підготовка обладнання, технічних засобів та наочних посібників до уроку.

2. Організаційна частина і початок уроку:

• привітання, організація класу до навчальної роботи, відновлення порядку та дисципліни після перерви;

3. Тема і мета уроку:

• дидактична оцінка уроку з точки зору постановки цілей і завдань уроку. Чи мотивує вчитель тему і мету уроку;

4. Тип і структура уроку:

• обраний тип уроку, відповідність типу уроку його дидактичній меті;

• відповідність структури уроку обраному типу, чи є відхилення від встановленої структури уроку, чим вони викликані;

• послідовність окремих етапів уроку;

• раціональність часу по етапах уроку;

• забезпечення цілісності і завершеності уроку.

5.Перевірка виконання домашнього завдання:

• форми і методи перевірки та їх педагогічна доцільність;

• охопленість учнів перевіркою домашнього завдання;

• результати перевірки домашнього завдання, оцінювання знань, умінь та навичок учнів.

6. Зміст уроку:

• відповідність змісту уроку навчальній програмі;

• науковість змісту уроку;

• виховна спрямованість змісту уроку, чи достатньо повно використано з виховною метою зміст навчального матеріалу і в аспекті якого напрямку виховання.

7. Принципи навчання:

• які закономірності та принципи навчання були реалізовані на уроці? (принципи наочності, самостійності навчання, зв’язку теорії з практикою);

• спрямованість навчання на вирішення завдань гармонійного розвитку особистості, здійснення розвиваючого і виховного принципів у навчанні;

• врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у навчанні;

• чи здійснювалась диференціація навчання на уроці, в чому це проявлялося (у змісті навчання, методах роботи з учнями, об’ємі домашніх завдань тощо).

8. Методи, засоби і форми навчання:

• яка система загальних методів навчання застосована на уроці;

• доцільність та ефективність використаних методів і прийомів навчання;

• чи застосовувались на уроці методи стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів, методи організації самостійної роботи учнів;

• які методи переважають у роботі вчителя: репродуктивні чи проблемно-пошукові, взаємозв’язок репродуктивної і творчої роботи учнів на уроці;

• засоби навчання на уроці, мета та доцільність застосування основних засобів навчання (слово вчителя, наочні засоби, технічні засоби навчання);

• які форми навчальної діяльності учнів та їх різновиди використані на уроці (індивідуальні, групові, колективні, фронтальні).

9. Контроль навчально-пізнавальної діяльності учнів:

• на яких етапах здійснювався контроль знань, умінь та навичок учнів?

• які методи контролю і самоконтролю знань застосовані на уроці;

• яка кількість учнів охоплена у процесі контролю знань;

• чи дотримані педагогічні вимоги до оцінювання знань учнів;

• норми оцінювання знань, умінь та навичок.

10. Поведінка вчителя та учнів на уроці:

• поведінка учнів на уроці, чим вона визначається;

• наявність свідомої дисципліни на уроці, чи здійснюється спеціальна організація поведінки учнів із виховною метою;

• поведінка вчителя, його організаторські і комунікативні здібності, уміння володіти класом, організувати роботу учнів, темп роботи вчителя (жвавий, рішучий чи повільний, байдужий);

• вплив поведінки вчителя та учнів на ефективність процесу навчання.

11. Закінчення та підсумок уроку:

• коли і як було оголошено домашнє завдання учням, готовність учнів до виконання домашнього завдання;

• чи здійснювалась диференціація та індивідуалізація домашнього завдання учнів;

• чи були підведені підсумки уроку.

12. Результати уроку, загальні висновки:

• дидактична оцінка уроку з точки зору досягнення цілей і завдань уроку;

• якість знань, умінь і навичок учнів, розвиваюче і виховне значення уроку;

• позитивний педагог, досвід у роботі вчителя;

• пропозиції щодо підвищення ефективності даного уроку.

Орієнтовна схема аналізу виховного аспекту уроку

1.Загальні відомості:

• дата, школа, клас, предмет, тема і мета уроку;

• місце проведення уроку (класна кімната, лабораторія, майстерня);

• кількість учнів, присутніх на уроці;

2.Організаційна частина уроку і початок уроку:

• привітання, організація класу з точки зору підготовки до навчальної роботи, відновлення порядку та дисципліни після перерви.

3.Тема і мета уроку:

• педагогічна оцінка уроку з точки зору постановки і виконання виховних цілей уроку;

• чи мотивує вчитель тему і мету уроку (зокрема, виховну мету уроку).

4.Зміст уроку:

• виховна спрямованість уроку, чи достатньо повно використано з виховною метою зміст навчального матеріалу і якого напрямку виховання (розумового, національного, морально-духовного, екологічного, трудового, фізичного тощо).

5.Принципи виховання:

• які закономірності та принципи виховання були реалізовані на уроці? (принципи виховання в праці, зв'язок виховання з життям, поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього, виховання особистості в колективі, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів);

• чи відбувалась спрямованість навчання на вирішення завдань гармонійного розвитку особистості, чи здійснювались розвиваючий і виховний аспекти на уроці;

• чи враховувались вікові та індивідуальні особливості учнів під час проведення виховної мети уроку.

6.Методи виховання:

• яка система загальних методів виховання застосована вами уроці;

• доцільність та ефективність використаних методів і прийомів виховання;

• чи застосовувалися на уроці методи стимулювання діяльності та поведінки учнів та методи формування суспільної поведінки (зокрема, педагогічна вимога, створення виховних ситуацій тощо).

• чи застосовувалися методи формування свідомості особистості, мета та доцільність їх застосування як основних методів виховання (бесіда, роз’яснення, лекція, диспут, приклад тощо).

7.Поведінка вчителя та учнів на уроці:

• поведінка колективу учнів на уроці, чим вона визначається?

• наявність свідомої дисципліни на уроці, чи здійснювалась спеціальна організація поведінки учнів з виховною метою;

• поведінка вчителя, його організаторські і комунікативні здібності, уміння володіти класом.

8.Результати уроку, загальні висновки:

• чи досягнута виховна мета уроку та поставленні завдання?

• якість ЗУН учнів, розвиваюче і виховне значення уроку;

• позитивний досвід у роботі вчителя;

• пропозиції щодо покращення ефективності виховної мети уроку.

Орієнтовна схема аналізу психологічного аспекту уроку

1. Загальна психологічна спрямованість уроку:

- мотивація діяльності вчителя й учнів на уроці (за обов'язком, за інтересом, за традицією спільної діяльності...);

- інтерес учителя й учня до уроку (до змісту, методів і форм).

2. Реалізація ідей розвивального навчання:

- як здійснювалась робота щодо формування активності, само­стійності й творчості;

- які засоби використовував учитель для постійного переходу від навчання до самонавчання.

3. Організація пізнавальної діяльності на уроці:

- чи були установки на сприймання, запам'ятовування і розду­ми (що сприйняти, що завчити, що обговорити);

- як учитель домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, об­разність тощо);

- як організував увагу (як спрямовував, як переключав, що робив під час відволікання, як домагався стійкості);

- як розвивав пам'ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам'ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам'ятовування, скільки і як повторю­вав, як перевіряв);

- як розвивав мислення учнів, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генера­лізацію;

- як працював із поняттями, аргументами;

- як розвивав творчу уяву.

4. Формування вмінь і навичок дітей:

- як формував загальнонавчальні вміння й навички;

- як вироблялися спеціальні вміння й навички;

- які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок;

- яку роль відіграють вказівки, інструкції, алгоритми, зразки під час формування вмінь і навичок;

- чи раціонально використав час для формування вмінь і навичок

5. Розвиток емоційно-вольової сфери учнів:

- які емоції дітей переважають на уроці;

- які засоби корекції емоцій використав учитель на уроці;

- чи враховує педагог на уроці індивідуальні особливості й стан дитини;

- що робить для активізації вольової сфери у дітей;

- чи помічає учнів з агресивним і депресивним станом.

