Норми сучасної української літературної мови

Основні правила правопису:

Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, п’є, в’язи, у здоров’ї, м’ясо, рум’яний, тім’я, мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк.

Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях, але: верб’я, торф’яний, черв’як.

Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.

1. Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї.

Примітка. Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.

3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо.

Примітка. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишеться: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.

Правопис префіксів

1. У префіксах роз-, без- завжди пишеться з, бо кінцевий дзвінкий приголосний: безкрилий, безтактний, безсилий, безглуздий, безкраїй, безладний, безлюдний, розбитий, розмальований, рознесений, розгніваний.

2. Перед літерами к, п, т, ф, х завжди пишеться с-: скласти, створити, спробувати, спресувати, схвалити, сфотографувати.

3. Важливо розрізняти префікси при-, пре-, прі-:

а) префікс при- вживається здебільшого в дієсловах із значенням приближення, приєднання: прибув, прибіг, приніс, прийшов, прив'язав, прибудував, приєднав, пригвинтив, приклеїв, приклав;

б) префікс пре- пишеться в словах на означення найвищого ступеня ознаки: прегарний, предобрий, премилий, пребідний, препоганий, превеликий;

префікс пре- можна замінити словом дуже: премудрий — дуже мудрий; превисокий — дуже високий; презлий — дуже злий;

в) префікс прі- пишеться лише в словах: прізвище, прізвисько, прірва.

4. Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди через е: пред'явити, представник, передмова, передбачення, перекласти, перестрибнути, перечитати, передати.

5. Префікси від-, під-, між- пишуться завжди через і: відзначити, відчинити, віднести, підкинути, підбадьорити, піддати, міжпланетний, міжбрів 'я, міжміський, міжцеховий, міжнародний.

6. Префікс ви- вживається при дієсловах, які вказують напрям дії зсередини: вибути, виділити, виїхати, вилетіти, винести, вивезти; а також надає дієслову значення завершеності означуваної ним дії: вичитати, вивчити, вигадати, вирішити.

Вживання великої літери

Під час складання ділових документів дотримуються усталених правил вживання великої літери.З великої літери пишуть:

• назви документів — акта, заяви, доручення, угоди, автобіо-. графи, характеристики, розпорядження тощо;

• перше слово, з якого починається документ, перше слово в реченні після крапки, знаків оклику та запитання, коли ними закінчується попереднє речення, а також після двокрапки, якщо далі йде пряма мова;

• індивідуальні імена, по батькові, прізвища, псевдоніми — Іва-ненко Степан Андрійович, псевдонім — Панас Мирний;

• індивідуальні назви літаків, кораблів, підприємств, газет, журналів тощо — л/так "Руслан", завод "Арсенал", газета "Вечірній Київ";

• географічні й астрономічні назви — Африка, Європа, Україна, село Броварки, Чорне море, озеро Байкал, річка Сула, сузір'я Велика Ведмедиця, Оріон, планети Марс, Меркурій, Венера;

• перше слово і власні імена у назвах історичних епох, подій, визначних свят: Дев'яте травня (але 9 Травня), епоха Відродження, День Незалежності, Велика Вітчизняна війна;

• у складних географічних назвах типу Кривий Ріг (місто), Великі Кринки (село), Булонський Ліс (парк), Нова Гвінея (острів);

• в офіційних назвах зарубіжних держав — Грецька Республіка, Ісламська Республіка Іран;

• перше слово в назвах центральних установ, установ місцевого значення, промислових і торговель підприємств, міжнародних організацій — Міністерство освіти України, Академія наук України, Печерський торговельний центр та ін.;

• назви посад, звань, титулів Президент України, Голова Верховної Ради

Правила переносу слів.

Слова з рядка в рядок звичайно переносяться так, як в усному мовленні вони поділяються на склади. Але є ряд додаткових правил, яких слід дотримуватися при переносі слів:

4. одна буква не залишається в попередньому рядку і не переноситься в наступний: Ма-рія (а не Марі-я), олі-вець (а не о-лівець);

5. не розриваються буквосполучення дж, дз, що становлять один звук, та буквосполучення йо, ьо: гу-дзик, са-джу, ра-йон, ко-льо-ри;

6. з двох однакових букв перша залишається в попередньому рядку, а друга переноситься в наступний (сон-ний, жит-тя, від-далити);

7. не можна відривати від префікса останню букву перед приголосним кореня чи залишати при префіксі букви кореня, що не становлять складу: ви-йшов (а не вий-шов), роз-мір (а не ро-змір);

8. буква й не відривається від попередньої букви, яка позначає голосний звук свій-ський (а не сві-йський), бай-ка (а не ба-йка);

9. при переносі складних слів початкова частина другої основи не залишається в попередньому рядку, якщо вона не становить складу (чорно-бровий, а не чорноб-ровий);

