1.3 Конфіденційність та володіння робочими документами, порядок їх зберігання

Під конфіденційністю під час роботи з документами розуміють міру відповідальності аудитора за порушення ряду вимог, передбачених законодавством: розголошення комерційної таємниці, розкриття третім особам інформації про хід перевірки, невикористання інформації для власного зберігання.

Після завершення перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Аудитор має право складати різноманітні довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Його право власності обмежене етичними нормами та зобов'язаннями конфіденційності перед клієнтами. Робочі документи аудитора не можуть використовуватися як частина фінансової документації клієнта або, як її зміна. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено чинним законодавством. Документи можна вилучати, якщо на аудиторську фірму буде заведено кримінальну справу.

Аудитору необхідно використовувати відповідні процедури, щоб забезпечити конфіденційність і зберігання робочих документів протягом періоду, достатнього для задоволення потреб суб'єкта професійної бухгалтерської практики, а також щоб задовольнити правові та професійні вимоги зберігання таких документів.

Робочі документи є власністю аудитора. Деякі з них можуть видаватися замовнику, але вони не можуть замінювати облікових записів суб'єкта господарювання.

Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів для задоволення вимоги щодо зберігання та конфіденційності інформації. Термін зберігання документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і терміном позовної давності, у разі якщо клієнт порушить справу проти аудитора, а також залежить від інших додаткових фактів [7,18].

1.4 Зарубіжний досвід документування аудиторської роботи

На сьогоднішній день актуальним питанням постає проведення на

підприємстві аудиторської перевірки, результати якої мають бути

документально оформлені. З проблемою ведення робочих документів аудитор стикається з першої аудиторської перевірки. Належна організація аудиту, забезпечення можливості контролю роботи аудитора, поліпшення її якості вимагають глибокого дослідження цієї проблеми. Значні труднощі пов'язані з відсутністю не тільки в Україні, а й за кордоном єдиних

загальноприйнятих стандартів ведення аудиторських документів, складу,

форми, структури та їх змісту. В Україні проблема ускладнюється

відсутністю в аудиторів достатнього досвіду складання документів під час

перевірки підприємств з урахуванням конкретних умов їхньої діяльності,

ситуації, що склалася.

Зарубіжні аудиторські фірми до ведення робочих документів аудитора підходять індивідуально. Такі документи є конфіденційними. Методика ведення їх становить комерційну таємницю аудиторської фірми. Отже, досвід їхньої роботи важкодоступний. Метою статті є аналіз робочих документів аудитора та розглядання їх впливу на аудиторський висновок. Завданнями статті є класифікація робочих документів аудитора та визначення вимог до робочих документів аудитора. Вченими, які займаються питаннями, пов'язаними з робочими документами аудитора, є Робертсон Д.Б., Петрик О.А. та Савченко В.Я. [2,178].

Зарубіжний досвід передбачає такі етапи аудиторської перевірки. 1. Ознайомлення з персоналом і планом.

2. Отримання і документування інформації про клієнта, структуру контролю, у тому числі в окремих випадках про засоби контролю для оцінки внутрішнього ризику і ризику під час контролю. 3. Розробка плану проведення перевірок у рамках аудиту. 4. Проведення допоміжних перевірок засобів контролю (після проведення перевірок на суттєвість), що дають змогу підвищити рівень впевненості стосовно окремих цілей аудиторської перевірки і бухгалтерських рахунків. 5. Проведення перевірок на істотність, оцінювання і реєстрація достатньо переконливих доказів того, що судження управлінської ланки, відображені у бухгалтерських балансах і фінансових документах, є обґрунтованими і дають змогу досягти відповідних цілей, що стоять перед аудиторською перевіркою. 6. Використання кінцевих аналітичних та інших процедур, а також аналіз і оцінювання результатів аудиту. 7. Складання аудитором звіту і надання інформації про недоліки у структурі контролю.

За результатами попередньої експертизи між аудиторською фірмою і клієнтом укладається угода. За угодою одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати відповідну роботу на завдання іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Угода вважається укладеною з часу досягнення сторонами згоди з усіх суттєвих пунктів, і від цього часу виникають права і обов'язки сторін. Виконуючи прийняту на себе за угодою роботу, виконавець зберігає самостійність, тобто сам організує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість окремих операцій тощо.

Угода визначає основні права й обов'язки виконавця. Виконавець повинен організувати роботу і керувати нею. Він зобов'язаний виконати роботу протягом обумовленого терміну, який встановлюється згодою сторін. Основним обов'язком замовника є прийняття виконаної підрядником роботи відповідно до угоди. Замовник зобов'язаний оплатити виконавцю передбачену угодою винагороду. Дія угоди припиняється від часу її виконання [7,39].