6. Психологічна саморегуляція вчителя на уроці:

- яке творче самопочуття вчителя на уроці;

- який контакт з учнями;

- як реагує вчитель на аналіз уроку.

Орієнтовна схема аналізу особистісно орієнтованого уроку

І. Підготовка вчителя до уроку (його задум). У процесі бесіди із вчителем з’ясовують:

• якого значення вчитель надає урокові в особистісному розвитку учнів;

• у чому вбачає завдання уроку;

• як сам оцінює результати роботи з окремими учнями.

2. Організація уроку.

У процесі спостереження уроку визначають:

• якою мірою вдалося залучити учнів до визначення завдань уроку та його організації;

• наскільки вдалою була мотивація навчальної діяльності, чи виникло в учнів бажання здобути нові знання, набути нових умінь і навичок (просунутися в розвиткові);

• якою була участь школярів у організації уроку (взаємонавчанні, взаємоконтролі, взаємодопомозі);

• як змінювалась діяльність учнів на кожному етапі уроку (які пізнавальні й особистісні завдання вони вирішували);

• як було організовано рефлексію учнів щодо сприйнятого й зробленого ними на уроці.

3І. Зміст уроку.

Визначають:

• які цінності, глобальні й особистісні проблеми розвитку було покладено в основу змісту навчання і чи стали вони предметом обговорення й осмислення учнів;

• чи було надано школярам можливість порівняти й оцінити різні підходи до того, що вивчалося на уроці;

• чи було створено ситуацію вибору (передовсім щодо способу вирішення проблеми або розв’язання задачі), як виявили себе учні за умови вибору;

• як співвідносилися пізнавальна й практична діяльність школярів;

• якими способами пізнавальної й практичної діяльності оволоділи учні на уроці;

• чи брали вони участь у творчому пошуку, чи досягали результатів;

• якими способами особистісного розвитку оволодівали учні (умінням спілкування, співпраці і взаємодопомоги, самодисципліни, визначення завдання та його виконання, рефлексії тощо);

• чи наявна була диференціація й інтеграція змісту навчання.

4. Технології навчання.

Досліджують:

• якими методами й прийомами учитель активізував знання учнів;

• які сучасні технології навчання застосовував учитель, якою була їхня ефективність;

• чи мало навчання діалогічний характер;

• як було організовано самостійну творчу роботу учнів;

• як учитель здійснював підтримку школярів у навчальній роботі;

• як випереджувались утруднення в навчальній роботі учнів.

5. Психологічна атмосфера уроку.

Звертають увагу на:

• настрій учнів на уроці;

• чи не перевтомились учні, чи достатньо були завантажені роботою; чи пережили радісне відчуття успіху;

• чи виявлялися взаєморозуміння, доброзичливість, взаємопідтримка учнів між собою та учителя й учнів;

• чи не виявлялися на уроці роздратування, взаємне незадоволення, агресивність.

6. Професіоналізм та педагогічна культура вчителя на уроці.

Беруть до уваги:

• чи обізнаний учитель з віковою психологією, чи розуміє причини поведінки й учинків школярів;

• чи виявляє вчитель повагу до учнів незалежно від їхніх успіхів у навчанні;

• чи достатньо знає свій предмет і вміє захопити ним учнів;

• наскільки вчитель винахідливий і гнучкий у формулюванні проблемних питань у процесі вивчення теми (розділу);

• чи володіє вчитель умінням вести евристичну бесіду;

• чи не порушував учитель норм педагогічної етики, реагуючи на неправильні відповіді та помилки учнів;

• чи виявив учитель натхнення, фантазію, артистизм, індивідуальний педагогічний почерк (стиль).

7. Загальна оцінка уроку.

Підбиваючи підсумки, констатують:

• якою мірою урок сприяв особистісному розвиткові учнів, чи забезпечив їхній загальний розвиток і засвоєння знань;

• чи почувалися школярі співавторами уроку, чи були в навчанні активними й відповідальними, чи використовували можливість робити вибір і відстоювати власну позицію, чи складали власну оцінку виучуваним фактам і подіям, чи здійснювали пошукову діяльність, чи висловлювали повагу до чужих поглядів, чи виявляли взаєморозуміння і взаємопідтримку;

• наскільки доцільно й уміло учитель поєднував фронтальну роботу і з індивідуальною, колективну з самостійною, наскільки вправно заохочував індивідуальні здобутки в навчанні кожного учня;

• чи сприяв урок здійсненню в процесі оволодівання знаннями саморозвитку, самоосвіти, самовираженню кожного учня, розвиткові його мислення, емоційної сфери, збагаченню особистого досвіду.

Орієнтовна схема аспектного аналізу проблемно-розвивального уроку:

Слід з’ясувати:

1. Які методи проблемного навчання застосував учитель (пошукові, дослідницькі, проблемний виклад тощо) на уроці;

2. Які вчитель ставив проблемні питання, які створював проблемні ситуації, чи дотримувався правил створення проблемної ситуації;

3. Чи правильно формулювалася проблема, висувалася й обґрунтовувалася гіпотеза, як учні знаходили шляхи доведення (спростування) гіпотези;

4. Як долались утруднення, що виникали в окремих школярів або всіх учнів класу;

5. Яким було співвідношення репродуктивної й частково-пошукової роботи з підручником;

6. Яким був ступінь відповідності використаної наочності вимогам проблемного навчання;

7. Як співвідносилися діяльність учителя й діяльність учнів;

8. Який обсяг і характер самостійної навчальної роботи школярів; яке співвідношення репродуктивних і продуктивних видів самостійної роботи;

9. Чи здійснювалася диференціація щодо пропонованих учням завдань (з урахуванням індивідуальних особливостей, здібності й рівня підготовленості кожного учня;

10. Чи дотримано вимог проблемно-розвивального навчання щодо домашнього завдання;

11. Що дав урок для розвитку вольових якостей, інтелектуальної сфери, пізнавальних інтересів, мовлення, уваги, пам’яті, самостійності мислення.

12. Загальна оцінка проблемно-розвивального уроку.

Орієнтовна схема аспектного аналізу інтегрованого уроку

Необхідно з»ясувати:

1. Які навчальні предмети інтегруються.

2. Яка мета інтеграції. У чому полягає зміст інтеграції.

3. Який тип інтегрованого уроку (урок засвоєння нового матеріалу, урок узагальнення знань тощо), доцільність його структури.

4. Яким є обсяг інтеграції (одиничним є інтегрований урок чи входить до блоку інтегрованих уроків);

5. Яким є рівень інтеграції змісту.

6. Якою мірою забезпечено між предметні зв’язки на уроці (крім предметів, які інтегруються).

7. Якою є якість підготовки та професійна майстерність учителів, що провели урок, міра їхньої взаємодії на уроці.

Насамкінець складають загальну оцінку інтегрованого уроку.

Орієнтовна схема аналізу соціально-педагогічного аспекту уроку

1. Які форми співпраці із учнями вчитель використовує на уроці.

2. Які стосунки між педагогом і учнями на уроці (доброзичливі, натягнуті, напружені, врівноважені, штучні, стримані, непевні, агресивні, депресивні тощо);

3. Як виконують учні доручення або вказівки вчителя (нервово, спокійно, щиро, насильно, байдуже, ввічливо-коректно);

4. Як спілкуються діти між собою на уроці. Чи допомагають один одному. Чи захищають один одного.

5. Хто з дітей займається випереджувальним навчанням. Що ви­вчив наперед. Яку мету під час цього прагне досягти.

6. Що особливо сподобалось учням на уроці.

7. Чи дістали діти задоволення від уроку. А від чого вони із задоволенням відмовилися би.

8. Який педагогічний такт учителя. Чи завжди педагог на уроці ввічливий, тактовний, доброзичливий. Якщо не завжди, то чому.