10. при переносі ініціальні абревіатури не розриваються: АН-24, НАТО, ЛАЗ-105 (напр., 24 не відривається від АН у слові АН-24);

11. апостроф і м'який знак при переносі не відокремлюються від попередньої букви: паль-ці (а не пал-ьці), бур'-ян (а не бур-'ян);

12. не розриваються ініціали та прізвища, цифри та скорочені назви мір: С.Наливайко, 13км, 12га, 2000р., 10сек.;

13. не розриваються граматичні закінчення, з'єднані з циірами через дефіс та умовні скорочення: т-во, і т.д., 18-го, 1-й, у 1846-му;

14. не переносяться в наступний рядок розділові знаки, дужки або лапки, що закривають попередній рядок, а також не залишаються в попередньому рядку відкрита дужка або лапки;

15. кожну з двох і більше букв, що позначають приголосні між голосними, крім останньої, можна як залишити, так і перенести в наступний рядок, якщо такий перенос не порушує наведені вище правила: видавни-цтво - видавниц-тво, видавницт-во; сест-ра, сес-тра, сест-ра.

Засоби милозвучності української мови

Досягненню милозвучності, особливо на письмі, сприяє дотримання правил чергування голосних звуків з приголосними, зокрема таких:

Правила чергування прийменника-префікса у з в.

У вживаємо:

а) на початку фрази перед наступним приголосним: У художньому стилі вживають багато епітетів. Учора нам було весело.

б) у позиції між двома приголосними: зайшов у трамвай, наш учитель.

в) незалежно від попереднього звука перед наступними в, ф, св, тв, кв, дв, сф, зв і т. ін.: у зв’язку з, у святкові дні, у творах Лесі Українки, у сфері економіки, у квартирі тощо.

В уживаємо:

а) на початку фрази перед наступним голосним: В Одесі сьогодні сонячна погода.

б) у позиції між двома голосними: зайшла в автобус, була в учительській.

в) після приголосного перед голосним та після голосного перед приголосним, крім звуків і звукосполук в, ф, дв, тв, кв, сф, зв, св і т. ін.: зайшла в маршрутку, наша вчителька, гуляли в парку, у зв’язку з.

Якщо доводиться вибирати між збігом голосних і збігом приголосних, то насамперед усуваємо збіг голосних.

2. Позиційне чергування з / зі / із.

Правила чергування цього прийменника-префікса переважно збігаються з правилами чергування у / в, але з такими уточненнями:

а) Дуже складними для вимови є позиції збігу свистячого звука (з, с, ц, дз) зі свистячим чи із шиплячим (ж, ч, ш, дж). Тому насамперед треба уникати саме таких ситуацій. Тобто не можна вживати з, якщо поруч вже стоїть свистячий або шиплячий звук: не з свистом, а зі свистом, не з щавлем, а зі щавлем, не з звіринця, а зі звіринця.

б) Прийменник зі має дещо обмежену традицією сферу вживання. Тому іноді доводиться його замінювати на із: відвідував із задоволенням, ознайомитись із твором.

3. Чергування і / й/ та.

І вживають у позиції між двома приголосними, а також після голосного перед приголосним чи після приголосного перед голосним, залежно від паузи. Слід пам’ятати, що сполучник і має ширший спектр значень, ніж й чи та, тому часто його вживають незалежно від правил милозвучності.

Й вживають у позиції між двома голосними: кімнати й аудиторії, прийти й оцінити роботу.

Та має стилістичний відтінок книжності, тому ним не варто надуживати. Але ні в якому разі не слід вживати сполучник та, якщо поруч стоїть слово, що починається або закінчується на склад з літерою т: не та таке інше, а і таке інше, не зайти та подивитися, а зайти і подивитися.

4. Чергування від / віді (відо), над / наді (надо), під / піді (підо), роз / розі і т. ін.: відбирати – відібрати (відобрати), надсилати – надіслати, над тобою – наді мною (надо мною), розходитися – розійтися, підзивати – підізвати тощо.

5. Чергування постфіксів сь / ся: одягатися зручно – одягатись охайно, милуватися природою – милуватись оселею, признаватися коханому – признаватись охоче, довідуватися вчасно – довідуватись увечері.

6. Чергування часток б / би: сказав би – сказала б, ходив би – ходила б, хотів би – хотіла б, відвідував би – відвідувала б.

7. Немилозвучними вважають також набридливі повтори тих самих звуків чи звукосполук. Для їх усунення можна використовувати будь-які синонімічні конструкції. Наприклад: замість Ці цікаві розповіді слід сказати Такі (ті, оті) цікаві розповіді або Ці дивовижні розповіді тощо; замість Піти тим самим шляхом можна сказати Тим самим шляхом піти чи Піти цим же шляхом тощо.

Правопис прізвищ та імен по батькові

Українські прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами українського правопису. Наприклад: Литвиненко, Гапоненко, Писаренко Шевченко, Марченко, Муляр, Кравченко, Назар, Удовенко, Пугач, Солов'яненко, Тимошенко, Юрчук.

