
- •1.Народні промисли України. Історія розвитку народної вишивки на Україні.
- •2.Текстильні волокна. Загальна характеристика текстильних волокон.
- •3.Техніка «прутик».
- •1.Основні мотиви орнаментів української народної вишивки.
- •2. Українська вишиванка.
- •3.Техніка «черв’ячок»
- •1.Види швів української народної вишивки.
- •2. Українська народна вишивка інтер’єрного призначення.
- •3. Техніка « подвійний прутик».
- •1. Інструменти та матеріали для вишивки.
- •2.Особливості вишивки різних регіонів України.
- •3. Техніка «прутик з настилками».
- •1.Переведення малюнка на тканину.
- •2. Поділ вишитих виробів за призначенням.
- •1. Використання кольорів у вишиванні.
- •2.Символіка вишивки Дерева Життя.
- •3. Техніка «хрестик».
- •Уважно рахувати нитки основи та піткання.
- •Виворітна сторона має бути акуратною. Вишивку оцінюють по виворітній стороні.
- •2.Правила техніки безпеки під час вишивки. Основні вимоги до вишивання .
- •1. Поняття про композицію у вишиванні.
- •2. Види рушників.
- •1. Побутові (для втирання обличчя-утирач; посуду, столу-стирок),
- •2. Декоративні ( для оздоблення житла –
- •3. Обрядові (використовуються в обрядах-
- •3. Техніка « занизування».
- •1. Чоловічий український народний одяг.
- •3. Техніка «зерновий вивід».
- •1.Жіночий український народний одяг.
- •1. Народні промисли України. Історія розвитку народної вишивки на Україні.
- •1. Народні промисли України. Історія розвитку народної вишивки на Україні.
Білет № 1
1.Народні промисли України. Історія розвитку народної вишивки на Україні.
Народні промисли України розвивалися тисячоліттями Вони виникали стихійно, необдумано в процесі життя. Невідомо хто і коли ще у трипільській культурі вперше обпалив шматок обробленої мокрої глини, так і виникло гончарство, яке розповсюджене нині повсюдно. Ткацтво також виникло у сиву давнину, забезпечувало людину одягом, речами домашнього вжитку. Ткацтво розповсюджене по всій Україні. Але тканини виготовлені в давнину набагато грубіші і товщі, ніж нині. Слідом за ткацтвом виникає килимарство. Виготовляли речі для інтер’єру із вовни тварин. Найбільше килимарство розповсюджене було на Заході України, у Полтавській області у Решетилівці. Вишивка сягає своїм корінням ще у трипільську культуру. Невідомо хто і коли вперше здогадався зобразити на тканині оточуючий світ, природу. Найперші орнаменти з’явилися у вигляді ромба, квадрата, круга, кривульки, хвильки. Круг - це сонце, місяць; хвильки – так людина відображала на тканині поле; кривулька – хвилька на річці. Вишивка на одязі служила оберегом, тому розташовувалася по низу, по грудях та спині, а також по коміру та на рукавах. Вишитий одяг носили Скіфи та Сармати. Все це доведено розкопками з Курганів. Найбільшого розквіту мистецтво вишивання зазнає в період становлення Київської Русі. Вишивали багато речей церковного призначення золотою та срібною ниткою. Вишивали предмети побуту (рушники, картини), одяг. Дочка Володимира Мономаха - Анна-Янка заснувала в Києві першу школу вишивальниць, де навчали обдарованих дівчат мистецтву вишивки церковних речей. У цей період вишивка зазнає впливу Візантії. При розвитку капіталізму вишивка теж зазнає змін, вона переміщується у прості бідні родини. У цей час виникають більш складніші техніки і орнаменти. У кінці 19 – на початку 20 століття, виникають артілі, де вишивальниці об’єднуються і працюють над виготовленням різного асортименту вишивки. У 20 – 30-х рр… 20 ст. створюються фабрики народних промислів, де займаються ткацтвом, килимарством, гончарством, вишивкою, різьбою по дереву, ковальством, писанкарством.
2.Текстильні волокна. Загальна характеристика текстильних волокон.
Волокна – це тонкі, гнучкі й міцні нитки. Усі волокна, які використовують для виготовлення тканини називають текстильними.
На прядильних фабриках із волокон виготовляють пряжу. Пряжа- це нитки. На ткацьких фабриках із пряжі виготовляють тканину.
Класифікація волокон. Текстильні волокна поділяються на натуральні та хімічні.
Натуральні волокна бувають:
1. рослинні волокна – насіннєві (бавовна); луб'яні (льон, конопля, джут, кенаф);
2. тваринні волокна – шерсть (вовна овеча, козяча та верблюжа); шовк (кокон шовкопряда);
3. мінеральні – з гірської породи (азбест).
Хімічні волокна поділяються на:
1. штучні волокна. Їх виготовляють із відходів бавовни, деревини з додаванням хімічних речовин.
(віскозні, мідно-аміачні та ацетатні);
2. синтетичні волокна. Їх виготовляють із вугілля, нафти, газу. (капрон, лавсан, нітрон). Тканину, зняту з ткацького верстату вибілюють, видаляють з неї зайві ворсинки, фарбують у потрібний колір. У кожній тканині є лицьовий і виворітний боки. З лицьового боку малюнок яскравий, з виворітного бляклий. Вузлики, кінці обірваних ниток містяться з виворітного боку тканини.
Тканина складається із поздовжніх і поперечних ниток, які переплітаються між собою. Нитки, які йдуть уздовж тканини називаються нитками основи. А нитки, які йдуть впоперек тканини називаються нитками піткання. Перед розкроюванням необхідно визначити напрям нитки основи тому, що від цього залежить якість майбутнього виробу.
Характеристика нитки основи:
1. Нитка основи розміщується вздовж пружка.
2. Нитка основи тонка і пряма.
3. По нитці основи тканина менше розтягується.
4. При розтягуванні по нитці основи звук дзвінкий.
З обох боків тканини уздовж нитки основи розміщений пружок, завдяки якому тканина не обсипається. Нитки основи і піткання переплітаються і утворюють різноманітні переплетення.
Усі ткацькі переплетення поділяються на 4 групи:
-прості (полотняне, саржеве, сатинове, атласне)
-складні
-дрібноузорчасті (рогожка, репс, креп)
-крупноузорчасті або жакардові
Полотняне переплетення виникло найдавніше і сьогодні є найбільш поширеним. Кожна нитка основи переплітається з кожною ниткою піткання. Тканини тільки полотняного переплетення використовують при вишиванні лічильних технік (хрестик, гладь лічильна ,мережки). Вільні техніки вишивання (гладь художня, гладь двобічна, гладь полтавська) можна виконувати на тканині будь-якого переплетення.