9. Як інакше хотіли б учні побудувати урок і стосунки з учителем.

10. Які скарги має вчитель на учнів. Що хотів би змінити у стосунках із дітьми.

Орієнтовна схема аналізу розвитку творчого мислення учнів в процесі уроку

І. Діяльність учителя з навчання творчого мислення учнів.

1. Наскільки продуктивно вчитель проводить інструктаж з на­вчання послідовності розумових дій та прийомів?

2. Якими способами, прийомами, алгоритмами розумових дій, «кроками», операціями з розвитку мислення користується вчитель, навчаючи дітей творчого мислення? Як підводить учитель школярів до вміння поставити запитання?

3. Як здійснюється дидактичний принцип послідовності в опа­нуванні нового матеріалу (вивчення явищ серед подібних предметів; виконання роботи за зразком; відтворення матеріалу; з'ясування поняття тощо).

4. Як і наскільки ефективно вчитель попереджає помилки у відповідях на запитання? (Інструктаж повний, неповний, у тому числі письмовий та усний або тільки один із них.)

5. Наскільки свідомо вчитель спрямовує дітей до конструктивних знань? Наскільки вільно володіє операціями аналізу, які види конструювання знань використовує? (За допомогою експерименту, лабораторної роботи, спираючись на старі знання тощо.)

6. Як учитель орієнтує учнів на застосування нового матеріалу?

7. Як учитель формує нові знання? (як діяльність, засновану на пам'яті; як результат творчої діяльності, заснованої на конструюванні знань; як узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи та ін.)

8. Як учитель підводить до проблеми? (допомагає виявляти суперечності, ознайомивши з різними точками зору; просто ознайомлює з різними точками зору, не роблячи висновків; ознайомлює з різними поглядами, встановлюючи внутрішні зв'язки; озна­йомлює з різними точками зору, знаходячи спільну ідею в них, та ін.)

9. Наскільки швидко адаптується мислення учнів у ставленні до проблеми, яку пропонує вчитель? Наскільки ефективно ставить учитель нові проблеми, удосконалюючи вже існуючі розв'язання у процесі дискусії школярів?

10. Наскільки успішно вчитель використовує дослідну роботу, дослідницький практикум, лабораторні роботи для формування творчого мислення? Наскільки всі ці види робіт ефективно забезпечені інструктивними вказівками?

11. Як використовує педагог різні види навчальної діяльності в різних частинах уроку для поєднання теоретичних та практичних завдань, а також для поступового виконання завдань за ступенем їх складності? Визначити вид самостійності школярів в умовах прове­дення названих вище робіт. (неповна самостійність, неповна самостійність з елементами творчості, повна самостійність, поєднання з творчістю та ін.)

12. Чи заплановане повторне засвоєння нового матеріалу? Чи поєднується воно з контролем засвоєння знань? Чи переходить виконавча творчість у пошукову та дослідницьку?

13. Наскільки ефективно поєднуються контрольні завдання виконавської творчості з контрольними завданнями пошукового та дослідницького характеру?

14. Як забезпечується контроль за підготовкою окремих груп учнів до узагальнюючих, контрольно-узагальнюючих та заключних уроків? (подивитись план уроку, зокрема, види запису: тези, логічні конструкції, конспект. Звернути увагу на чіткість логічної конструкції в окремих частинах уроку. Проаналізувати освітню, розвивальну і виховну мету уроку.)

15. Наскільки дидактичний матеріал у процесі закріплення відповідає розвитку творчого мислення?

16. Як використовуються можливі тренувальні вправи з виходом на дослідницькі та складні дидактичні уміння?

17. Проаналізувати систему завдань, які розвивають особистість.

18. Яка ефективність навчання школярів методом роботи з книгою? Яка допомога вчителя в усній та письмовій переробці матеріалів підручника, у складанні плану роботи до одного, двох, трьох параграфів, у складанні та розвитку логічних конструкцій, у тому числі в роботі зі схематичними матеріалами та ін.

ІІ. Підготовленість учнів та навчальних груп до самостійної творчої діяльності.

1. Наскільки ефективно школярі можуть користуватися тезами, конспектами, опорним конспектом, а також читати схеми і різні види таблиць?

2. Наскільки ефективно учні здійснюють аналогічні операції, пов'язані з узагальненням? (проаналізувати ґрунтовність узагальнення.)

3. Наскільки ефективні умови для розвитку відповідальної залежності між учнями у навчальних групах?

4. Наскільки ефективно кожен учень вносить вклад у сукупний результат своєї навчальної групи?

5. Чи переходять творчі завдання з однієї навчальної групи до іншої під час процесу? (умови, які забезпечують можливості навчальних груп пережити почуття морального та емоційного задоволення від уроку, відповіді, спільної діяльності в групі).

6. Види творчої взаємодії учителя з навчальними групами.

7. Чи вміють учні об'єктивно оцінювати ідеї, запропоновані під час виконання проблемного завдання вчителем, враховувати можливості його застосування?

8. Наскільки самостійно учні бачать проблему, поставлену в ході уроку вчителем, наскільки самостійно формулюють, змінюють її?

9. Наскільки школярі швидко переходять від одного способу розв'язання проблеми до іншого?

10. Наскільки в учнів розумно поєднано творче та критичне мислення під час розв'язання проблемних завдань?

11. Проаналізувати ступінь орієнтування учнів під час уроку на організацію самостійної роботи.

12. Проаналізувати здатність учнів до моделювання і гнучкого розв'язання проблеми.

Орієнтовна схема звіту про виконання індивідуально-дослідницького завдання

Звіт

Про виконання індивідуально-дослідницького завдання на тему:______________, виконаного магістром ____курсу факультету ____________ під час педагогічної практики в зош____________ у_____ класі

І. Мета дослідницького завдання:_____

ІІ. Аналіз уроку_________________________

ІІІ. Педагогічні висновки та пропозиції (методична інтерпретація отриманих результатів, формулювання певних висновків, пропозицій).

Ефективне проведення уроків неможливе без постійного самоаналізу свої професійної діяльності. Магістр-практикант удосконалює свою професійну майстерність на основі самоаналізу своїх уроків.

2.2. Позакласна робота з фахової дисципліни

Позакласну роботу з фахової дисципліни слід розглядати в нерозривній єдності з усім навчально-виховним процесом як складову частину заходів, спрямованих на формування системи знань. Протягом першого тижня практики магістр-практикант знайомиться з планами позакласної роботи вчителів і на їх основі заповнює розділ індивідуального плану "Позакласна робота", де планує проведення позакласних занять з предмету на весь період практики.

Протягом проходження педагогічної практики студент-практикант повинен підготувати і провести заліковий позакласний захід, конспект якого повинен бути зданий разом з іншими звітними матеріалами педагогічної практики, (.додаток).

Специфіка змісту позакласного заходу характеризується наступними факторами: 

- переважанням емоційного аспекту над інформативним: для ефективного виховного впливу потрібно звернення до почуттів дитини, її переживань, тобто до розуму через емоції;

- у змісті позакласного заходу визначальне значення має практична сторона знань, тобто зміст позакласної роботи спрямовано, насамперед, на вдосконалення різноманітних умінь і навичок. В позакласній роботі вдосконалюються навчальні навички, відпрацьовуються вміння самостійної роботи при пошуку інформації, організації різних позакласних справ, комунікативні вміння, уміння співпрацювати, вміння дотримуватися етичних норм. Оскільки у змісті позакласного заходу практичний аспект переважає над теоретичним, розумніше розглядати зміст з позиції діяльності учнів, через яку вони освоюють ту чи іншу область соціального досвіду.

Специфіка позакласного заходу

1. Позакласний захід є сукупністю різних видів діяльності учнів.

2. Позакласний захід - це поєднання великих і малих справ, результати яких віддалені в часі.

