводів. Розміщення газопроводів із неметалевих труб слід передбачати відповідно до норм з газопостачання.

На території житлової групи широко застосовується сполучена прокладка мереж холодного і гарячого водопроводу, а також мереж теплопостачання в непрохідних каналах.

Скорочення сумарної протяжності розподільних мереж дає спосіб прокладки інженерних мереж у технічних підпіллях будинків. У цьому випадку влаштовується одне введення (по фасаду або торцю) у будинки з наступним розведенням по технічному підпіллю.

Технічний коридор або підпілля повинні мати чисту висоту не менше 1,6 м і ширину вільного проходу, що забезпечує обслуговування і ремонт мереж. Крім цього, при проектуванні виконується ряд спеціальних вимог.

Самим прогресивним, але найбільше дорогим за капітальними витратами вважається спосіб прокладки підземних мереж у спільних полупрохідних і прохідних каналах і колекторах. Полупрохідні канали мають внутрішню висоту 1,6 м, а прохідні — 1,8-2,0 м.

Для забезпечення безпеки прямування пішоходів і транспорту і для зручності користування внутрішньодворовою територією у вечірній і нічний час улаштовується її зовнішнє освітлення.

Проїзди, тротуари і майданчики, розташовані уздовж фасадів будинків, освітлюють світильниками, встановленими на стінах будинків (за умови зручного доступу до них), а також у входів до будинків.

Норми середньої горизонтальної освітленості території прийняті для пішохідних алей і доріжок — 4 лк; внутрішні проїзди, тротуари-під’їзди, автостоянки, господарські майданчики — 2 лк; прогулянкові доріжки — 1 лк.

Великі подвір’я і ігрові майданчики освітлюються світильниками, розташованими на високих опорах.

Для підсвічування зелені, води, малих архітектурних форм, для освітлення доріжок використовують світильники у виді торшерів. Світильники, виконані у виді настільних ламп із рефлектором та такі, що мають форму грибів, кульок, циліндрів різноманітної висоти і конфігурації, можуть у денний час бути малими архітектурними формами, що прикрашають територію подвір’я. Такі низько розташовані світильники використовуються для освітлення сходів, газонів, квітників, зелених насаджень, басейнів.

При розміщенні світильників прагнуть, щоб їхнє світло не турбувало жителів через вікна кімнат у житлових будинках.