2. Основні положення п(с)бо 26 «Виплати працівникам».

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій та негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності визначені в П(С)БО 26 "Виплати працівникам".

Загальна схема структури П(С)БО 26 наведена на рисунку 11.3.

Норми П(С)БО 26 застосовуються всіма підприємствами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

3 .

Рис. 11.3. Структура П(С)БО 26 «Виплати працівникам»

3. Облік використання робочого часу. Облік виробітку.

Загальна тривалість робочого часу працівників не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.

Скорочену тривалість робочого часу встановлено:

• для працівників у віці від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб у віці від 15 до 16 років (учнів у віці від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) - 24 години на тиждень;

• для робітників та службовців зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці - не більше ніж 36 годин на тиждень.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів тощо).

Облік використання робочого часу здійснюється в табелі, який відкривається щомісячно на робітників цехів, дільниць, відділів тощо. З цією метою кожному працівнику присвоюється табельний номер, який зазначається в усіх документах з обліку праці та її оплати. У випадку звільнення (або переведення) працівника його попередній табельний номер не може бути привласнений іншому робітнику та повинен залишатися вільним протягом трьох років. Для працівників з погодинною оплатою праці дані табеля є основою для нарахування їм заробітної плати. Підприємствами застосовуються типові форми табелів використання робочого часу, затверджені наказом Міністерства статистики

України (колишня назва — Держкомстату).

Крім зазначених табелів, при понаднормовій роботі відпрацьований час враховується у Списку осіб, які працювали в надурочний час (ф. П-15). Облік часу простоїв здійснюється на підставі Листка обліку простоїв (ф. П-16).

Форми, що застосовуються для обліку виробітку працівників-відрядників, залежать

від технологічного процесу виробництва, системи організації та оплати праці. До таких форм належать: рапорт про виробіток, маршрутні листи, відомості обліку виробітку, наряди та інші документи, прийняті на підприємстві. Найбільш поширеною формою обліку виробітку є наряд-завдання, який оформлюється на кожний вид робіт.

5. Відображення операцій з обліку розрахунків з оплати праці на рахунках обліку.

Для узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомоги тощо), а також про неодержану персоналом у встановлений термін суму заборгованості з оплати праці (розрахунки з депонентами) використовується рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці».

За кредитом рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» відображається нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога з тим часової непрацездатності, інші нарахування, за дебетом — виплата заробіт ної плати, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, пла тежів за виконавчими документами, вартість одержаної про дукції у рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» має такі субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»;

662 «Розрахунки з депонентами»;

663 «Розрахунки за іншими виплатами».

Бухгалтерські записи з обліку розрахунків з оплати праці наведені в табл. 11.1.

Таблиця 11.1