3. Відсутність жорстких регламентацій в ході проведення позакласного заходу. Педагог має набагато більшу свободу вибору змісту, форм, засобів, методів позакласної роботи, ніж при проведенні уроку.

4. Відсутність контролю результатів. Оцінюються, як правило, загальні результати, рівень розвитку індивідуальних якостей.

5. Позакласний захід здійснюється після уроків, у святкові, вихідні дні, на канікулах, тобто, у позанавчальний час.

6. Позакласний захід має широкі можливості для залучення соціального досвіду батьків та інших дорослих.

Провідними формами проведення позакласних заходів є гуртки, творчі об'єднання, студії, факультативи, практичні заняття в творчих майстернях, секціях. До позакласних заходів відносяться читацькі, глядацькі, слухацькі конференції, захист самостійних доповідей, літературні, музичні, театральні свята, виставки дитячих робіт. В якості допоміжних форм використовуються краєзнавчі, фольклорні експедиції та екскурсії, шкільні клубні об'єднання, змагання, конкурси, олімпіади.

Організаційна структура позакласних заходів дуже різноманітна, хоча можна виділити і загальні для всіх цих форм принципові структурні елементи.

Методика організації та проведення позакласних заходів

Існує певна послідовність організації позакласної роботи. В методиці їх проведення є певні загальні моменти: перш за все: вивчення і постановка завдань, підготовка та моделювання майбутнього позакласного заходу, практична реалізація моделі та аналіз проведеної роботи.

1. Вивчення та постановка завдань. Даний етап спрямований на вивчення особливостей кожного учня та колективу класу в цілому і визначення найбільш актуальних завдань. Вивчення здійснюється за допомогою відомих методів педагогічного дослідження: бесіда, тестування, анкетування, опитування тощо.

2. Підготовка та моделювання майбутньої позакласної роботи полягає в побудові педагогом моделі певної форми діяльності. Результати моделювання відображаються в плані позакласного заняття, який має наступну структуру:

Орієнтовна схема плану-конспекту позакласного заходу

Тема:________________________________

Мета: навчальна_____

розвивальна____

виховна_______

Форма проведення (парна, групова, масова)________

Вид: (конкурс, вікторина, КВК, турнір знавців та ін.)_______

Місце проведення:______

Обладнання:________

Хід позакласного заходу

І етап. Організаційний. Привітання, вступне слово.

ІІ етап. Основний.

ІІІ етап. Підсумковий. Загальні висновки, рефлексія.

План-конспект позакласного заходу із фахового предмету підписується вчителем-предметником і керівником практики та подається у звітних матеріалах практики.

3. Зміст виховання у загальноосвітньому навчальному закладі. Роль, функції класного керівника у системі виховання учнів

При проходженні педагогічної практики магістр-практикант виконує обов’язки класного керівника і здійснює виховну діяльність в класі відповідно до напрямків виховної роботи в школі.

Напрями виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі

Розумове виховання. Розумове виховання - цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці. Мета розумового виховання - забезпечення засвоєння учнями основ наук, розвиток їх пізнавальних здібностей і формування на цій основі наукового світогляду. Його зміст - система фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури і техніки. Особлива роль у розумовому вихованні належить формуванню інтелектуальних умінь. Цьому сприяє робота з різними типами завдань: дослідницькими (спостереження, дослідництво, підготовка експерименту, пошуки відповіді в науковій літературі, екскурсії та експедиції з метою збирання матеріалу та ін.); порівняльними (від простіших до порівнянь, що виявляють подібність або відмінність понять, складних явищ); на впорядкування мислительних дій, використання алгоритмів або самостійне їх складання; пов'язані з аналізом і узагальненням ознак для виокремлення явища в певний клас чи вид.

Розвиткові інтелектуальних сил і здібностей учнів сприяють також різноманітні види позаурочної та позашкільної освітньо-виховної роботи за інтересами, самоосвіта.

Моральне виховання. У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню. Моральне виховання - виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі. Результати морального виховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральність, моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і моральна спрямованість.

Статеве виховання і підготовка до сімейного життя. Статеве виховання — складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

Потреба в поліпшенні статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отриманням ними інформації з цього питання (нерідко перекрученої, вульгарної) переважно на вулиці, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинністю на статевому ґрунті.

Виховання свідомої дисципліни, почуття обов'язку та відповідальності. Життя вимагає від людини високої дисципліни і виконавської чіткості. У їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема шкільній дисципліні. Шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку.

Показниками високого рівня дисципліни є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особистій поведінці; готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни праці, навчання, вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межами.

Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому суворому, неухильному виконанні суспільних принципів і норм поведінки й ґрунтується на сформованості в учнів такої риси, як дисциплінованість і почуття обов'язку та відповідальності.

Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відповідальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до виконання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги.

Правове виховання. Одним із аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Правове виховання - виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Мета правового виховання - формування в учнів правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.

Екологічне виховання. Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Завдання екологічного виховання - сприяти формуванню системи екологічних знань, виховувати любов до природи, розвивати вміння і навички діяльності в природі.

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи - середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання у школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості школярів.

Результат екологічного виховання - сформована екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне); наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи; екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я; набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях); безпосередньою участю у природоохоронній роботі; передбаченням можливих негативних віддалених наслідків природоперетворювальної діяльності людини.

Трудове виховання. Трудове виховання - процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільне корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління до праці - формування у нього почуття самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе. Трудове виховання учнів здійснюється в усіх видах праці, передусім у навчальній праці. Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним індивідом своєї ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил, подолання труднощів і перешкод, самоконтроль.

Економічне виховання. З трудовим вихованням тісно пов'язане економічне виховання. Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість - знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.

Складником економічної свідомості є економічне мислення - здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань. Економічному життю людини властиві також соціальні почуття: колективізму, господаря, відповідальності, обов'язку та дисципліни.

Економічна культура передбачає і формування у школярів певних моральних та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, прагнення до рентабельності, оновлення технологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Економічна діяльність у сфері особистого життя передбачає: планування та організацію особистого бюджету, доходів і витрат сім'ї; економічно обґрунтовану оцінку товарів, які купують для особистого користування, їх раціональне використання; розумне ставлення до свого здоров'я, режиму і способу життя, використання вільного часу та ін.

Естетичне виховання учнів. Естетичне виховання - складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра. Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.

Естетичні почуття - особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва.

Естетичний смак - здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.

Естетичний ідеал - уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється. Естетика поведінки - риси прекрасного у вчинках і діях людини (у ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.

Фізичне виховання. Компонентом усебічного гармонійного розвитку особистості є фізичне виховання. Фізичне виховання — система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Функції класного керівника:

• організаторські:

• планування і координація всієї виховної роботи з класом;

• надання допомоги активу в організації класу;

• встановлення зв'язків із учнівським та педагогічним колективами, батьками, громадськістю;

• забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів;

• ведення документації в класі;

• сприяння розвитку самоврядування в колективі.

• аналітико-узагальнюючі:

• сприяння всебічному розвитку учнів на основі вивчення і врахування їхніх індивідуально-психологічних особливостей.

• координаційно-узгоджуючі:

• забезпечення узгодженості роботи учнівського, вчительського, батьківського колективів.

• психологічні:

• встановлення довірливих стосунків із вихованцями,

• зняття-психологічного напруження в учнівському колективі.

План виховної роботи магістра-практиканта є складовою частиною індивідуального плану його роботи і має такі завдання:

• ознайомлення із системою навчально-виховної роботи у школі та класі;

• ознайомлення із системою роботи класного керівника;

• вивчення учнів класу4

• виконання обов’язків класного керівника;

• підготовка та проведення виховних заходів;

• відвідування виховних заходів, які проводять класні керівники та магістри-практиканти;

• індивідуальна вихована робота з учнями класу;

• робота із батьками учнів, співпраця із соціально-психологічною службою школи.

