7.Основні поняття до тем

Тема 1. Державна мова – мова професійного спілкування

Мова – найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності: галузі виробництва побуту, культури, освіти, науки. Це характерний для людського суспільства специфічний вид знакової діяльності, який полягає в певній етнічній спільності артикуляційно – звукових актів для позначення явищ об`єктивної діяльності з метою обліку між членами спільноти інформацією.

Українська мова професійного спілкування (фахова, спеціальна мова) – це форма сучасної української літературної мови (СУЛМ), специфіку якої зумовлюють особливості спілкування у виробничо-професійній сфері.

Літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному так і усному різновидах обслуговує культурне життя народу, усі сфери її суспільної діяльності. За функціональним призначенням – це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній і культурній сферах, засобів масової інформації. Закон про державність української мови було прийнято в 1998 році. У Конституції України статті 10 записано: „Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України”. Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

Мовна компетенція – знання норм української мови, спеціальної термінології, особливостей побудови синтаксичних конструкцій тощо.

Мовна освіта — процес і результат навчально-пізнавальної діяльнос­ті, спрямованої на засвоєння основ теорії мови з метою комунікації, на мовленнєвий, розумовий і естетичний розвиток особистості.

Мовне професійне спілкування – це один із неодмінних елементів спільної діяльності людей у професійній сфері, який полягає у взаємодії як мінімум двох суб’єктів – комуніканта (того, хто розпочинає спілкування) і реципієнта (того, на кого спрямоване мовлення).

Норма літературної мови — це сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування в певний період розвитку мо­ви й суспільства.

Мовна політика - це комплекс цілей та принципів, що визначають регулювання мовних практик у різних сферах життя держави й суспільства, а також сукупність правових, адміністративних та господарчих механізмів, через які здійснюється згадане регулювання.

Тема 2. Основи культури української мови

Культура мови — мовознавча наука, яка на основі даних лексики, фонетики, граматики, стилістики формує критерії усвідомленого ставлення до мови и оцінювання мовних одиниць і явищ, вироб­ляє механізми нормування і кодифікації (введення в словники та у мовну практику)

Мовлення – мова в реалізації, мова у функції, користування мовою як інструментом спілкування.

Професійне мовлення — спілкування людей, носіїв будь-якої професії за допомогою мови; мовна діяльність.

Культу́ра мо́влення — це дотримання сталих мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

Етикет - слово французького походження, що означає манеру поводження. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.

Мовний етикет професійного спілкування – система формул увічливості, які вживаються в певній типовій ситуації мовного професійного спілкування.

Мовленнєвий етикет, — це національний кодекс словесної добропристойності, правила ввічливості. "Він сформувався історично в культурних верствах нашого народу й передається від покоління до покоління як еталон порядної мовленнєвої поведінки українця, виразник людської гідності й честі, української шляхетності й аристократизму духу... Українське виховання застерігає дітей і молодь від вживання грубих, лайливих, образливих слів" .

Спілкувальний етикет - етикетне використання мовних і позамовних засобів спілкування.