Ряд прізвищ слов'янського походження в українській мові мають деякі особливості:

1) у російських прізвищах ё передається сполученням йо на початку слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних, якщо ё у вимові відповідає сполученню йо. Наприклад: Йотов, Йоржик, Майоров, Водойомов, Мурав-йов, Соловйов, Воробйов;2) якщо ё означає звук о після м'якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ьо. Наприклад: Синьов, Дегтярьов, Пушкарьов, Лавреньов, Треньов;

3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц завжди пишеться о. Наприклад: Чижов, Свящов, Балашов, Лихачов, Лобачов, Кольцов. У ненаголошеній позиції пишеться е. Наприклад: Горячеє, Чебишев, Коришев, Солнцев, Кривенцев, Плющев, Лещев;

4) російська літера е після приголосних передається в українській мові літерою е. Наприклад: Мельник, Вербицький, Ааександров, Демидов, Шевцов, Кобзаревич, Леонов, Мошек, Сапек, Гашек, Луспекаєв, Білевич. Але звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передається буквою є. Наприклад: Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна, Пєшковський, Лєтов, Мєстківський;

5) російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою і. Наприклад: Іва-щенко, Івко, Ісаченко, Ісаєв, Іллєнко, Нікітін, Ніколаєв, Фірсова, Бірюков, Лісний, Ліненко.

Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Наприклад: Живков, Жиловенко, Жигалюк, Кочигін, Чигрін, Чирва, Шиша-рова, Шишацький, Щиглов, Щипачов;

6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передається через ї. Наприклад: Руїн, Воїнович, Мар'їн, Захар 7нов, Ільїн, Переїденко;

7) російська літера ы завжди передається через и. Напиклад: Фортали, Черниш, Малишевський, Цимбал, Циганенко, Цвелих, Білих, Куцих;

8) літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов. Наприклад: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Григорчук, Вшоградов, Винокур;

9) російський суфікс -ев, -еев передається через є після всіх приголосних, крім шиплячих та ц. Наприклад; Матвєев, Андрєєв, Федосєєв, Євсєєв, Патрікєєв, Веденєєв; Лаптєв, Мед-ведєв, Пахарєв, Каменєв, Гундарєв, Жухарєв; Малишев, Баришев, Зайцев, Мальцев, Хомічев, Мариничев, Онищев, Костищев;

10) у префіксі при- завжди пишеться и. Наприклад: При-ходько, Присяжнюк, Прилуцький, Пригорілов, Прибережний, Привалов, Придніпровський, Приймаков, Прийденко, Придорожній;

11) у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич, Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич; Перепелятник, Рудик, Цилюрик, Дудник, Малик, Антосик, Бендрик;

12) слов'янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Наприклад: Вишне-вецький, Новицький, Липовицький, Іваницький, Жванецький, Корецький, Саврицький, Квітницький, Хмельницький, Купецький, Пінаєвський, Залюбовський, Завадовський, Зелінський, Пет-ровський, Тройський, Міщерський, Добровольський, Печерський, Матусовський, Броварський.

При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси -ович, -йович. Наприклад: Русланович, Сергійович, Іванович, Ігорович, Юрійович, Максимович, Євгенович, Богданович, Андрійович, Маркіянович, Васильович, Семенович.

При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), після голосних -ївн(а). Наприклад: Миколаївна, Іванівна, Юліанівна, Лук'янівна, Ярославівна, Артемівна, Владиславівна, Василівна, Бориславівна, Романівна, Олександрівна, Сергіївна.

Деякі з імен по батькові випадають з цих загальних правил. їх слід пам'ятати.

Григорій — Григорович, Григорівна

Сава — Савич (-ович), Савівна

Ілля—Ілліч, Іллівна

Микита —Микитович, Микитівна

Яків — Якович (-левич), Яківна (-лівна)

Лука —Лукич, Луківна.

У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише закінчення -івн(и), -ївн(и), у давальному - -івн(і), -ївн(і). Наприклад:

Р. в. Людмили Тимофіївни (неправильно: Тимофіївної)

Вікторії Володимирівни (неправильно: Володимирівної)

Д. в. Людмилі Тимофіївні (неправильно: Тимофіївній)

Вікторії Володимирівні (неправильно: Володимирівній).

Правопис слів іншомовного походження

У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан бал, план, повела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж:, канцелярія, ілюстрація., полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція.

У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: сума, маса, каса, колектив, група, метал, комісія. Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін.

Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Голландія, Марокко, Міссурі.

У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо) і т.

На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.

В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.

Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сицилія, Чикаго, Мадрид, Алжир.

Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін.

Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор та ін.

Після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и.

директор, тираж, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика, поетичний.

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.

Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація.

У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельєза, трельяж, Ньютон, Віньї (але мадяр).