У своїй діяльності класного керівника магістри-практиканти керуються орієнтовною програмою діяльності класного керівника, яка складається із таких напрямів:

1. Вивчення культури поведінки учнів.

• вивчення запитів, нахилів, інтересів учнів.

• педагогічний аналіз контингенту учнів, які потребують особливої уваги.

• вивчення рівня вихованості учнів.

• педагогічна діагностика.

ІІ. Планування та розробка основних напрямів роботи

• визначення на основі рівня вихованості учнів, розвитку колективу класу, мети та конкретних завдань виховання;

• планування роботи класного керівника;

• планування конкретних виховних заходів:

• організація учнівського самоврядування.

ІІІ. Організація роботи з класним колективом

• розвиток творчих інтелектуальних здібностей учнів, залучення учнів до різноманітної діяльності за інтересами;

• організація морально-правового виховання;

• надання допомоги в організації роботи органам учнівського самоврядування;

• Організація суспільно-корисної діяльності учнів (проведення соціально значущих заходів).

VI. Зміст індивідуальної роботи з учнями класу:

• виявлення здібностей і нахилів учнів: формування інтересів до різних видів діяльності; залучення школярів до гуртків, творчих груп, об'єднань, товариств;

• допомога у складанні програми самовиховання; допомога у професійній орієнтації та життєвому самовизначенні; сприяння створенню позитивного морально-психологічного клімату у взаємостосунках між учнями на основі гуманності, співпереживання, взаємодопомоги, чуйності;

• коригування взаємин між вихованцями, формування у них морально-етичної культури;

• організація, за необхідності, допомоги учням (навчальної, моральної, матеріальної).

ІV. Робота з батьками

• організація та проведення батьківських зборів.

• організація педагогічного навчання батьків.

• залучення батьків до організації виховної роботи в класі.

• організація роботи батьківського комітету.

• планування роботи з батьками учнів.

2.4. Година спілкування: підготовка, проведення та аналіз

Форма виховної роботи – це сукупність організаторських прийомів і виховних засобів, що забезпечують зовнішнє вираження виховної роботи (композиційна побудова виховного заходу). Форми виховної роботи – явище динамічне - існуюча система форм виховної роботи постійно поповнюється новими, відповідно до умов шкільного життя.

Існують різні підходи до класифікації форм виховання:

1. за кількістю учасників: масові (шкільний бал), групові (класні збори), індивідуальні (бесіда);

1. за видами діяльності: пізнавально-розвивальні (вікторина), розважальні (дискотека),

2. за напрямами виховної роботи (профорієнтаційні, фізкультурно-оздоровчі тощо);

4) за результатом: інформаційний обмін (усний журнал), вироблення спільного рішення (збори), суспільно значущий продукт (акція милосердя).

Широко розповсюдженою формою виховної роботи є година спілкування (година класного керівника). Година спілкування – це форма виховної роботи, при якій школярі під ке­рівництвом педагога включаються в спеціально організовану діяльність, яка сприяє формуванню системи відносин до навколишнього світу. Години спілкування допомагають учням зрозуміти значущість проблем, що відбуваються в житті, залучають їх у процес вирішення власних проблем. Важливо проводити годину спілкування не час від часу, а в системі, за певною технологією.

Мета години спілкування – допомогти у вирішенні проблем, розвивати в учнів здатність вирішувати ці проблеми самостійно.

Функції виховної години

Година спілкування виконує такі функції:

1. просвітницьку – дає можливість розширити коло тих знань учнів, які не знайшли відображення в навчальних програмах. Ці знання можуть містити в собі інформацію про події, що відбуваються в країні, за кордоном. Об'єктом обговорення може бути будь-яке явище або подія;

1. орієнтувальну – сприяє формуванню ставлення до навколишнього світу, виробленню ієрархії матеріальних і духовних цінностей; допомагає оцінювати явища, що відбуваються в житті (вона тісно пов'язана з просвітницькою, тому що не можна навчити учнів оцінювати явища, з якими вони не знайомі; хоча година спілкування може виконувати суто орієнтувальну функцію);

2. спрямувальну – дає змогу перенести обговорення того чи іншого явища в рамки реального досвіду учнів.

3. формувальну – формує в учнів навички обмірковування й оцінки своїх учинків і самих себе, навички ведення діалогу й побудови висловлювання, відстоювання власних поглядів.

Виділяють два основні види виховної години: тематична і година спілкування з поточних справ у класі.

Підготовка й проведення години спілкування

Процедура години спілкування передбачає особливі умови організації. Школярі повинні сидіти по колу, бачити того, хто говорить. Не менш важливо дотримуватися встановлених часових обмежень. Для учнів початкової школи досить 30 хвилин, а для старших школярів – 45 хвилин. Якщо обговорення, дискусія відбуваються успішно й цікавлять усіх учнів, то час може бути продовжено, але до розумних меж. Разом із класом необхідно встановити, як часто організовувати класні збори, зустрічі. Однак можуть виникнути ситуації, що вимагають невідкладного проведення класних зборів, тоді їх можна організувати вранці, до початку занять. На класних зборах можуть вирішуватися питання виборів і перевиборів органів самоврядування; проводяться групові ігри на відкритому повітрі з моделювання соціальних ситуацій, тренування позитивного мислення; створення класних правил для досягнення бажаної етичної поведінки; вирішення конфліктів і налагодження дружніх взаємин між учнями.

При підготовці й проведенні виховного заходу необхідно орієнтуватися на таку систему дій:

• визначити тему, сформулювати мету;

• скласти план (сценарій);

• підібрати відповідний матеріал, наочне приладдя, музичне оформлення й т. ін. з теми;

1. провести бесіди з класним керівником, психологом, соціальним педагогом школи, створення активу учнів для підготовки та проведення заходу, допомога учням у підготовці – розподіл доручень, підбір матеріалів, організація репетицій тощо;

• визначити ступінь доцільності участі у виховній годині інших педагогів або батьків.

Зразок оформлення плану-конспекту виховного заходу

Дата __________________ Клас____________________-

Класний керівник _________________________________________________

Тема виховного заходу:

Форма проведення:

Мета:

• загальноосвітня

• розвивальна

• виховна:

Місце проведення:

Обладнання:

Література:

З другої сторінки починається виклад змісту заняття і його ходу. У тексті сценарію необхідно визначити орієнтовано час, потрібний для виконання окремих намічених видів роботи з дітьми.

Зміст заходу (сценарій):

• вступна частина – актуалізація теми заходу, мотивація активної діяльності в ході проведення заходу – до 5 хв.;

• основна частина – розвиток бесіди, диспуту, дискусії, питання, висловлювання (усні, письмові) –до 35 хв.;

• заключна частина – підведення підсумків (теоретичні висновки, практичне значення, рекомендації) - до 5 хв.

План-конспект виховного заходу оцінюється і підписується класним керівником.

Поради щодо проведення години спілкування. Педагогу слід:

• вести учнів від предметної інформації – до оцінки інформації;

• формувати уміння йти від загальних оцінок – до розгорнутих суджень;

• приділяти увагу виступам учнів;

• акцентувати на важливих моментах інформації, що обговорюється;

• міркувати разом з дітьми;

• здійснювати спільний пошук шляхів вирішення проблеми;

• враховувати психологічні особливості сприйняття матеріалу учнями (слабка увага – зміна діяльності: музична пауза / фізкультхвилинка / «гостре» запитання) тощо.

Магістр-практикан відвідує виховні заходи, які проводять класні керівники та студенти-практиканти, й аналізує їх.

Орієнтовна схема аналізу виховного заходу:

Педагогічна доцільність проведення виховного заходу

Актуальність теми, відповідність її вибору віковим особливостям та рівню вихованості школярів.

