Опера "Запорожець за Дунаєм"

Опера "Запорожець за Дунаєм" відобразила той період в українській історії, йоли після розгрому Запорізької Січі царицею Катериною 1775 р. частина запорожців, утікаючи від царської розправи, осіла в гирлі Дунаю, на турецькій території. Лібрето написане самим композитором на основі історичних фактів, а також згідно з національними та європейський традиціями комічних опер.

Головні герої опери - запорожець Іван Карась, його жінка Одарка, дочка Оксана , її наречений Андрій - змальовані композитором напрочуд колоритно і яскраво. Кожен з персонажів отримує власну виразну характеристику, завдяки чому сприймається не як вигаданий герой, а як реальна особа з усіма своїми чеснотами та недоліками. Гулак-Артемовський поєднав у своєму творі традиції італійської комічної опери, яка ще називається опера-buffa, з неповторною українською пісенною мелодикою. З італійських джерел він запозичає віртуозну блискучу манеру співу і типову для опери-buffa побудову — дві дії з швидкими, динамічними фіналами, та ще певні амплуа" - ліричної пари, комедійної пари, шляхетного володаря тощо. Українська пісенна стихія весь час нагадує про себе зворотами ліричної пісні-романсу, а також жартівливих, побутових, колядок та інших пісенних жанрів, створених талантом народу. Важливо, що композитор тут не цитує вже відомих пісень, як в "Українському весіллі", а створює власні мелодії, проте настільки близькі до народної пісні, породжені самою стихією українського фольклору. Відомо, що багато з цих авторських солоспівів сприймались згодом як народні (подібне сталось з романсом "Стоїть явір над водою").

Зупинимось коротко на характеристиках головних героїв опери. Іван Карась - начебто цілком комедійний персонаж, його перша поява з аріозо "Ой, щось дуже загулявся" (Нотний приклад № 7) створює враження повільного, неповороткого, схильного до веселих посиденьок в корчмі, та трохи переляканого грізною "половиною", чоловіка в літах. Дуже соковите виписаний дует Одарки і Карася в 1 дії, де сварлива дружина допитується "Відкіля це ти узявся, де ти досі пропадав", а чоловік пробує якось перед нею виправдатися, та одна необережна згадка про небогу, до якої вони завернули по дорозі, викликає нову зливу звинувачень ревнивої Одарки. Завершує цю блискучу комедійну сцену віртуозна скоромовка (прийом, дуже типовий для італійської комічної опери, а разом з тим притаманний і для українських жартівливих пісень), в котрій Одарка сповіщає: "Жить не хочу більш з тобою, хочу, хочу розвестись". Зате ж і помститься Карась в'їдливій жінці, коли в 2-й дії сповістить їй з ласки Султана: "Тепер я турок, не козак, здається добре одягнувся!", та "потішить" її: "Гей, Одарко, не журися, заведу собі гарем, на туркенях оженюся, та й гарненько заживем". Ці комедійні сцени дуже пожвавлюють розвиток сюжету. Та разом з тим в партії Карася помітні і деякі героїчні нотки, особливо у 2-й дії, - адже він все-таки запорожець, а не лише чоловік сварливої дружини. В партії Одарки, крім згаданих комічно-побутових "характерних" сцен, в яких вона постає сварливою і непоступливою, привертає увагу лірична арія з 1-ї дії: "Ой, казала мені мати, ще й приказувала", що пізніше широко побутувала як народна пісня (Нотний приклад № 8).

Лірична пара - Оксана і Андрій - змальовуються, як правило, інтонаціями ліричної пісні-романсу. Саме таким є перший номер опери -романс Оксани "Місяцю ясний", де вона виливає тугу за нареченим далекою Батьківщиною (Нотний приклад № 9). Близьке до неї за настроєм почуттями аріозо Андрія з другої дії "Чорна хмара за лиманом". Їх дует-зустріч "О, мій друже, мій прекрасний" розвиває той самий ліричний образ, зрештою, цілком звичний не лише для італійської опери, але й особливо важливий для української пісні. Справжньою ліричною перлиною опери є заключна сцена - молитва "Владико неба і землі" Андрія у супроводі хору, де ясно помітний вплив старовинного канту, релігійного за змістом та глибоко ліричного за виразом почуттів (Нотний приклад № 10). Дещо окремо серед згаданих ліричних образів опери стоїть Султан Сулейман, чиє “шляхетне” ліричне аріозо "Любо серцю" на початку другої дії повністю витримане в дусі італійської опери.

Народні сцени не надто численні в цій опері, зосереджені більше на змалюванні окремих постатей, їх характерів та переживань. Серед масових епізодів можна згадати хіба що початковий хор "Ой, збирайтесь працювати”, близький до старовинної української колядки, та згадану вже молитву. Проте сам композитор передбачив можливість вставних масових сцен – танцювально-хорових дивертисментів, що вже на прем'єрі мали особливий успіх. Згодом редакцію вставної другої дії з хорами та танцями здійснив представник галицької школи, видатний композитор С.Людкевич.

Опера "Запорожець за Дунаєм" золотими буквами вписала ім’я її автора, Семена Гулака-Артемовського, в історію української музичної культури, вона ставилась численними професійними і аматорськими театрами Східної і Західної України протягом всього минулого століття, та й до сьогодні залишається чи не найрепертуарнішою на афішах наших театрів, та найбільш відомою серед українських опер за кордоном.