3.Техніка «прутик».

Історія розвитку українського вишивання нагромадила безліч різноманітних мережок. Вони легкі у виконанні, вишукані, надають неповторності і своєрідності виробу. Мережки виконують на будь – якому асортименті вишитих виробів,особливо гарний вигляд мають мережки на жіночих блузках, білизні, дитячому одязі. Мережку «прутик» використовують для підшивання країв виробів, країв на скатерках, фіранках, серветках. Мережка «прутик» належить до лічильних прозоро - рахункових технік.

Мережки виконують переважно нитками в тон тканини, однак у південних і західних областях України застосовують і кольорові нитки, за допомогою яких створюються красиві візерунки на ажурному фоні. Мережку «прутик» шиють справа – наліво.

Послідовність виконання мережки «прутик».

1. На тканині визначити місце для мережки.

2. Нашити закріпки зверху вниз — качалочку з паралельних стібків, що охоплюють 2-6 ниток тканини. Кількість стібків закріпки залежить від ширини мережки. Крайні стібки закріпки повинні бути на 2-3 нитки вище і нижче мережки (це верхня і нижня чисниці).

3. На кінець ножиць набрати нитки тканини, потрібних на мережку, підрізати їх між закріпками та першими нитками основи і витягти їх по одній, обережно призбируючи тканину.

4. Закріпити робочу нитку способом «у петлю» внизу біля правої закріпки.

5. Взяти на голку 3-6 (залежно від цупкості тканини) вертикальних ниток і обкрутити їх, формуючи прутинку.

6. Після обкручування ниток голку виколюють під чисницею, обов'язково на рівні ниток, взятих на прутинку. Під час виконання на кожну прутинку треба набирати однакову кількість ниток.

7. Після закінчення нижнього рядка робочу нитку з голкою протягти під закріпкою і виколоти біля її верхнього рядка. Зразок повернути. Другий ряд прутика виконують так, як і перший, обкручуючи у прутик ті самі нитки, що і в нижньому рядку (цю мережку називають ще «звичайним прутиком»).

8. Після закінчення прутикування кінець нитки закріпити з вивороту під нитками закріпки і відрізати.

Білет № 2

1.Основні мотиви орнаментів української народної вишивки.

Українські вишивки здавна славилися багатством і розмаїттям узорів і високою якістю виконання. Створюючи орнаменти для вишивок, художники в усі часи зверталися до природи, навколишнього світу, при цьому вони прагнули передати побачене та створити художній образ у спрощеній стилізованій формі, зберігаючи характерні особливості. Основні мотиви українських народних вишивок відображають елементи природи і йдуть корінням в історичну традицію.

Для української народної вишивки найбільш характерними є такі види орнаментів:

Геометричний - ромб, квадрат, трикутник, коло, круг, хрест, напівхрест, кривульки. Геометричні орнаменти – найстаріші , вони властиві всім областям України.

Рослинний, в основі якого використовуються такі мотиви, як дубове листя, берізка, виноград, хмель, терен, пшеничка, троянди, ламане дерево. В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи.

Рослинно – геометризований - пшеничка, колосочки, дубок, калинка, яблучко.

Зооморфний – зображення тварин, птахів, метеликів, риб.

Антропоморфний – стилізовані зображення людей.

Сюжетний, коли чітко зображується картина.

Каліграфічний, коли на вишивці є букви, підписи.

Композиційне вирішення української вишивки відзначається безмежною фантазією, колоритом.