Зміст виховного заходу та його структура

Вступна частина, основна частина, підсумок. Формування педагогічної готовності учнів до сприйняття змісту виховного заходу та участі в ньому, позитивних мотивів діяльності. Оптимальне співвідношення раціональної та емоційної складової, логічна послідовність викладу змісту виховного заходу.

Ефективність застосованих форм та методів виховання

Характеристика форм, методів, технічних засобів, обладнання, наочності.

Відповідність форм та методів виховання змісту виховного заходу, віковим та індивідуальним особливостям учнів.

Організаційний аспект виховного заходу

Чіткість основних елементів структури заходу – початку, основної частини, заключної частини. Оптимальність тривалості заходу. Естетичність оформлення, чіткий розподіл обов’язків між учасниками заходу.

Поведінка класного керівника та учнів

Організаторські здібності, емоційний стан педагога, педагогічний такт. Уміння володіти увагою дітей, підтримувати дисципліну, викликати інтерес. Рівень підготовленості педагога до проведення заходу, глибокі знання і розуміння проблеми, вміння знайти її оптимальне рішення. Рівень підготовленості учнів до виховного заходу. Активність, уважність, зацікавленість, дисциплінованість. Рівень взаємодії і співробітництва педагога та учнів.

Керівна роль педагога у виховному процесі. Як було організовано предметну діяльність школярів, їх активність та самостійність на всіх етапах заходу, чи відбувалось формування дружби, товаришування, відповідальності.

Результативність виховного заходу

Який реальний результат виховного заходу, чи досягнуто поставленої мети, що зроблено корисного для учнів, для батьків, для суспільства. Загальне враження про виховний захід. Пропозиції.

2.5. Психолого-педагогічна характеристика класу

Для організації роботи зі школярами класний керівник повинен бути обізнаний з системою стосунків у класі, характером взаємної вимогливості, чуйності, дружньої турботи, взаємодопомоги, гуманізму, поваги, милосердя, знати угрупування, їх внутрішню основу і міру зацікавленості у спільних справах класу, особливістю критики і самокритики, з характером стосунків між хлопчиками і дівчатами, проявами дружби між окремими учнями, внутрішньою основою цих стосунків, емоційними задоволеннями чи незадоволеннями від них учнів класу.

Наставник повинен взаємодіяти з активом класу. Для цього йому необхідно вивчити особливості активістів (моральність, гуманність, ініціативність, самостійність, наполегливість, вимогливість до себе і до інших, авторитет серед однокласників і його основа, організаторські здібності, турбота про окремих ровесників, ставлення до громадської думки). У своїй роботі педагог повинен зважати на те, що в класі є неформальні лідери, а також «відкинуті» школярі.

Добір педагогічних впливів на клас зумовлений рівнем його розвитку (спрямованість, організаційно-вольова інтелектуальна та емоційна єдність, підготовленість до спільної діяльності тощо). Крім того, педагог повинен враховувати вікові особливості навчальних груп, що зумовлені новоутвореннями віку, його основними протиріччями та критичними періодами, провідним видом діяльності, особливостями розвитку спонукальної сфери (головні потреби, інтереси, цілі, мотиви, навчання, спілкування тощо) та самосвідомості (самість, Я-образ, самооцінка, рівень домагань, почуття неповторності), розвитком інтелектуальної сфери та рівень соціалізації (підготовленість до спілкування, кооперації).

Виконуючи обов’язки класного керівника, магістр-практикант розпочинає вивчення класного колективу з перших днів своєї роботи в школі. Пропонована програма дослідження класного колективу є орієнтовною і може бути розширена чи скорочена залежно від обставин.

Орієнтовна програма дослідження класного колективу

Перший етап (констатувальний): вивчення загальних даних про клас, вивчення лідерів класу, характеристика класним керівником поглядів, переконань учнів, рівня розвитку класу як колективу.

Загальні дані про клас. До них відносяться:

- назва класу, школи:

- число учнів в класі, гендерне співвідношення;

- тривалість його існування (чи змінювався його склад, коли);

- наявність учнів, що мають труднощі в навчанні, спілкуванні;

- особливості класного керівництва (загальний термін роботи з класом, предмет, який викладає класний керівник в класі). Ця інформація допоможе вияснити особливості спільної діяльності класу, вияснити наявність традицій класу, роль і рівень впливу класного керівника на формування колективу класу і ін.

Другий етап: дослідження характеру взаємовідносин між учнями класу. Досліджується і визначається характеристика офіційного активу класу, неофіційних лідерів і їх взаємовідносин, пасивної частини класу, груп, що існують в класі. При характеристиці офіційного вибраного активу слід відмітити, чи дійсно він забезпечує керівництво діяльністю класу. Для виявлення неофіційного активу класу поряд із використанням традиційного методу спостереження і бесід доцільно застосувати метод соціометрії.

Особливу увагу слід звернути на характер впливу лідера класу (позитивний чи негативний, явний чи прихований, в яких ситуаціях і видах діяльності проявляється), його роль у вирішенні конфліктів, роль «емоційної душі» класу і т.д. Спостереження за взаємовідносинами офіційних і неофіційних лідерів (співпадають, активно взаємодіють, протидіють один одному) і вказати причини цього.

Вивчення лідера класу:

• наявність яких якостей особистості (характер, темперамент, соціальна позиція, рівень домагань, самооцінки, комунікативні, організаторські здібності, активність, принциповість, доброта, емпатія, толерантність і ін.) сприяли вирізненню його в якості лідер, чи є цей школяр виразником думки, поглядів, інтересів всього класу чи певної групи.

При зборі цієї інформації можна використовувати методики діагностування рівня розвитку різних костей (рівень домагань, самооцінка, толерантність, моральна позиція і ін.). При характеристиці інших членів класу більше уваги слід приділити пасивним учням, ізольованим. Вияснити, чи у всіх ситуаціях діти проявляють пасивність, в чому причини такої поведінки. Для виявлення груп, які склалися в класі, також може бути використана соціометрія. Слід охарактеризувати причини їх появи, характеристика взаємодії (протиріччя, взаєморозуміння, взаємодопомога, співіснування без встановлення емоційних контактів і ін.).

Характеристика поглядів, інтересів, переконань учнів класу

На цьому етапі дослідження класного колективу слід звернути увагу на:

- наявність загальних інтересів;

- переважаючі мотиви спільної діяльності;

- наявність сформованих поглядів і переконань;

- наявність колективної думки в класі;

- сформованість професійних інтересів учнів класу, переважаючі мотиви вибору професії.

Цю інформацію можна отримати в ході проведення бесід, анкетування, тестування, спостереження.

Третій етап (підсумковий). Характеристика рівня розвитку колективу

На цьому етапі студент-практикант узагальнює результати дослідження класного колективу за такими параметрами:

- роль класного керівника, активу і окремих учнів класу в діяльності класу (чия активність переважає, які завдання і ким вирішуються і ін.);

- згуртованість колективу (наявність чи відсутність груп, наявність традицій і спільної думки);

- соціальна зрілість класу (вміння самостійно приймати обдумане рішення, дійти спільної думки в результаті обговорення чи конфліктної ситуації і ін.);

- емоційна єдність класу (загальний емоційний настрій, взаємна симпатія, співпереживання, готовність до прийняття нових членів класу, відношення до інших класів і шкільних колективів, спільне переживання успіхів і невдач і ін.):

- вольова єдність класу (вміння мобілізувати потенціал класу для вирішення спільних проблем, подолання перешкод, реакція на невдачі і перемоги, вміння доводити розпочату спільну справу до кінця і ін.);

Студент робить висновок про рівень (стадію) розвитку класу як колективу (високий, середній, низький) і динаміку його розвитку (підйом, спад, застій).

