3 Предмет, об’єкт і методи управлінського обліку

Предметом управлінського обліку є виробничі ресурси підприємства, господарські процеси та їх результати, тобто те, що обліковується.

До виробничих ресурсів відносять:

1)Засоби праці – речі, за допомогою яких робоча сила впливає на предмет праці в процесі виготовлення продукції (будівлі, машини і обладнання, інструменти тощо – тобто необоротні активи);

2)предмети праці – речі, на які впливає робоча сила за допомогою засобів праці (матеріали, сировина);

3)трудові ресурси – наявна на підприємстві робоча сила.

До господарських процесів відносять:

1)постачальницько-заготівельний процес – закупівля засобів і предметів праці. Об’єктами є дослідження доцільності придбання чи виготовлення власними силами; прогнозування витрат на придбання.

2) виробничий процес – взаємодія всіх виробничих ресурсів в процесі виготовлення продукції. Тут об’єктами управлінського обліку є виробничі витрати; процес калькулювання собівартості продукції; вивчення причин відхилень витрат і собівартості під впливом різних факторів.

3)процес реалізації та визначення фінансових результатів. Об’єктами є: планування обсягів продаж у натуральному та вартісному виразі; вивчення відхилень прибутку під впливом різних факторів.

Методи управлінського обліку – сукупність прийомів збору та обробки даних, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення, здійснювати планування, контроль та аналіз.

Методи можна поділити на дві групи:

1)елементи методу фінансового обліку:

• оцінка і калькулювання;

• рахунки і подвійний запис;

• бухгалтерський баланс та звітність;

2)специфічні методи:

• методи економічного аналізу, зокрема факторний аналіз та метод ланцюгових підстановок. Використовуються для вивчення впливу факторів на показник як відокремлено так і в комплексі.

• статистичні методи: індексний метод для характеристики зміни явища в часі;

• математичні методи: кореляційно-регресійний аналіз (побудова економічної моделі для вивчення взаємозв’язку показників та прогнозу); лінійне програмування (оптимізація витрат, розподіл непрямих витрат) та інші методи.

4 Організація управлінського обліку в Україні

Законом “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підприємство може самостійно розробляти систему і форми управлінського обліку.

Таким чином, немає такої чіткої регламентації, як це передбачено для фінансового обліку. Підприємство взагалі може не вести управлінського обліку, або використовувати тільки деякі його елементи.

Важливим аспектом організації управлінського обліку є відображення операцій в системі рахунків. План рахунків, який діє в Україні, дозволяє організувати управлінський облік таким чином:

1) Загальна система.

Облік витрат ведеться за елементами з використанням класу 8, які в кінці звітного періоду закриваються в кореспонденції з рахунком 79 “Фінансові результати”.

Для визначення собівартості готової продукції використовується рахунок 23 “Виробництво”.

Використовується на невеликих торгівельних підприємствах, підприємствах сфери послуг, виробничих підприємствах з однорідною продукцією.

2) Інтегрована система

При її створенні основною метою управлінського обліку є організація аналітичного обліку витрат таким чином, щоб можна було визначити собівартість окремих видів продукції. Для цього на рахунку 23 виділяють аналітичні субрахунки за видами продукції. Для забезпечення інформації про витрати за місцями виникнення також виділяють аналітичні субрахунки.

Непрямі витрати обліковуються за функціональною ознакою: загально виробничі, адміністративні, витрати на збут, інші операційні витрати, на яких також можливе виділення субрахунків за статтями, місцями виникнення і т.п. залежно від потреб підприємства.

Пріоритетом фінансового обліку є облік витрат за економічними елементами, що забезпечує введення класу 8.

Таким чином, при використанні інтегрованої системи рахунки фінансового обліку (8 клас) кореспондують з рахунками управлінського обліку (рахунок 23 та 9 клас). Аналітичні дані за рахунками становлять комерційну таємницю, а узагальнені оприлюднюються у фінансовій звітності.

Різновидом інтегрованої системи можна вважати практику ведення тільки рахунків 9 класу, проте така система для великих підприємств є незручною через те, що неможливо безпосередньо з даних обліку визначити величину витрат за економічними елементами.

В міжнародній практиці існує також так звана переплетена система обліку, в якій рахунки управлінського та фінансового обліку не кореспондують між собою.