1. Чоловічий український народний одяг.

Чоловіче вбрання, виготовляли з тканини домашнього виробництва — полотна з рослинних волокон, вовняних тканин, сукна. Незмінним елементом чоловічого одягу з давнини була біла полотнянавишита сорочка. На українській сорочці вишивка розміщується на грудях, по спині, понизу, на рукавах, по коміру. Так склалося традиційно, ще у сиву давнину, коли люди вірили в вишивку , як в оберіг від усього злого. По довжині сорочки були різними. Це залежало від того, як її носили – якщо навипуск, поверх штанів, то її довжина сягала нижче колін, чи заправленою в штани. На Полтавщині низ сорочки заправляли в широкі штани. На сорочку одягали безрукавку-жилетку ( сукняну, хутряну, полотняну). Поясним одягом були штани - з широкими штанинами – шаровари (різних кольорів — червоні, сині, зелені) і вузькими штанинами. Талію підперезували поясом. Пояси були широкі і дуже довгі.. Верхній одяг шили з полотна (літники, полотнянки), сукна (свити, каптани), з покупних та домотканих тканин та овечих шкур з хутром (кожухи - теплий зимовий одяг жінок, і чоловіків,), які не фарбували, тому одяг мав природні кольори вовни — чорний, коричневий, сірий, білий. Головні убори були різноманітні. Селяни носили солом'яні брилі. Особливо улюбленим і по всій Україні вживаним чоловічим головним убором була шапка з овечого хутру - це зимовий головний убір.

Взуття не було дуже різноманітним і залежало від природніх умов, господарської діяльності та достатку. У теплу пору року часто ходили босі. Використовували плетені з грубого вовняного чи конопляного шнурка, ходаки, плетені з кори - личаки . Універсальним взуттям були шкіряні постоли, чоботи.

Одежа запорізького козака відзначалася зручністю, допускала розкованість рухів, волю. Обов'язковою приналежністю одягу були біла сорочка, штани-шаровари, пояс, каптан , шапка з шликом, чоботи.

2.Прання вишитих виробів.

Щоб, вишиті вироби залишалися красивими протягом багатьох років, за ними необхідний правильний догляд.

Перед пранням вишитий виріб витрушують і замочують у теплій солоній воді ( 1-2 чайні ложки солі на 1 л води) вишивкою вниз на 15-20 хвилин., щоб вийшов бруд . А вже потім перуть вручну у теплій мильній воді t 40-45⁰ С з додаванням невеликої кількості оцту( 1-2 чайні ложки оцту на 1 л води) для запобігання злинювання ниток, а також, щоб надати ниткам блиску. Прати гарячою водою можна лише речі, вишиті білими нитками на білій тканині. Вишиті речі рекомендується прати дуже обережно, бо вони псуються від сильного тертя, довгого перебування у воді такі речі не можна намилювати і терти.

Після прання вишиті речі потрібно добре 2-3 рази прополоскати у літній воді з додаванням невеликої кількості оцту, але НЕ ВИКРУЧУВАТИ, а злегка віджимати. Сіль і оцет закріплюють колір ниток і надають їм блиск.

Вишиті лляні, бавовняні вироби після основного прання необхідно злегка підкрохмалити. Речі, піддані апретуванню, краще виглядають, тримають форму і довше зберігаються. Столову ложку крохмалю розмішати в склянці холодної води, суміш вилити тонким струменем у киплячу воду (0,5 л.). Потім налити в ємність для прання холодну воду , заварений крохмаль та прополоскати виріб. Але крохмалити можна лише білу тканину Темні тканини інколи апретують у слабому розчині клею ПВА.

Сушити вишиті вироби, найкраще, розклавши їх на плоскій поверхні. Злегка віджатий виріб розкласти на рівній поверхні, покритій махровим рушником світлого кольору, і так залишити до висихання.. Не можна залишати вишиті речі сохнути під прямими сонячними променями. Не пересушуйте виріб, він після сушіння повинен залишатися злегка вологим. Якщо ж так сталося, що вишитий виріб пересох, тоді необхідно загорнути його у вологу бавовняну тканину, попередньо змочивши виріб водою.