Підсумкова частина характеристики присвячена практичним рекомендаціям для використання отриманої інформації. Тут необхідно відмітити:

- які уміння, знання, особистісні якості слід мати класному керівнику для більш ефективної роботи із класом;

- як найбільш ефективно використовувати вплив лідерів у діяльності класу;

- які корективи і якими способами можна ввести в активну діяльність класного колективу пасивних дітей, налагодити стосунки із ізольованими;

- як організувати подальший розвиток навчальних, професійних інтересів школярів;

- як сприяти формуванню і розвитку колективної думки, переконань у класі;

- які перспективи розвитку класу як колективу і ін.

Для того, щоб керувати розвитком класу, педагог має вивчити його особливості. Методами вивчення учасників навчальної групи є:

• спостереження;

• анкетування;

• соціометрія;

• референтометрія;

• аналіз групової діяльності тощо.

Методики дослідження класу подані в додатку

На основі дослідження учнівського колективу магістр-практикант складає психолого-педагогічну характеристику класу.

Орієнтовна схема написання психолого-педагогічної характеристики класу

Психолого-педагогічна характеристика ______класу _______________ школи за _______навчальний рік

1. Загальні відомості про школу, в склад якої входить класний колектив. Назва школи, її місцезнаходження, природні умови, територія, естетичний вигляд. Санітарно-гігієнічний стан школи і класу. Характеристика школи, як колективу, соціальні контакти загальношкільного колективу (зв'язок сім’ї і школи, вплив суспільства на життя шкільного колективу), шефські зв'язки, вплив школи на життя села, мікрорайону, міста, вплив загальношкільного колективу на формування класного колективу.

2.Офіційна структура колективу. Склад класу, кількість учнів, стать, віковий період. Скільки часу клас існує в даному складі. Які пройшли в даному складі класу зміни, соціальне положення батьків, їх авторитет і вплив на життя класного колективу. Система традицій. Найбільш помітна традиція (як впливає на психологію учня, класу).

3.Характеристика класу як колективу. Вияв колективізму в поведінці учнів у всіх видах діяльності: навчанні, грі, в праці. Вміння працювати колективно і підкорятись інтересам колективу. Вміння учнів розподіляти обов'язки і контролювати їх виконання, взаємодопомога і вимогливість в колективі класу. Згуртованість і організованість класу. Наявність в учнів почуття честі класу. Традиції класу.

Громадянська зрілість колективу, його життєва позиція: переконання, ідеали, інтерес до суспільно-політичного життя, пізнавальні інтереси, естетичні. Чи спостерігається розрив між біологічною зрілістю учнів-старшокласників та їх громадянською зрілістю? Кому і як наслідують учні? Чи є суперництво в класі?

4. Особливості взаємовідносин в класному колективі. Прояв критики і самокритики в класі. Боротьба за честь класу. Роль активу класу в згуртованості класного колективу, його допомога вчителям, класному керівнику в навчанні й позакласній роботі. Загальні інтереси учнів як чинник згуртованості колективу. Товариство і дружба в класі. Дружба дівчат і хлопців (в чому вона виражається). Наявність груп і мотиви їх появи. Який принцип об'єднання учнів в малі групи. Які взаємовідносини між групами в колективі? Негативні соціальні-психологічні прояви в класному колективі (списування, підказування, заздрість, дезінформація, насмішки, цинізм). Чи забезпечує колектив кожному учневі морально-психологічний захист.

5. Загальна характеристика навчальної діяльності (чи є вона ведучою? Якщо ні, то яка ведуча? Характеристика успішності з окремих предметів. Чи присутнє прагнення підвищення успішності, взаємодопомога. В чому вона виражається?

Улюблені навчальні предмети в класі. Клас на уроках різних вчителів. Невстигаючі учні, з яких предметів. Відмінники в класі, їх вплив на клас. Відношення до відмінників в класі. Домінуючі мотиви навчальної діяльності учнів (інтерес до знань взагалі, бажання набути знань, необхідних для майбутньої професії). Відношення колективу і окремих учнів до оцінки знань. Вміння і навички працювати самостійно.

6. Участь колективу в позакласній та позашкільній роботі. Місце і роль класного колективу в житті школи. Участь класу в заходах загальношкільного характеру. Міжколективні зв'язки класу в школі і поза школою.

7. Стан дисципліни в класі. Загальний рівень дисципліни. Дисципліна на уроках. Якими методами підтримується дисципліна?. Негативний вплив окремих учнів і груп на поведінку колективу. Хто і чому порушує дисципліну, якою причиною це пояснюється. Типові особливості окремих учнів як членів колективу, їх відношення до товаришів і колективу в цілому. Соціальні ролі учнів у класі. Активісти, лідери класу. Чи є дезорганізатори, хто і чому находиться під їх впливом? Причини, які обумовлюють негативні особливості поведінки, шляхи попередження і усунення негативного впливу тощо.

8. Вікові особливості учнів. Вказати, які психологічні прояви учнів ви відносите до вікових особливостей. Порівняти клас, в якому Ви проходили практику в минулому році, з цим класним колективом.

Висновки. Конкретні заходи, які потрібно здійснити школою, учителями класу, класним керівником, учнівськими організаціями, сім'єю для гармонізації мікроклімату в класному колективі, його згуртованості.

Характеристику класного колективу підписує класний керівник. Орієнтовний зразок психолого-педагогічної характеристики класу поданий в додатку .

Додатки Орієнтовні зразки звітної документації магістерської практики у загальноосвітньому навчальному закладі

Додаток А. Зразок оформлення титульної сторінки звіту про проходження педагогічної практики

Додаток Б. Зразок оформлення індивідуального плану магістра-практиканта

Додаток В. Орієнтовна схема написання щоденника педагогічної практики

Додаток Д. Орієнтовна схема написання звіту про проходження педагогічної практики

Додаток Е. Зразок написання плану-конспекту уроку

Додаток Ж. Зразок написання плану-конспекту години спілкування

Додаток З. Зразок написання плану-конспекту позакласного заходу з предмету

Додаток К. Зразок написання психолого-педагогічної характеристики класного колективу

Додаток Л. Методики дослідження класного колективу

Додаток а Зразок оформлення титульної сторінки звіту про проходження педагогічної практики

ЗВІТ

магістра ______________________________________________ факультету

_________________________________________________________________

(прізвище, ім'я та по батькові)

про проходження практики в ___________________________________

(назва навчального закладу)

_____________________________________________________________________

Керівник практики _________________________________________

Керівник практики від кафедри_______________________________

Керівник практики .

від кафедри педагогіки ______________________________________

Керівник практики

від кафедри психології_____________________________________________

Додаток б Зразок оформлення індивідуального плану магістра-практиканта Індивідуальний план

магістра-практиканта ______ групи факультету____________

_____________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

на період педагогічної практики з «___» ___________ по «___» _______ 20___ р.

в ____класі ЗОШ _________________

Додаток В

Орієнтовна схема написання щоденника педагогічної практики

ЩОДЕННИК

педагогічної практики

магістра _______________________________________

________групи

факультету ___________________________________

в ________________ класі ______________ школи

з ___________ по _______________

Щоденник складається із таких розділів:

І.Загальні відомості про школу

Адреса школи. Тип, профіль школи. Проблема, над якою працюють педагоги школи. Прізвище, ім’я, по батькові адміністрації школи, класного керівника, вчителів-преметників.

II. Інформація про клас

Список учнів, актив класу, розклад дзвінків.

ІІІ. Розклад уроків на період практики.

ІV. План виховної роботи класного керівника на період практики.

V. Індивідуальний план роботи.

VІ. Аналіз відвіданих уроків.

Аналіз уроку можна вести за схемою:

Додаток д Орієнтовна схема написання звіту про педагогічну практику

ЗВІТ

магістра _____________________________________факультету

_________________________________________________________________

(прізвище, ім'я та по батькові)

про проходження практики в ___________________________________

(назва навчального закладу)

_____________________________________________________________________

І. Навчальна робота

Загальні відомості про місце і час проходження практики.

1. відвідування уроків:

а) зі спеціальності;

б) з інших предметів.

3. Проведення уроків самим студентом:

а) кількість проведених уроків, їх критична оцінка:

- чи вдалося провести уроки всіх основних типів (якщо ні, вказати причину);

- труднощі, які були і при, плануванні, у підготовці та в процесі проведення уроку або частини його, як їх подолали;

б) засоби, що використовувались для активізації розумової діяльності учнів на уроці;

в) які навчальні посібники виготовив, оцінка їх та роль на уроці.

4. Перевірка зошитів, письмових робіт, щоденників учнів.

1. Робота з невстигаючими учнями, її результати.

2. Індивідуальна та диференційована робота з учнями, її результати.

3. Позакласна робота з спеціальності, її зміст (тематика та форми проведення заходів, їх кількість, ознайомлення з роботою гуртка, проведення факультативних занять в школі та ін.).

4. Виготовлення наочності.

5. Труднощі у виконанні завдань педпрактики з навчальної роботи,шляхи їх подолання.

6. Оволодіння уміннями та навичками проведення навчальної роботи.

7. Загальні висновки про навчальну роботу.

 II. Виховна робота

Клас, за яким прикріплений студент. Прізвище, ім'я, по батькові класного керівника.

1. Спостереження за роботою класного керівника, відвідування проведених ним виховних заходів (загальні враження).

2. Відвідування позакласних виховних заходів, проведених іншими студентами (кількість, короткий аналіз).

3. Зміст роботи, проведені студентом як помічником класного керівника (як класним керівником):

а) вивчення колективу класу та окремих учнів;

б) організація колективних позакласних заходів, тема залікового виховного заходу;

в) керівництво суспільно-корисною працею учнів;

г) індивідуальна робота з учнями;

д) робота з батьками учнів.

5. Труднощі у підготовці та проведенні виховних заходів.

1. Ознайомлення із системою виховної роботи школи.

2. Оволодіння вміннями та навичками організації і проведення виховної роботи.

Н. Нагальні висновки про виховну роботу.

Методична робота

Бесіди з директором школи, його заступниками, класним керівником та вчителями (вказати теми бесід).

1. Участь у роботі педагогічних рад, методичних секцій та об'єднань.

2. Ознайомлення з документацією та планами роботи школи (вказати конкретно).

3. Вивчення досвіду роботи кращих учителів.

4. Ознайомлення з психолого-педагогічною та методичною літературою під час практики.

Науково-дослідницька робота

Тема науково-дослідницької роботи; вивчена література з теми; опис спостережень за темою дослідження. Теми виступів на методичних семінарах: Банк педагогічного досвіду.

Висновки

Що дала педпрактика студенту.

1. Позитивне в організації та проведенні практики.

2. Виявленні недоліки (конкретно які), шляхи їх подолання (пропозиції).

3. Пропозиції щодо підготовки, організації і проведення практики.

Додаток е Зразок оформлення плану-конспекту уроку

Тема: Влада золота та її філософія в повісті «Гобсек»

(Стогній О. О.)

Золото – ось душа вашого нинішнього суспільства.

Мета:

• навчальна: дати уявлення про поєднання реалістичних і романтичних елементів у повісті. Продовжити роботу з аналізу прозового твору, визначення особливостей композиції; на прикладі образа Гобсека учити аналізувати особливості втілення мотиву влади золота.

• розвивальна: розвивати аналітичне мислення, уміння систематизувати матеріал, складати опорні схеми.

• виховна: виховувати толерантність, почуття емпатії, співпереживання щодо інших людей, формувати критичне ставлення до прагнення оволодіння матеріальними благами задля них самих.

Тип уроку: урок формування вмінь і навичок.

Форма проведення: урок з елементами пошукової роботи, робота у групах

Обладнання: комп’ютери, проектор, екран, мультимедійні підручники «Світова література. 10 клас», картки на кожного учня або тестовий тренажер «Перевір знання тексту» (із мультимедійного підручника «Світова література. 10 клас»).

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

ІІІ. Актуалізація знань. самостійна робота (або тестування на комп’ютері) із метою перевірки знання тексту. Самостійну роботу перевіряють (або слідкують за проходженням тестування на комп’ютері) помічники, які визначені на попередньому уроці. Оцінки оголошуються відразу.

IV. Робота із електронним підручником. В розділі «О.де Бальзак. Літературно-критичні статті» знайти статтю, в якій розповідається про історіє створення повісті «Гобсек».

Фронтальна бесіда за змістом статті:

1. Коли був створений перший варіант повісті?

2. Який твір Бальзака увійшов як частина до першої глави?

3. Як називався варіант повісті, створений у 1835 році?

4. Чому в останньому варіанті Бальзак відмовляється від визначення Гобсека як «батька»?

5. Про що свідчить така ретельна робота над невеликою твором?

V. Робота з текстом за групами.

• Художник Шарль Тамизьє уявляв собі Гобсека таким, як ви бачите на ілюстрації (Додаток 3). А як його описав Бальзак?

1 група: Намалюйте словесний портрет Гобсека. Якi порiвняння використовує Бальзак, описуючи зовнiшнiсть свого героя?

2 група: Знайдiть у текстi приклади використання деталей побуту як засобу проникнення у внутрiшнiй свiт героя. Зачитайте описи помешкання Гобсека. Як iнтер’єр характеризує героя?

3 група: Що означас iм’я Гобсек у перекладi? Опишiть спосiб життя Гобсека i доведiть, що iм’я персонажа вiдповiдає його сутностi. Яка пристрасть визначає логiку вчинкiв героя?

4 група: Розкажiть передiсторiю героя. Як “романтична бiографiя” лихваря розкриває його характер?

За результатами роботи в групах, заповнюється таблиця

Таблиця « Аналіз образу Гобсека»

VІ. Творча робота (приймають участь по одному представнику кожної групи). Використовуючи картинки із Інтернету, створити комп’ютерний колаж «Портрет Гобсека».

Таблиця « Аналіз образу Гобсека»

VІІ. З іншими – бесіда «Гобсек: реаліст чи романтик?»

Знайдіть у тексті повісті ознаки реалістичного зображення дійсності. Побудуйте гроно (Історична конкретика, соціально-побутова характеристика героїв, типовість ситуацій)

Самотність, загадковий образ, відлюдкуватість, інтелектуальність – ці риси притаманні романтичному герою. Підтвердить або спростуйте ці ствердження.

VІІІ. Захист творчих робіт «Портрет Гобсека», ілюстрацій (д/з).

ІХ. Фронтальна бесіда. Підсумок життя Гобсека.

Як вам здається, жадоба Гобсека до золота – це хвороба?

Як ви гадаєте, у чому коріння філософії Гобсека, і які її наслідки?

Гобсек прагнув розбагатіти і розбагатів.А хіба можна назвати його щасливою людиною? Чи відчув він себе щасливим?

Гроші – головний закон світу? ( Пояснити епіграф)

Чи заздрите ви Гобсеку?

Золото давало Гобсекові владу над людьми. Чи здатний він діяти в інтересах людей?

Висновок. Гобсек так і не зрозумів, що вже на певному етапі не він володіє грошима, а вони керують ним. Втративши моральні орієнтири, Гобсек пропустив момент, коли гроші зробили його бранцем золота. Гобсек збіднив своє життя, не зумівши поставити гроші на службу хоч би собі і своїй далекій родичці. Адже він міг насолоджуватися теплом родинної любові, дарувати кохання, по-іншому бачити цей прекрасний світ. Але він прожив павуком біля грошей.

Х. Підведення підсумків. Оцінювання

ХІ. Домашнє завдання (1-2 за вибором, 3 обов’язкове для всіх):

1. Висловте свою думку.

• «Найперше и найголовнiше в життi - це намагатися володiти самим собою» (В. Гумбольдт).

• Що втратив i що знайшов Гобсек?.

• Чи такi вже згубнi гроші.

Доберіть вислови із повісті «Гобсек», що стали крилатими.